Ухвала суду № 81074404, 04.04.2019, Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області

справа №176/506/19

провадження №1-кс/176/232/19

УХВАЛА

Іменем України

04 квітня 2019 р. Слідчий суддя Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області Павловська І.А., при секретарі Кіняк Т.Ю., судовому розпоряднику ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Жовті Води в залі суду клопотання старшого слідчого СВ Жовтоводського ВП ГУНП в Дніпропетровській області капітана поліції ОСОБА_2, погоджене з прокурором Жовтоводської місцевої прокуратури ОСОБА_3, у кримінальному провадженні №12019040220000089, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 09 лютого 2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, перебуваючого у фактичних шлюбних відносинах, неповнолітніх дітей на утриманні не маючого, не маючого інвалідності, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, фактично проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, неодноразово судимого, останній раз вироком Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 24 січня 2013 року за ч. 2 ст. 187, ст. 71 КК України до 8 років 6 місяців позбавлення волі,

за участю: прокурора Янюк В.І., слідчого Яценка Д.А., підозрюваного ОСОБА_4, захисника підозрюваного – адвоката ОСОБА_5,-

ВСТАНОВИВ:

До Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області надійшло клопотання старшого слідчого СВ Жовтоводського ВП ГУНП в Дніпропетровській області капітана поліції ОСОБА_2, погоджене з прокурором Жовтоводської місцевої прокуратури ОСОБА_3, у кримінальному провадженні №12019040220000089, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 09 лютого 2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4.

Клопотання мотивоване тим, що 09 лютого 2019 року до чергової частини Жовтоводського ВП ГУНП в Дніпропетровській області надійшла заява від ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_6, про те, що 09 лютого 2019 року о 01 год. 40 хв. двоє невідомих чоловіків перебуваючи навпроти четвертого під’їзду будинку №1 по вулиці Козацької Слави в місті Жовті Води Дніпропетровської області із застосуванням сили, яка є небезпечною для життя чи здоров’я потерпілого, заволоділи його мобільним телефоном «Motorоlа G-4» ІМЕI1: 354123071842852, ІМЕІ2: 354123071842860.

За даним фактом 09 лютого 2019 року внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019040220000089 з правовою кваліфікацією за ч. 2 ст. 187 КК України.

В ході досудового розслідування допитаний за вказаним фактом потерпілий ОСОБА_6 пояснив, що 08 лютого 2019 року приблизно о 22 год. 00 хв. він разом зі своїми знайомими ОСОБА_1 та ОСОБА_3, знаходився вдома за адресою: АДРЕСА_1. В той час до нього зателефонував знайомий ОСОБА_7 та запропонував зустрітися. При розмові ОСОБА_6 запросив ОСОБА_7 до себе додому. Приблизно через 20 хвилин ОСОБА_7 прийшов до нього принісши з собою 0,5 л. коньяку. Знаходячись в квартирі вони всі стали розпивати алкогольні напої та приблизно о 01 год. 30 хв. 09 лютого 2019 року ОСОБА_7 почав телефонувати їх спільній знайомій ОСОБА_8, яка мешкає по сусідству, для того щоб запросити її до себе в гості. Про що спілкувався ОСОБА_7 по телефону потерпілий не чув. Після закінчення розмови ОСОБА_7 повідомив, що він розмовляв не з ОСОБА_8, а з її співмешканцем та, що останній запропонував зустрітися біля під’їзду №4 для з’ясування відносин. ОСОБА_7 попросив його підтримати та іти з ним на, що потерпілий погодився. Після чого вони пішли до зазначеного місця куди пізніше підійшов невідомий чоловік. ОСОБА_7 не кажучи нічого почав бити того чоловіка руками, але останній дав відсіч. Після чого невідомий чоловік підійшов до ОСОБА_6 та наніс удар по голові в результаті чого потерпілий втратив орієнтацію на місці. В той час до під’їзду під’їхав автомобіль «ВАЗ-2109» темного кольору та з нього вийшов ще невідомий чоловік який разом із співмешканцем ОСОБА_8 заштовхали ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в автомобіль та повезли до невідомого гаражного масиву. Перебуваючи на гаражному масиві співмешканець ОСОБА_8 та невідомий чоловік виштовхали їх із салону автомобіля і почали наносити удари руками та ногами. Коли потерпілий ОСОБА_6 упав на землю то співмешканець ОСОБА_8 з кишені штанів потерпілого дістав його мобільний телефон «Motorоlа G-4» ІМЕI1: 354123071842852, ІМЕІ2: 354123071842860 з якого вийняв сім картки та повернув їх ОСОБА_6, а телефон забрав собі, після чого із задньої кишені штанів потерпілого забрав грошові кошти в сумі 300 гривень. Після чого співмешканець ОСОБА_9 разом із невідомим чоловіком посадили ОСОБА_6 та ОСОБА_7 до салону автомобіля і відвезли до під'їзду №4 будинку №8 по вулиці Козацької Слави де виштовхали з автомобіля і поїхали в невідомому напрямку. Після чого у ОСОБА_6 почала сильно боліти щелепа та він звернувся до приймального відділення Жовтоводської міської лікарні де у нього виявлено закритий перелом щелепи зліва.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4, раніше неодноразово судимий, останній раз вироком Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 24 січня 2013 року за ч. 2 ст. 187 КК України, на підставі ст. 71 КК України, частково приєднаний невідбутий термін 1 рік за вироком Жовтоводського міського суду від 14 липня 2009 року, до 8 років 6 місяців позбавлення волі, звільнений з місць позбавлення волі 31 серпня 2018 року, вчинив новий умисний злочин.

Так, ОСОБА_4, 09 лютого 2019 року, приблизно о 01 годині 30 хвилин, точного часу слідством не встановлено, разом із невстановленою в ході слідства особою, перебуваючи біля будинку №1 по вулиці Козацької Слави міста Жовті Води Дніпропетровської області спілкувалися з ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_6. В ході спілкування з останніми, у ОСОБА_4 та невстановленої особи виник умисел на вчинення нападу за попередньою змовою групою осіб з метою заволодіння майном ОСОБА_6, поєднаного із застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров’я особи.

Реалізуючи раптово виниклий злочинний умисел, спрямований на вчинення нападу за попередньою змовою групою осіб з метою заволодіння майном ОСОБА_6, поєднаного із застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров’я особи, діючи умисно, з корисливих мотивів, ОСОБА_4 та невстановлена особа 09 лютого 2019 року приблизно о 01 годині 40 хвилин, точного часу під час досудового розслідування не встановлено, перебували біля будинку №1 по вулиці Козацької Слави міста Жовті Води Дніпропетровської області, де ОСОБА_4 наніс удар кулаком руки в область голова потерпілому ОСОБА_6 від якого останній упав.

Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, діючи на досягнення своєї мети ОСОБА_4 та невстановлена в ході досудового розслідування особа помістили на заднє сидіння салону автомобіля «ВАЗ-2109», який належить невстановленій особі, та під керуванням вказаним автомобілем невстановленою в ході досудового розслідування особою, повезли ОСОБА_6 до невстановленого в ході досудового розслідування місця, розташованого на території м. Жовті Води Дніпропетровської області.

Знаходячись у невстановленому місці розташованому на території м.Жовті Води Дніпропетровської області, ОСОБА_4 та невстановлена особа продовжили заподіювати тілесні ушкодження ОСОБА_6 по різним частинам тіла, який лежав на землі.

Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, діючи на досягнення своєї мети ОСОБА_4 з кишені штанів потерпілого ОСОБА_6дістав його мобільний телефон «Motorоlа G-4» ІМЕI1: 354123071842852, ІМЕІ2: 354123071842860, а потім із іншої кишені штанів потерпілого забрав грошові кошти в сумі 300 гривень.

В результаті протиправних дій ОСОБА_4 та невстановленої особи потерпілому ОСОБА_6 відповідно до висновку експерта №36 «Е»/30 «Е» від 22 березня 2019 року заподіяно тілесне ушкодження – закритий перелом нижньої щелепи зліва в проекції 8-го зуба, що потягло за собою розлад здоров’я на строк більше ніж 3 тижні (21 день), так як для консолідації (зрощення) кісних відламків і утворення стійкого кісного мозолю необхідний термін часу не менше ніж 21 день, і за цією ознакою згідно п.п. 2.2.1. «в», та 2.2.2. «Правил судово- медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом МОЗ України № 6 від 17.01.1995 р, відносяться до категорії Середнього ступеня тяжкості.

Таким чином обернувши майно ОСОБА_6 на свою користь ОСОБА_4 та невстановлена в ході досудового розслідування особа заподіяли потерпілому ОСОБА_6 матеріального збитку на загальну суму 3058 грн., яка складається із 300 грн. та вартості мобільного телефону «Motorоlа G-4» ІМЕI1: 354123071842852, ІМЕІ2: 354123071842860, відповідно до висновку експерта №818/19 від 12.03.2019 року.

Обставини вчинення ОСОБА_4 розбійного нападу з метою заволодіння чужим майном за попередньою змовою групою осіб, поєднаного із застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров’я особи, яка зазнала нападу, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України, підтверджуються наступними зібраними в ході досудового розслідування доказами.

Протоколом допиту свідка ОСОБА_7, де останній пояснив, що 08 лютого 2019 року приблизно о 22 год. 00 хв. він разом зі своєю знайомою ОСОБА_10 та ОСОБА_11 прийшли до спільного знайомого ОСОБА_6 додому на вул. Козацької Слави, 1/39. Дома в ОСОБА_6 вже знаходилися знайомі на ім’я Єва, ОСОБА_5 та Лєра. Вони разом сіли випивати горілку спілкуватися, відпочивати. Потім приблизно через одну годину він почув як ОСОБА_11 розмовляючи по телефону сказав, що хтось ображає його брата ОСОБА_6 В ході розмови ОСОБА_11 домовився про зустріч по телефону з невідомим біля під’їзду будинку в якому ми знаходилися. ОСОБА_7 вирішив піти з ОСОБА_6 та ОСОБА_11 на вулицю. Вийшовши на вулицю ОСОБА_7 підійшов до четвертого під’їзду даного будинку так як той чоловік з яким потрібно було поговорити повинен був вийти саме з цього під’їзду. В цей час до під’їзду під’їхав автомобіль «ВАЗ-2109», який колір та номер не запам’ятав. Через кілька хвилин з четвертого під’їзду вийшов невідомий йому чоловік який відразу наніс йому один удар по голові пляшкою, потім наніс іще один удар і пляшка розбилася. Потім накрив голову капюшоном курточки, і звалив ОСОБА_7 на підлогу, коли останній впав йому нанесли ще близько трьох ударів в область голови. Що було в цей час з ОСОБА_6 він не пам’ятає, запам’ятав лише, що йому зв’язали руки. Потім ОСОБА_7 та ОСОБА_6 посадили в автомобіль «ВАЗ-2109» який під’їхав раніше, при цьому він бачив, що у ОСОБА_6 теж були зв’язані руки із заду. Посадивши в автомобіль їх повезли по місту їхали приблизно 10 хвилин та зупинилися в якихось гаражах. Коли вони вийшли з автомобіля то чоловік який був за кермом «ВАЗ-2109», який нас привіз почав шарити в ОСОБА_7 по карманах та вийняв з правої кишені його брюк телефон «ХуавейРsmart +», а з лівої внутрішньої кишені його курточки, в яку він був одягнений, вийняв документи, а саме посвідчення УБД, платіжні картки. Потім документи та картки йому повернули, а чоловік який його бив побачивши телефон ОСОБА_7 сказав, що так як він пошкодив свій телефон під час того як мені заподіював удари, то він забере його собі. На що ОСОБА_7 погодився. Потім його розв’язали та сказали вмитися снігом так як все обличчя було в крові, а ОСОБА_6 почали проводити бесіду з приводу того, що він дзвонив співмешканці чоловіка який ОСОБА_7 наносив удари. Ця бесіда проходила близько 5-10 хв. Що саме там відбувалося він не бачив так як вмивав обличчя снігом та витирав покривалом яке йому дали. Чи забирали у ОСОБА_6 мобільний телефон він не бачив і нічого такого не чув. Після чого їм запропонували підвезти і вони погодилися, так як не знали де саме знаходяться. Після чого ОСОБА_7 та ОСОБА_6 підвезли до магазину №9 по вул. Козацької Слави, і там вони знову пішли до ОСОБА_6 додому.

Протоколом впізнання особи за фотознімками від 12 лютого 2019 року, в ході якого ОСОБА_12 вказав на особу яка вчинила розбійний напад на нього та ОСОБА_7, а саме на ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Протоколом впізнання особи за фотознімками від 11 лютого 2019 року в ході якого свідок ОСОБА_7 вказав на особу яка вчинила розбійний напад на нього та ОСОБА_6, а саме на ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Протоколом допиту свідка ОСОБА_11 від 10 лютого 2019 року, де останній пояснив, що 08 лютого 2019 року приблизно о 22 год. 00 хв. він разом із ОСОБА_6 та ОСОБА_7 перебували у ОСОБА_6 О вдома за адресою: Дніпропетровська обл., м. Жовті Води, вул. Козацької Слави, буд. 1, номер квартири не пам’ятає. Приблизно о 02 год. 00 хв. 09 лютого 2019 року ОСОБА_6 вирішив зателефонувати своїй знайомій на ім’я ОСОБА_9, але слухавку взяв невідомий. В ході розмови з невідомим у ОСОБА_6 виник словесний конфлікт, в ході якого останній запропонував невідомому зустрітися біля першого під’їзду свого будинку. О 02 год. 30 хв. вони втрьох вийшли на вулицю. В цей час ОСОБА_11 вирішив зателефонувати своєму знайомому. Після розмови він повернувся до місця зустрічі та побачив що там була бійка та його товаришів посадили в автомобіль «ВАЗ-2108» чи «ВАЗ-2109» темного кольору, номерні знаки не запам’ятав. Після чого вони поїхали в напрямку магазину «Брусничка» по вул. Гагаріна, в м. Жовті Води, коли зателефонував своїм товаришам то їх телефони були вимкнуті.

Висновком експерта №36 «Е»/30 «Е» від 22 березня 2019 року відповідно до якого тілесне ушкодження – закритий перелом нижньої щелепи зліва в проекції 8-го зуба, виявлений у громадянина ОСОБА_6 потягло за собою розлад здоров’я на строк більше ніж 3 тижні (21 день), так як для консолідації (зрощення) кісних відламків і утворення стійкого кісного мозолю необхідний термін часу не менше ніж 21 день, і за цією ознакою згідно п.п. 2.2.1. «в», та 2.2.2. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом МОЗ України №6 від 17.01.1995 р, відносяться до категорії Середнього ступеня тяжкості.

Висновком експерта судово-товарознавчої експертизи №818/19 від 12 березня 2019 року.

31 березня 2019 року у вказаному кримінальному провадженні ОСОБА_4, повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.187 КК України.

Будучи допитаним у якості підозрюваного у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України, ОСОБА_4 свою провину визнав частково, визнавши факт спричинення тілесних ушкоджень потерпілому. Пояснив що на обліку у лікарів нарколога та лікаря психіатра не перебуває та не перебував. Дійсність сприймає адекватно та повністю контролює свої дії. Розповів про обставини вчинення кримінального правопорушення.

Підозрюваним у вказаному кримінальному правопорушенні є: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянин України, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_7, фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2, раніше судимий.

Також встановлено, що ОСОБА_4 маючи не погашену та не зняту у встановленому законом порядку судимість, повторно вчинив новий тяжкий корисливо-насильницький злочин.

ОСОБА_4 на обліку у лікаря-нарколога, лікаря-психіатра не перебуває та раніше не перебував, його слух та зір знаходяться в нормальному стані, черепно-мозкових травм не має. Дійсність сприймає адекватно та повністю відповідає за свої дії та вчинки, дітей не має. За місцем мешкання характеризується задовільно, схильний до вживання алкогольних напоїв та вчинення правопорушень, за адресою: АДРЕСА_2 разом із співмешканкою ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_8.

Підозрюваний ОСОБА_4, відповідно до ст. 12 КК України, вчинив тяжкий злочин, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до десяти років. Враховуючи відсутність на території міста Жовті Води міцних соціальних зв’язків у останнього, оскільки мешкає із співмешканкою, не має дітей, родини або утриманців, офіційно непрацевлаштований, наявний ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, тобто, підозрюваний ОСОБА_4, з метою ухилення від кримінальної відповідальності може переховуватись від органів досудового розслідування та суду.

Також наявний ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, тобто можливість підозрюваного незаконно впливати на свідків. Існування даного ризику обґрунтовується тим, що свідки у кримінальному провадженні є мешканцями м. Жовті Води Дніпропетровської області, у зв’язку з чим, ОСОБА_4 може шляхом переконання, тиску чи залякування примусити їх змінити свої покази.

Крім того, той факт, що ОСОБА_4 маючи не погашену та не зняту у встановленому порядку судимість, повторно вчинив тяжких корисливо-насильницький злочин, офіційно не працевлаштований та постійних джерел доходів не має тому наявний ризик передбачений п. 5 ч. 1 ст.177 КПК України тобто підозрюваний ОСОБА_4 може вчинити інше кримінальне правопорушення.

Вищезазначених ризиків не можливо запобігти, шляхом застосування більш м’яких запобіжних заходів, враховуючи що ОСОБА_4, офіційно не працевлаштований, не користується повагою у суспільстві, корисною працею не займається, продовжує вчиняти умисні та корисливі злочини, за місцем реєстрації не проживає, постійного місця проживання не має, не може бути застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, особистого зобов’язання, застави та те, що на час подання клопотання відсутні будь-які особи, які б могли взяти на поруки підозрюваного до нього не може бути застосований запобіжний захід - особиста порука.

На думку слідчого, викладені факти свідчать про можливість переховування підозрюваного ОСОБА_4, від органів досудового розслідування та суду, вчинення ним нового злочину, можливість здійснювати тиск на свідків, а тому наявні ризики, що передбачені п.1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України та неможливість застосування більш м’якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.

Прокурор Янюк В.І.та слідчий Яценко Д.А. в судовому засіданні підтримали клопотання за обставин викладених в ньому та просили застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Підозрюваний ОСОБА_4 та його захисник – адвокат ОСОБА_5, заперечували у задоволенні клопотання слідчого вказуючи на відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. При цьому захисник наголошувала на тому, що підозрюваний ОСОБА_4 на теперішній час частково покрив витрати потерпілого на лікування, з 03 квітня 2019 року офіційно працює на посаді охоронця в мережі магазинів «Аврора», має постійне місце мешкання за адресою:АДРЕСА_2, де проживає разом зі своєю співмешканкою ОСОБА_13 та її неповнолітньою дитиною. Враховуючи наведене, сторона захисту просила застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту та оскільки останній працює заборонити йому залишати помешкання з 22 год. 00 хв. до 06 год. 00 хв. наступного дня.

Слідчий суддя, заслухавши учасників судового розгляду, дослідивши матеріали клопотання, приходить до наступного висновку.

Так, згідно п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України застосування запобіжного заходу є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження.

Відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:

1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для вжиття заходів забезпечення кримінального провадження;

2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи, про який йдеться у клопотанні слідчого або прокурора;

3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається з клопотанням.

Частиною 1 статті 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов’язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно вимог ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Статтею 194 КПК України передбачено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов’язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м’яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Оскільки поняття «обґрунтована підозра» не визначене в національному законодавстві, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК, необхідно взяти до уваги позицію Європейського суду з прав людини.

Так, за загальною практикою Європейського суду з прав людини, що склалась з рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» (Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom) від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series А, № 182, термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об’єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

Анологічна позиція Європейського суду з прав людини викладена у рішенні по справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011 року. Одночасно, у даному рішенні наголошується на тому, що підозра буде вважатися обґрунтованою лише у випадку, коли вона ґрунтується на відомостях, що об'єктивно пов'язують підозрюваного із вчиненим кримінальним правопорушенням. Це означає, що у слідчого мають бути докази, які вказують на причетність особи до вчинення кримінального правопорушення (показання свідків, потерпілих, речові докази, протоколи слідчих дій тощо).

Із всього вище викладеного слідує, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення злочину вірогідною.

В судовому засіданні встановлено, що 31 березня 2019 року ОСОБА_4 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України, тобто у вчиненні нападу з метою заволодіння чужим майном за попередньою змовою групою осіб, поєднаного із насильством, небезпечного для життя чи здоров’я особи, яка зазнала нападу, особою, яка раніше вчинила розбій.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, про яке іде мова в клопотанні підтверджується:

- протоколом прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення від 09 лютого 2019 року;

- протоколом огляду від 09 лютого 2019 року;

- протоколом допиту свідка ОСОБА_14 від 10 лютого 2019 року;

- протоколом допиту свідка ОСОБА_11 від 10 лютого 2019 року;

- протоколом допиту свідка ОСОБА_7 від 11 лютого 2019 року;

- протоколом пред’явлення особи для впізнання за фотознімками від 11 лютого 2019 року та доданою до нього довідкою;

- протоколом пред’явлення особи для впізнання за фотознімками від 12 лютого 2019 року та доданою до нього довідкою;

- протоколом огляду предмету від 21 лютого 2019 року;

- протоколом допиту свідка ОСОБА_13 від 18 березня 2019 року;

- висновком експерту від 12 березня 2019 року №818/19;

- висновком експерту №36 «Е»/30 «Е»;

- протоколом допиту потерпілого ОСОБА_6 від 09 лютого 2019 року;

Таким чином, не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій, виходячи лише з фактичних даних, що містяться в матеріалах клопотання, слідчий суддя приходить до висновку про наявність обґрунтованої підозри щодо можливої причетності ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України.

Другою складовою підставою застосування запобіжних заходів, зокрема, тримання під вартою, є наявність ризиків, що дозволяють обґрунтовано вважати, що особа може перешкоджати здійсненню кримінального провадження або вчинити інше кримінальне правопорушення та ін.

Виходячи із аналізу правових позицій ЄСПЛ, при розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя, суд у кожному випадку повинен принципово та критично ставитися до доводів прокурора, якими він обґрунтовує необхідність застосування саме цього запобіжного заходу, об'єктивно оцінюючи їх переконливість. При цьому для застосування тримання під вартою як запобіжного заходу прокурор повинен довести, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК.

У своєму клопотанні слідчий вказує на наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Враховуючи те, що ОСОБА_4 маючи не погашену та не зняту у встановленому порядку судимість, повторно притягується до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України, офіційно не одружений, неповнолітніх дітей на утриманні не має, тобто не має сталих міцних соціальних зв’язків, слідчий суддя погоджується із наявністю ризиків, передбачених п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Приходячи до висновку про наявність вказаних вище ризиків, слідчий суддя також враховує ту обставину, що стороною захисну не надано будь-яких доказів на підтвердження офіційного працевлаштування підозрюваного ОСОБА_4

Водночас, слідчим суддею не встановлено наявності ризику, передбаченого, п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України. Посилання слідчого в обґрунтування зазначеного ризику здебільшого є абстрактними без наведення будь-яких конкретних доказів.

Таким чином, у своєму клопотанні слідчим загалом доведено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Однак, слідчий суддя не вважає, що лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою здатен запобігти вказаним ризикам.

Враховуючи той факт, що ОСОБА_4 проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, слідчий суддя вважає за можливе застосувати до останнього більш м’який запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.

Вирішуючи питання про наявність підстав для застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, слідчий суддя враховує вимоги п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.

За глибоким переконанням слідчого судді застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту є достатнім для уникнення ризиків, передбачених п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, та для забезпечення виконання покладених на нього процесуальних обов'язків.

Застосування зазначеного запобіжного заходу з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку і кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.

Будь-яких обставин, які б свідчили про те, що запобіжний захід у вигляді домашнього арешту не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи підозрюваного наразі не встановлено.

Зважаючи на викладене, з метою не допущення ризику переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та/або суду, а також вчинення ним інших кримінальних правопорушень, вважаю необхідним застосувати до ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді цілодобово домашнього арешту з покладенням на нього обов’язків, передбачених статтею 194 КПК України.

Керуючись ст.ст. 131, 132, 173, 176-178, 182-183, 193, 196 КПК України, слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання старшого слідчого СВ Жовтоводського ВП ГУНП в Дніпропетровській області капітана поліції ОСОБА_2, погоджене з прокурором Жовтоводської місцевої прокуратури ОСОБА_3, у кримінальному провадженні №12019040220000089, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 09 лютого 2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 відмовити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з 04 квітня 2019 року по 02 червня 2019 року включно, заборонивши йому цілодобово залишати квартиру АДРЕСА_3.

На період застосування цілодобового домашнього арешту покласти на ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, обов’язки:

-не відлучатися з міста Жовті Води Дніпропетровської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;

-повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

-утримуватися від спілкування з потерпілим ОСОБА_6;

-не відвідувати будь-які розважальні заклади;

-носити електронний засіб контролю.

Роз'яснити підозрюваному, що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України, працівники органу внутрішніх справ з метою контролю за його поведінкою, мають право з'являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань.

Копію ухвали направити до Жовтоводського ВП ГУНП в Дніпропетровській області, для належного виконання.

Орган Національної поліції повинен негайно поставити на облік особу, щодо якої застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Слідчий суддя Жовтоводського міського суду

Дніпропетровської області ОСОБА_15