Вирок № 81074155, 09.04.2019, Дніпровський районний суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області)

Справа № 175/4280/18

Провадження № 1-кп/175/276/18

Вирок

Іменем України

09 квітня 2019 року

Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Бровченка В.В.,

при секретарі Мельнику Д.П.,

за участю сторін: прокурора Нероди Д.Д.,

захисників Губи А.І., Пінчук Л.Л.,

обвинувачених ОСОБА_3, ОСОБА_4,

а також потерпілого ОСОБА_5 та його представника Новікова В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у смт. Слобожанське кримінальне провадження № 12018040440001477 відносно

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився у с. Шевченко Дніпропетровського району Дніпропетровської області, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, одруженого, маючого малолітнього сина, непрацюючого, зареєстрованого АДРЕСА_1, проживаючого у тому ж населеному пункті по АДРЕСА_2

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст.185 КК України,

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, який народився у с. Миколаївка Дніпропетровського району Дніпропетровської області, громадянина України, з повною загальною середньою освітою, одруженого, маючого двох малолітніх синів, офіційно непрацюючого, зареєстрованого АДРЕСА_3, проживаючого у тому ж населеному пункті по АДРЕСА_4,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст.185 КК України,

встановив:

21 жовтня 2018 року о 20.30 годині ОСОБА_3 і ОСОБА_4 разом зі своїми дружинами ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на автомобілі НОМЕР_1 прибули на берег річки у с. Сурське Дніпровського району Дніпропетровської області, де перебували до 23.00 години.

Після цього, рухаючись на вказаному автомобілі під керуванням ОСОБА_4 по вул. Центральній у с. Сурське, приблизно о 00.00 годині обвинувачені зупинилися біля АДРЕСА_5 і коли вийшли з автомобіля, побачили прив'язану мотузкою до кілка телицю чорного кольору, яку вирішили викрасти.

Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, упевнившись у тому, що за їх діями ніхто не спостерігає, ОСОБА_3 і ОСОБА_4, діючи умисно, групою осіб, з корисливих мотивів, таємно викрали приналежну ОСОБА_5 вищевказану телицю вагою приблизно 230 кг вартістю 13750 грн., яку прив'язали мотузкою до автомобіля «ГАЗ-3302», і з місця вчинення злочину зникли, отримавши змогу розпорядитись викраденим на власний розсуд, чим завдали потерпілому матеріальну шкоду у вказаному розмірі.

У судовому засіданні ОСОБА_3 і ОСОБА_4 свою вину визнали повністю і пояснили, що за обставин, викладених у обвинувальному акті, вони разом вчинили інкримінований їм злочин, після чого, з'їхавши у кювет, були затримані потерпілим, якому повернули телицю. У скоєному щиросердно каються. Цивільний позов потерпілого ОСОБА_5 визнали у повному обсязі.

Їх провина у вчиненні вказаного судом діяння підтверджується показаннями потерпілого ОСОБА_5, який у судовому засіданні повідомив, що 22.10.2018 року опівночі він почув гавкіт собак і вийшов на подвір'я, оглянув худобу і коли не виявив телиці, побачив неподалік відблиски автомобіля, у напрямку якого побіг. На вказаному місці побачив, що приналежна йому телиця стоїть прив'язаною мотузкою до автомобіля «ГАЗ-3302», який з'їхав у протитанковий рів. Поряд з автомобілем знаходилися ОСОБА_4 і ОСОБА_3, які почали спричиняти йому тілесні ушкодження, а потім хтось із них перерізав мотузку і корова звільнилася та перебувала поблизу. У зв'язку з побиттям він побіг додому, звідки викликав поліцію і своїх знайомих з метою затримати обвинувачених, які могли залишити місце злочину. Через добровільне відшкодування ОСОБА_4 6000 грн. моральної шкоди, претензій до нього не має та просив обрати йому запропоноване прокурором покарання. ОСОБА_3 просив призначити покарання на строк не менше 3 років з іспитовим строком і стягнути з нього на його користь 6000 грн. моральної шкоди.

Крім того, вина ОСОБА_3 і ОСОБА_4 підтверджується доказами, дослідженими судом за згодою сторін у порядку, визначеному ч.3 ст.349 КПК України.

Суд залишає поза увагою твердження потерпілого про те, що у обвинувальному акті невірно вказано маршрут, по якому обвинувачені прибули до місця крадіжки, оскільки ці твердження не впливають на об'єктивну і суб'єктивну сторони злочину, інкримінованого ОСОБА_3 і ОСОБА_4

Переконавшись у правильному розумінні обвинуваченими змісту обставин інкримінованого їм діяння і добровільності їх позиції, суд дійшов висновку, що за обставин, викладених у обвинувальному акті від 31 жовтня 2018 року, було вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачуються ОСОБА_3 і ОСОБА_4, і це кримінальне правопорушення вчинено саме ними, і їх умисні дії кваліфікує за ч.2 ст.185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене за попередньою змовою групою осіб.

При визначенні виду й міри покарання, суд враховує характер і ступінь тяжкості скоєного злочину, обставини справи та особу кожного з обвинувачених:

- ОСОБА_3, - раніше не судимий і не притягався до кримінальної відповідальності, за місцем проживання характеризується задовільно, не працює, має сім'ю та на утриманні малолітнього сина ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_7, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває;

- ОСОБА_4, - раніше не судимий і не притягався до кримінальної відповідальності, за місцем проживання характеризується позитивно, зі слів - фактично працює, має сім'ю та на утриманні двох малолітніх синів: ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_8 та ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_9, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.

Обставинами, що пом'якшують покарання обох обвинувачених, суд визнає щиросердне каяття, активне сприяння розкриттю злочину та наявність малолітніх дітей, а відносно ОСОБА_4 - також добровільне відшкодування завданої шкоди потерпілому.

Обставин, що обтяжують покарання, суд не вбачає.

Під час судового провадження обвинувачені заявили, що крадіжку вчинили у нетверезому стані. Разом з тим, фабула обвинувального акту не містить посилання на вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння.

Враховуючи обмеження, встановлені ч.3 ст.337 КПК України, суд не може самостійно встановити обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні (ст.91 КПК України), оскільки це виходить за межі висунутого обвинувачення та погіршує становище обвинувачених, а тому не вправі визнати обставиною, що обтяжує покарання «вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння» у відповідності до п.13 ч.1 ст.67 КК України.

Згідно з ч.1 і ч.2 ст.50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Виходячи з цих вимог закону і положень ст.ст.65-67 КК України, з урахуванням обставин справи і даних про особу ОСОБА_3 і ОСОБА_4, їх ставлення до наслідків вчиненого умисного злочину, віднесеного до категорії середньої тяжкості, а також позиції прокурора, потерпілого та його представника щодо виду та міри покарання, суд вважає можливим призначити покарання обом обвинуваченим у виді обмеження волі на строки, передбачені санкцією ч.2 ст.185 КК України з випробуванням, із застосуванням ст.75 КК України, вважаючи, що таке покарання буде необхідним і достатнім для їх виправлення і попередження нових злочинів як ними, так і іншими особами.

Під час досудового розслідування обвинуваченим запобіжний захід на обирався.

До початку судового розгляду представник потерпілого Новіков В.М. в інтересах потерпілого ОСОБА_5 заявив цивільний позов про відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням у розмірі 12000 грн.

Під час судового провадження потерпілий уточнив позов і просив стягнути 6000 грн. лише з ОСОБА_3, оскільки ОСОБА_4 добровільно відшкодував йому 6000 грн.

Обвинувачений ОСОБА_3 визнав позов у повному обсязі.

З урахуванням цього та вимог ч.1, п.1 та п.2 ч.2, ч.4 ст.23 ЦК України, суд приходить до висновку, що заявлена потерпілим сума компенсує йому моральну шкоду, завдану ОСОБА_3

Відповідно до ст.ст.122, 124 КПК України з обвинувачених підлягають стягненню на користь держави документально підтверджені витрати з державного бюджету на залучення експерта для проведення експертизи, які складають 300 грн., що підтверджується звітом про фактичні затрати на проведення судово-товарознавчої експертизи № 2924/18 від 26.10.2018 року.

Долю речових доказів, у тому числі автомобіля, який не визнавався слідчим знаряддям злочину і на який не накладався арешт слідчим суддею, суд вирішує у відповідності з вимогами ст.100 КПК України.

Керуючись ст.ст.369, 374, 376 КПК України, суд -

ухвалив:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст.185 КК України та піддати кримінальному покаранню у виді обмеження волі строком 3 (три) роки.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання за умови, що на протязі одного року шести місяців іспитового строку він не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.

На підставі пунктів 1, 2 ч.1, п.2 ч.2 ст.76 КК України зобов'язати ОСОБА_3 періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти цей орган про зміну місця проживання та роботи, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст.185 КК України та піддати кримінальному покаранню у виді обмеження волі строком 1 (один) рік.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання за умови, що на протязі одного року іспитового строку він не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.

На підставі пунктів 1, 2 ч.1 ст.76 КК України зобов'язати ОСОБА_4 періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти цей орган про зміну місця проживання та роботи.

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_2) на користь потерпілого ОСОБА_5 (ІПН НОМЕР_3) 6000 (шість тисяч) гривень у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої злочином.

У рахунок відшкодування витрат на залучення експертів стягнути з обвинувачених ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_2) і ОСОБА_4 (ІПН невідомий) з кожного по 150 (сто п'ятдесят) гривень на користь держави (розрахунковий рахунок - 31113115004079 за ККД 24060300, код за ЄДРПОУ - 37976087, код банку (МФО) - 899998, отримувач - УК у Дніпровському районі /24060300/, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), призначення платежу: за проведення судово-товарознавчої експертизи № 2924/18 від 26 жовтня 2018 року).

Телицю, передану на відповідальне зберігання потерпілому ОСОБА_5 по розписці без дати, - залишити у його розпорядженні після набрання вироком законної сили.

Автомобіль «ГАЗ-3302» реєстраційний номер НОМЕР_4 і чотири металеві ножі, передані на відповідальне зберігання обвинуваченому ОСОБА_4 по розписці від 31 жовтня 2018 року, - залишити у його розпорядженні після набрання вироком законної сили.

Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченим і прокурору.

На вирок сторонами може бути подана апеляція до Дніпровського апеляційного суду через Дніпропетровський районний суд протягом 30 діб з моменту його проголошення.

Суддя В.В. Бровченко