Ухвала суду № 81066389, 08.04.2019, Підволочиський районний суд Тернопільської області

Справа № 599/1844/18

Провадження № 2/604/26/19

У х в а л а

08 квітня 2019 року сел. Підволочиськ

Підволочиський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Сташківа Н.Б.,

за участю секретаря судового засідання Ілик Г.М.,

представника позивача (за первісним позовом) ОСОБА_1

розглянувши в підготовчому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_1) до ОСОБА_3 (адреса проживання: АДРЕСА_3; РНОКПП НОМЕР_2), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, - органи опіки та піклування Підволочиської РДА та Зборівської РДА Тернопільської області (юридичні адреси: вул. Д. Галицького, 80, смт. Підволочиськ, Тернопільської області; вул. Б. Хмельницького, 24, м. Зборів, Тернопільської області відповідно) про визначення (зміну) місця проживання дитини, та за зустрічним позовом ОСОБА_3 (адреса проживання: АДРЕСА_3; РНОКПП НОМЕР_2) до ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_1) про зобов'язання виконання рішення суду шляхом повернення дитини, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ОСОБА_2, - адвокат ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про визначення (зміну) місця проживання дитини - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, з батьком - ОСОБА_2 Зіновієвичем.

ОСОБА_3 звернулася із зустрічним позовом до ОСОБА_2, в якому просила зобов'язати ОСОБА_2 виконати рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 05 квітня 2016 року шляхом повернення дитини - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, до місця проживання матері ОСОБА_3 у квартиру АДРЕСА_1, покликаючись на самочинну зміну відповідачем місця проживання дитини, всупереч рішенню Підволочиського районного суду Тернопільської області від 05 квітня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 19 травня 2016 року №607/1374/15.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями 07 листопада 2018 року визначено головуючим суддею Сидорак Г.Б.

Ухвалою суду від 23 листопада 2018 року відкрито провадження за вказаним позовом.

26 грудня 2018 року ОСОБА_3 звернулася із зустрічним позовом до ОСОБА_2, в якому просила зобов'язати ОСОБА_2 виконати рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 05 квітня 2016 року шляхом повернення дитини - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, до місця проживання матері ОСОБА_3 у квартиру АДРЕСА_1, покликаючись на самочинну зміну відповідачем місця проживання дитини, всупереч рішенню Підволочиського районного суду Тернопільської області від 05 квітня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 19 травня 2016 року №607/1374/15.

Ухвалою суду від 24 січня 2019 року відкрито провадження за зустрічним позовом та об'єднано провадження у вищезазначених справах.

01 березня 2019 року наказом голови Підволочиського районного суду №7-в судді Сидорак Г.Б. надано відпустку у зв'язку із вагітністю і пологами на підставі відповідного листка непрацездатності.

Так, відповідно до ст. 33 ЦПК України, ст. 15 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», підпунктів 2.3.49, 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, заяви судді Сидорак Г.Б. про перерозподіл судових справ, які перебувають у її провадженні, призначено повторний автоматизований розподіл цивільної справи.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 04 березня 2019 року визначено головуючим суддею Сташківа Н.Б.

Ухвалою суду від 04 березня 2019 року вказану справу прийнято до розгляду головуючим суддею Сташків Н.Б. та призначено підготовче провадження.

В підготовчому судовому засіданні позивач за первісним позовом ОСОБА_6 подав заяву про відвід головуючому судді, покликаючись на сумніви у його об'єктивності та неупередженості, оскільки він уже розглядав справу за його позовом до відповідача про звільнення від сплати заборгованості та стягнення аліментних зобов'язань і ухвалював рішення не у його користь. Крім того розглядав кримінальне провадження та ухвалював відносно нього обвинувальний вирок.

Відповідач за первісним позовом ОСОБА_3 вважає заяву про відвід такою що не підлягає до задоволення.

Представники третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, - органи опіки та піклування Підволочиської РДА та Зборівської РДА Тернопільської області, будучи повідомленими про дату і час розгляду справи, в судове засідання не з'явилися.

Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини у відповідній частині передбачає: «Кожен має право на справедливий розгляд його справи…незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру…».

Вимога «безсторонності», згідно з судовою практикою Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Білуха проти України», «Салов проти України», «Мироненко і Мартенко проти України», «Фельдман проти України») характеризується двома критеріями: перший полягає у намаганні визначити особисте переконання судді у конкретній справі, а другий - у з'ясуванні того, чи забезпечив суддя достатні гарантії для виключення будь-якого розумного сумніву з цього приводу у сторін. Вказане узгоджується із Бангалорськими принципами поведінки суддів від 19 травня 2006 року , схваленими Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27 липня 2006 року № 2006/23.

Статтею 40 ЦПК України, визначено порядок вирішення заявленого відводу та самовідводу.

Згідно зі статтею 40 ЦПК України питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу, він вирішує питання про зупинення провадження у справі. У цьому випадку вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. За результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.

Частиною 5 ст. 40 ЦПК України передбачено, що якщо на час подання заяви про відвід судді у суді здійснюють правосуддя менше трьох суддів, вирішення питання про відвід здійснюється в нарадчій кімнаті суддею, який розглядає справу чи вчиняє іншу процесуальну дію, про що виноситься ухвала. У такому разі положення частин третьої та четвертої цієї статті не застосовуються.

Відповідно до ч. 3 ст. 39 цього Кодексу відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного провадження.

Відповідно до ст. 36 ЦПК України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.

Європейський суд з прав людини в рішеннях «Ветштайн проти Швейцарії» (заява №33958\96 п.44) та «Ферантелі та Сантанжело проти Італії» (від 07 серпня 1996 року п. 58) наголошує, що при вирішення того, чиє у цій справі обгрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими. Володіння судді інформацією щодо матеріалів справи не означає суб'єктивність з його боку, яка б запобігла його неупередженості під час винесення рішення по справі. Попередній аналіз доступної інформації також не означає винесення попередніх висновків. Важливо, щоб аналіз виконувався під час винесення рішення та був заснований на представлених доказах і почутих на слуханні аргументах.

Таким чином, однією з процесуальних гарантій реалізації завдань цивільного судочинства і ухвалення законних та обґрунтованих рішень у цивільних справах є інститут відводу судді, що має на меті відсторонення від участі у справі суддів, щодо неупередженості яких є сумніви.

Визначаючись щодо наявності підстав для відводу, необхідно враховувати, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини наявність безсторонності має визначатись, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв.

Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто те, чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у конкретній справі.

Згідно з об'єктивним критерієм визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад умови, за яких були б неможливі будь-які сумніви в його безсторонності. У кожній окремій справі слід вирішувати чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, які свідчать про відсутність безсторонності суду.

З аналізу вище зазначених норм чинного законодавства, для відводу судді необхідно обґрунтувати наявність обставин, які об'єктивно можуть вказувати на можливу упередженість. Обставини, які були покладені в основу заяви про відвід, повинні бути доведеними. Відвід повинен бути вмотивований - з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу. Якщо він не вмотивований, це є підставою для відмови у його задоволенні.

При вирішенні питання про відвід судді судом не встановлено ні суб'єктивних, ні об'єктивних критеріїв, які б свідчили про упередженість та відсутність безсторонності судді при здійснені провадження за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, - органи опіки та піклування Підволочиської РДА та Зборівської РДА Тернопільської області про визначення (зміну) місця проживання дитини, та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про зобов'язання виконання рішення суду шляхом повернення дитини.

З огляду на вказане, суд приходить до висновку, що твердження позивача та його представника, викладені у заяві про відвід не можуть слугувати підставами, в розумінні ст. 36 ЦПК України, для задоволення вказаної заяви, а тому заява про відвід ОСОБА_2 не підлягає до задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 36, 39-41 ЦПК України, керуючись ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд-

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні заяви ОСОБА_2 про відвід головуючого судді Сташківа Н.Б., - відмовити за безпідставністю.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Н.Б. Сташків