Вирок № 81064638, 09.04.2019, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 09.04.2019

Справа № 320/829/19

1-кп/320/588/19

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 квітня 2019 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області в складі:

головуючого - судді Юрлагіної Т.В.,

за участю секретаря - Бондаренко Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Мелітополі кримінальне провадження № 12019080140000140 за обвинуваченням :

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Василівка Запорізької області, громадянину України, не одруженого, не працюючого, з неповною середньою освітою, який проживав до затримання без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1, раніше засудженого:

19.08.1997 року Василівським районним судом Запорізької області за ч. 2 ст. 140, ст. 42, 43 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі.

04.04.2002 року Василівським районним судом Запорізької області за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ст. 70 КК України до 4 років позбавлення волі;

04.05.2006 року Василівським районним судом Запорізької області за ч. 2 ст. 289, ст. 69 КК України до 2 років позбавлення волі;

30.01.2009 року Василівським районним судом Запорізької області за ст. 69, ч. 2 ст. 186, ч.І ст. 296, ст. 395, ст.ст. 70,72 КК України до 3 років позбавлення волі;

13.12.2012 року Василівським районним судом Запорізької області за ч. 2 ст. 190, ч. 2, 3 ст. 185 , ст. 70 КК України до 3 років позбавлення волі;

02.11.2018 року вироком апеляційного суду Запорізької області, вирок Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 05.05.2017 скасовано, засуджено за ч. 2 ст. 185 КК України до 1 року обмеження волі,

у вчиненні злочину передбаченому ч.3 ст. 185 КК України,

за участю прокурора - Савон А.С.,

обвинуваченого - ОСОБА_1,

захисника обвинуваченого - адвоката Стукалова А.В.,

В С Т А Н О В И В:

14 січня 2019 року, приблизно о 08 годин 00 хвилин, ОСОБА_1, знаходячись на території домоволодіння АДРЕСА_2, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи повторно, з корисливих мотивів, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, шляхом пошкодження вхідних дверей, проник до приміщення вищевказаного домоволодіння, яке є житлом, звідки таємно викрав майно, яке належить ОСОБА_3, а саме: цифровий ефірний приймач Т2, марки «ROMSAT», моделі «ТR-10171-HD», чорного кольору, вартістю 620 гривень, після чого з місця події зник та викраденим майном розпорядився на власний розсуд, чим завдав майнову шкоду потерпілій ОСОБА_3 на суму 620 гривень.

Суд вважає вказане обвинувачення доведеним та кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_1 за ч.3 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, поєднана з проникненням у житло.

Допитаний у судовому засіданні ОСОБА_1, свою винуватість у вчиненні злочину, передбаченому ч. 3 ст. 185 КК України, визнав повністю та пояснив, що він в середині січня 2019 року, як зазначено в обвинувальному акті о 08 годині ранку прийшов до своєї знайомої з якою спілкувався більше ніж 5 років, на території домоволодіння АДРЕСА_2, скориставшись тим, що за її не було вдома вибив вхідні двері, проник до будинку звідки викрав цифровий ефірний приймач Т2, марки «ROMSAT», моделі «ТR-10171-HD», належний ОСОБА_3 потім пішов до магазину де у нього сталась бійка і потім працівники поліції вилучили цифровий приймач, які приїхали за викликом потерпілої. Шкодує про вчинене.

Вислухавши думки учасників судового розгляду, приймаючи до уваги, що обвинувачений ОСОБА_1 не оспорює фактичні обставини справи, кваліфікацію кримінальних правопорушеннь, судом встановлено, що обвинувачений правильно розуміє зміст обставин справи, відсутні сумніви в добровільності його позиції, тобто визнання ним вини не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, суд в порядку ч.3 ст.349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються і обмежився допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого.

При цьому розгляд провадження провадився відносно обвинуваченого в межах пред'явленого йому обвинувачення.

Таким чином, дослідивши зібрані у справі докази в їхній сукупності, суд приходить до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_1 у скоєнні інкримінованого злочину повністю доведена.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд згідно із вимогами ст.65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини справи, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Обставинами, що пом'якшують покарання підсудного, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття, його правдиві і послідовні покази, які сприяли встановленню істини у кримінальному провадженні.

Обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено.

Призначаючи покарання ОСОБА_1 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який є тяжкими злочинами у відповідності до ч. 3 ст. 12 КК України, особу підсудного, який раніше неодноразово притягався до кримінальної відповідальності, незадовільно характеризується за місцем проживання, його щире каяття, правдиві і послідовні показання, які сприяли встановленню обставин у кримінальному провадженні, на диспансерному обліку у лікаря нарколога та психіатра ОСОБА_1 не перебуває.

Враховуючи особистість ОСОБА_1 обставини кримінального провадження, ступінь тяжкості вчиненого злочину суд вважає, що виправлення та перевиховування останнього можливо лише в умовах ізоляції його від суспільства - в місцях позбавлення волі, тому йому слід призначити покарання у виді позбавлення волі в межах санкцій ст. 185 ч. 3 КК України, оскільки інші види покарання не будуть мати впливу на його виправлення, і саме в такому випадку буде досягнута передбачена ч. 2 ст. 50 КК України мета покарання у вигляді виправлення особи та попередження скоєння нових злочинів як обвинуваченим так і іншими особами.

Разом з цим, враховуючи що ОСОБА_1 засуджено вироком Запорізького апеляційного суду від 02.11.2018 року, вирок Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 05.05.2017 скасовано, та його засуджено за ч. 2 ст. 185 КК України до 1 року обмеження волі, а інкримінований епізод ним скоєно після постановлення вироку, то при призначенні покарання на підставі ч. 1 ст. 71 КК України до призначеного покарання слід частково приєднати не відбуте покарання, призначене за вироком Запорізького апеляційного суду від 02.11.2018 року за сукупністю вироків.

На переконання суду, призначення обвинуваченому такого покарання буде справедливим, співрозмірним і достатнім для його виправлення, кари та запобігання вчинення нових злочинів як самим обвинуваченим, так і іншими особами, а також буде відповідати таким принципам Європейської конвенції з захисту прав людини і основоположних свобод як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання. Так, у розумінні ЄСПЛ, покарання повинне встановити новий додатковий обов'язок для особи, який випливає з факту вчинення кримінального правопорушення. Автономна концепція поняття «покарання» у практиці ЄСПЛ передбачає, що покарання переслідує подвійну мету покарання і стримування від вчинення нових злочинів, а застосування принципу пропорційності дає можливість встановити орієнтири для держави у виборі адекватних засобів реагування на конкретні кримінально-карані діяння.

Щодо застосування ч. 5 ст. 72 КК України при зарахуванні обвинуваченому в строк відбування покарання строку попереднього ув'язнення, суд виходить з правової позиції, викладеної у Постанові Великої палати Верховного Суду від 29.08.2018 у справі № 663/537/17.

Таким чином, суд вважає за необхідне зарахувати в строк відбування обвинуваченому покарання період його попереднього ув'язнення, а саме з моменту його затримання з 24 січня 2019 року по день набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.

Запобіжний захід у виді тримання під вартою, застосований до ОСОБА_1 слід залишити без змін до набрання вироком законної сили.

Цивільний позов у даному кримінальному провадженні не заявлено.

Питання про речові докази у даному кримінальному провадженню вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 100, ч. 2 ст. 124, 368, 370, 371, 373-374 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчинені злочину, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.

На підставі ст. 71 ч. 1 КК України призначити ОСОБА_1 покарання за сукупністю вироків, приєднати частково до призначеного покарання невідбуту частину покарання за вироком Запорізького апеляційного суду Запорізької області від 02.11.2018 року і остаточно призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три ) роки 1 (один ) місяць.

Запобіжний захід у виді тримання під вартою ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили залишити без змін.

Строк тримання під вартою ОСОБА_1 обчислювати з моменту фактичного затримання, тобто з 24 січня 2019 року.

Зарахувати ОСОБА_1 у строк покарання, призначеного цим вироком, строк попереднього ув'язнення з 24 січня 2019 року до набрання вироком законної сили із розрахунку одному дню попереднього ув'язнення відповідає один день позбавлення волі.

Речові докази у кримінальному провадженні:

-цифровий ефірний приймач Т2, марки «ROMSAT», моделі «ТR-10171-HD» та гарантійний талон до нього, які знаходиться на зберіганні у потерпілої ОСОБА_3 згідно розписки - залишити у її користуванні.

Вирок може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду через Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області шляхом подачі апеляції протягом 30 днів з моменту його проголошення.

Вирок суду першої інстанції, якщо інше не передбачено КПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Обвинуваченому та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

СУДДЯ: