Постанова № 81064573, 09.04.2019, Олександрівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Запоріжжя)

09.04.2019 ЄУН № 331/710/19

Провадження № 3/331/284/2019

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2019 року м. Запоріжжя

Суддя Жовтневого районного суду м. Запоріжжя Клименко Л.В., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1, потерпілих: ОСОБА_2, ОСОБА_2, представника потерпілої – адвоката – ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжі справу про адміністративне правопорушення, що надійшла з Олександрівського ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області у відношенні

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, який обіймає посаду голови Григорівської сільської ради Запорізького району Запорізької області, сімейний стан – розлучений, неповнолітніх дітей на утриманні не має, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5,

про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

05 лютого 2019 року об 11-00 годині, ОСОБА_1, знаходячись за місцем свого проживання, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, вчинив сварку з колишньою дружиною ОСОБА_2 та донькою ОСОБА_2 в ході якої погрожував фізичною розправою, принижував, використовував образи.

В судовому засіданні ОСОБА_1 свою провину не визнав та пояснив суду, що він проживав за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, разом із колишньою дружиною ОСОБА_2 та донькою ОСОБА_2 Так, 05.02.2019 року, зранку він підійшов до колишньої дружини ОСОБА_2 та попросив віддати йому ключі від автомобіля, човна, та повернути йому його інші особисті речі, на що остання відповіла відмовою, при цьому будь-яких нецензурних висловлювань, погроз, тим паче, фізичною розправою, він не вживав, розмовляв спокійно. Конфлікт з донькою заперечує, оскільки з нею не розмовляє з серпня 2018 року.

Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_2 пояснила суду, що з 24.08.2018 року по 19.01.2019 року вона разом із донькою проживала в орендованій квартирі з тих підстав, що з колишнім чоловіком у неї постійно виникали конфлікти, що призвело до розлучення у листопаді 2018 року. Потім, у зв’язку із фінансовими складнощами, вони з донькою повернулися в квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, де вони проживали раніше, і де проживає ОСОБА_1 Так, 05.02.2019 року зранку на кухні вона готувала сніданок для себе та доньки. В цей момент зайшов ОСОБА_1, який почав наполягати на тому, щоб вона влаштувати його на роботу. Після її відмови, він почав скандалити, принизливо ображав її, виражався нецензурною лайкою в її адресу та адресу їх доньки, погрожував їй фізичною розправою, поводив себе дуже агресивно.

Допитана в судовому засіданні ОСОБА_2 пояснила суду, що вона проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, разом із матір’ю ОСОБА_2 та батьком ОСОБА_1 05.02.2019 року вона прокинулася вранці від шуму, а саме, від криків її батька, який голосно кричав на матір, поводив себе агресивно, нецензурно лаявся в її адресу та погрожував їй фізичною розправою. Зазначила, що в її адресу погроз фізичного характеру не було, але батько образливо виражався відносно неї в нецензурній формі, використовуючи ненормативну лексику.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, вислухавши пояснення потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_2, суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про запобігання та протидії домашньому насильству», домашнє насильство діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім’ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім’єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Відповідно до ЗУ «Про попередження насильства в сім’ї», насильство в сім’ї це будь-які умисні дії фізичного, сексуального, психологічного чи економічного спрямування одного члена сім’ї по відношенню до іншого члена сім’ї, якщо ці дії порушують конституційні права і свободи члена сім’ї як людини та громадянина і наносять йому моральну шкоду, шкоду його фізичному чи психічному здоров’ю.

Психологічне насильство форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров’ю особи.

Диспозицією правопорушення за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за насильство в сім’ї, тобто умисне вчинення будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування фізичного насильства, що не завдало фізичного болю і не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров’ю потерпілого, а так само невиконання захисного припису особою, стосовно якої він винесений, не проходження корекційної програми особою, яка вчинила насильство в сім’ї.

У практиці Європейського суду з прав людини існують рішення, що стосуються порушення прав людини, встановлених у Європейській конвенції в ситуаціях насильства в сім’ї. Це, зокрема, «А проти Сполученого Королівства» (1998), «Контрова проти Словаччини» (2007), «Беваква та С. проти Болгарії» (2008), «Опуз проти Туреччини» (2009). Останнє вказане рішення ЄС стосується багаторічного насилля в сім’ї відносно жінки та її матері. Системний характер насильницьких дій протягом багатьох років в результаті призвів до смерті матері заявниці. Не зважаючи на неодноразові спроби жінки привернути увагу своїми скаргами правоохоронні органи, та захистити себе та свою родини з боку держави, залишились безрезультатними. В даній справі Європейський суд прийшов до висновку, що насильство в сім’ї не є приватною чи сімейною справою, але є питанням, що зачіпає суспільні інтереси, що в свою чергу вимагає ефективних дій з боку держави. Крім того, Суд визнав нездатність держави адекватно реагувати та захистити жінок від домашнього насилля, що порушує їх право на захист перед законом, порушує право рівності. Стаття 8 Конвенції з прав людини говорить про те, що кожен має право на повагу до свого приватного та сімейного життя. Органи державної влади не можуть втручатися у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюються згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві, а також для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров’я чи моралі або захисту прав і свобод інших осіб. Вказана стаття Конвенції свідчить, про заборону втручання держави в особисте життя людини, однак повинна і має право належним чином відповідно до законодавства реагувати з метою протидії домашньому насильству як в державі, так і кожної окремої родини.

Проаналізовані рішення також демонструють формування ставлення Європейського суду з прав людини до проблеми насильства в сім’ї, поступове визнання цієї проблеми як такої, що зачіпає публічні інтереси, а не тільки окремо взяту родину. Сьогодні проблема домашнього насильства визнана грубим порушенням прав людини і держави мають створити ефективні механізми захисту і допомоги жертвам такого насильства.

Від насильства в сім’ї можуть потерпати всі члени родини, але найчастіше воно торкається найбільш уразливих верств населення: людей слабких, нездатних захистити себе, залежних матеріально чи фізично від інших членів сім’ї. Відповідно до практики ЄСПЛ, найбільше страждають від насильства в сім’ї жінки та неповнолітні діти.

Хьюман Райтс Вотч, активістка за права жінок, зазначала, що шанси на те, що на когось на вулиці буде знову і знову нападати один і той же чоловік, в кращому випадку - мізерні, а ось ситуація домашнього насильства, коли агресор і жертва часто продовжують жити в одній квартирі, майже гарантовано буде не тільки повторюватися, але і йти по наростаючій. Коли закон не захищає жінку, то для неї все дуже швидко може стати - і стає - набагато гірше.

Вище згадані рішення Європейського суду є достатньо революційними і надзвичайно важливими у сфері боротьби із домашнім насильством. По-перше, суд дав характеристику зобов’язань держави у зв’язку з насильством в сім’ї, визнавши серйозність домашнього насильства в Європі, визнавши ті проблеми, які виникають через латентність та не реагування на це правопорушення і підкресливши серйозність, з якою держави повинні реагувати на нього.

Статтею 3 Конституції України визначено, що людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави.

Стаття 28 Конституції України декларує право кожного на повагу до його гідності. В цій нормі також зазначено, що ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню.

Статтею 15 ЗУ «Про попередження насильства в сім’ї» передбачено, що члени сім’ї, які вчинили насильство в сім’ї, несуть кримінальну, адміністративну чи цивільно-правову відповідальність згідно з законом.

Одним із завдань провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне та об’єктивне з’ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом ( ст. 245 КУпАП).

Відповідно до положень ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь - які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.

Статтею 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що провина ОСОБА_1 у вчиненні даного адміністративного правопорушення, повністю підтверджена фактичними даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ГР № 050083 від 11.02.2019 року в сукупності з рапортом співробітника поліції від 05.02.2019 року, протоколом прийняття заяви ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6, про вчинене кримінальне правопорушення або таке, що готується від 05.02.2019 року, протоколом прийняття заяви ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_7, про вчинене кримінальне правопорушення або таке, що готується від 05.02.2019 року, письмовими поясненнями ОСОБА_2, письмовими поясненнями ОСОБА_2, копією звернень ОСОБА_2 до Олександрівського ВП ДВП ГУНП в Запорізькій області, заявою ОСОБА_2, аудіозаписом висловлювань ОСОБА_1, долученими до матеріалів даної справи.

Суд критично ставиться до тверджень ОСОБА_1 про те, що жодного конфлікту між ним та його колишньою дружиною та дочкою, в ході якого він нецензурно лаявся, погрожував або іншим чином висловлював образи у їх бік, не було. Доводи щодо його невинуватості наповнені лише формальним змістом, жодного з досліджених судом доказів, доведеність винуватості ОСОБА_1 за стандартом доказування «поза розумним сумнівом» не спростовують.

На підставі викладеного, судом встановлено, що в діях ОСОБА_1 містяться ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, а саме, вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких дій психологічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи), внаслідок чого могла бути завдана шкода фізичному або психічному здоров’ю потерпілого.

Призначаючи адміністративне стягнення, підлягає врахуванню суспільна небезпечність адміністративного проступку та особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на підставі чого, приймаючи до уваги характер вчиненого правопорушення, особу порушника, майновий стан, суду відповідно до вимог ст. 33 КУпАП, належить піддати правопорушника адміністративному стягненню, що відповідає вимогам ст. 23 КУпАП, яке буде справедливим, достатнім і необхідним для виховання особи в дусі поваги до законів України, запобігання вчиненню нових правопорушень, а так само співмірним стягненням за вчинене.

Вирішуючи питання про застосування до ОСОБА_1 виду та розміру адміністративного стягнення, суд виходить з наступного.

Санкцією ст. 173-2 КУпАП передбачено стягнення у вигляді штрафу, громадських робіт або адміністративного арешту.

На підставі вищевикладеного, суд вважає за необхідне застосувати відносно ОСОБА_1 адміністративне стягнення в межах санкції статті, за якою кваліфікуються його діяння у вигляді громадських робіт, яке буде реальним для виконання та достатнім для його виправлення.

Крім цього, відповідно до ст. 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

За правилом ст. 283 КУпАП, постанова суду (судді) про накладення адміністративного стягнення повинна містити положення про стягнення з особи, щодо якої її винесено, судового збору.

На підставі викладеного та керуючись ч. 1 ст. 173-2, ст. ст. 283, 284 КУпАП, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Застосувати відносно ОСОБА_1, за вчинене ним адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, адміністративне стягнення у вигляді 40 (сорока) годин громадських робіт.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 384 (триста вісімдесят чотири) гривні 20 копійок. (Отримувач коштів: ГУК м. Києві/м. Київ/22030106; Код ЄДРПОУ: 37993783; Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); МФО код банку: 899998; Рахунок: 31211256026001; Код класифікації: 22030106).

Постанова може бути оскаржена учасниками процесу до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі через Жовтневий районний суд м. Запоріжжя апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її винесення, а також прокурором у порядку, передбаченому ч. 5 ст. 7 КУпАП.

Суддя Л.В. Клименко