Рішення № 81063451, 09.04.2019, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

308/713/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09.04.2019 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді – Бедьо В.І.,

з участю секретаря судового засідання – Пазяк С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Ужгород у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, Ужгородський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1звернулася в суд з позовною заявою до ПАТ КБ «Приватбанк», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, Ужгородський РВ ДВС ГТУЮ у Закарпатській області, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

У позовній заяві посилається на те, що на позивачу стало відомо, що разом із заявою про відкриття виконавчого провадження відповідач пред’явив до примусового виконання виконавчий лист – виконавчий напис № 16594 від 24.10.2017 року. Вказаний виконавчий напис вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 Виконавчий напис вчинений на користь ПАТ КБ «Приватбанк» в рахунок примусового стягнення заборгованості по кредитному договору № МКС7G10000002329 від 14.12.2007 року за період з 14.12.2007 року по 07.09.2017 року та складається із заборгованості в розмірі 294542,86 грн. У той же час, вчинення вказаного виконавчого напису не відповідає вимогам загального та спеціального законодавства, яким регулюється здійснення даної процедури. Зауважує, що станом на момент вчинення виконавчого напису – 24.10.2017 року та на момент його пред’явлення набрала законної сили та діяла постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року, згідно з якою було скасовано п. 1 та п. 2 постанови КМУ № 662 від 26.11.2014 року.

На підставі ст. 88 Закону України «Про нотаріат», п. 2 постанови Кабінету Міністрів України № 1172, ст. 16 ЦК України позивач просить суд визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 16594 від 24.10.2017 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, на користь ПАТ КБ «Приватбанк» в рахунок примусового стягнення заборгованості по кредитному договору № MKC7G10000002329 від 14.12.2007 року за період з 14.12.2007 року по 07.09.2017 року.

Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 26.01.2018 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за вказаною позовною заявою, розгляд даної справи постановлено проводити в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 26.10.2018 року закрито підготовче провадження та призначено цивільну справу за даною позовною заявою до судового розгляду по суті.

Представником відповідача до суду подано відзив на позовну заяву, згідно з яким просить відмовити повністю у задоволенні позову (а.с. 44-47).

Відповідачем подано до суду відповідь на відзив, згідно з якою позовні вимоги просить задовольнити (а.с. 57, 58).

Позивач та його представник у дане судове засідання не з’явилися, при цьому до суду подано заяву, відповідно до якої просить розглянути справу без участі позивача, зазначивши, що позовні вимоги підтримує повністю.

Представник відповідача ПАТ КБ «Приватбанк» у дане судове засідання не з’явився, при цьому подав до суду заяву про розгляд справи без участі представника банку, зазначивши, що повністю не погоджується та не визнає позов.

Третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 у судове засідання не з’явився, однак подав до суду заяву, згідно з якою просить розглянути справу без його участі. Письмових пояснень щодо позову не подано.

Представник третьої особи Ужгородського РВ ДВС ГТУЮ у Закарпатській області у судове засідання не з’явився, хоча про час та місце судового розгляду повідомлялася належним чином, про причини неявки суд не повідомлено. Письмових пояснень щодо позову не подано.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, виходячи з їх належності та допустимості, суд дійшов наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, 24.10.2017 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 вчинено виконавчий напис, що зареєстровано в реєстрі за № 16594, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованості за кредитним договором № МКС7G10000002329 від 14.12.2007 року в сумі 294542,86 грн., з яких: 30872,14 грн. – заборгованість за тілом кредитом; 95181,42 грн. – заборгованість за відсотками; 141712,68 грн. – заборгованість з пені; 26776,62 грн. – заборгованість по штрафам (відсоток від суми заборгованості) (а.с. 8).

Строк, за який провадиться стягнення – 3555 днів, а саме: з 14.12.2007 року по 07.09.2017 року.

Витрати за вчинення цього виконавчого напису складають 1800 грн.

Статтею 18 ЦК України передбачено, що нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України, якими, зокрема, є Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (далі – Порядок вчинення нотаріальних дій), постанова Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів».

Згідно зі ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи, зокрема, підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем, та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року.

Пунктами 1.1, 3.2 - 3.4 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України передбачено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. Нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями – не більше одного року. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172. Якщо для вимоги, за якою вчиняється виконавчий напис, законом установлено інший строк давності, виконавчий напис вчиняється у межах цього строку. Строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу.

Підпунктами 3.2, 3.5 п. 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (далі – Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

Право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й бути безспірною заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника – це обов’язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (ст. 88 Закону України «Про нотаріат»).

З урахуванням приписів ст. ст. 15, 16, 18 ЦК України, ст. ст. 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Як встановлено судом, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 порушено вищезазначені вимоги Закону і вчинено виконавчий напис після закінчення трирічного строку з дня виникнення у відповідача права вимоги її стягнення, про що свідчить та обставина, що в оскаржуваному виконавчому написі зазначено строк, за яким проводиться стягнення – 3555 днів (з 14.12.2007 року по 07.09.2017 року).

Крім того, кредитор нарахував боржнику пеню, яка в чотири з половиною разів перевищує розмір основного боргу, що не може вважатися безспірним.

Судом також встановлено, що за порушення відповідачем грошових зобов’язань за кредитним договором банком одночасно нараховано пеню та штрафи.

Згідно з оскаржуваним виконавчим написом банк просить застосувати до боржника подвійну цивільно-правову відповідальність одного й того ж виду за одне й те саме порушення договірного зобов’язання (порушення позичальником грошового зобов’язання за кредитним договором), що суперечить вимогам ч. 1 ст. 61 Конституції України та ч. 3 ст. 509 ЦК України, згідно з якими ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, а зобов’язання має ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

В той же час, згідно з правовою позицією Верховного Суду України від 21.10.2015 року у справі № 6-2003цс15 штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов’язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Як роз’яснено у п. 27 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» від 18.12.2009 року № 14, під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Відповідно до положень ст. ст. 13, 76, 80, 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ст. 89 ЦПК України).

З урахуванням встановлених обставин, вищевикладене в сукупності є підставою для визнання оскаржуваного виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, а тому суд приходить до переконання, що позов є підставним і підлягає до задоволення повністю.

У відповідності до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача належить стягнути понесені позивачем та документально підтверджені судові витрати у розмірі 1057,20 грн. сплаченого судового збору, з яких: 704,80 грн. – за подання позовної заяви; 352,40 грн. – за подання заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст. ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат», п. п. 1.1., 3.2.-3.4. Інструкції порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 року, постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», ст. ст. 13, 76, 80, 81, 89, 258, 263-265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов – задовольнити повністю.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 24 жовтня 2017 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, що зареєстровано в реєстрі за № 16594, про задоволення вимог публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» за рахунок стягнення 294542,86 грн. з ОСОБА_1 на погашення заборгованості за кредитним договором № МКС7G10000002329 від 14 грудня 2007 року, а також стягнення витрат, пов’язаних з вчиненням виконавчого напису в сумі 1800 грн.

Стягнути з публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1057 (одна тисяча п’ятдесят сім) гривень 20 коп.

Позивач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, яка проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2.

Відповідач: публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», код ЄДРПОУ 14360570, що знаходиться за адресою: вул. Грушевського, 1Д, м. Київ.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, що знаходиться за адресою: вул. Трьохсвятительська, 11/25, м. Київ.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Ужгородський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області, що знаходиться за адресою: пл. Ш. Петефі, 14, м. Ужгород, Закарпатська область.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Дата складення повного судового рішення – 09 квітня 2019 року.

Суддя Ужгородського міськрайонного суду

Закарпатської області ОСОБА_3