Ухвала суду № 81063298, 10.04.2019, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа 303/2233/19

2/303/1113/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2019 року м.Мукачево

Суддя Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області Гутій О.В., розглянувши позовну заяву № 303/2233/18 ОСОБА_1, інтереси якої представляє ОСОБА_2, до ОСОБА_3, третя особа ОСОБА_4 про визнання права приватної власності за набувальною давністю,

в с т а н о в и в:

Позивач звернулася до суду позовом до ОСОБА_3, третя особа ОСОБА_4 про визнання права приватної власності за набувальною давністю.

Дана позовна заява повинна бути залишена без руху, оскільки вона не відповідає вимогам ст.ст. 175, 177 ЦПК України.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити, зокрема: зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 176 ЦПК України ціна позову у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна..

З позовної заяви слідує, що позивач зазначив ціну позову 200 000,00 гривень та сплачено судовий збір у розмірі 768,40 гривень. Одночасно просить суд визначити попередню ціну позову у розмірі 200 000 гривень, оскільки він не взмозі визначити реальну вартість майна, а саме житлового будинку № 2 по вул. Некрасова в м. Мукачево, Закарпатської області.

Відповідно до ч. 2 ст. 176 ЦПК України якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна, розмір судового збору попередньо визначає суд з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при вирішенні справи.

При цьому у п. 16 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17.10.2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» зазначено, що суд не повинен визначати вартість майна за відповідними вимогами, оскільки за змістом статті 176, пункту 3 частини третьої статті 175 ЦПК такий обов’язок покладається на позивача (у тому числі і в тих випадках, коли правові наслідки у виді повернення майна застосовуються за ініціативою суду, наприклад, при визнанні договору недійсним згідно з частиною п’ятою статті 216 ЦК).

Згідно з ст. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 20 від 22 грудня 1995 року «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», вартість спірного майна визначається за погодженням сторін, а за його відсутності - за дійсною вартістю майна на час розгляду спору. Під дійсною вартістю розуміється грошова сума, за яку майно може бути продано в даному населеному пункті чи місцевості.

З огляду на наведене, приходжу до висновку, що позовна заява хоча і містить ціну позову, однак, відсутні належні докази на підтвердження дійсної вартості спірного майна та відповідно ціни позову.

За викладених обставин, позивач має зазначити дійсну вартість майна на момент звернення до суду з заявленим позовом, надати докази на підтвердження дійсної вартості спірного майна.

Згідно ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", ставка судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою-підприємцем становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Одночасно з позовною заявою позивачем було надано клопотання про зменшення сплати судового збору з 2000 гривень до 768,40 гривень, у зв`язку з скрутним матеріальним становищем, оскільки позивач є пенсіонером за віком.

При здійсненні правосуддя у цивільних справах суди повинні вирішувати питання, пов'язані з судовими витратами (зокрема, щодо відстрочення та розстрочення судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх сплати), у чіткій відповідності до ЦПК України, Закону України «Про судовий збір», а також інших нормативно-правових актів України, забезпечуючи при цьому належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справ, з одного боку, та інтересами позивача (заявника) щодо можливості звернення до суду, з другого боку.

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.

Так, відповідно до п.1 ч.1 ст.8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов , зокрема, якщо розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.

У п. 29 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» роз'яснено, що відповідно до ст. 8 Закону України «Про судовий збір» та ЦПК України єдиною підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи (наприклад, довідка про доходи, про склад сім'ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім'ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо). Клопотання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до суду, або окремим документом.

На підтвердження свого скрутного матеріального становища, позивач подала довідку № 879 від 25.05.2018 року, відповідно до якої вона знаходиться на обліку в Мукачівському об’єднаному УПФ та отримує пенсію за віком. Станом з грудня 2017 року по травень 2018 року її пенсія складає 9592,50 грн. Однак, така довідка не підтверджує скрутного матеріального становища позивача, оскільки нею не було подано доказів щодо наявності чи відсутності інших доходів, збережень чи майна.

У зв`язку з цим, клопотання про зменшення сплати судового збору не підлягає до задоволення, і позивачу слід сплати за подання позовної заяви судовий збір у розмірі 1 відсоток ціни позову, яку але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При вирішенні питання про залишення позовної заяви без руху враховується, практика Європейського суду з прав людини (Рішення Суду у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції від 16.12.1992 p.) де зазначено, що реалізуючи п. 1 ст.6Конвенції прозахист правлюдини основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.

Згідно вимог ч.1ст.185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог ст.175, 177 ЦПК України, протягом п’яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Згідно ч. 2 ст. 185 ЦПК України, в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Керуючись ст. ст. 175, 177, 185 ЦПК України, суддя, -

у х в а л и в :

Позовну заяву ОСОБА_1, інтереси якої представляє ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа ОСОБА_4 про визнання права приватної власності за набувальною давністю, - залишити без руху.

Повідомити позивача про необхідність усунення вказаних недоліків до п’яти днів з дня отримання позивачем ухвали та одночасно роз’яснити позивачу, що у випадку, якщо у встановлений судом строк не буде усунено ці недоліки, позовна заява буде вважатися не поданою і повернута позивачу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя О.В.Гутій