Рішення № 81058508, 21.01.2019, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 754/163/17

провадження № 2/753/1123/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" січня 2019 р. Дарницький районний суд м.Києва в особі судді Вовка Є.І., при секретарі Крамарчук А.О., в приміщенні Дарницького районного суду м.Києва, в судовому засіданні по розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання недійсним договору дарування квартири та поділ майна подружжя, треті особи: Комунальне підприємство з питань будівництва житлових будинків «Житлоінвестбуд-УКБ», Служба у справах дітей Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Дарницького районного суду м. Києва з позовом, в якому просив про наступне (зі змінами т.2 а.с.42-45).

Визнати недійсним договір дарування, укладений 07 листопада 2017 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою Володимиром Олександровичем - №1427.

Виділити у власність ОСОБА_2 Ѕ частини 1-кімнатної квартири АДРЕСА_2

Скасувати рішення про державну реєстрацію

В обґрунтування позовних вимог у позові зазначено наступне.

01 березня 2014 року між сторонами було укладено шлюб, який був розірваний, про що було видано свідоцтво про розірвання шлюбу від 02 грудня 2016 року.

Квартира АДРЕСА_2 була придбана подружжям сторін за спільні кошти, за згодою позивача на ім»я відповідача ОСОБА_3. згідно з інвестиційним договором, між останньою та Комунальним підприємством з питань будівництва житлових будинків «Житлоінвестбуд-УКБ» від 11.09.2014 року, за яку було фактично сплачено 416407 грн. до 30 березня 2016 року, при цьому, право власності було зареєстровано на вказану квартиру у передбаченому законом порядку щодо механізму такої реєстрації 10 жовтня 2017 року.

Проте, відповідач без згоди позивача уклала договір дарування 07 листопада 2017 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою Володимиром Олександровичем - №1427, подарувавши вказану квартиру АДРЕСА_2 дитині ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Сторона позивача підтримала позовні вимоги та їх обгрунтування.

Сторона відповідача заперечувала проти задоволення позовних вимог, посилаючись на безпідставність позову.

Треті особи поклались на розсуд суду щодо вирішення позову.

Проаналізувавши наведені дані, всі матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 01 березня 2014 року між сторонами було укладено шлюб, який був розірваний, про що було видано свідоцтво про розірвання шлюбу від 02 грудня 2016 року.

Квартира АДРЕСА_2 була придбана подружжям сторін за спільні кошти, за згодою позивача на ім»я відповідача ОСОБА_3. згідно з інвестиційним договором, між останньою та Комунальним підприємством з питань будівництва житлових будинків «Житлоінвестбуд-УКБ» від 11.09.2014 року, за яку було фактично сплачено 416407 грн. до 30 березня 2016 року, при цьому, право власності було зареєстровано на вказану квартиру у передбаченому законом порядку щодо механізму такої реєстрації 10 жовтня 2017 року.

Проте, відповідач без згоди позивача уклала договір дарування 07 листопада 2017 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою Володимиром Олександровичем - №1427, подарувавши вказану квартиру АДРЕСА_2 дитині ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 (т.2 а.с.105, 106).

Згідно з п.1) та п.3) ч.1 ст.57 Сімейного кодексу України, особистою приватною власністю чоловіка (дружини) є: майно, набуте нею, ним до шлюбу; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Згідно з ч.1 ст.69 Сімейного кодексу України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

При цьому, відповідно до положень ст.60 Сімейного Кодексу України - майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до положень ч.1-ч.3 ст.65 СК України:

1. Дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою;

2. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового;

3. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово.

Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.

Згідно ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст.203 цього Кодексу.

У відповідності до ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства.

Згідно зі ст.317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Відповідно до ст.321 ЦК України, право власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст.328 ЦК України: право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів; право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст.391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження свої майном.

Згідно зі ст.386 ЦК України, власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Згідно зі ст.392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

При цьому, відповідно до положень ст.81 ЦПК України: кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Крім того, згідно зі ст.392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов саме про визнання його права власності на відповідне майно.

А отже, належить задовольнити позов ОСОБА_2 частково:

- визнати недійсним договір дарування, укладений 07 листопада 2017 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою Володимиром Олександровичем - №1427, в частині дарування Ѕ частини квартири АДРЕСА_2

- виділити у власність ОСОБА_2 Ѕ частини квартири АДРЕСА_2

при цьому, заперечення сторони відповідача не спростовують таких висновків суду, оскільки не грунтуються на положеннях діючого законодавства у їх взаємозв"язку між собою то стосовно вищевказаних обставин.

В задоволенні решти позовних вимог належить відмовити, як у безпідставних, оскільки відсутній спір щодо скасування рішення щодо державної реєстрації відповідного права, крім того, вказана вимога заявлена фактично до суду, як до виконавця (боржника, при цьому, відповідний суб»єкт владних повноважень (автор рішення) не є відповідачем по справі) щодо такого скасування, що на думку суду є неналежним способом захисту, який діючим законодавством не передбачений.

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України належить:

- стягнути на користь ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, адреса - АДРЕСА_1, з ОСОБА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, адреса - АДРЕСА_2, судові витрати у виді судового збору в сумі 2082 грн. 04 коп. за позовні вимоги щодо поділу майна подружжя;

- стягнути на користь ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, адреса - АДРЕСА_1, з ОСОБА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, адреса - АДРЕСА_2, судові витрати у виді судового збору в сумі 275 грн. 60 коп. за позовні вимоги щодо визнання недійсним договору дарування;

- решту судового збору зарахувати в доход держави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.263-268, 270 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Задовольнити позов ОСОБА_2 частково.

Визнати недійсним договір дарування, укладений 07 листопада 2017 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою Володимиром Олександровичем - №1427, в частині дарування Ѕ частини квартири АДРЕСА_2

Виділити у власність ОСОБА_2 Ѕ частини квартири АДРЕСА_2

Стягнути на користь ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, адреса - АДРЕСА_1, з ОСОБА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, адреса - АДРЕСА_2, судові витрати у виді судового збору в сумі 2082 грн. 04 коп. за позовні вимоги щодо поділу майна подружжя.

Стягнути на користь ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, адреса - АДРЕСА_1, з ОСОБА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, адреса - АДРЕСА_2, судові витрати у виді судового збору в сумі 275 грн. 60 коп. за позовні вимоги щодо визнання недійсним договору дарування.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Решту судового збору зарахувати в доход держави.

Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня проголошення рішення.

СУДДЯ