Рішення № 81055865, 09.04.2019, Дергачівський районний суд Харківської області

справа №619/57/19

провадження №2/619/420/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 квітня 2019 року м. Дергачі

Дергачівський районний суд Харківської області

у складі: головуючого судді Якименко Л.О.

за участю секретаря судового засідання Ломанової І.А.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Дергачі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО АЛЬЯНС ГРУП» про захист прав споживачів, визнання недійсним положень договору та стягнення коштів.

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО АЛЬЯНС ГРУП» про захист прав споживачів, визнання недійсним положень договору та стягнення коштів.

В підтвердження позову позивач посилається на те, що 14.06.2018 позивач уклав з Товариством з обмеженою відповідальністю «АВТО АЛЬЯНС ГРУП» попередній договір №0105 купівлі-продажу транспортного засобу.

Відповідно до п.1.1, 1.2, 1.5, 1.6 попереднього договору сторони 14.06.2018 повинні укласти основний договір купівлі-продажу транспортного засобу, а саме придбаний автомобіль марки Chevrolet Aveo Хетчбек 2014 року випуску 1.6і/МТ/4х2/Синій/308 км за ціною 145000 грн. за умови внесення позивачем на рахунок відповідача авансу в розмірі 40000 грн. При цьому, відповідач запевнив позивача, що зазначений автомобіль є в наявності та він зобов'язується передати його в день підписання попереднього договору, а решту суми позивач сплатить після огляду.

Відповідно до абз. 2 п. 1.5 попереднього договору якщо на вказану дату транспортний засіб не буде придбаний ТОВ «АВТО АЛЬЯНС ГРУП» з метою його відчуження позивачу, то сторони визначили, що основний договір буде укладено на 5 день після придбання «АВТО АЛЬЯНС ГРУП» транспортного засобу, про останній зобов'язується повідомити позивача у письмовому вигляді із зазначенням конкретної календарної дати, часу і місця укладення основного договору. В такому випадку кінцевим терміном укладення основного договору сторони визначили 31.12.2019.

Свої зобов'язання відповідно до п.2.1 попереднього договору позивач виконав 14.06.2018, сплативши на користь ТОВ «АВТО АЛЬЯНС ГРУП» грошові кошти у розмірі 40000 грн., що підтверджується квитанцією №16528767 від 14 червня 2018 року.

Разом з цим, одразу після внесення позивачем авансу, відповідач відмовився виконувати свою частину зобов'язань, укладати основний договір та передати автомобіль. На час звернення до суду з позовом, на телефонний зв'язок відповідач не виходить, телефони вимкнені.

Купувати транспортний засіб в термін до 31.12.2019 позивач не бажає.

Позивач вважає, що спірний договір не відповідає законодавству, порушує права позивача як споживача, підписаний під впливом обману і є несправедливим.

Вважає недійсним абзац 2 п. 1.5 попереднього договору купівлі-продажу транспортного засобу №0151 від 14.06.2018 в частині встановлення строку укладання основного договору на 5 день після придбання продавцем майна з кінцевим терміном до 31.12.2019 та тому є підстави стягнути з відповідача на користь позивача сплачені кошти в розмірі 40 000 грн.

Закон України «Про захист прав споживачів» регулює відносини між споживачами робіт і послуг та виконавцями робіт і надавачами послуг. Згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ТОВ «АВТО АЛЬЯНС ГРУП» займається торгівлею автомобілями та легковими автотранспортними засобами (КВЕД 45.11).

Як вбачається з умов попереднього договору, основний договір повинен бути укладений 14.06.2018, тобто у той самий день з моменту внесення авансу.

Позивач умови договору виконав належним чином, шляхом внесення авансу на рахунок відповідача в розмірі 40000 грн., а всього 108642,80 грн., що підтверджується квитанцією №16528767 від 14 червня 2018 року.

Таким чином значна частина умов договору є несправедливими відносно споживача та суперечить положенням Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки фактично всю відповідальність та всі ризики покладено на споживача та виключено таку для відповідача.

Позивачу було нанесено моральну шкоду, яку він оцінює у 20000 грн.

Оцінюючи моральну шкоду, позивач зазначає, що мав намір купити автомобіль. Рішучість цього наміру підтверджується внесенням авансу у вигляді 40000 гривень. Після підписання попереднього договору товариство не відповідало на усі засоби зв'язку, що спричинило душевні страждання, пов'язані із втратою коштів. Декілька місяців позивач жив у надії, що його кошти не втрачені і що він все ще може очікувати на купівлю автомобіля. Душевні страждання посилилися тим, що позивач знайшов людей, яких товариство також ввело в оману. Момент купівлі авто відстрочувався невизначений період.

Відповідно до ч. 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.

Ухвалою судді від 10 січня 2019 року провадження по справі відкрито і призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. У наданий в ухвалі час від представника відповідача не надійшло заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження чи клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.

Зважаючи на те, що справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Судом було встановлено, що 14.06.2018 позивач ОСОБА_1 уклав з Товариством з обмеженою відповідальністю «АВТО АЛЬЯНС ГРУП» попередній договір №0105 купівлі-продажу транспортного засобу.

Відповідно до умов договору покупець бажає купити, а продавець має бажання продати покупцеві транспортний засіб.

Відповідно до п.1.1, 1.2, 1.5, 1.6 попереднього договору сторони 14.06.2018 повинні укласти основний договір купівлі-продажу транспортного засобу, а саме придбаний автомобіль марки Chevrolet Aveo Хетчбек 2014 року випуску 1.6і/МТ/4х2/Синій/308 км за ціною 145000 грн. за умови внесення позивачем на рахунок відповідача авансу в розмірі 40000 грн. При цьому, відповідач запевнив позивача, що зазначений автомобіль є в наявності та він зобов'язується передати його в день підписання попереднього договору, а решту суми позивач сплатить після огляду.

Відповідно до абз. 2 п. 1.5 попереднього договору якщо на вказану дату транспортний засіб не буде придбаний ТОВ «АВТО АЛЬЯНС ГРУП» з метою його відчуження позивачу, то сторони визначили, що основний договір буде укладено на 5 день після придбання «АВТО АЛЬЯНС ГРУП» транспортного засобу, про останній зобов'язується повідомити позивача у письмовому вигляді із зазначенням конкретної календарної дати, часу і місця укладення основного договору. В такому випадку кінцевим терміном укладення основного договору сторони визначили 31.12.2019.

Згідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку встановленому законом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Сторонами не заявлено клопотань про витребування доказів, призначення судових експертиз, а тому суд керуючись ст. 13 ЦПК України, вирішив справу на підставі наявних у ній доказів.

Однією із загальних засад цивільного законодавства, зокрема, є свобода договору, що стверджується п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України.

Закон України «Про захист прав споживачів» регулює відносини між споживачами робіт і послуг та виконавцями робіт і надавачами послуг. Згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ТОВ «АВТО АЛЬЯНС ГРУП» займається торгівлею автомобілями та легковими автотранспортними засобами (КВЕД 45.11).

Як вбачається з умов попереднього договору, основний договір повинен бути укладений 14.06.2018, тобто у той самий день з моменту внесення авансу.

Позивач умови договору виконав належним чином, шляхом внесення авансу на рахунок відповідача в розмірі 40000 грн., а всього 108642,80 грн., що підтверджується квитанцією №16528767 від 14 червня 2018 року.

Таким чином значна частина умов договору є несправедливими відносно споживача та суперечить положенням Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки фактично всю відповідальність та всі ризики покладено на споживача та виключено таку для відповідача.

В ч. 1 ст. 626 ЦК України зазначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 635 ЦК України, попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору. Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.

Згідно ч. 2 ст. 635 ЦК України, сторона, яка необгрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України, Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Згідно з п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» №9 від 06.11.2009, правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. У разі якщо під час розгляду спору про визнання правочину недійсним як оспорюваного та застосування наслідків його недійсності буде встановлено наявність підстав, передбачених законодавством, вважати такий правочин нікчемним, суд, вказуючи про нікчемність такого правочину, одночасно застосовує наслідки недійсності нікчемного правочину.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає: вчинення дій, що кваліфікуються законодавством як прояв недобросовісної конкуренції; будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Якщо підприємницька практика спонукає або може спонукати споживача дати згоду на здійснення правочину, на який в іншому випадку він не погодився б, така практика вводить в оману стосовно: основних характеристик продукції, таких як: її наявність, переваги, небезпека, склад, методи використання, гарантійне обслуговування, метод і дата виготовлення або надання, поставка, кількість, специфікація, географічне або інше походження, очікувані результати споживання чи результати та основні характеристики тестів або перевірок товару. Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору. Забороняються як такі, що вводять в оману: пропонування для реалізації продукції за визначеною ціною, якщо існують підстави вважати, що продавець або виконавець не зможе надати таку продукцію за такою ціною або у таких обсягах, що можна передбачити з огляду на пропоновану ціну та характеристики продукції.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Стаття 18 Закону України «Про захист прав споживачів» містить самостійні підстави визнання угоди (чи її умов) недійсною.

З частини 2 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» вбачається, що умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.

Так, за змістом ч.ч. 5, 6 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. У разі коли зміна положення або визнання його недійсним зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача: такі положення також підлягають зміні; або договір може бути визнаним недійсним у цілому.

Аналізуючи норми статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», можна дійти висновку, що для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше: умови договору порушують принцип добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України); по-друге: умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; по-третє: умови договору завдають шкоди споживачеві.

Несправедливими є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця ( виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов'язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов'язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; (пункт 2, 3 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»); надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірванням або невиконанням ним договору (пункт 4 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Згідно ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів» крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов'язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо: порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач; будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію.

Як вбачається з умов попереднього договору, основний договір повинен бути укладений 14.06.2018, тобто у той самий день з моменту внесення авансу.

Свої зобов'язання відповідно до п.2.1 попереднього договору позивач виконав 14.06.2018, сплативши на користь ТОВ «АВТО АЛЬЯНС ГРУП» грошові кошти у розмірі 40000 грн., що підтверджується квитанцією №16528767 від 14 червня 2018 року.

Разом з цим, одразу після внесення позивачем авансу, відповідач відмовився виконувати свою частину зобов'язань, укладати основний договір та передати автомобіль. На час звернення до суду з позовом, на телефонний зв'язок відповідач не виходить, телефони вимкнені.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що значна частина умов договору є несправедливими відносно споживача та суперечить положенням Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки фактично всю відповідальність та всі ризики покладено на споживача та виключено таку для відповідача.

Таким чином, порушене право позивача підлягає судовому захисту шляхом визнання недійсним абзацу другого п. 1.5 попереднього договору №0151 від 14.06.2018 та стягнення із відповідача на користь позивача 40000 гривень, які були сплачені ним на підставі недійсного вказаного правочину відповідно до положення ст. 216 ЦК України.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає:

- у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншими ушкодженням здоров'я;

- у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої або членів її сім'ї;

- у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

- у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної особи.

Як встановлено судом, позивач мав намір купити автомобіль. Рішучість цього наміру підтверджується внесенням авансу у вигляді 40000 гривень. Після підписання попереднього договору товариство не відповідало на усі засоби зв'язку, що спричинило душевні страждання, пов'язані із втратою коштів. Декілька місяців позивач жив у надії, що його кошти не втрачені і що він все ще може очікувати на купівлю автомобіля. Душевні страждання посилилися тим, що позивач знайшов людей, яких товариство також ввело в оману. Момент купівлі авто відстрочувався невизначений період.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що позивач звільнений від сплати судового збору при подачі позову до суду, а тому в порядку ст. 141 ч. 1 ЦПК України має підстави покласти судовий збір на іншу сторону та стягнути із відповідача в дохід держави судовий збір у розмірі ставки судового збору, встановленого ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у сумі 768,40 грн. та 768,40 грн., а всього 1536, 80 грн.

У відповідності до п.1 ч.2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Відповідно до ч.1 ст. 259 ЦПК України суди ухвалюють рішення іменем України негайно після закінчення судового розгляду.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 274, 277, 279, 354 ЦПК України, ст.ст. 23, 203, 215, 216, 509, 626, 635, 1167 ЦК України, Закону України «Про захист прав споживачів», суд, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати недійсним абзац другий пункту 1.5 попереднього договору купівлі-продажу транспортного засобу №0151 від 14.06.2018 в частині встановлення строку укладення основного договору на 5 день після придбання продавцем майна з кінцевим терміном до 31.12.2019.

Стягнути з Товариством з обмеженою відповідальністю «АВТО АЛЬЯНС ГРУП» на користь ОСОБА_1 - 40000 гривень, отримані у вигляді авансу за попереднім договором №0151 купівлі-продажу транспортного засобу.

Стягнути з Товариством з обмеженою відповідальністю «АВТО АЛЬЯНС ГРУП» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 20000 гривень.

Стягнути з Товариством з обмеженою відповідальністю «АВТО АЛЬЯНС ГРУП» на користь держави судовий збір у сумі 1921 грн.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду в 30-денний строк з моменту оголошення рішення, а особами, які приймають участь у справі, але не були присутні при оголошенні рішення, у той же строк з моменту отримання копії рішення.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП: НОМЕР_1, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «АВТО АЛЬЯНС ГРУП», місцезнаходження: 49000 м. Дніпро вул. Володимира Мономаха буд. 6 оф. 318, ЄДРПОУ: 42137307.

Суддя Л. О. Якименко