Рішення № 81055463, 04.04.2019, Балаклійський районний суд Харківської області

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

№ 610/174/19

№ 2/610/238/2019

04.04.2019 року

Балаклійський районний суд Харківської області -

головуючий: Стригуненко В.М.

за участі

позивача: ОСОБА_1,

відповідача: ОСОБА_2, представника за довіреністю ОСОБА_3,

відповідача: ОСОБА_4,

секретарів: Петрової І.В., Денисової В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду позовну заяву ОСОБА_1 до директора Донецької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 2 ОСОБА_2, начальника відділу освіти Балаклійської районної державної адміністрації ОСОБА_4 про зобов'язання виплатити недоплачену заробітну плату та стягнення компенсації за моральну шкоду,

в с т а н о в и в:

Позивач остаточно просить:

зобов'язати директора Донецької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 2 ОСОБА_2 виплатити позивачу недоплачену заробітну плату в розмірі 11187,34грн.;

стягнути з директора школи компенсацію за моральну шкоду в розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів - 9600грн.;

стягнути з начальника відділу освіти ОСОБА_4 компенсацію за моральну шкоду в розмірі 15 неоподатковуваних мінімумів - 14400грн (а.с. 22-26).

На обґрунтування позову посилається на те, що відповідно до КЗпП України він має право на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру. Однак, у період з 01.09.2017р. по 28.12.2017р. йому нараховувалась заробітна плата нижче мінімальної, тому просить зобов'язати відповідача виплатити недоплачену заробітну плату з урахуванням коефіцієнту збільшення мінімальної заробітної плати на 2019р. Зазначив, що звертався до директора школи ОСОБА_2 щодо добровільної виплати йому різниці між мінімальною та реальною заробітною платою, але йому було відмовлено.

На обґрунтування моральної шкоди, завданої порушенням його трудових прав, приниженням його честі та гідності, а також ділової репутації, посилався на неприязне відношення директора школи до нього, яке виражалося в відвертих наклепах, проведенням компаній по його дискредитації, шахрайської кадрової та зарплатної політики, ізолюванні його від інших вчителів, організовуванні йому цькувань та залякувань. Все це відбувалося за підтримки начальника відділу освіти ОСОБА_4, підступне цькування якої його дружини змусило її подати заяву на розлучення. Після розгляду його звернення головою Харківської облдержадміністрації начальник відділу освіти була змушена піти йому на поступки та організувала «вибачення» директора школи перед ним у присутності вчителів, «узаконила» його на постійну роботу в Шевелівський навчально-виховний комплекс. Однак, вибачення було лише виставою директора школи під патронатом начальника відділу освіти, вони не були щирими. В консультації Головного управління Держпраці в Харківській області було підтверджено неправомірність дій посадових осіб щодо його трудових прав та пораджено звернутися в правоохоронні органи або до суду.

В обґрунтування розміру моральної шкоди посилається на ст. 173 КК України (грубе порушення угоди про працю службовою особою установи), яку, на його думку, було порушено відповідачами, тому розмір шкоди він оцінює в 50% від максимального штрафу за ці дії.

Відповідач - начальник відділу освіти Балаклійської РДА ОСОБА_4 позов не визнала, надала відзив на позов, в якому вказала, що позивач ОСОБА_1 працював вчителем предметів «Захист Вітчизни», «Трудове навчання», «Фізична культура», «Фізика» з 2014р. в різних навчальних та навчально-виховних закладах, зокрема, з 01.09.2015р. його було прийнято на посаду вчителя предмета «Захист Вітчизни» до Червонодонецької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 2. Педагогічне навантаження позивача у школі на 2017-2018 навчальний рік складало 4 години предмета «Захист Вітчизни». 28.12.2017р. ОСОБА_1 було звільнено за власним бажанням. За час роботи позивача у школі від нього надходили звернення до відділу освіти Балаклійської РДА. Так, 16.03.2017р. було звернення щодо незадовільної поведінки учня ОСОБА_5, за результатами розгляду якого було встановлено, що батьки учнів 9-х класів зверталися до адміністрації школи зі скаргами в усній та письмовій формі щодо неправомірних дій вчителя ОСОБА_1 до дітей під час уроків фізичної культури, у зв'язку з чим було організовано особисту зустріч батьків з вчителем. З учнем було проведено виховну бесіду, після чого останній попросив вибачення у вчителя та усвідомив свою провину. Протягом квітня 2017р. відділ освіти здійснював тематичне вивчення стану організації виховної роботи у школі. За результатами розгляду іншого звернення ОСОБА_1 від 13.12.2017р. директору школи ОСОБА_2 було рекомендовано посилити контроль за організацією освітнього процесу, виховної роботи та роботи з національно-патріотичного виховання учнів. Хоча при цьому школою проводиться низка заходів з національно-патріотичного виховання. 27.02.2018р. було також проведено розгляд звернення ОСОБА_1 щодо некоректної поведінки директора Донецької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 2 ОСОБА_2, з метою чого було проведено збори трудового колективу за участі працівників відділу освіти, директор школи публічно вибачилась перед позивачем, який прийняв вибачення та вважає конфлікт вичерпаним. Таким чином нею, як начальником відділу освіти, сумлінно дотримуються вимоги чинного законодавства та професійної етики. Зазначає, що позивач обґрунтував заподіяну моральну шкоду лише словами, наведеними в позові, не надавши жодних належних доказів її наявності. Тому просила в позові відмовити (а.с. 37-41).

Позивач надав відповідь на відзив начальника відділу освіти Балаклійської РДА ОСОБА_4, в якому просив заперечення, викладені у відзиві, відхилити. Вважає накази про прийом його на посаду вчителя свідомим порушенням трудового законодавства України. Пояснив, що його звернення до начальника відділу освіти від 16.03.2017р. мало на меті вирішити проблеми, які створила директор школи, а учень ОСОБА_5 насправді перед ним не вибачався. Зазначив, що його доповідні записки про серйозні порушення на уроках навіть не реєструвались. Вказав, що теперішнім директором школи ОСОБА_2 за роки її роботи цілісної роботи з національно-патріотичного виховання не проводилось, а тим більш військово-патріотичної роботи. 27.02.2018р. збори трудового колективу проводились за узгодженим сценарієм начальника відділу освіти та директора школи, вибачення були формальними, його постійно перебивала ОСОБА_4, тому він прийняв їх лише до відома. Вважає, що начальником відділу освіти всі незаконні рішення приймалися свідомо й цілеспрямовано, заради власної матеріальної та моральної вигоди, та вигоди третіх осіб. Посилається на те, що начальником відділу освіти, яка свідомо керувала процесом його пригноблення та обкрадання, була завдана шкода його честі та гідності, а також діловій репутації (а.с. 113, 114).

Відповідач - директор Донецької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 2 ОСОБА_2, надала відзив на позов, в якому вказала, що позивач ОСОБА_1 дійсно тривалий час працював у них вчителем предмету «Захист Вітчизни». Педагогічне навантаження позивача за тарифікацією на 01.09.2017р. становило 4 години на тиждень, що є неповною місячною нормою праці. Факт ознайомлення його з таким навантаженням на 2017-2018 навчальний рік підтверджується актом від 31.08.2017р. про ознайомлення з наказом. Приступив до виконання посадових обов'язків вчителя предмету «Захист Вітчизни», працював в межах педагогічного навантаження, чим погодився із встановленим навантаженням. Протягом навчального року його педагогічне навантаження не змінювалось. Його заробітна плата обчислювалась відповідно до Інструкції про порядок обчислення заробітної плати працівників освіти. Тарифна ставка була встановлена згідно всіх вимог законодавства, після проходження атестації встановлена категорія «спеціаліст ІІ категорії». Зазначає, що ЗУ «Про оплату праці» встановлює, що працівник отримує мінімальну заробітну плату у випадку виконання встановленої норми робочого часу, якщо він її не виконує, то він отримує заробітну плату за фактично відпрацьований час. Для вчителя встановлено норму робочого часу у кількості 18 годин на тиждень, при цьому позивач працював 4 години на тиждень, надавши свою згоду працювати на неповне навантаження, тому отримував заробітну плату за фактично виконану роботу. Крім того, позивачем не надано будь-якого розрахунку ніби-то недоплаченої заробітної плати. Додала, що на лист позивача з вимогою добровільно виплатити йому різницю між фактично нарахованою та мінімальною заробітною платою було надано відповідь, в якій докладно та змістовно пояснено, чому задовольнити таку вимогу не вбачається можливим.

Пояснила, що позивач із заявою про переведення його на посаду заступника директора з військово-патріотичного виховання не звертався, цієї посади штатним розписом та нормами чинного законодавства також не передбачено, а ці функції додатково виконує заступник директора з навчально-виховної роботи ОСОБА_6 Щодо наклепів позивача на ОСОБА_7 зазначила, що вона працює в школі вже тривалий час, відповідає займаній посаді, сумлінно працює та отримує за свою роботу заробітну плату згідно тарифікації. Що таке зарплатна «відкатна схема» і де вона «вимальовується» в розкладі уроків пояснити не може. «Таємної компанії по дискредитації» позивача не проводила. До неї, як до директора, надходило багато усних звернень від дітей та батьків із скаргами на ОСОБА_1, які вона намагалась залагодити в межах своїх посадових обов'язків. Вимог ставити завищені оцінки учню до позивача не було. На численні листи, які позивач писав до різних інстанцій з різних приводів, було проведено перевірки та розгляди. Хоча вона жодного разу не принизила, не образила позивача, але з метою захисту учнів, інтересів навчального закладу вона вибачилась перед ним у присутності колег. Вибачення були щирими не тому, що вона була винна, а тому, що хотіла нарешті вирішити всі непорозуміння, бо все це дуже негативно впливає на роботу закладу вцілому, забирає багато часу, зусиль та нервів.

Крім того, у позові позивач не вказує, яких моральних страждань він зазнав, при цьому своїми наклепами фактично завдає моральних страждань їй та іншим особам. Відповідних доказів для підтвердження наявності моральної шкоди та її розміру позивачем не надано.

Повідомила, що директор діє на підставі від імені закладу загальної середньої освіти відповідно до Статуту та дії зобов'язального характеру повинні бути адресовані безпосередньо до закладу, а не до його керівника, тому позовні вимоги пред'явлені до неналежного відповідача (а.с. 116-124).

Позивач надав відповідь на відзив директора Донецької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 2 ОСОБА_2, в якому просив заперечення, викладені у відзиві, відхилити. Вважає накази про прийом його на посаду вчителя свідомим порушенням трудового законодавства України. Пояснив, що військово-патріотичного виховання в школі ніхто, крім нього, не проводив, а ОСОБА_6 їх проводила формально. Зазначив, що дискримінація полягає в обмеженні його прав за освітою. Непряме обмеження його трудових прав витікає з «неухильного дотримання» наказу відділу освіти директором школи всупереч ЗУ «Про освіту». Предмет «фізкультура», який він вів спочатку, був для нього урізаний, при наявності 34 годин на користь іншого вчителя.

Вказав, що отримав низку моральних збитків від посадової особи, а саме: почався пресинг з її боку, шантажування його високою вимогливістю батьків до вчителів; проводила подвійну гру; маніпулювала думкою залежної від неї голови профспілки; розповсюджувала наклепи та плітки проти нього; шляхом шахрайських дій тижневе навантаження на 2016-2017 навчальний рік йому зменшила, а на 2017-2018 навчальний рік - мінімізувала; інкримінувала відсутність контакту з учнями взагалі; неправомірно його звинуватила; голослівно заявляла про велику кількість звернень стосовно нього від учнів та батьків; неправомірно ставила вимоги, як до заступника з військово-патріотичного виховання; проігнорувала його податкову соціальну пільгу (а.с. 170).

Позивач в судовому засіданні позов підтримав з зазначених у ньому підстав. Зазначив, що доказом поширення недостовірної інформації є аудіозапис. До того ж відповідачі у своїх відзивах самі підтвердили завдання йому моральної шкоди.

Відповідач ОСОБА_2 та її представник в судовому засіданні заперечували проти задоволення позову. Відповідач заперечила розповсюдження наклепів на позивача з її боку. Підтвердила, що дійсно вибачалась перед позивачем, оскільки хотіла завершити «цю історію». Посилалась на виплату заробітної плати відповідно до закону. Її представник також зазначив, що заробітну плату позивачу було виплачено відповідно до закону. Вказав, що завдання моральної шкоди позивачем недоведено, а вибачення відповідача носило загальний характер за виниклу конфліктну ситуацію, що не може підтверджувати дискредитаційної компанії з її боку.

Відповідач ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову. Пояснила, що протягом 2-х років усі звернення позивача були розглянуті, у тому числі за участі позивача. Зазначила, що позивачем не надано доказів на підтвердження завдання нею позивачу матеріальної та моральної шкоди. Його дружина не цькується, до неї взагалі претензій немає.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлені обставини і визначені відповідні до них правовідносини.

Позивач ОСОБА_1 працював вчителем предметів «Захист Вітчизни», «Трудове навчання», «Фізична культура», «Фізика» з 2014р. в різних навчальних та навчально-виховних закладах, що підтверджується відповідними заявами та наказами (а.с. 44-48, 50-57, 62-65, 70-75, 80-83, 86-94).

За наказами 31.08.2015р. позивач був прийнятий вчителем Захисту вітчизни до Червонодонецької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 2 з 01.09.2015р. з тижневим навантаженням 3,5 години та 28.12.2017р. був звільнений за власним бажанням (а.с. 57, 84, 85, 125-128).

З наказів про розподіл педагогічного навантаження на 2015-2016 та 2016-2017 навчальні роки вбачається, що ОСОБА_1 викладав предмети «Фізкультури» та «Захист Вітчизни», а в 2017-2018 навчальному році - предмет «Захист Вітчизни» 4 години на тиждень (а.с. 58-61, 66-69, 76-79, 130-143).

З наданих суду документів вбачається, що звернення позивача щодо поведінки учня ОСОБА_5 та проведення національно-патріотичного виховання у школі були розглянуті відділом освіти Балаклійської РДА Харківської області (а.с. 96-104, 147).

06.11.2018р. ОСОБА_1 звернувся до директора Донецької ЗОШ № 2 ОСОБА_2 з проханням добровільно виплатити йому різницю між мінімальною і реальною заробітною платою згідно ст. 2 КЗпП України за період з 01.09.2017р. по 28.12.2017р. (а.с. 11).

22.11.2018р. Донецькою загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів № 2 Балаклійської районної ради Харківської області за підписом директора школи ОСОБА_2 було надано відповідь на вищевказаний лист, про те, що заробітна плата йому була нарахована та виплачена відповідно до закону, за його тарифним розрядом, з урахуванням всіх доплат та надбавок, тому задовольнити його вимогу не вбачається можливим (а.с. 12, 13, 148).

З вищенаведеного вбачається, що позивач працював в навчальному закладі - Донецькій загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів № 2 Балаклійської районної ради Харківської області, яким позивачу нараховувалась та виплачувалась заробітна плата.

Згідно до ст. 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач та відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Виходячи з цього належним відповідачем за позовною вимогою щодо зобов'язання виплатити позивачу недоплачену заробітну плату в розмірі 11187,34грн. є юридична особа - Донецька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 2 Балаклійської районної ради Харківської області.

Директор вказаного навчального закладу ОСОБА_2 за цією вимогою є неналежним відповідачем (нездатним порушити права позивача).

Відповідно до ч. 2 ст. 51 ЦПК України якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Виходячи з цього, залучення належного відповідача цілком розраховане лише на ініціативу позивача. Якщо відсутня така ініціатива, суд не має права залучати іншого відповідача замість неналежного відповідача.

Позивач не подавав клопотанням про заміну первісного відповідача-директора Донецької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 2 належним відповідачем юридичною особою-Донецькою загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів № 2 Балаклійської районної ради Харківської області.

У пункті тринадцятому постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» роз 'яснено, що суд не має права вирішувати питання про права та обов'язки осіб, не залучених до участі у справі, оскільки це є порушенням норм процесуального права, які тягнуть за собою безумовне скасування рішення суду.

Ці роз'яснення є актуальними при застосуванні норм процесуального права за ЦПК України в редакції Закону України № 147- VІІІ від 03.10.2017 року.

Оскільки позовні вимоги щодо зобов'язання виплатити позивачу недоплачену заробітну плату в розмірі 11187,34грн.пред'явлено не до належного відповідача, суд позбавлений можливості повно, всебічно дослідити існуючі правовідносини та прийняти рішення з дотриманням прав та інтересів Донецької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 2 Балаклійської районної ради Харківської області.

З цих підстав в цій частині вимог в позові необхідно відмовити.

ОСОБА_1 не позбавлений права звернутися до суду з цією позовною вимогою до належного відповідача.

Згідно до ч. 1 ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Однак, вимога про стягнення з директора школи моральної шкоди завданої порушенням його законних прав на отримання мінімальної заробітної плати є похідною від вимоги про виплату йому недоплаченої заробітної плати, тому задоволенню не підлягає з огляду на те, що в цій частині вимог позивачу відмовлено.

Згідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ч. 1 та п. 4 ч. 2 ст. 23 ЦК України, особа, має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Як передбачено ч. 3 ст. 23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правовідношення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995р., під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до ст. 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

При розгляді справ про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-якій спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право (п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»).

Пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» згідно з положеннями статті 277 ЦК обов'язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

Оціночними судженнями, з огляду на приписи ст. 30 Закону України від 02 жовтня 1992 року № 2657-XII «Про інформацію», за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Таким чином, відповідно до статті 277 ЦК предметом судового захисту не можуть бути оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які як вираження суб'єктивної думки і поглядів відповідача не можна перевірити щодо їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати.

Згідно зі ст. 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

Позивач, як на доказ поширення недостовірної інформації директором школи ОСОБА_2, посилається на аудіозапис (а.с. 14), який було досліджено в судовому засіданні. На аудіозапису ОСОБА_2 перед колегами просить вибачення у позивача, якщо під час спільної роботи ображала і якщо були якісь непорозуміння за весь період, що спілкувались, працювали, компанію проти позивача не проводила. Вибачалась за те, що могла його колись чимось образити. Позивач в свою чергу сказав, що за все, що було, вибачає. Позивач і ОСОБА_2 визнали, що на аудіозапису були їх голоси.

Дана подія також підтверджується протоколом зборів трудового колективу Донецької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 2, з якого вбачається, що директор школи ОСОБА_2 повідомила, що за результатами розгляду звернення ОСОБА_1 усвідомила свою провину та бажає вирішити конфлікт, вибачилась перед позивачем, який прийняв вибачення та вважає конфлікт вичерпаним.

Належних та допустимих доказів, які б підтверджували завдання відповідачами шкоди честі та гідності, а також діловій репутації позивачем не надано.

Тому позов в цій частині є недоведеним.

Водночас, суд зазначає, що за правилами ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, для чого має право звернутися до суду.

Статтею 233 КЗпП України передбачено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Таким чином, позивачем було обрано неналежний спосіб захисту своїх порушених прав, а саме просив зобов'язати виплатити йому недоплачену заробітну плату, замість стягнути її.

Крім того, позовні вимоги є неконкретними, оскільки позивачем в прохальній частині уточненого позову не вказано, з якого директора (прізвище, ім'я, по батькові) та якої школи необхідно стягнути компенсацію за моральну шкоду.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, він компенсується за рахунок держави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України,

у х в а л и в:

Повністю відмовити в позові ОСОБА_1 до директора Донецької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 2 ОСОБА_2, начальника відділу освіти Балаклійської районної державної адміністрації ОСОБА_4 про зобов'язання виплатити недоплачену заробітну плату та стягнення компенсації за моральну шкоду.

Дата складання повного судового рішення 9 квітня 2019 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду через Балаклійський районний суд Харківської області шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1, місце проживання: АДРЕСА_1, рнокпп НОМЕР_1.

Відповідач: директор Донецької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 2 ОСОБА_2: АДРЕСА_3

Відповідач: начальник відділу освіти Балаклійської районної державної адміністрації ОСОБА_4: АДРЕСА_2

Головуючий В.М. Стригуненко