Ухвала суду № 81055422, 03.04.2019, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/1046/19

1-кс/569/2818/19

УХВАЛА

03 квітня 2019 року м. Рівне

Слідчий суддя Рівненського міського суду Рівненської області Ореховська К.Е., за участю секретаря Шкіндер І.М., розглянувши клопотання заступника начальника відділу СУ ГУНП в Рівненській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1, яке погоджено із заступником начальника відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Рівненської області ОСОБА_2, про арешт майна, в рамках кримінального провадження № 12014180180000538 від 12.05.2014, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 191, ст. 356, ч. 2, 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України, -

встановив:

Заступник начальника відділу СУ ГУНП в Рівненській області ОСОБА_1 звернувся до Рівненського міського суду із клопотанням, яке погоджено із прокурором прокуратури Рівненської області ОСОБА_2, про накладення арешту на корпоративні права ТОВ «Бізнес Імпекс груп» (код ЄДРПОУ 39951071), власником якого являється ОСОБА_3, шляхом встановлення заборони їх відчуження та заборонивши особам, уповноваженим на здійснення державної реєстрації, вносити будь-які зміни до установчих документів ТОВ «Бізнес Імпекс груп» (код ЄДРПОУ 39951071).

В обґрунтуванні клопотання слідчий зазначає, що слідчим управлінням ГУНП в Рівненській області проводиться досудове розслідування кримінального правопорушення, відомості про яке внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014180180000538 від 12.05.2014 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 191, ст. 356, ч. 2, 5, ст. 27, ч.5 ст.191 КК України.

08.02.2019 в ході досудового розслідування ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України.

Встановлено, що ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, будучи в період часу з 15.07.2010 по 27.04.2015 директором ТОВ "ОСОБА_6 Брендз ГМБХ", шляхом зловживання своїм службовим становищем, за попередньою змовою із ОСОБА_4, яка виступила пособником у скоєнні кримінального правопорушення, а також іншими не встановленими на даний час особами, 20.03.2015 уклали договори купівлі-продажу активів ТОВ "ОСОБА_6 Брендз ГМБХ", які знаходяться за адресою вул.Барона Штейнгеля 4-а, село Городок, Рівненського району, Рівненської області, Україна, щодо відчуження майна на загальну суму 2 936 129,93 грн., при цьому реалізуючи свій злочинний план, у вказаних договорах зазначили, що покупець - ОСОБА_4 зобов'язана сплатити грошові кошти за придбане майно у термін до 31 грудня 2015 року не на користь власника – юридичної особи ТОВ "ОСОБА_6 Брендз ГМБХ", а для фізичної особи ОСОБА_5 - ІВАN: АТ46 3225 0000 0250 1187, ВІС: RLNWATWWGTD, Rаіffeisen Regional bank Moedling, чим фактично завдано майнової шкоди ТОВ "ОСОБА_6 Брендз ГМБХ" у розмірі 2 936 129,93 грн.

В ході досудового розслідування встановлено, що набуте у власність майно підозрювана ОСОБА_4, з метою уникнення кримінальної відповідальності, неодноразово переоформлювала на належні їй підприємства та/або на підприємства, які фактично належать наближеним до неї особам, зокрема: ТОВ «Бізнес Імпекс груп» (код ЄДРПОУ 39951071), де власником та директором є ОСОБА_3 - син ОСОБА_4.

Санкція ч.5 ст.191 КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.

Стаття 59 КК України передбачає, що покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, до категорії яких відноситься кримінальне правопорушення, передбачене ч.5 ст.191 КК України.

Разом з цим, існують об’єктивні підстави вважати, що зазначені корпоративні права набуто незаконним шляхом.

З посиланням на викладене, слідчий просив клопотання задовольнити.

В судове засідання слідчий, прокурор не з"явились, подали заяви про розгляд клопотання у їхню відсутність, клопотання підтримали та просили задовольнити.

Згідно ч.2 ст. 172 КПК України, клопотання розглядається у відсутності власника майна з метою забезпечення арешту майна.

Згідно із нормою ч. 4 ст. 107 КПК України, фіксація під час розгляду клопотання слідчим суддею за допомогою технічних засобів не здійснювалась.

Вивчивши клопотання про арешт майна та додані до нього копії матеріалів кримінального провадження, приходжу до наступного висновку.

Слідчим управлінням ГУНП в Рівненській області проводиться досудове розслідування кримінального правопорушення, відомості про яке внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014180180000538 від 12.05.2014 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 191, ст. 356, ч. 2, 5, ст. 27, ч.5 ст.191 КК України.

Слідчий обгрунтовує клопотання тим, що набуте у власність майно підозрювана ОСОБА_4, з метою уникнення кримінальної відповідальності, неодноразово переоформлювала на належні їй підприємства та/або на підприємства, які фактично належать наближеним до неї особам, зокрема: ТОВ «Бізнес Імпекс груп» (код ЄДРПОУ 39951071), де власником та директором є ОСОБА_3 - син ОСОБА_4.

Оскільки санкція ч. 5 ст. 191 КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі з конфіскацією майна, тому з метою можливої конфіскації майна необхідно накласти арешт на корпоративні права ТОВ "Бізнес Імпекс груп".

Відповідно з ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Положеннями ч. 2 ст. 170 КПК України визначено, арешт майна допускається з метою забезпечення:1) збереження речових доказів;2) спеціальної конфіскації;3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати:

1) правову підставу для арешту майна;

2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу);

3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);

3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу);

4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);

5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;

6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Згідно ч. 5 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Як встановлено судом, майно, на яке просить накласти арешт слідчий, ОСОБА_4 не належать та не належали, перебувають у власності її сина ОСОБА_3, що підтверджується дослідженим в судовому засіданні Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно даного ОСОБА_2, ОСОБА_3 є засновником (учасником) ТОВ "Бізнес Імпекс груп", і не є підозрюваним у кримінальному провадженні № 12014180180000538.

Отже, оскільки в клопотанні не вказується і до нього не долучено належних та допустимих доказів того, що майно, на яке слід накласти арешт, належать особам, які в установленому законом порядку визнані підозрюваними, обвинуваченими або є юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження, підстав для задоволення клопотання не вбачається.

Керуючись вимогами ст.ст. 131, 132, 170-173, 309, 395 КПК України, слідчий суддя,-

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання заступника начальника відділу СУ ГУНП в Рівненській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1, яке погоджено із заступником начальника відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Рівненської області ОСОБА_2, про арешт майна, в рамках кримінального провадження № 12014180180000538 від 12.05.2014, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 191, ст. 356, ч. 2, 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України -відмовити.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга протягом п'яти днів до Рівненського апеляційного суду з дня її оголошення.

Слідчий суддя Рівненського міського суду К.Е.Ореховська