Рішення № 81050073, 08.04.2019, Софіївський районний суд Дніпропетровської області

ЄУН 193/1380/18

Провадження №2/193/87/19

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Р І Ш Е Н Н Я

08 квітня 2019 року сел.Софіївка

Софіївський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Кащук Д.А.,

за участю секретаря Кіріченко І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку ст.247 ч.2 ЦПК України в сел.Софіївка справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 сільської ради Софіївського району та Софіївської районної державної адміністрації про визнання в порядку спадкування права на земельну частку (пай),-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 сільської ради Софіївського району та Софіївської районної державної адміністрації про визнання в порядку спадкування права на земельну частку (пай).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що 13 лютого 2013 року помер її батько ОСОБА_3, він працював в колгоспі "Росія" Софіївського району, Дніпропетровської області та був членом цього колгоспу. В 1994 році після проведення реорганізації колгоспу "Росія" в КСП "Росія" він став ччленом КСП "Росія" і був включений в список до Державного акта на право колективної власності на землю КСП "Росія", серії ДП СФ №0001 від 12 травня 1994 року під №418. За життя батько не залишив заповіту, вона є спадкоємцем першої черги за законом, майна померлого батька, інші спадкоємці першої черги майна померлого відсутні. Вона проживала разом з батьком і фактично одразу після смерті батька вступила в управління та володіння спадковим майном, а саме стала розпоряджатися речами та майном померлого батька. 10 серпня 2018 року вона звернулася до Софіївської державної нотаріальної контори за наміром прийняти спадщину від померлого батька, але їй було відмовлено у видачі свідоцтва, у зв'язку з відсутністю правовстановлюючого документа на спадкове майно. 20 серпня 2018 року вона звернулася до Софіївської районної державної адміністрації проханням про видачу їй сертифіката на право на земельну частку (пай) померлої матері, але їй відмовили і запропонували звернутися до суду. Про те, що її батько внесений до списків до Державного акта на право колективної власності на землю КСП "Росія" під №418 і має право на отримання земельного паю, позивач дізналася у серпня минулого року від фермера ОСОБА_4, який переглядаючи списки членів КСП "Росія", прикладені до Державного акту на право колективної власності на землю КСП "Росія", побачив у списках прізвище її батька ОСОБА_3, тому вона просить визнати за ней в порядку спадкування право на земельну частку (пай) площею 8,41 га., в умовних кадастрових га, вартістю 234684,93 грн., яка знаходиться на території колишнього КСП "Росія" ОСОБА_2 сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області що належало померлому 13 лютого 2013 року ОСОБА_3.

Ухвалою суду від 10 жовтня 2018 року у цивільній справі відкрито провадження.

Ухвалою суду від 22 грудня 2018 року у цивільній справі було залучено співвідповідача Софіївську району державну адміністрацію.

Ухвалою суду від 07 березня 2019 року було закрито підготовче провадження по справі та призначена справа до розгляду.

Представник позивача та позивач в судове засідання не з'явилися, до суду надали заяву в якій позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити в повному обсязі (а.с.128, 150).

Представник співввідповідача Софіївської державної адміністрації ОСОБА_5 в судове засідання не з'явився, надав заяву, в якій просив розглянути справу за його відсутності, позовні вимоги не визнав та обставини виклав у відзиві на позов. Зазначає, що гр.ОСОБА_3 помер 13 лютого 2013 року. З моменту смерті ОСОБА_3 до моменту звернення у суд за захистом свого права пройшло більш ніж 5 років. Ні спадкодавець, ні сам позивач вчасно не зверталися з вимогами щодо належного оформлення або захисту своїх прав, що випливали із зобов'язання щодо можливого виділення земельної ділянки в розмірі земельної частки (паю). Відповідно до листа ОСОБА_2 сільської ради від 09 січня 2019 року №8/2/17 за гр.ОСОБА_3 не було закріплено земельну ділянку в розмірі земельної частки (паю) відповідно до схеми поділу та технічної документації щодо розпаювання земель колишнього КСП "Росія". Отже виконання зобов'язання, якби воно було дійсним, є неможливоим. Вважає, що право вимагати виділення земельної у розміри земельної частки (паю), як зобов'язання наявність якого на думку позивача має бути підтверджена рішенням суду про визнання права власності на земельну частку (пай), підлягає припиненню оскільки виконати його неможливо. Таким чином, вважає що в позовних вимогах слід відмовити та застосувати позовну давність, яка є підставою для відмови у позові (а.с.121_126, 151).

Представник відповідача ОСОБА_2 сільської ради в судове засідання не з'явився, згідно поданої заяви також просив суд розглянути цивільну справу без його участі, проти позовних вимог не заперечує (а.с.80).

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши повно, всебічно та об'єктивно обставини та докази, якими сторони обгрунтовують свої вимоги та заперечення, судом враховується наступне.

Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів є забезпечити кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною радою України.

За змістом положень вказаних норм, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, держави та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором

При цьому, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Отже, виходячи із наведеного, на момент звернення із тим чи іншим позовом, права та інтереси, на захист яких поданий позов вже мають бути порушені, невизнані або оспорювані особою, до якої пред'явлений позов, тобто, законодавець пов'язує факт звернення до суду із наявністю вже порушених прав та інтересів позивача. Метою ж позову є розгляд спору і захист вже порушених, невизнаних або оспорюваних суб'єктивних прав або законних інтересів позивача.

Суд, з'ясувавши зміст позовних вимог, заслухавши пояснення учасників розгляду справи, вивчивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, приходить до таких висновків.

Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.

Як встановлено з матеріалів справи, 13 лютого 2013 року помер ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, про що Тернівським районним у м.Кривому Розі відділом державної РАЦС Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області видано свідоцтво про смерть (повторно) серії І-КИ №730221, актовий запис №419 (а.с.7). Померлий ОСОБА_3 згідно свідоцтва про народження, яке видане Черепковецькою сільською радою серії ІІІ-МИ №253231, актовий запис №6, є батьком ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.5), яка після укладання шлюбу на підставі свідоцтва про шлюб серія І-КИ №234515, виданого Тернівським відділом державної РАЦС Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області змінила прізвище з "Березан" на "Струк", актовий запис №328 від 13.10.2012 року (а.с.6).

З моменту смерті ОСОБА_3, 13 лютого 2013 року, після нього відкрилася спадщина у вигляді земельного паю, розташованого на території колишнього КСП "Росія" ОСОБА_2 сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області .

Судом було надано позивачу додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини терміном у два місяці (а.с.42).

10 серпня 2018 року постановою державного нотаріуса Софіївської державної нотаріальної контори ОСОБА_7 було позивачу відмовлено у свідоцтві про право на спадщину за законом, після смерті її батька ОСОБА_3, у зв'язку з відсутностю правовстановлюючого документу на спадкове майно, а саме сертифікату на земельну частку (пай) (а.с.12).

Відповідно до п. 2 Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» №720 від 08.08.1995 року - право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю. При паюванні вартість і розміри в умовних кадастрових гектарах земельних часток (паїв) всіх членів підприємства, кооперативу, товариства є рівними.

Право на земельну частку (пай) виникає в осіб, які на час видачі колективному сільськогосподарському підприємству державного акта на право колективної власності на землю були чи залишалися членами цього підприємства.

Згідно з п. п. 3, 4, 7 вищевказаного Указу Президента України, вартість земельної частки (паю) для кожного підприємства, кооперативу, товариства визначалася виходячи з грошової оцінки переданих у колективну власність сільськогосподарських угідь за методикою грошової оцінки земель, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та кількості осіб, які мають право на земельну частку (пай). Розміри земельної частки (паю) в умовних кадастрових гектарах визначаються виходячи з вартості земельної частки (паю) та середньої грошової оцінки одного гектара сільськогосподарських угідь для даного підприємства, кооперативу, товариства. Розміри земельної частки (паю) обчислюються комісіями, утвореними у підприємствах, кооперативах, товариствах з числа їх працівників. Рішення щодо затвердження обчислених цими комісіями розмірів земельної частки (паю) по кожному підприємству, кооперативу, товариству окремо приймається районною державною адміністрацією.

За правилами статей 20, 21, 24 Закону України "Про власність" (чинного на час видачі державного акта на право колективної власності на землю) суб'єктами права колективної власності на землю були колективні сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські кооперативи, садівницькі товариства, сільськогосподарські акціонерні товариства, у тому числі створені на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. У майні, що належить кооперативу (колгоспу, радгоспу), визначалися частки членів цього кооперативу (колгоспу, радгоспу).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», право на земельну частку (пай) мають, зокрема, колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати па право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку, громадяни та юридичні особи, які відповідно до законодавства України набули право на земельну частку (пай).

Відповідно до ст.3 Закону України ,,Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв), особи, власники сертифікатів на право на земельну частку /пай/, які виявили бажання одержати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), подають до відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості). Підставами для виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації.

Відповідно до ч.1 ст. 2 вищевказаного Закону України основним документом, що посвідчує право на земельну частку /пай/ є сертифікат на право на земельну частку /пай/виданий районною /міською/ державною адміністрацією.

Відповідно до ч.2 ст.2 вищевказаного Закону України, документами, що посвідчують право на земельну частку /пай/, також є рішення суду про визнання права на земельну частку /пай/.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщина) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народженні після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

З довідки Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області відділу Держгеокадастру у Софіївському районі Дніпропетровської області вбачається, що в книзі видачі сертифікатів за земельні частки (паї) не значиться прізвище ОСОБА_3, а в списках до державного акту на право колективної власності по колишньому КСП "Росія" на території ОСОБА_2 сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області прізвище ОСОБА_3, значиться під №418 (а.с.8).

Також, з довідки Головного управління держгеокадастру у Дніпропетровській області відділ у Софіївському районі вбачається що середній розмір земельної частки (паю)для ведення товарного сільськогосподарського виробництва по колишньому КСП "Росія" становить 8,41 га. Нормативна грошова оцінка земельної частки (паю), для ведення товарного сільськогосподарського виробництва по колишньому КСП "Росія", яка знаходиться на території ОСОБА_2 сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області станом на 21.08.2018 року з урахуванням коефіцієнтів індексації становить 234683,94 грн. (а.с.9).

Згідно списку членів колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу або товариства до Державного акту на право колективної власності на землю КСП "Росія" серія ДП Сф №0001 від 12 травня 1994 року ОСОБА_3 значиться №418, але згідно книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) по колишньоу КСП "Росія" на території ОСОБА_2 сільської ради Софіївського району, Дніпропетровської області ОСОБА_3 не значиться, що підтверджується копією Державного акту на право колективної власності на землю КСП "Росія" та сторінки із списку членів колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу або товариства (а.с. 61-63).

Згідно ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права, одним із способів якого є визнання права.

Враховуючи позицію відповідач 1, яким позовні вимоги визнаються в повному обсязі та згідно з ч.4 ст.206 ЦПК України встановивши наявність законних підстав, вважає за можливе ухвалити рішення про задоволення позову в частині позовних вимог до ОСОБА_2 сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області. При цьому суд бере до уваги ту обставину, що визнання позову відповідачем 1 є безумовним і таке визнання не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного СудуУкраїни «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ № 7 від 16.04.2004 року визначено, що член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акту на право колективної власності на землю набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі акта, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай).

Судом встановлено наявність права у позивача на земельну частку /пай/ площею 8,41 га в умовних кадастрових га., яка знаходиться на території колишнього КСП "Росія" ОСОБА_2 сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області в порядку спадкування після смерті батька позивача - ОСОБА_3, який помер 13 лютого 2013 року та який був внесений до списків до Державного акта на право колективної власності на землю КСП "Росія" під №418 і мав право на отримання земельного паю.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права.

Оцінюючи наведені вище докази судом встановлено, що позивач має право на отримання земельної частки (паю), так як є спадкоємцем за законом першої черги після смерті її батька - ОСОБА_3, розташований на території ОСОБА_2 сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області. Дане право може бути успадковане позивачем, як спадкоємицею першої черги у відповідності до положень ст.1261 ЦПК України .

В той же час, розглянувши позицію відповідача 2 щодо застосування строків позовної давності, яку просив застосувати представник відповідача 2, судом враховується наступне.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п"ята статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачу ОСОБА_1 надано додатковий строк у 02 місяці для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3, який помер 13 лютого 2013 року, тільки за рішенням суду від 10 травня 2018 року, яке набрало законної сили 12 червня 2018 року.

Оскільки, позивач ОСОБА_1 дізналася про спадщину у вигляді земельного паю, лише у 2017 році від родичів, які їй зателефонували та повідомили, що померлий батько ОСОБА_3 у відповідності до Державного акту на право колективної власності на землю КСП "Росія" та доданого до нього списку має право на земельну частку (пай) на території ОСОБА_2 сільської ради та почала з 2018 року звертатися до суду про захист її прав, тому у застосуванні позовної давності за заявою відповідача 2 слід відмовити.

Крім того, при розгляді позовних вимог позивача до Софіївської районної державної адміністрації судом враховується, що пайові землі колишніх КСП, а саме земельні частки (паї) знаходяться за межами населених пунктів.

Виходячи з вищевикладеного, суд у відповідності до обраного позивачем способу захисту порушених прав, а саме визнання права, який передбачений ст. 16 ЦК України, вважає за можливе задовольнити позовні вимоги позивача щодо визнання такого права за позивачем.

В задоволенні позовних вимог позивача до Софіївської районної державної адміністрації слід відмовити.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею судові витрати.

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 3, 12, 13, 78, 81, 89, 141, 223, 259, 263-265 293,294,315,319 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 сільської ради Софіївського району про визнання в порядку спадкування права на земельну частку (пай) - задовольнити в повному обсязі.

Визнати за позивачем ОСОБА_1, право на земельну частку (пай) площею 8,41 га. в умовах кадастрових га, вартістю 234684,94 грн., яка знаходиться на території колишнього КСП "Росія" ОСОБА_2 сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області, в порядку спадкування за законом після померлого 13 лютого 2013 року батька - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3.

В задоволенні позовних вимог позивача до Софіївської районної державної адміністрації відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області (код ЄДРПОУ 04337966, за адресою: с.Ордо-Василівка, вул.Весняна, буд.50, Софіївського району, Дніпропетровського району) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, ІПН:НОМЕР_1 (за адресою: с.Ордо-Василівка, вул.Червонопрапорна, буд.40, Софіївського району, Дніпропетровської області) судовий збір за вимогу немайнового характеру у сумі 704,80 грн. (сімсот чотири гривень 80 коп.).

Повернути зайво сплачений судовий збір позивачу ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, ІПН:НОМЕР_1 (за адресою: с.Ордо-Василівка, вул.Червонопрапорна, буд.40, Софіївського району, Дніпропетровської області) у сумі 1642,03 грн. (одна тисяча шістсот сорок дві гривень 03 коп.).

Зобов'язати Управління Державної казначейської служби України у Софіївському районі Дніпропетровської області (код ЄДРПОУ 37789129, розташоване за адресою: с.Софіївка, вул.Жовтнева, 66) повернути платнику:Струк ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_4, ІПН:НОМЕР_1, зайво сплачений судовий збір, у сумі 1642,03 грн., який було сплачено на р/р 31214206004326, МФО 899998, за платіжним дорученням № N14SQ34889 від 09.10.2018 року.

На рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду через Софіївський районний суд Дніпропетровської області може бути подано апеляційну скаргу.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкриті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Д.А.Кащук