Рішення № 81045222, 09.04.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

09 квітня 2019 року № 826/20398/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Пащенка К.С., суддів Чудак О.М., Шейко Т.І., за участю секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору:Державної казначейської служби України Головне територіальне управління юстиції у Житомирській області, Кабінет Міністрів України, Міністерство фінансів України про представники учасників справи:визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії позивача, відповідача та третіх осіб - не з'явилися, В С Т А Н О В И В:

У грудні 2016 року ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 (далі - позивач або ОСОБА_1) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної казначейської служби України (адреса: 01601, м. Київ, вул. Бастіонна, 6, код ЄДРПОУ 37567646 (далі - відповідач, Держказначейство), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Головного територіального управління юстиції у Житомирській області (адреса: 10014, м. Житомир, Майдан Соборний, 1, код ЄДРПОУ 34900660, Кабінету Міністрів України (адреса: 01008, м. Київ, вул. Грушевського, 12/2), Міністерства фінансів України (адреса: 01008, м. Київ, вул. Грушевського, 12/2, код ЄДРПОУ 00013480), в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Державної казначейської служби України, яка полягає в порушенні строків та у тривалому не виконанні Виконавчого листа виданого Радомишльським районним судом Житомирської області від 19.06.2012 № 2-а-835/2011 про примусове виконання постанови Радомишльського районного суду Житомирської області від 20.06.2011 у справі № 2-а-835/2011;

- зобов'язати Державну казначейську службу України здійснити дії щодо негайного виконання Виконавчого листа виданого Радомишльським районним судом Житомирської області від 19.06.2012 № 2-а-835/2011;

- зобов'язати Державну казначейську службу України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми, починаючи з 29.03.2016 до моменту виконання Виконавчого листа виданого Радомишльським районним судом Житомирської області від 19.06.2012 № 2-а-835/2011;

- зобов'язати Державну казначейську службу України подати до суду звіт щодо виконання Виконавчого листа виданого Радомишльським районним судом Житомирської області від 19.06.2012 № 2-а-835/2011 протягом одного місяця з дня винесення постанови у цій справі.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність, яка полягає в порушенні строків та тривалому невиконанні Виконавчого листа, виданого Радомишльським районним судом Житомирської області від 19.06.2012 № 2-а-835/2011.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.01.2017 відкрито провадження в адміністративній справі, залучено Головне територіальне управління юстиції у Житомирській області до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору та призначено судовий розгляд справи.

До суду надійшов відзив Головного територіального управління юстиції у Житомирській області від 14.04.2017, в якому представник проти позову заперечує, вказує, що документи ОСОБА_1 по виконавчому провадженню за Виконавчим листом від 19.06.2012 № 2-а-835/2011, відповідно до вимог законодавства, були передані до Головного управління Державної казначейської служби України у Житомирській області у квітні 2016 року для здійснення виплати позивачу. Просить розглядати справу за відсутності представника Головного територіального управління юстиції у Житомирській області.

В письмових запереченнях на позовну заяву від 07.08.2017 Державна казначейська служба України зазначає, що Виконавчий лист від 19.06.2012 № 2-а-835/2011 зареєстрований та перебуває на обліку в органах казначейської служби та, відповідно включений до Першої черги задоволення вимог за № 49737954. Перерахування коштів позивачу із затримкою відбувається не через протиправні дії або бездіяльність відповідача, а у зв'язку з наявністю сформованої черги, в якій перебуває на виконанні значна кількість виконавчих документів та передбаченими в Законах України «Про Державний бюджет України» обмеженими асигнуваннями для погашення наявної заборгованості за судовими рішеннями, забезпечення виконання яких гарантовані державою.

На підставі розпорядження керівника апарату Окружного адміністративного суду м. Києва щодо призначення повторного автоматизованого розподілу справ від 11.10.2017 № 7489, відповідно до протоколу повторного автоматичного розподілу, справу передано на розгляд судді Пащенку К.С.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.11.2017 справу за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Головне територіальне управління юстиції у Житомирській області, про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії прийнято до провадження та призначено до попереднього судового засідання. Також до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, залучено Кабінет Міністрів України та Міністерство фінансів України.

28.12.2017 до суду надійшли письмові пояснення Кабінету Міністрів України на позовну заяву, в яких останній у задоволенні позову просить відмовити, посилаючись на те, що рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів відповідно до бюджетних асигнувань, передбачених Законом України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.12.2017 призначено справу до судового розгляду на 22.02.2018.

В письмових поясненнях на позовну заяву від 22.02.2018 Міністерство фінансів України проти позовних вимог заперечує, вважає, що вони є необґрунтованими та безпідставними та зазначає, що виконання рішення суду поза чергою є неможливим, оскільки це призведе до перевищення повноважень Казначейства та порушення принципу рівності стягувачів перед законом.

У судовому засіданні 05.04.2018 судом постановлено призначити справу до судового розгляду по суті колегією у складі трьох суддів у судове засідання на 23.05.2018.

Відповідно до протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 17.04.2018 справу № 826/20398/16 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Пащенко К.С., судді: Чудак О.М., Шейко Т.І.

В судове засіданні 23.05.2018 сторони не прибули, про розгляд справи повідомлені належним чином, надіслали до суду заяви, в яких просили розглядати справу за їхньої відсутності.

Зважаючи на викладене, адміністративна справа, відповідно до частини третьої 3 статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України (по тексту - КАС України), розглядається у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Постановою Радомишльського районного суду Житомирської області від 20.06.2011 по справі № 2-а-835/2011 позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Радомишльському районі Житомирської області, Управління праці та соціального захисту населення Радомишльської районної державної адміністрації на бездіяльність відповідача щодо перерахунку та виплати недоотриманої пенсії особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, - задоволено повністю.

Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2012 вказане рішення суду першої інстанції змінено, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково:

- визнано дії Управління Пенсійного фонду України в Радомишльському районі Житомирської області щодо невиплати ОСОБА_1 державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю в розмірах, передбачених статтями 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» протиправними;

- зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Радомишльському районі Житомирської області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1, як постраждалому в наслідок аварії на ЧАЕС 1-ї категорії, інваліду 2-ої групи, що пов'язана з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, державної пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю в розмірах, передбачених статтею 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 07.12.2010 по 22.07.2011 з урахуванням отриманих коштів.

19.06.2012 Радомишльським районним судом Житомирської області було видано Виконавчий лист у справі № 2-а-835/2011.

На виконання рішення суду та у відповідності до виконавчого листа у справі № 2-а-835/2011 Управлінням Пенсійного фонду України в Радомишльському районі Житомирської області проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 за період з 01.12.2010 по 22.07.2011 та нараховано доплату в сумі 40309 грн 69 коп.

Згідно листа Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області від 28.12.2015 матеріали виконавчого провадження по справі № 2-а-835/2011 відповідно до пункту 7 Порядку погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантуються державою, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2014 № 440, прийнято до обліку та включено до Першої черги задоволення вимог за № 49737954.

На підставі акту прийому-передачі вищезгаданий пакет документів був переданий до Головного управління Державної казначейської служби України у Житомирській області у квітні 2016 року.

Виконавчий лист надійшов та зареєстрований в органах казначейства 08.04.2016 та взятий з цієї дати на облік.

Вважаючи таку бездіяльність Державної казначейської служби України, щодо невиконання постанови Радомишльського районного суду Житомирської області від 20.06.2011 у справі № 2-а-835/2011 протиправною, позивач звернувся до суду за захистом порушеного права.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги таке.

Відповідно до частини 2 статті 6 та частини 2 статті 19 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 129-1 Конституції України визначено, що держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Статтею 1 Закону України від 05.06.2012 № 4901-VІ «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» (далі - Закон України № 4901-VІ) зазначено, що даним законом встановлюються гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України «Про виконавче провадження» та особливості їх виконання.

Згідно пункту 1 статті 3 Закону № 4901-VІ виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує політику в сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Частини 2, 4 статті 3 означеного Закону передбачають, що стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України «Про виконавче провадження», із заявою про виконання рішення суду; перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей.

Відповідно до частин 2, 6 статті 4 Закону № 4901-VІ у разі якщо рішення суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи не виконано протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, його виконання здійснюється за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду; перерахування коштів за рішенням суду здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у тримісячний строк з дня надходження документів та відомостей, необхідних для цього, з одночасним направленням повідомлення про виплату коштів державному виконавцю, державному підприємству або юридичній особі.

За приписами пункту 3 Перехідних положень Закону №4901-VІ заборгованість погашається в такій черговості: у першу чергу погашається заборгованість за рішеннями суду щодо пенсійних та соціальних виплат, про стягнення аліментів, відшкодування збитків та шкоди, завданих внаслідок злочину або адміністративного правопорушення, каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, а також у зв'язку з втратою годувальника; у другу чергу погашається заборгованість за рішеннями суду, пов'язаними з трудовими правовідносинами; у третю чергу погашається заборгованість за всіма іншими рішеннями суду.

З 09.03.2011 набрав чинності Закон України від 04.11.2010 № 2677-VІ «Про внесення змін до Закону України «Про виконавче провадження» та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб)», яким було викладено Закон України від 21.04.1999 № 606-ХІV «Про виконавче провадження» у новій редакції, та в частині 2 статті 3 було зазначено, що «Рішення про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами Державного казначейства України в установленому Кабінетом Міністрів України порядку».

На виконання цієї норми Закону був прийнятий Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 (далі - Порядок № 845).

Так, Порядок №845 визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення.

За приписами пункту 24 Порядку №845 стягувачі, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів з рахунків боржника, подають до органу Казначейства, в якому обслуговується боржник, документи, зазначені у пункті 6 Порядку.

Матеріали справи свідчать, що після здійснення нарахування коштів за виконавчим листом №2-а-835/2011, виданими 19.06.2012 Радомишльським районним судом Житомирської області, в сумі 40309 грн 69 коп., згідно з актом приймання-передачі за I-й квартал 2016 року, вказаний виконавчий лист було прийнято у квітні 2016 року Головним управління Державної казначейської служби України у Житомирській області для подальшого виконання.

У подальшому Головним управління Державної казначейської служби України у Житомирській області відповідно до п. 33 Порядку №845 вказані виконавчі листи передано разом з пакетом документів до Державної казначейської служби України для виконання за рахунок бюджетної програми КПКВК 3504040 «Забезпечення рішень суду, що гарантовані державою».

Разом з тим, відповідно до статті 4 Закону №4901-VI виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи здійснюється в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження», з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

У разі якщо рішення суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи не виконано протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, його виконання здійснюється за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Пунктом 3 Розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 4901-VI передбачено, що заборгованість погашається в такій черговості: у першу чергу погашається заборгованість за рішеннями суду щодо пенсійних та соціальних виплат, про стягнення аліментів, відшкодування збитків та шкоди, завданих внаслідок злочину або адміністративного правопорушення, каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, а також у зв'язку з втратою годувальника.

Бюджетні асигнування на погашення заборгованості визначаються законом про Державний бюджет України на відповідний рік.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» за бюджетною програмою за КПКВК 35040 «Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою» передбачено 500,00 млн гривень.

У Законі України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» за програмою визначено 500,00 млн гривень.

Згідно з поясненнями представника відповідача, на час розгляду справи на виконанні в органах Казначейства перебуває виконавчих документів на суму понад 1,3 млрд грн, які відносяться до першої черги. Тобто виконання вищезазначеного виконавчого листа за Програмою можливо здійснити тільки після погашення заборгованості по першій черзі в порядку надходження виконавчих документів. При цьому строки погашення заборгованості за такими рішеннями залежить від суми коштів, визначеної у Законі про Державний бюджет України на відповідний рік.

Частинами 1, 2 статті 23 Бюджетного кодексу України встановлено, що будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.

Частиною 1 статті 3 Закону № 4901-VI встановлено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, зокрема, у разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Відповідно до пункту 3 Порядку №845 рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Згідно з частиною 1 пункту 49 Порядку № 845 у разі, коли для здійснення безспірного списання коштів державного бюджету необхідні додаткові кошти понад обсяг відповідних бюджетних призначень, Казначейство подає Мінфіну пропозиції щодо необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України у частині збільшення видатків на виконання бюджетної програми КПКВК 3504040, проте відповідні зміни прийняті не були.

При цьому відповідно до частини другої статті 32 Бюджетного кодексу України Міністерство фінансів України є головним розпорядником коштів за бюджетною програмою КПКВК 3504040 «Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою», відповідає за складання проекту Закону про Державний бюджет України, забезпечує формування та реалізує державну фінансову та бюджетну політику, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Казначейство, відповідно до наданих повноважень, здійснює виконання рішень судів, дотримуючись пункту 9 Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України та пункту 3 Порядку виконання рішень, якими передбачено, що рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів та у межах суми, передбаченої законом про Державний бюджет України на відповідний рік за бюджетною програмою КПКВК 3504040 «Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державо», що відповідає принципу справедливості та забезпечує рівні права стягувачів на одержання коштів Державного бюджету за рішенням суду.

Суд зазначає, що під неправомірними діями суб'єкта владних повноважень слід розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у прийнятті рішення чи у здійсненні юридично значимих й обов'язкових дій не на користь зацікавлених осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично здійснені не на його користь.

Для визнання неправомірними дії недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов'язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов'язковому виконанню відповідно до закону, фактично були виконані з порушенням норм чинного законодавства та всупереч обов'язків суб"єкта владних повноважень. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість та межі вчинення таких дій, а також наслідки неправомірності для прав та інтересів заінтересованої особи.

Матеріали справи підтверджують, що Державна казначейська служба України та Головне управління Державної казначейської служби України у Житомирській області у відповідності до норм вищезазначеного законодавства, здійснила всі передбачені законодавством заходи, щодо виконання судового рішення, виконання якого залежить від наявності відкритих бюджетних асигнувань, та коштів державного бюджету, а саме вказані виконавчі листи були поставлені на бюджетну програму «КПКВК 3504040 «Забезпечення виконання рішень суду, що гарантовані державою».

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. Одним з головних чинників реалізації покладеного на адміністративні суди завдання та ефективного захисту є безумовне виконання судових рішень. Саме виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією із процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За таких обставин, право на виконання судового рішення в розумний строк у такому випадку може бути самостійним об'єктом правового захисту.

Обов'язковість судових рішень гарантується статтею 129-1 Конституції України та практикою Європейського суду з прав людини.

Відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено пунктом 1 статті 1 Першого протоколу. Необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов'язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції.

При цьому, обґрунтованість такої затримки має оцінюватися з урахуванням, зокрема, складності виконавчого провадження, поведінки самого заявника та компетентних органів, а також суми і характеру присудженого судом відшкодування.

У випадку, що розглядається, суд звертає увагу на те, що відповідачами вживалися активні дії щодо забезпечення виконання судових рішень, проте з об'єктивних причин виконати значний обсяг судових рішень, серед яких є і рішення відносно позивача, не є можливим.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності Державної казначейської служби України, яка полягає в порушенні строків та у тривалому не виконанні Виконавчого листа виданого Радомишльським районним судом Житомирської області від 19.06.2012 № 2-а-835/2011 про примусове виконання постанови Радомишльського районного суду Житомирської області від 20.06.2011 у справі № 2-а-835/2011 є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача нарахувати компенсацію у розмірі 3% річних від несплаченої суми починаючи з 29.03.2016 відповідно до частини 1 статті 5 Закону №4901-VI, суд зазначає наступне.

З огляду на наявні докази в матеріалах справи та відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою» від 03.09.2014 №440 (далі - Порядок №440) до органу Казначейства надійшов виконавчий лист від 19.06.2012 № 2-а-835/2011, про зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в Радомишльському районі Житомирської області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1, як постраждалому в наслідок аварії на ЧАЕС 1-ї категорії, інваліду 2-ої групи, що пов'язана з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, державної пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю в розмірах, передбачених ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 07.12.2010 по 22.07.2011 з урахуванням отриманих коштів - зобов'язального характеру, оскільки за даним виконавчим листом не змінено спосіб його виконання та не надано доказів, щодо здійснення такої зміни.

Вищевказаний виконавчий лист направлено управлінням Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області до Державної казначейської служби України відповідно до акту приймання-передавання за І квартал 2016 року.

Разом з цим, Державною казначейською службою України не перераховано на користь позивача кошти в сумі 40309 грн 69 коп. згідно з виконавчим листом від 19.06.2012 № 2-а-835/2011.

У відповідності до частини першої статті 5 Закону № 4901-VI у разі якщо центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом трьох місяців не перерахував кошти за рішенням суду про стягнення коштів, крім випадку, зазначеного в частині четвертій статті 4 цього Закону, стягувачу виплачується компенсація в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Частиною 2 ст. 5 Закону № 4901-VI визначено, що компенсація за порушення строку перерахування коштів за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу нараховується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

З огляду на викладене, а також з метою належного захисту прав позивача в цій частині, суд зобов'язує Державну казначейську службу України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми в розмірі 40309 грн 69 коп., починаючи з дня закінчення тримісячного строку з дня надходження необхідних документів та відомостей до Державної казначейської служби України до моменту виконання виконавчого листа від 19.06.2012 № 2-а-835/2011.

Щодо вимоги позивача про зобов'язання Державну казначейську службу України подати до суду звіт щодо виконання Виконавчого листа виданого Радомишльським районним судом Житомирської області від 19.06.2012 № 2-а-835/2011 протягом одного місяця з дня винесення постанови у цій справі, суд приходить до висновку про відмову в її задоволенні, оскільки вказана вимога є похідною з позовною вимогою щодо зобов'язання здійснити дії щодо негайного виконання зазначеного Виконавчого листа.

Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28 серпня 2018 року (справа № 802/2236/17-а).

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що вимоги позивача за поданим адміністративним позовом підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки в даному випадку суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, то судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог підлягають відшкодуванню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, як то відповідача у справі.

Керуючись 7-11, 19, 73-77, 79, 90, 139, 241- 246, 250, 255 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

2. Зобов'язати Державну казначейську службу України (вул. Бастіонна, 6, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 37567646) відповідно до частини 1 статті 5 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) компенсацію в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми в розмірі 40 309 грн 69 коп, починаючи з дня закінчення тримісячного строку з дня надходження необхідних документів та відомостей до Державної казначейської служби України до моменту виконання виконавчого листа від 19.06.2012 № 2-а-835/2011.

3. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

4. Стягнути з Державної казначейської служби України (вул. Бастіонна, 6, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 37567646) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) на будь-який рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, судові витрати у сумі 551,20 грн. (п'ятсот п'ятдесят одна гривня 20 копійок).

Рішення, відповідно до статті 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного ухвали.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII Перехідні положення КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Окружний адміністративний суд міста Києва.

Головуючий суддя К.С. Пащенко

Суддя О.М. Чудак

Суддя Т.І. Шейко