Рішення № 81043947, 03.04.2019, Одеський окружний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2019 року м. Одеса Справа № 420/1038/19

Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Іванова Е.А., розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Одесі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Малиновського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі про визнання протиправною бездіяльність Малиновського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Одесі, що виразилася у не прийнятті протягом 10 днів після надходження 23.01.2019р. документів про призначення пенсії рішення про призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до Закону України “Про прокуратуру” та зобов'язання Малиновське об'єднане управління Пенсійного фонду України в м.Одесі прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до Закону України “Про прокуратуру” без обмеження граничного розміру, умов, порядку та строків її виплати, у розмірі 82% від середньомісячної заробітної плати в сумі 27140,13 грн., на яку нараховується ЄСВ, обчисленої відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100, та сплачувати її та допустити негайне виконання рішення суду в частині сплати суми пенсії за один місяць та встановлення судового контролю,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач обґрунтовує позов тим, що частиною 1 ст.86 Закону України «Про прокуратуру» №1697-VІІ від 14.10.2014р. встановлено, що прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку, за наявності вислуги років по 30 вересня 2011 року - не менше 20 років, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 10 років. Позивач працювала в органах прокуратури до 30.09.2011 р., тому відповідно до норм Закону України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ від 05.11.1991 р., які діяли на час звільнення, та відповідно до норм Закону України «Про прокуратуру» №1697-VІІ від 14.10.2014р., які діють на теперішній час, на день звільнення набула право на пенсійне забезпечення за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру», оскільки стаж роботи на посадах прокурорів складав 11 років 08 місяців 04 дні, а загальна вислуга років складала 21 рік 02 місяці 26 днів. Наведений факт підтверджений рішенням суду, що набрало законної сили. Оскільки право на пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру» позивач набула до 30.09.2011 р., то правовідносини щодо призначення пенсії виникли під час дії Закону України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ від 05.11.1991 р.

Представник відповідача надав до суду письмовий відзив, який мотивований тим, що Об'єднане управління, відповідно до „Положення про управління Пенсійного фонду країни в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління" від 22.12.2014 № 28-2 (далі - Положення), - є територіальним органом Пенсійного фонду України, підвідомчим головному управлінню Пенсійного фонду України в Одеській області і уповноважений державою на реалізацію державної політики з питань пенсійного забезпечення, ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню. 23.01.2019 року Позивач звернулася до об'єднаного управління з заявою №423 про призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону України "Про прокуратуру". 09.03.2019 року об'єднаним управлінням було винесено рішення №423 про відмову в призначенні пенсії Позивачу, з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" № 1697-УІІ 14.10.2014 р. передбачено, що прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги роки не менше: по 30 вересня 2011 року - 20 років, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 10 років; з 1 жовтня 2011 року по 30 вересня 2012 року - 20 років 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 10 років 6 місяців; з 1 жовтня 2012 року по 30 вересня 2013 року - 21 рік, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 11 років; з 1 жовтня 2013 року по 30 вересня 2014 року - 21 рік 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 11 років 6 місяців; з 1 жовтня 2014 року по 30 вересня 2015 року - 22 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 12 років; з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року - 22 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 12 років 6 місяців; з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року - 23 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 13 років; з 1 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року - 23 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 13 років 6 місяців; з 1 жовтня 2018 року по 30 вересня 2019 року - 24 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорш не менше 14 років; з 1 жовтня 2019 року по 30 вересня 2020 року - 24 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 14 років 6 місяців; з 1 жовтня 2020 року і пізніше - 25 років, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 15 років. Так, як Позивач звернувся з заявою про призначення пенсії 23.01.2019 року, право на призначення пенсії за вислугу років набуде за наявності в період з 01.10.2018 по 30.09.2019 роках вислуги не менше 24 роки в тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 14 років. Станом на 23.01.2019 року вислуга років, розрахована відповідно рішення суду від 28.11.2018 року по справі №523/16303/18 складає 21 рік 02 місяці 26 днів, у тому числі на посадах прокурорів 11 років 08 місяців 04 дні, до якої входить половина строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі з 05.08.1992 року по 14.07.1998 року, яка складає 02 роки 11 місяців 19 днів.

Ухвалою суду від 25.02.2019 року позов залишений без руху.

Ухвалою суду від 04.03.2019 року відкрито провадження у справі.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, ч. 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Щодо позовної вимоги визнання протиправною бездіяльність Малиновського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Одесі, що виразилася у не прийнятті протягом 10 днів після надходження 23.01.2019р. документів про призначення пенсії рішення про призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до Закону України “Про прокуратуру”, суд вважає, що вона підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до положень ст. 44 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Згідно ч. 5 ст. 45 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Постановою Пенсійного Фонду України від 25.11.200 року №22-1 зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 року за №1566/11846 затверджений «Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (далі – Порядок №22-1).

Згідно п. 4.1 Порядку №22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою.

Пунктом 4.3 Порядку №22-1 не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Як встановлено судом позивач звернулась до відповідач з заявою про призначення пенсії 23.01.2019 року вх..№423.

В свою чергу рішення про відмову в призначенні пенсії було прийнято 09.03.2019 року, тобто з порушенням вимог закону.

Таким чином позовні вимоги позивача в частині визнання протиправною бездіяльність Малиновського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Одесі, що виразилася у не прийнятті протягом 10 днів після надходження 23.01.2019р. документів про призначення пенсії рішення про призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до Закону України “Про прокуратуру” підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги позивача про зобов'язання Малиновське об'єднане управління Пенсійного фонду України в м.Одесі прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до Закону України “Про прокуратуру” без обмеження граничного розміру, умов, порядку та строків її виплати, у розмірі 82% від середньомісячної заробітної плати в сумі 27140,13 грн., на яку нараховується ЄСВ, обчисленої відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100, та сплачувати її та допустити негайне виконання рішення суду в частині сплати суми пенсії за один місяць та встановлення судового контролю суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що 30 вересня 2011 р. позивач звільнилась з органів прокуратури, маючи класний чин молодшого радника юстиції та вислугу років понад 20 років, у тому числі на посадах прокурорів понад 11 років.

21 вересня 2018 р. позивач первісно звернулась до Малиновського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Одесі із заявою про обчислення страхового стажу, що дає право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України «Про прокуратуру».

01 жовтня 2018 р. Малиновським об'єднаним управлінням ПФУ в м.Одесі надано відповідь, що за попереднім розрахунком страховий стаж складає 20 років та одночасно зауважено, що в трудовій книжці наявний запис з виправлення без застереження роботодавця та відсутня інформація про дати навчання у вищому навчальному закладі.

Для усунення вказаних зауважень позивач звернулась до суду.

28 листопада 2018 р. Суворовським районним судом м.Одеси підтверджено достовірність запису в трудовій книжці, що має виправлення, підтверджено період навчання у вищому навчальному юридичному закладі та встановлено, що вислуга років для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про прокуратуру» станом на 30 вересня 2011 року (день звільнення з органів прокуратури) складає 21 рік 02 місяці 26 днів, у тому числі на посадах прокурорів 11 років 08 місяців 04 дні. Тобто наведеним судовим рішенням встановленні дані, які усувають сумніви щодо правильності запису в трудовій книжці та підтверджують наявність підстав для призначення пенсії за вислугу років.

23 січня 2019 р. позивач подала до Малиновського об'єднаного управління ПФУ в м.Одесі у встановленому законом порядку та за встановленою формою заяву про призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру».

Разом із завою подано необхідні документи для призначення пенсії за вислугу років, а саме: паспорт, довідка про реєстрацію, довідка про присвоєння ідентифікаційного номера, трудова книжка, диплом про вищу юридичну освіту, архівна довідка, свідоцтво про народження дитини, публічна інформація про реформування органів прокуратури, інформація прокуратури Одеської області про розрахунок та складові заробітної плати, розрахунок середньомісячної заробітної плати, рішення Суворовського районного суду м.Одеси від 28.11.2018 р.

На заяву позивача щодо призначення пенсії відповідач листом № 2715/04 від 05.02.2019р. надав письмову відповідь про відсутність підстав для призначенні пенсії з мотивуванням, що надане рішення суду не має зобов'язального характеру для Малиновського об'єднаного управління ПФУ в м.Одесі щодо призначення та виплати пенсії.

Частиною 1 ст.86 Закону України «Про прокуратуру» №1697-VІІ від 14.10.2014р. встановлено, що прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше:

по 30 вересня 2011 року - 20 років, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 10 років;

з 1 жовтня 2011 року по 30 вересня 2012 року - 20 років 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 10 років 6 місяців;

з 1 жовтня 2012 року по 30 вересня 2013 року - 21 рік, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 11 років;

з 1 жовтня 2013 року по 30 вересня 2014 року - 21 рік 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 11 років 6 місяців;

з 1 жовтня 2014 року по 30 вересня 2015 року - 22 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 12 років;

з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року - 22 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 12 років 6 місяців;

з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року - 23 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 13 років;

з 1 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року - 23 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 13 років 6 місяців;

з 1 жовтня 2018 року по 30 вересня 2019 року - 24 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 14 років;

з 1 жовтня 2019 року по 30 вересня 2020 року - 24 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 14 років 6 місяців;

з 1 жовтня 2020 року і пізніше - 25 років, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 15 років.

Пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.

Оскільки право на пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру» позивач набула до 30.09.2011 р., то правовідносини щодо призначення пенсії виникли під час дії Закону України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ від 05.11.1991 р.

Статтею 3 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що порядок здійснення адміністративного судочинства встановлюється Конституцією України, цим Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Закон, який встановлює нові обов'язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам судового процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі.

ОСОБА_2 України «Про прокуратуру» №1697-УІІ набрав чинності 15 липня 2015 р., тобто через 4 роки після звільнення та виникнення права на пенсію за вислугу років. При цьому, новоприйнятий ОСОБА_2 не скасовує такого права та також підтверджує наявність підстав для виплати пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру».

Та обставина, що позивач не звернулась за призначенням пенсії одразу після виникнення права на її отримання, не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії відповідно до Закону, який регулював ці правовідносини на час виникнення такого права, оскільки громадянин, після виникнення права на пенсію, не обмежений строками звернення за її призначенням.

Так, відповідно до ст.44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» заява про призначення пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу ПФУ в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду.

Відповідно до п. 1.6 Порядку №22-1 звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.

Судом встановлено, що позивач працювала в органах прокуратури до 30.09.2011 р., тому відповідно до норм Закону України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ від 05.11.1991 р., які діяли на час звільнення, та відповідно до норм Закону України «Про прокуратуру» №1697-VІІ від 14.10.2014р., які діють на теперішній час, на день звільнення набула право на пенсійне забезпечення за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру», оскільки стаж роботи на посадах прокурорів складав 11 років 08 місяців 04 дні, а загальна вислуга років складала 21 рік 02 місяці 26 днів.

Таким чином позивач має право на пенсію за вислугу років, але сума відсотків повинна бути нарахована у розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України “Про судоустрій і статус суддів” встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

в рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (див. рішення у справі “Hasan and Chaush v. Bulgaria” №. 30985/96).

Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. При цьому під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності.

Згідно п.10 ч.2 ст. 245 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Абз. 2 ч.4 ст. 245 КАС України визначено, що у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб’єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов’язує суб’єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Відповідно до положень ч.5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 15.08.2018 року у справі №820/2605/17, “безпідставним є посилання в обґрунтування касаційної скарги на те, що зобов'язавши відповідача повторно розглянути клопотання позивача суд вийшов за межі позовних вимог та втрутився у його дискреційні повноваження, а також те, що вказане клопотання відповідачем розглянуто та надано письмову відповідь, у зв'язку з чим підстави повторного розгляду клопотання відсутні, оскільки відповідачем передбаченого законодавством рішення за результатами клопотання позивача прийнято не було”.

Враховуючи те, що в досліджуваних правовідносинах встановлено факт ухилення відповідача від винесення встановленого чинним законодавством рішення, суд вважає необхідним встановити позивачу належний спосіб захисту порушених прав та інтересів.

Відповідно до ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Згідно правової позиції Верховного Суду України (постанова від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а15), суд при прийнятті рішення повинен визначити такий спосіб відновлення порушеного права, який є ефективним та який виключив би подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

З урахуванням вищевикладеного, приймаючи до уваги необхідність ефективного захисту прав та інтересів позивача, що ґрунтується на чинному законодавстві України, суд вважає необхідним здійснити такий захист шляхом зобов’язання Малиновське об’єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 23.01.2019 року №423 з урахуванням висновків суду.

Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд та вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 та ч. 1 ст. 73 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.

Під час перевірки правомірності оскаржуваних рішень суд керується критеріями закріпленими у ст. 2 КАС України, які повною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

З огляду на зазначене та оцінюючи у сукупності встановлені обставини і перевіривши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст.9, 139, 241-246 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, 65078, м. Одеса, вул.. Терешкової, 13) до Малиновського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі (код ЄДРПОУ 41249156, 65007, м. Одеса, вул.. Прохорівська, 3) задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Малиновського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Одесі, що виразилася у не прийнятті протягом 10 днів після надходження 23.01.2019р. документів про призначення пенсії рішення про призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до Закону України “Про прокуратуру”.

Зобов’язати Малиновське об’єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 23.01.2019 року №423 з урахуванням висновків суду.

В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки встановлені ст..255 КАС України.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до П’ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення з урахуванням положень п.15-5 Перехідних положень КАС України.

Суддя Е.А.Іванов

.