Рішення № 81043222, 09.04.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 квітня 2019 р. Справа№200/2660/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Логойди Т.В.,

секретар судового засідання Кочетов В.К.,

з участю представника відповідача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Головного управління ДФС у Донецької області про визнання протиправною та скасування вимоги,

в с т а н о в и в:

У лютому 2019 року фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом, в якому зазначав, зокрема, що є платником єдиного податку зі ставкою 5 %, третя група. Згідно з довідкою від 23.11.2018 року № 53224/10/05-99-48-21, що видана начальником Волновасько-Мангушського управління ГУ ДФС у Донецькій області, де він перебуває на податковому обліку, станом на 23.11.2018 року у нього податковий борг відсутній.

Між тим, 16.01.2018 року він по пошті отримав податкову вимогу Головного управління ДФС у Донецької області форми «Ф» від 04.12.2018 року № 119979-48 на суму податкового боргу зі штрафних (фінансових) санкцій з єдиного податку з фізичних осіб (код класифікації доходів бюджету 18050400) станом на 03.12.2018 року в розмірі 12 636,07 грн.

Вказану вимогу вважав протиправною та такою, що підлягає скасуванню, виходячи з того, що позивач жодного податкового повідомлення-рішення про застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) не отримував, а тому не обізнаний з підставами їх застосування.

У зв’язку з наведеним позивач просив визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Донецькій області від 04.12.2018 року № 119979-48.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 26 березня 2019 року відзив Головного управління ДФС у Донецької області на позовну заяву повернуто без розгляду.

Відповідач подав пояснення, в яких зазначав, що Головним управлінням ДФС у Донецькій області 21.09.2018 року проведено камеральну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 з питань своєчасності сплати узгодженого податкового зобов’язання з єдиного податку з фізичних осіб III квартал 2016 року, III квартал 2017 року та І квартал 2018 року, за результатами якої складено акт від 21.09.2018 року №1135/05-99-48-11/НОМЕР_1, яким встановлено порушення ним вимог пп.16.1.4 п. 16.1 ст. 16, п. 57.1 ст. 57, п. 295.3 ст. 295 Податкового кодексу України в частині несвоєчасної сплати сум узгоджених податкових зобов’язань з єдиного податку з фізичних осіб: за третій квартал 2016 року у сумі 1795,58 грн.; за третій квартал 2017 року у сумі 31645,58 грн.; за перший квартал 2018 року у сумі 46459,76 грн.

25.09.2018 року акт перевірки було спрямовано на адресу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 листом з повідомлення про вручення.

В свою чергу, за результатами перевірки були складені податкові повідомлення рішення від 07.11.2018 року №0081714811 та №0081724811, які 16.11.2018 року були направлені на адресу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 цінним листом з повідомлення про вручення та з описом вкладення, проте з довідки ПАТ «Укрпошта» вбачається, що лист не вручено з причини «за відмовою адресата».

Відповідно до п. 42.2 ст. 42, п. 58.3 ст. 58 Податкового кодексу України такі документи вважаються належним чином врученими.

В свою чергу, 30.11.2018 року в інтегрованій картці позивача були відображені узгоджені суми податкових зобов’язань з єдиного податку з фізичних осіб в сумі 12 636,07 грн.

Через наявність податкового боргу, відповідачем 04.12.2018 року складено податкову вимогу №119979-48 про сплату податкового боргу в розмірі 12 636,07 грн., що відповідало п. 59.1. ст. 59 Податкового кодексу України.

З огляду на наведене, вважав адміністративний позов необґрунтованим та таким що не підлягає задоволенню.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував, посилаючись та те, що Головним управлінням ДФС у Донецької області дотримані вимоги податкового законодавства, не порушені права та законні інтереси позивача, а тому правові підстави для визнання протиправною та скасування вимоги відсутні. Просив в задоволенні позову відмовити.

Позивач в судове засідання не з’явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся належним чином. Неявка у судове засідання таких осіб не перешкоджає розгляду справи по суті.

Судом встановлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_2 як платник податків перебуває на обліку в Головному управлінні ДФС у Донецької області (Волновасько-Мангушське управління Волноваської ДПІ (Волноваський район)); є платником єдиного податку зі ставкою 5 %, третя група.

21.09.2018 року Головним управлінням ДФС у Донецької області на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 розд. І, пп.75.1.1 п. 75.1 ст. 75, п. 76.3 ст. 76 розділу II Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 з питання своєчасності сплати узгодженого податкового зобов’язання з єдиного податку з фізичних осіб за III квартал 2016 року, III квартал 2017 року та І квартал 2018 року, за результатами якої складено акт від 21.09.2018 року №1135/05-99-48-11/НОМЕР_1.

Актом встановлено, що платником податків несвоєчасно сплачені узгоджені суми податкових зобов’язань з єдиного податку з фізичних осіб:

за третій квартал 2016 року у сумі 1795,58 грн.: узгоджене податкове зобов'язання платника (за даними декларації) - 1795,58 грн., термін сплати - 19.11.2016 року, а фактично сплачено 30.11.2016 року в цій же сумі, тобто із затримкою на 11 днів;

за третій квартал 2017 року у сумі 31645,58 грн.: узгоджене податкове зобов'язання платника (за даними декларації) – 31850 грн., термін сплати - 19.11.2017 року, а фактично сплачено 06.12.2017 року в сумі 31645,58 грн. (наявна переплата 204,42 грн.), тобто із затримкою на 29 днів;

за перший квартал 2018 року у сумі 46459,76 грн.: узгоджене податкове зобов'язання платника (за даними декларації) – 49850 грн., термін сплати - 20.05.2018року, а фактично сплачено 24.07.2018 року в сумі 46459,76 грн. (наявна переплата 3390,24 грн.), тобто із затримкою на 65 днів.

В акті зроблено висновок про порушення платником податків пп.16.1.4 п. 16.1 ст. 16, п. 57.1 ст. 57, п. 295.3 ст. 295 Податкового кодексу України відповідальність, за що передбачена п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України.

Акт перевірки направлено на адресу позивача рекомендованим листом з повідомленням про вручення, однак повернувся за закінченням терміну зберігання на поштовому відділенні.

На підставі акту перевірки Головним управлінням ДФС у Донецької області винесені податкові повідомлення-рішення форм «Ш»:

від 07.11.2018 року № НОМЕР_2, яким на підставі п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України за затримку на 29 та 11 календарних днів сплати грошового зобов’язання з єдиного податку з фізичних осіб в загальній сумі 33441,16 грн. (1795,58 грн. + 31645,58 грн.) до позивача застосована штрафна (фінансова) санкція (штраф) в сумі 3344,12 грн. (в розмірі 10 % грошового зобов’язання);

від 07.11.2018 року № НОМЕР_3, яким на підставі п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України за затримку на 65 календарних днів сплати грошового зобов’язання з єдиного податку з фізичних осіб в сумі 46459,76 грн. до позивача застосована штрафна (фінансова) санкція (штраф) в сумі 9291,95 грн. (в розмірі 20 % грошового зобов’язання).

Податкові повідомлення-рішення направлені на адресу позивача рекомендованим листом з повідомленням про вручення (цінне поштове відправлення «експрес»), однак 20.11.2018 року повернулися за зворотною адресою через відмову адресату в їх отриманні.

23.11.2018 року, оскільки не закінчився строк на оскарження податкових повідомлень-рішень і, відповідно, вони не набули статусу узгоджених, начальником Волновасько-Мангушського управління Головного управління ДФС у Донецькій області позивачу вдана довідка № 53224/10/05-99-48-21, що станом на дату видачі довідки у нього податковий борг відсутній (лише існує заборгованість по єдиному соціальному внеску в сумі 257,18 грн.).

Вказані податкові повідомлення-рішення позивачем не оскаржувалися, визначені ними суми грошового зобов’язання у встановлений строк сплачені не були, а тому набули статусу податкового боргу.

04.12.2018 року, тобто після набуття сумами штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), що застосовані до позивача вказаними податковими повідомленнями-рішеннями статусу податкового боргу, Головним управлінням ДФС у Донецької області на підставі ст.ст. 59 та 60 Податкового кодексу України щодо позивача на суму податкового боргу зі штрафних (фінансових) санкцій з єдиного податку з фізичних осіб в загальному розмірі 12 636,07 грн. (тобто 3344,12 грн. + 9291,95 грн.) сформована податкова вимога форми «Ф» від 04.12.2018 року №119979-48.

Вказана вимога отримана позивачем по пошті 16.01.2018 року

Дослідивши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правові норми належить застосувати до цих правовідносин, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Підпунктом 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Податковим обов'язком є обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (п. 36.1 ст. 36 вказаного Кодексу).

Питання спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності врегульовано гл. 1 розд. ХІV Податкового кодексу України (ст.ст. 291 - 300).

Відповідно до п.п. 291.2 та 291.3 ст. 291 Кодексу спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

Пунктом 291.4 ст. 291 Кодексу визначено, що суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на групи платників єдиного податку.

Зокрема, третя група (до якої належить позивач) - фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена та юридичні особи - суб’єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 5000000 гривень.

Відповідно до п. 294 ст. 294 Кодексу податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку третьої групи є календарний квартал.

Пунктом 295.3 ст. 295 Кодексу визначено, що платники єдиного податку третьої групи сплачують єдиний податок протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал.

Згідно з п. 111.2 ст. 111, п. 113.3 ст. 113, п. 116.1 ст. 116 вказаного Кодексу за порушення законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, встановлюється фінансова відповідальність, яка застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені.

У разі застосування контролюючими органами до платника податків штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, такому платнику податків надсилаються (вручаються) податкові повідомлення - рішення.

Відповідно до п. 42.2 ст. 42 Кодексу документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Згідно з абз. 6 п. 42.4 ст. 42 Кодексу у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Аналогічні положення містять спеціальні норми.

Так, відповідно до п. 58.3 ст. 58 вказаного Кодексу податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.

У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов’язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом (пп.14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Податковий борг у позивача виник через не сплату ним як платником податків у встановлений строк грошового зобов’язання, що визначено податковими повідомленнями-рішеннями, які у встановленому порядку надсилалися на адресу позивача і повернулися за зворотною адресою через відмову позивача в їх отриманні, отже вважаються належним чином врученими, що спростовує єдину підставу позову.

Підстави позову у встановленому порядку та в межах встановленого процесуального строку позивач не змінював (ч. 1 ст. 47 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідачем правомірно застосовані наведені положення законодавства.

Надсилаючи позивачу оскаржену податкову вимогу суб’єкт владних повноважень діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством.

З огляду на наведене правові підстави для задоволення позову із зазначених в ньому підстав відсутні.

Разом з тим позивач не позбавлений права на оскарження податкової вимоги з інших підстав, ніж зазначені у даному позові.

Керуючись статтями 32, 139, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

В задоволенні позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (85721, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) до Головного управління ДФС у Донецької області (87526, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. 130-ї Таганрозької дивізії, 114, код ЄДРПОУ 39406028) про визнання протиправною та скасування вимоги відмовити.

Рішення набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 255 КАС України, і може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції шляхом подання апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення судом складено 09 квітня 2019 року.

Суддя Логойда Т. В.