Рішення № 81042691, 09.04.2019, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

09 квітня 2019 р. Справа № 120/523/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дончика В.В., розглянувши в письмовому провадженні (без повідомлення учасників справи) в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії

в с т а н о в и в :

13 лютого 2019 року ОСОБА_1 звернулась в суд з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці (далі - УПФ у м. Вінниці, відповідач) про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії.

Зазначала, що з 18.11.2014 року по 09.11.2017 року отримувала пенсію за вислугу років згідно п. "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення". Після досягнення пенсійного віку, 02.07.2018 року позивач звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком, відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Разом з тим, з відповіді УПФ у м. Вінниці від 17.10.2018 року № 313/С-1 позивач дізналась, що при призначенні їй пенсії за віком було застосовано середню заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за пенсією, а саме за 2014-2016 роки. Зазначена заробітна плата застосована на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 03.10.2017 року №2148, який передбачає що пенсії, призначені відповідно до Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", з 1 жовтня 2017 року перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки.

Позивач вважає протиправною бездіяльність відповідача в частині відмови їй у перерахунку пенсії із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в України, з яких сплачено страхові внески за 2016-2017 роки, що зумовило її звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Ухвалою від 11.03.2019 відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Даною ухвалою також встановлено відповідачу строк на подання відзиву.

26.03.2019 року до суду надійшов відзив на адміністративний позов (вх. 16599), в якому відповідач заперечив щодо позовних вимог та просив в задоволенні позову відмовити. Зокрема зазначали, що позивачу вже призначена пенсія за віком, а відповідно до п. 3 ст. 45 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» при переведені з одного виду пенсії на інший може враховуватись заробітна плата за періоди страхового стажу, зазначенні у в частині 1 статті 40 цього Закону, але, із застосуванням показника середньої заробітної плати, який враховувався під час призначення попереднього виду пенсії. З огляду на викладене вважають, що підстави для задоволення даного адміністративного позову відсутні.

Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив, що позивач перебуває на обліку в УПФ України в місті Вінниці та з 18.11.2014 отримувала пенсію за вислугу років.

Досягнувши передбаченого ст. 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» пенсійного віку, позивачу 02.07.2018 призначено пенсію за віком, відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

03.10.2018 року позивач звернулась до відповідача із заявою про перерахунок призначеної 02.07.2018 пенсії за віком, з урахуванням середньої заробітної плати за 2017 рік.

Листом № 313/С-1 від 17.10.2018 року відповідач повідомив про те, що підстави для призначення їй пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2017 рік відсутні, оскільки вона уже отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Не погоджуючись із такою відмовою, позивач звернулась до суду з даним адміністративним позовом.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного

Згідно з частиною першою ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також, у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Згідно ст. 10 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», особа, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один з цих видів пенсії за її вибором.

Тобто, Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено такі пенсійні виплати, як пенсію за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та врегулювано переведення між цими видами пенсії.

Таким чином, законодавцем визначено чіткий перелік видів пенсії, що призначаються за Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Як вбачається із матеріалів справи, отримуючи пенсію, з 18.11.2014 року призначену згідно Законом України «Про пенсійне забезпечення», позивач набула право на пенсію за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», в зв'язку з цим, досягши пенсійного віку - звернулась з заявою до відповідача про призначення йому пенсії за іншим Законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», для окремих категорій громадян законами України можуть встановлюватися умови, норми і порядок їх пенсійного забезпечення, відмінні від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування і недержавного пенсійного забезпечення.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.

При цьому, суд звертає увагу на те, що отримувана позивачем пільгова пенсія зі зниженням пенсійного віку відповідно Закону України «Про пенсійне забезпечення» - це спеціальна пенсія для конкретно визначеного кола осіб, а загально визначена пенсія для усіх категорій осіб - пенсія за віком.

Враховуючи той факт, що позивач жодним із видів загально передбаченої пенсії не користувалась раніше, то право на пенсію за віком виникло у неї вперше.

В даному випадку перехід на інший вид пенсії не відбувається, і тим більше не можна вважати, що позивач на даний час отримує пенсію за віком на загальних підставах.

При цьому, суд критично оцінює посилання управління Пенсійного фонду на норму ч. 3 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з огляду на таке.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 Закону № 1058-ІV, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що частиною 3 статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії мас бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом № 1058-ІV, однак у випадку із заявою позивача мало місце призначення іншої пенсії за іншим законом.

Вказані висновки щодо застосування норм права, узгоджуються з висновками ОСОБА_2 Верховного Суду, викладеними в постанові від 31.10.2018 по справі № 876/5312/17, та повинні застосовуватись до спірних правовідносин на виконання ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" і ч. 5 ст. 242 КАС України.

З огляду на те, що Закон України «Про пенсійне забезпечення» передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а за призначенням пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» позивач звернулась вперше, суд приходить до висновку, що відповідачем протиправно відмовлено позивачу у перерахунку пенсії з 02.07.2018 року з урахуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2016, 2017 роки.

Враховуючи викладене, адміністративний позов підлягає задоволенню, та, з метою відновлення порушеного права позивача, відповідача слід зобов'язати здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 02.07.2018 року з урахуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки.

Відповідно до частин першої - другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що встановлені у справі обставини підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, а відтак, адміністративний позов належить задовольнити.

Визначаючись щодо розподілу судових витрат суд виходив з того, що згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак, на користь позивача підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці понесені ним судові витрати зі сплати судового збору.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

в и р і ш и в :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці щодо відмови у здійсненні перерахунку пенсії ОСОБА_1 пенсії, з урахуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1, з 02.07.2018 року, з урахуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) сплачений при зверненні до суду судовий збір в сумі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 37979905).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення у повному обсязі було виготовлене 09.04.2019 року.

Суддя Дончик Віталій Володимирович