Рішення № 81041788, 28.03.2019, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.03.2019 Справа №914/526/18

За позовом: Керівника Львівської місцевої прокуратури №2 (79058, м.Львів, вул.Липинського,11), в інтересах держави,

Позивач: Львівська міська рада (79008, м. Львів, пл.Ринок, 1; ідент.код. 04055896);

Відповідач: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідент.код:НОМЕР_1),-

Третя особа-1 (на стороні Відповідача), що не заявляє самостійних вимог стосовно предмету спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Західавтогаз» (79037, м. Львів, вул. Б.Хмельницького, 212 корп.3,офіс 417; ідент.код. 39751689);

Третя особа-2 (на стороні Відповідача), що не заявляє самостійних вимог стосовно предмету спору: ОСОБА_2 (АДРЕСА_2; реєстраційний номер НОМЕР_2);

Третя особа-3 (на стороні Відповідача), що не заявляє самостійних вимог стосовно предмету спору: Закрите акціонерне товариство «Львівський керамічний завод» (АДРЕСА_3; 79005, м. Львів, вул.Грушевського, 23/1а; ідент.код.00293605), -

про: зобов'язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку (площею 0, 7457 га), розташовану у АДРЕСА_3 (привівши її у попередній стан шляхом демонтажу: металевої загорожі; газової заправки; автомобільної стоянки; приміщення автомобільної стоянки; приміщення, у якому здійснюється скуповування каталізаторів та плат; двох металевих вагончиків).

Суддя: Стороженко О.Ф.

Секретар: Мазуркевич М.Р.

Представники:

Прокуратури: Леонтьєва Н.Т. - Посвідчення №032118 від 11.02.2015; Ярчишин Я.М. - Посвідчення №039739 від 18.01.2016;

Позивача: Шмотолоха О.П. - Довіреність №2901/вих.-7 від 08.01.2019;

Відповідача: ОСОБА_6 - Ордер Серія ЛВ №124902;

Третьої особи-1: не з'явився;

Третьої особи-2: не з'явився;

Третьої особи-3: Нікіфорова А.Ю. - Ордер Серія ЛВ №157205.

Процесуальні дії вчинено судом у приміщенні Господарського суду Львівської області: зал судового засідання №11.

Керівником Львівської місцевої прокуратури №2 подано Позовну заяву (в інтересах Держави) з вимогою: зобов'язати Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку (загальна площа: 0,7457 га), розташовану у АДРЕСА_3,- привівши її у попередній стан шляхом демонтажу: металевої загорожі; газової заправки; автомобільної стоянки; приміщення автомобільної стоянки; приміщення, у якому здійснюється скуповування каталізаторів та плат; двох металевих вагончиків.

31.07.2018 Прокурором подано Заяву, у якій зазначено про необхідність викладення позовної вимоги у новій редакції: без включення до переліку спірних об'єктів «двох металевих вагончиків», які, станом на 30.07.2018, - відсутні.

Оскільки зазначена Заява не відповідала вимогам Господарського процесуального кодексу України, представником Прокуратури, на вимогу суду, надано (письмово) Пояснення з клопотанням про залишення без розгляду позовної вимоги у частині демонтажу двох металевих вагончиків.

Прокурором підставами заявлення позову в інтересах Держави зазначено:

-Відповідачем порушено інтереси Держави у сфері земельних відносин;

-інтереси Держави охоплюють широке і не чітко визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність є предметом самостійної оцінки суду у кожній конкретній справі;

-надмірна формалізація інтересів Держави може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора щодо захисту суспільно значущих інтересів (Постанова Верховного суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17);

-Львівською міською радою не здійснювався належний захист прав територіальної громади у сфері земельних відносин (права власності на землю), що і зумовило заявлення Прокурором відповідного позову.

Підставами позову зазначено:

-Львівською місцевою прокуратурою №2 встановлено факт самовільного зайняття фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (Відповідачем) земельної ділянки на АДРЕСА_3;

-за інформацією Управління земельних ресурсів Департаменту містобудування Львівської міської ради (№ 2403-вих-1337 від 16.03.2018), спірна земельна ділянка перебуває в комунальній власності, рішення щодо надання її у власність чи користування - не приймалось;

-згідно з Інформаційною довідкою з Державного реєстру прав на нерухоме майно, право власності та користування спірною земельною ділянкою або нерухомим майном, що на ній знаходиться, - не зареєстровані, тому, в силу положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" (від 06.09.2012), спірна земельна ділянка перебуває у комунальній власності м. Львова;

-відповідно до інформації відділу Держгеокадастру у м.Львові (№22-13-0.37-1729/109-17 від 09.10.2017), нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки становить 15 250 236, 13 грн;

-Управлінням контролю за використанням та охороною земель ГУ Держгеокадастру у Львівській області проведено перевірку, за результатами якої встановлено, що ФОП ОСОБА_1, у порушення вимог ст. ст. 93, 124, 125, 126, 211 Земельного кодексу України, самовільно зайнято земельну ділянку загальною площею 0, 7457 га на АДРЕСА_3;

-Управлінням контролю за використанням та охороною земель ГУ Держгеокадастру у Львівській області (Лист № 10-13-0.4-2251 /90-17 від 06.12.2017) встановлено, що, згідно з Наказами ГУ Держгеокадастру у Львівській області від 21.07.2017 №278-Д, від 19.09.2017 №519-ДК та від 23.10.2017 №622-ДК «Про проведення державного контролю за дотриманням земельного законодавства, за використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності», за участю державних інспекторів, Управлінням з контролю за використанням та охороною земель ГУ Держгеокадастру у Львівській області розпочато проведення заходів державного контролю за дотриманням вимог земельного законодавства при використанні земельної ділянки ФОП ОСОБА_1, розташованої за адресою: м. Львів, вул. Сяйво, 12;

-з виходом на місце державних інспекторів, Управлінням контролю за використанням та охороною земель ГУ Держгеокадастру у Львівській області 26.07.2017 встановлено, що на земельній ділянці площею 0, 7457 га, на вул. Сяйво, 12, у м. Львові: знаходиться газова заправка, облаштовано територію для автомобільної стоянки та продажу вживаних і нових авто з торгово-виставкового майданчику, пункт прийому вторсировини (два металевих вагончика), об'єкт нерухомого майна, в якому здійснюється скупка каталізаторів та плат;

-правовстановлюючі документи на земельну ділянку - відсутні, тобто остання зайнята самовільно, чим порушено ст.ст. 93, 124, 125, 26, 211 Земельного кодексу України;

-під час перевірки державними інспекторами Управління контролю за використанням та охороною земель ГУ Держгеокадастру у Львівській області ФОП ОСОБА_1 вручено клопотання про надання документів, матеріалів та іншої інформації, необхідних для здійснення державного нагляду (контролю) за використанням та охороною земель (від 26.07.2017 за №278-ДК/0052/КН/05/01/17), на клопотання ФОП ОСОБА_1 не відреагував;

-у ході перевірки складено: Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства №622ДК/683/АП/09/01/-17 від 03.11.2017, Акт обстеження земельної ділянки №622-ДК/276/АО/10/01/-17 від 03.11.2017;

-Управлінням контролю за використанням та охороною земель ГУ Держгеокадастру у Львівській області 03.11.2017 складено Протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ст.53-1 КУпАП, вчинене ФОП ОСОБА_1;

-Відповідач спірну земельну ділянку не звільнив та продовжує самовільно її використовувати;

-за фактом самовільного зайняття земельної ділянки (на вул. Сяйво, 12, у м.Львові) Львівською місцевою прокуратурою №2 внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42016141090000027, з правовою кваліфікацією за ч.1 ст. 197-1 КК України (31.01.2018 ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні самовільного зайняття земельної ділянки, яким завдано значної шкоди її власнику, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України);

-у ході досудового розслідування кримінального провадження проведено, зокрема, огляд місця події, а саме: земельної ділянки за адресою м. Львів, вул.Сяйво, 12, у ході якого встановлено, що на самовільно зайнятій земельній ділянці встановлено металеву огорожу, а також знаходяться: газова заправка, автомобільна стоянка, приміщення автомобільної стоянки, два металевих вагончика, приміщення, в якому здійснюється скупка каталізаторів та плат;

-статтею 13 Конституції України визначено, що земля є об'єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією;

-згідно зі ст. 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави; право власності на землю гарантується і набувається та реалізується громадянами, юридичними особами і державою виключно відповідно до закону;

-відповідно до ч.2 ст. 83 ЗК України, у комунальній власності перебувають: усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної

та державної власності;

-згідно зі ст.116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності чи користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування (в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом) або за результатами аукціону;

-у відповідності до ч. 1 ст. 123 Земельного кодексу України, надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування;

-розпорядження землями комунальної власності м. Львова, в тому числі надання земельних ділянок у власність чи у користування, відповідно до ст. 12, 83 Земельного кодексу України, Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності», відноситься до виключних повноважень Львівської міської ради;

-отже, єдиною підставою набуття права власності чи права користування земельними ділянками комунальної власності в м. Львові є відповідне рішення Львівської міської ради, однак, таке рішення щодо спірної земельної ділянки - не приймалось;

-відповідно до ст.1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду), або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними;

-Відповідачем не вживалось жодних заходів до оформлення права на земельну ділянку;

-згідно з частиною першою статті 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядженням своїм майном;

-у відповідності до статті 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону;

-у разі порушення своїх прав власник, згідно зі статтею 391 ЦК України, має право, зокрема, вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном;

-згідно зі ст. 212 ЗК України, самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними; а приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки;

-за змістом ст. 152 Земельного кодексу України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків;

-особа, що самовільно захопила земельну ділянку, зобов'язана звільнити таку, привести її у попередній стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд за власний кошт;

-відтак, є правові підстави для заявлення позовної вимоги про звільнення Підприємцем ОСОБА_1 самовільно зайнятої земельної ділянки та приведення її у попередній стан шляхом демонтажу: металевої огорожі, газової заправки, автомобільної стоянки, приміщення автомобільної стоянки, двох металевих вагончиків, приміщення, в якому здійснюється скупка каталізаторів та плат;

-факт самовільного зайняття ФОП ОСОБА_1 спірної земельної ділянки полягає, зокрема, у встановленні останнім металевої огорожі, розміщенні автомобільної стоянки, приміщення автомобільної стоянки, приміщення, в якому здійснюється скупка каталізаторів та плат, одного металевого вагончика, а також - у наданні в оренду частини спірної ділянки з метою розміщення газової заправки та металевого вагончика.

Прокурором, із Позовною заявою, подано:

-неналежно засвідчені копії частини документів, у яких, усупереч вимогам Національного стандарту України Державна уніфікована система документації, Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації «Вимоги до оформлювання документів» (затвердженого Наказом Держспоживстандарту №55 від 07.04.2003), не зазначено: посадового становища особи, яка здійснила записи про відповідність копій оригіналу; прізвища та ініціалів такої особи; дати засвідчення копій;

-незасвідчені світлокопії іншої частини документів.

Отже, Прокурором не виконано вимог ч.2 ст.91 ГПК України і, при цьому, не заявлено клопотання, передбаченого нормою ч.1 ст.81 ГПК.

Тобто, Прокурором не надано допустимих доказів у справі, якими можуть бути або оригінали документів, або належно засвідчені їх копії.

Згідно з нормою ч.4 ст.13 ГПК України, Прокурор несе ризик настання наслідків, пов'язаних із неналежним вчиненням необхідних процесуальних дій.

Відповідачем подано два Відзиви на позов, у яких викладено обґрунтування безпідставності вимог Прокурора, так як:

-відповідно до ч.1,3,4 ст. 79-1 Земельного кодексу України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав і передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі (земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера);

-спірна земельна ділянка не с об'єктом цивільних прав, так як Позивачем не надано доказів того, що даній земельній ділянці присвоєно кадастровий номер (інформація про дану земельну ділянку у Державному земельному кадастрі - відсутня);

-згідно зі ст.125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав;

-за статтею 126 ЗК України, право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»;

-у розумінні даних норм законодавства, право власності чи користування на земельну ділянку в м.Львів, на вул.Сяйво, 12, жоден суб'єкт не набув, в тому числі - і Львівська міська рада (про що свідчить і Інформаційна довідка, долучена Позивачем до позовної заяви, №117540750 від 19.03.2018);

-посилання Позивача на те, що будь-які правовстановлюючі документи у Відповідача на земельну ділянку в м. Львів, на вул. Сяйво,12, відсутні спростовуються фактом укладення « 22» лютого 2013 року Закритим акціонерним товариством «Львівський керамічний завод» (в особі арбітражного керуючого (ліквідатора) Вознякевич Н.І.) та СПД ОСОБА_1 Договору відповідального зберігання з правом користування, згідно з умовами якого (зокрема п.1) депонент передає, а виконавець приймає на відповідальне зберігання майно (основні засоби) згідно з Переліком, який додається (22.02.2013 Сторонами підписано Акт прийому-передачі майна);

-таким чином, Відповідач і не може мати будь-яких правовстановлюючих документів на земельну ділянку в АДРЕСА_3, оскільки така обтяжена майном, яке належить Закритому акціонерному товариству «Львівський керамічний завод», тобто і землекористувачем спірної земельної ділянки є ЗАТ «Львівський керамічний завод»;

-жодних доказів притягнення ФО-П ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ст.53-1 КУпАП, Позивачем не надано;

-у Протоколі № 622-ДК70263/Л07/01/17 від 03.11.2017 про адміністративне правопорушення не зазначено відомостей про розгляд справи про адміністративне правопорушення, вчинене ФО-П ОСОБА_1;

-об'єктом обстеження, як згідно з Актом обстеження земельної ділянки №622-ДК/276/АО/10/01/17 від 03Л1.20І7р., так і згідно з Актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства №622/ДК/683/АП/09/01/17 від 03.11.2017р., виступає земельна ділянка в АДРЕСА_3, однак належним землекористувачем такої земельної ділянки є ЗАТ «Львівський керамічний завод»;

-відповідно до ч.1 ст.62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальний вироком суду, тому, Витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань з приводу наявності кримінального провадження №42016141090000027 від 23.05.2016 року та Протокол огляду місця події від 29.01.2018р. з додатком до нього не є належними та допустимими доказами в розумінні Господарського процесуального кодексу України;

-неналежною є Інформаційна довідка №117540750 від 19.03.2018, так як підставою її формування є досудове розслідування, а не зібрання доказів з метою подання позову до суду;

-неналежним та недопустимим доказом у даній справі є копія Протоколу допиту від 05.01.2018, який складено в ході досудового розслідування №42016141090000027 від 23.05.2016 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.356 КК України, так як його надано Позивачем всупереч вимогам статті 88 ГПК України, відповідно до якої показання свідка викладаються ним письмово у заяві свідка;

-жодних доказів встановлення металевої загорожі саме Відповідачем - не надано;

-не встановлено, чи належить спірне майно ФОП ОСОБА_1, чи ЗАТ «Львівський керамічний завод»;

-предметом Договору оренди від 08.06.2015 виступає майданчик, а не земельна ділянка;

-газова заправка належить ТзОВ «Західавтогаз», а не ФОП ОСОБА_1;

-позовні вимоги до ФО-П ОСОБА_1 про демонтаж майна, яке він не встановлював і яке йому не належить, - є юридично необгрунтованими та такими, що не ґрунтуються на вимогах закону;

-на адвокатський запит за № 47 від 14.05.2018, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській області надало Відповідь за №10-06-03463 від 04.06.2018р., де зазначено, що, у процесі приватизації, у власність ВАТ "Львівський керамічний завод" передано об"єкти нерухомого майна за адресою: м. Львів, вул. Сяйво. 12, у тому числі: за інвентарними номерами 27501 (заводоуправління), 27502 (прохідна), 27504 (огородження території), 27505 (внутрішні виробничі дороги), 27506 (стоянка для автомашин), 27508 (внутрішні площадки дороги і переїзди), 27510 (огородження виробничих площ);

-інформація Регіонального відділення ФДМ спростовує позовну вимогу Львівської місцевої прокуратури № 2 про зобов'язання ФО-П ОСОБА_1 демонтувати металеву огорожу, автомобільну стоянку, приміщення автомобільної стоянки, оскільки дане майно є власністю ЗАТ «Львівський керамічний завод»;

-Прокуратура не має законних повноважень на подання позовів і представництво в суді інтересів територіальних громад в особі відповідних місцевих рад (Постанови Вищого господарського суду України від 29.06.2018 у справі № 910/23324/15 та Верховного Суду у справі № 924/1237/17 від 20.09.2018).

Крім цього, Відповідачем подано Заяву від 18.05.2018 (із Клопотанням від 26.11.2018) про залишення позову без розгляду, так як:

-відповідно до п.2 ч.1 ст.226 Господарського процесуального кодексу України: суд залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано;

-згідно з ч.3 ст.4 ГПК України, до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися особи, яким законом надано право звертатись до суду в інтересах інших осіб;

-частиною 4 статті 53 ГПК України визначено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах;

-визначення поняття «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні повноваження», надано в абзаці 2 п.5 Рішення Конституційного суду України від року у справі №1-1/99, згідно з яким вказане поняття означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльність у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави;

-таким органом, відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи місцевого самоврядування якому законом надано повноваження органу виконавчої влади, однак, з огляду на конституційний поділ влади на судову, законодавчу та виконавчу, органи місцевого самоврядування до жодної із таких гілок влади не належать;

-системний аналіз Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" дає підстави вважати, що органи місцевого самоврядування, не наділені жодними делегованими повноваженнями органів виконавчої влади; згідно з ч. 2 ст. 11 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", делегованими повноваженнями можуть наділятися лише виконавчі органи місцевих рад;

-підтвердженням тому є положення глави 2 розділу II Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", в яких визначено повноваження виконавчих органів сільських, селищних, міських рад (власні повноваження виконавчих органів рад і делеговані повноваження);

-місцеві ради не наділені делегованими повноваженнями органів виконавчої влади;

-виходячи з Рішення Конституційного суду України від 08.04.1999 року № 1-1/99, органи прокуратури не мають повноважень на представництво інтересів органів місцевого самоврядування.

Третьою особою-3 надано Пояснення, у яких обґрунтовано наявність підстав для відмови у задоволенні позову, так як:

-« 22» лютого 2013 року Закрите акціонерне товариство «Львівський керамічний завод» (Депонент), в особі арбітражного керуючого (ліквідатора) Вознякевич Н.І., та СПД ОСОБА_1 (Виконавець) уклали Договір відповідального зберігання з правом користування, згідно з умовами якого: Депонент передає, а Виконавець приймає на відповідальне зберігання майно (основні засоби), згідно з Переліком, який додається (Додаток №1);

-22.02.2013 року Сторонами підписано Акт прийому-передачі майна;

-земельна ділянка в АДРЕСА_3 обтяжена майном, яке належить Закритому акціонерному товариству «Львівський керамічний завод»;

-перелік основних засобів Товариства визначено у Додатку №1 до Договору відповідального зберігання з правом використання, серед яких, за №57 - огорожа, №65 - прохідна, №66 - огородження території, №68 - стоянка для машин, №70 - внутрішні площі і дороги перед заводом;

-об'єктами демонтажу в позовних вимогах вказано, зокрема, металеву огорожу, автомобільну стоянку, приміщення автомобільної стоянки, однак, дані об'єкти є майном Закритого акціонерного товариства «Львівський керамічний завод», що підтверджується Переліком нерухомого майна, яке передається у власність Відкритому акціонерному товариству «Львівський керамічний завод» (реорганізовано у Закрите акціонерне товариство «Львівський керамічний завод»), згідно з яким Товариству, на підставі Наказу від 25 лютого 1994 року, Регіональним відділенням Фонду державного майна України у Львівській області передано, зокрема: за інвентарним номером 27502 - прохідну, за інвентарним номером 27504 - огородження території, за інвентарним номером 27505 - внутрішні виробничі дороги, за інвентарним номером 27506 - стоянку для автомашин, за інвентарним номером 27507 - переїзди, за інвентарним номером 27508 -внутрішні площадки дороги і переїзди, за інвентарним номером 27510 -огородження виробничих площ, за інвентарним номером 27511 - внутрішні автодороги;

-земельна ділянка в АДРЕСА_3, на якій розташовані об'єкти демонтажу, зазначені в позовній заяві, не є самовільно зайнятою жодним суб'єктом, оскільки обтяжена майном, яке належить Закритому акціонерному товариству «Львівський керамічний завод»;

-демонтаж даного майна призведе до порушення прав ЗАТ «Львівський керамічний завод» як власника майна;

-відповідно до ст.41 Конституції України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, право приватної власності є непорушним;

-Частинами 1,2 статті 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом);

-відповідно до п.2.3 Договору відповідального зберігання з правом користування, Виконавець має право користуватись майном, переданим на зберігання, для своїх промислових потреб за умови використання майна за його призначенням.

Третіми особами-1 та -2 вимог суду - не виконано, про причини - не повідомлено.

У судовому засіданні з розгляду спору по суті судом неодноразово оголошувались перерви.

Представники Учасників процесу надали (усно та письмово) пояснення стосовно обставин спору.

Справу, згідно з нормами статей 12, 247 ГПК України, розглянуто за правилами загального позовного провадження (у межах розумного строку).

Судом, при розгляді спору, застосовано норму ч.1 ст.75 ГПК України, відповідно до якої не підлягають доказуванню обставини, які визнаються Учасниками справи (у поданих Заявах по суті справи та Поясненнях).

У ході дослідження обставин спору та поданих доказів, - суд встановив:

Прокурором не виконано вимог ч.ч.2,4 ст.91 ГПК України щодо обов'язкового подання письмових документів у належним чином засвідчених копіях, так як до Позовної заяви додано:

-неналежно засвідчені копії частини документів, у яких, усупереч вимогам Національного стандарту України Державна уніфікована система документації, Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації «Вимоги до оформлювання документів» (затвердженого Наказом Держспоживстандарту №55 від 07.04.2003), не зазначено: посадового становища особи, яка здійснила записи про відповідність копій оригіналу; прізвища та ініціалів такої особи; дати засвідчення копій;

-незасвідчені світлокопії іншої частини документів.

При цьому, Прокурором не заявлено клопотання, передбаченого нормою ч.1 ст.81 ГПК України.

Отже, згідно з нормою ч.1 ст.77 ГПК України, усі додатки до Позовної заяви, які подано (на підтвердження обставин спору) у світлокопіях, не є допустимими доказами у справі, так як, відповідно до норми ч.2 ст.91 ГПК, обставини спору повинні підтверджуватись виключно письмовими доказами, поданими в оригіналі або в належним чином засвідчених копіях.

Тобто, Прокурором не виконано процесуального обов'язку, встановленого нормами статей 13 (ч.3), 74 (ч.ч.1,3), 77 ГПК України, щодо доведення обставин, які є підставою позову, допустимими доказами.

Відповідно до норми ч.4 ст.13 ГПК України, Прокурор несе ризик настання негативних наслідків, пов'язаних із невчиненням (неналежним вчиненням) обов'язкових процесуальних дій щодо доведення обставин спору допустимими доказами.

Лише з Клопотанням від 22.08.2018 (про приєднання до матеріалів справи додаткових доказів) Прокурором подано належні копії архівних документів щодо надання земельної ділянки (у місті Львові) для будівництва Львівського керамічного заводу.

Позивачем, із Клопотанням від 30.08.2018, подано засвідчену копію Плану встановлення меж території Львівського керамічного заводу (затвердженого 10.11.1961).

Відповідачем подано частину копій письмових документів, які знято з копій, а не оригіналів, що зумовлює безпідставність вчинення запису про відповідність копій оригіналу. Проте, Третьою особою-3, із Поясненнями, подано засвідчені копії письмових документів щодо майна ВАТ «Львівський керамічний завод» (на даний час - ЗАТ «Львівський керамічний завод»), за даними яких судом встановлено відповідні обставини.

Враховуючи факт визнання Відповідачем та Третьою особою-3 низки обставин (зазначених у Позовній заяві) щодо розташування спірних об'єктів на спірній земельній ділянці, наявні підстави для застосування судом норми ч.1 ст.75 ГПК України, згідно з якою такі обставини не підлягають доказуванню, - у зв'язку з їх визнанням Учасниками процесу у поданих Заявах по суті справи та Поясненнях.

Виконкомом Львівської міської ради депутатів трудящих, Постановою №1057 від 28.09.1946, було закріплено за Міністерством промисловості будівельних матеріалів СРСР ділянку землі площею 9,18га, розташовану у місті Львові, між вулицями Мейською (згодом - вулиця Міська, а на даний час - вулиця Сяйво) та Білогірською, - для будівництва Львівського керамічного заводу.

План-схема зазначеної земельної ділянки є Додатком до вказаної Постанови №1057.

Виконкомом Львівської міської ради депутатів трудящих, Постановою №1343 від 14.12.1948, додатково відведено та закріплено за Львівським керамічним заводом земельні ділянки: під будівництво приколійової розвантажувальної бази та будівельного двору (до 1га) та під житлове будівництво (3,8га).

Відповідно до: зазначеної Постанови №1343, Висновку Головного архітектора м.Львова та План-схеми, розташування вказаних додаткових земельних ділянок - відмінне від первинно виділеної земельної ділянки (Постановою №1057), так як вони вже розташовані на інших вулицях: Ідзіковського (для приколійового майданчику та будівельного двору) та Багниста-Пілотова (для житлового будівництва).

Згідно з Планом (затвердженим 10.11.1961) щодо встановлення меж території проммайданчика Львівського керамічного заводу на вулиці Міській (на даний час - вулиця Сяйво), Заводу відведено земельну ділянку площею 9,923га на підставі: Рішень Виконкому Львівської міської ради депутатів трудящих №381 від 29.04.1961 та №856 від 11.10.1961.

Вказані Рішення Виконкому Львівської міської ради суду - не надано, що унеможливлює встановлення причин розбіжності у розмірах земельної ділянки Заводу (первинно - 9,18га, остаточно - 9,923га), проте, важливо, що, за даними і Викопіювання з Генплану м. Львова, і План-схеми земельної ділянки (1946р.), межа території Заводу уздовж вулиці Міської (Мейської) прилягає та проходить уздовж території вулиці Проектної, яку - не збудовано.

При цьому, важливо також, що територія вулиці Проектної розділяла: вулицю Міську (на даний час - вулиця Сяйво) та територію Львівського керамічного заводу.

Територія Львівського керамічного заводу, з боку вулиці Сяйво (Міської), загороджена бетонною загорожею, що підтверджують відповідні фотосвітлини (виконані Прокуратурою).

Львівською міською радою жодних рішень щодо надання Львівському керамічному заводу після 1961 року додаткової земельної ділянки (понад ту, що зазначена у затвердженому 10.11.1961 Плані щодо встановлення меж території проммайданчика Заводу) - не приймалось.

Спірна земельна ділянка, на якій виявлено спірні рухомі та нерухомі об'єкти, розташована за межами території Заводу, яку визначено у 1961році, а саме: на території вулиці Проектної (яку - не збудовано), поруч із земельною ділянкою, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 та перебуває у фактичному користуванні ЗАТ «Львівський керамічний завод» згідно з Планом встановлення меж території проммайданчика Львівського керамічного заводу (затвердженим у 1961 році).

Тобто, спірна земельна ділянка (площею 0,7457га), яка розташована за межами території проммайданчика Львівського керамічного заводу (площею 9,923га), встановленими у 1961році, належить до земель комунальної власності міста Львова (суб'єкт права власності: територіальна громада міста Львова, від імені якої діє Львівська міська рада), так як:

-розташована у межах міста Львова;

-не надана у власність чи користування іншим суб'єктам;

-не обтяжена об'єктами нерухомості, зведеними на законних підставах (докази законного будівництва - відсутні).

Оскільки, згідно з нормою ч.2 ст.83 ГПК України, у комунальній власності перебувають усі землі у межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності, тому, - спірна земельна ділянка, яка розташована у межах міста Львова і не належить до земель державної власності та не передана у приватну власність, належить (на підставі Закону) на праві власності територіальній громаді міста Львова (ч.1 ст.83 ЗК України).

Отже, право власності територіальної громади міста Львова на спірну земельну ділянку виникло на підставі Закону (ч.2 ст.83 ЗК України).

Ствердження Відповідача та Третьої особи-3 про належність спірної земельної ділянки Закритому акціонерному товариству «Львівський керамічний завод» - безпідставне, так як:

1)Спірна земельна ділянка не передавалась у користування Заводу (докази прийняття відповідного рішення - відсутні).

2)Спірна земельна ділянка не є частиною земельної ділянки, яка, згідно з Планом встановлення меж території проммайданчика Львівського керамічного заводу (затвердженого 10.11.1961), перебуває у фактичному користуванні Третьої особи-3.

3)На спірній земельній ділянці відсутні об'єкти нерухомості, які б були встановлені Закритим акціонерним товариством «Львівський керамічний завод» на законній підставі, та, відповідно, - відсутній факт державної реєстрації речових прав Третьої особи-3 на такі об'єкти нерухомості.

4)Перелік нерухомого майна, що передається у власність Відкритому акціонерному товариству «Львівський керамічний завод», Регіональним відділенням Фонду державного майна у Львівській області складено у невідомо який час (дата складення документу - відсутня).

При цьому, важливо, що такий Перелік фактично складено після проведення приватизації Львівського керамічного заводу, План приватизації якого затверджено Регіональним відділенням ФДМ 08.02.1994, а Наказ про створення Відкритого акціонерного товариства видано 25.02.1994, - так як Перелік було видано на підставі Порядку підтвердження права власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом №1450 від 22.07.1998 Фонду державного майна України (така обставина додатково підтверджується Листом Регіонального відділення Фонду державного майна України у Львівській області №10-06-03463 від 04.06.2018).

Проте, найважливішим є факт передання (у процесі приватизації) Третій особі-3 майна Державного заводу, який розташовувався у межах земельної ділянки, визначеної Планом встановлення меж території (площею 9,923га) проммайданчика Львівського керамічного заводу (затвердженим 10.11.1961), що унеможливлювало розташування об'єктів нерухомості ВАТ «Львівський керамічний завод» за межами відведеної (Львівському керамічну заводу) земельної ділянки площею 9,923га.

Визначена Планом від 10.11.1961 земельна ділянка площею 9,923 га перебувала у фактичному користуванні Третьої особи-3 у зв'язку з відсутністю державної реєстрації права землекористування.

Згідно з нормою ст.1 Закону «Про державний контроль за використанням та охороною земель», факт зайняття спірної земельної ділянки (площею 0,743га), що належить територіальній громаді міста Львова, за відсутності відповідного рішення Львівської міської ради, є самовільним зайняттям, що зумовлює протиправність зведення на такій земельній ділянці об'єктів і здійснення підприємницької діяльності.

Прокурором стверджено (а Відповідачем - не заперечено) про наявність на спірній земельній ділянці певних рухомих та нерухомих об'єктів, зокрема:

-металевої загорожі, - яку, фактично, зведено довкола усієї спірної ділянки, починаючи від бетонної загорожі ЗАТ «Львівський керамічний завод», що обмежувала територію Заводу, визначену Планом від 10.11.1961 (зазначене відображено на фотосвітлинах, виконаних Прокуратурою);

-автомобільної стоянки (стоянки для автомашин), розташованої у межах спірної земельної ділянки, загородженої вказаною металевою загорожею;

-майданчиків та дороги, розташованих у межах спірної земельної ділянки (загородженої вказаною металевою загорожею).

Відповідачем та Третьою особою-3 стверджено (детально викладено у Поясненнях від 14.03.2019), що вказані об'єкти (інвентарні №№16360, 27506, 27508), які розташовані на спірній земельній ділянці, належать на праві власності Закритому акціонерному товариству «Львівський керамічний завод», оскільки їх зазначено у Переліку нерухомого майна, виданому (через кілька років після проведеної у 1994 році приватизації Заводу) Регіональним відділенням ФДМ.

Проте, такі ствердження Відповідача та Третьої особи-3 - безпідставні, що підтверджується наступним:

-у вказаний Перелік могло бути включено лише нерухоме майно Заводу, розміщене у межах його території (площею 9,923га), визначеної Планом від 10.11.1961, а не за межами відповідної земельної ділянки (на спірній земельній ділянці);

-спірне майно фактично знаходиться за межами відведеної Львівському керамічному заводу земельної ділянки площею 9,923га, визначеної Планом від 10.11.1961;

-спірну «металеву загорожу» довкола спірної земельної ділянки зведено (за даними Третьої особи-3) лише у 2004році;

-у Переліку відсутнє майно за інвентарним номером 16360 та з найменуванням «металева загорожа»;

-відсутній доказ, що «металева загорожа» є об'єктом нерухомості;

-вказаний у Переліку об'єкт «стоянка для автошин» за інвентарним номером 27506 може розташовуватись виключно у межах території Заводу, відведеної у 1961 році (загородженої бетонною загорожею), а не за її межами (на самовільно зайнятій земельній ділянці, суміжній із земельною ділянкою, відведеною Заводу у 1961році);

-у Переліку, за інвентарним номером 27508, вказано об'єкт «внутрішні площадки, дороги і переїзди», розташування якого визначалось виключно межами території Заводу, відведеної у 1961 році (площею 9,923га), що унеможливлює його розташування за межами відведеної земельної ділянки (на спірній земельній ділянці) і, відповідно, - за межами бетонної загорожі Заводу (зведеної довкола земельної ділянки площею 9,923га).

Крім цього, важливо, що Відповідачем право користування спірними об'єктами: металевою загорожею, стоянкою для автомашин та внутрішніми майданчиками і дорогами обґрунтовано наявністю Договору від 22.02.2013, укладеного із ЗАТ «Львівський керамічний завод», згідно з умовами якого Третьою особою-3 передано Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 на зберігання (з правом користування) майно Заводу, визначене Переліком, який є Додатком до Договору.

Обставини щодо правомірності укладення Відповідачем та Третьою особою-3 вказаного Договору - не досліджуються судом (у даній справі), так як виходять за межі предмету доказування та стосуються Третьої особи-3, яка не є стороною у справі (не є відповідачем).

Проте, важливо, що у Переліку майна - Додатку до Договору (від 22.02.2013) зазначено відмінні об'єкти від тих, які вказано у Переліку нерухомого майна ВАТ «Львівський керамічний завод» (складеному, після приватизації Заводу, Регіональним відділенням ФДМ), що підтверджується наступним:

-у Переліку, складеному Регіональним відділенням ФДМ, зазначено лише об'єкти нерухомості і, крім цього, - лише ті, які були розташовані у межах території Заводу, відведеної у 1961 році, що унеможливлює віднесення об'єкту «загорожа» (спірна металева загорожа), зазначеного у п.57 Переліку - Додатку до Договору (за інвентарним номером 16360), до об'єктів, вказаних у Переліку, складеному Регіональним відділенням ФДМ;

-у Переліку, складеному Регіональним відділенням ФДМ, відсутній об'єкт «загорожа» (спірна металева загорожа) за інвентарним номером 16360;

-згідно з даними п.57 Переліку-Додатку до Договору, спірна «металева загорожа» зведена Третьою особою-3 лише 01.12.2004, тобто, - через 10 років після приватизації Заводу;

-у Переліку, складеному Регіональним відділенням ФДМ, за інвентарним номером 27508 зазначено об'єкт «внутрішні площадки, дороги і переїзди», який перебував у межах території Заводу, відведеної у 1961році, що унеможливлює його ідентифікацію з об'єктом «внутрішні площі і дороги перед Заводом», вказаним у п.70 Переліку - Додатку до Договору.

Лише об'єкт «стоянка для автомашин», який зазначено у двох Переліках за інвентарним номером 27506, не містить жодних відмінностей, що зумовлює його розташування виключно у межах території Заводу, відведеної у 1961році, яка загороджена бетонною загорожею.

Тому, ствердження Відповідача та Третьої особи-3, що за Договором від 22.03.2013 Підприємцю ОСОБА_1 передано на «зберігання з правом користування» стоянку для автомашин, розташовану на спірній земельній ділянці, загородженій «металевою загорожею», - безпідставне, так як такий об'єкт (за інвентарним номером 27506) розташований у межах території Заводу, відведеної у 1961році (а не за її межами).

Отже, спірний об'єкт «автомобільна стоянка» (розташований у межах спірної земельної ділянки) та об'єкт «стоянка для автомобілів» за інвентарним номером 27506 (розташований у межах території Заводу, визначеної у 1961 році) - два окремі (відмінні) об'єкти.

За ствердженням Третьої особи-3, спірна автостоянка належить ЗАТ «Львівський керамічний завод». Наявність правових підстав створення Заводом спірної автостоянки - не доведено, проте, сам факт створення жодними доказами - не спростовано.

Третьою особою-3 не надано первинних облікових документів щодо інвентаризації об'єктів Заводу.

Відповідач ствердив, що у нього відсутньою була інформація про дійсне розташування об'єкту «стоянка для автомобілів» (за інвентарним номером 27506), що і зумовило вчинення ним дій стосовно «зберігання з правом користування» саме спірною автостоянкою (майданчиком з розміткою), розташованою за межами території Заводу (загородженої бетонною загорожею), а саме: на території, що загороджена «металевою загорожею», переданою за Договором від 22.02.2013.

Зазначене ствердження Відповідача - не спростовано, докази чіткого визначення Третьою особою-3 (Відповідачу) місця розташування «стоянки для автомобілів» за інвентарним номером 27506 - відсутні.

Докази створення Відповідачем спірного об'єкту «автостоянка» також відсутні.

Проте, важливо, що Прокуратурою встановлено факт зведення на спірній автомобільній стоянці (при в'їзді), яка розташована на спірній земельній ділянці, одноповерхової будівлі (приміщення), що не передавалась Підприємцю ОСОБА_1 (Третьою особою-3) за Договором від 22.02.2013 і, відповідно, - не належить ЗАТ «Львівський керамічний завод».

Третя особа-3 не визнала належності їй такої будівлі.

Оскільки Підприємцем ОСОБА_1 не підтверджено законності зведення такої будівлі (приміщення), яка розташована у межах спірної земельної ділянки, загородженої спірною «металевою загорожею», переданою Третьою особою-3 (Відповідачу) за Договором від 22.02.2013, тому, - відповідальність за її незаконне будівництво (на земельній ділянці, що належить на праві власності територіальній громаді міста Львова) лежить виключно на Відповідачеві.

Отже, Відповідачем порушено право власності територіальної громади міста Львова на земельну ділянку, яку зайнято самовільно зведеною одноповерховою будівлею (приміщенням).

Тому, згідно з нормами статей 317 (ч.1), 319 (ч.1), 321, 327, 391 ЦК України, статей 83 (ч.ч.1,2), 152, 212 ЗК України, позовна вимога про демонтаж Відповідачем «приміщення автомобільної стоянки» - повністю обґрунтована та, відповідно, - підлягає задоволенню, так як спрямована на відновлення порушеного права власності територіальної громади міста Львова на земельну ділянку, зайняту вказаною самовільно зведеною будівлею.

Позовні вимоги про звільнення Відповідачем спірної земельної ділянки (площею 0,7457га) шляхом демонтажу «автомобільної стоянки» та «металевої загорожі» - безпідставні, так як:

-спірну земельну ділянку загороджено спірною металевою загорожею саме Третьою особою-3 (а не Відповідачем), якою, відповідно, - самовільно зайнято вказану ділянку (докази самовільного зайняття усієї спірної земельної ділянки Відповідачем - відсутні);

-Підприємець ОСОБА_1 отримав «металеву загорожу» від Закритого акціонерного товариства «Львівський керамічний завод» за Договором від 22.02.2013, тому, - такий об'єкт зведено Третьою особою-3, а не Відповідачем, що зумовлює наявність підстав для відповідальності саме у ЗАТ «Львівський керамічний завод» (який не є стороною даного спору);

-Третя особа-3 та Відповідач стверджують, що «стоянка для автомобілів» належить саме Закритому акціонерному товариству «Львівський керамічний завод», тому, - при відсутності доказів зведення автостоянки (на території спірної земельної ділянки) Підприємцем ОСОБА_1, відповідальність за створення «стоянки для автомобілів» на земельній ділянці, що належить на праві власності територіальній громаді міста Львова, лежить на Закритому акціонерному товариству «Львівський керамічний завод»;

-Прокурором неправильно визначено відповідача за вказаною вимогою, яким повинно бути Закрите акціонерне товариство «Львівський керамічний завод»;

-факт заявлення вказаної позовної вимоги до неналежного Відповідача (Підприємця ОСОБА_1) унеможливлює задоволення такої вимоги (враховуючи, при цьому, що ЗАТ «Львівський керамічний завод» є лише Третьою особою-3 у справі).

Також, важливо, що демонтаж автомобільної стоянки (яка є майданчиком з розміткою) - технічно неможливий.

Крім цього, Прокурором неналежно обґрунтовано та не доведемо доказами позовні вимоги про демонтаж Відповідачем «газової заправки» та «приміщення, у якому здійснюється скуповування каталізаторів та плат», розміщених у межах спірної земельної ділянки (загородженої «металевою загорожею», зведеною Третьою особою-3), так як:

-відсутні докази зведення цих об'єктів як Відповідачем, так і іншими особами (у тому числі - Третьою особою-3);

-відсутні докази експлуатації Відповідачем таких об'єктів;

-відсутні докази отримання Відповідачем дозвільної документації на встановлення та експлуатацію газової заправки;

-Прокурором не перевірено зазначеної Відповідачем обставини щодо належності «газової заправки» Товариству з обмеженою відповідальністю «Західавтогаз» (Третя особа-1);

-Договір оренди від 08.06.2015 (укладений Третіми особами-1 та -3) не є доказом створення Підприємцем ОСОБА_1 «газової заправки».

Також, важливо, що вказані об'єкти не передбачені Договором від 22.02.2013.

Отже, відсутні правові підстави для задоволення вказаних позовних вимог щодо демонтажу Відповідачем «газової заправки» та «приміщення, у якому здійснюється скуповування каталізаторів та плат».

Позовна вимога про звільнення Відповідачем усієї спірної земельної ділянки площею 0,7457га - безпідставна, так як наявний факт зайняття спірної ділянки Третьою особою-3, якою зведено довкола вказаної ділянки спірну «металеву загорожу».

Відсутні також підстави для часткового задоволення судом вказаної позовної вимоги, - виходячи із площі одноповерхової будівлі, незаконно зведеної Відповідачем на спірній земельній ділянці, - так як:

-Прокуратурою не визначено площі спірної будівлі (приміщення), розташованої на автомобільній стоянці (при в'їзді);

-відсутні докази чіткого місця розташування такої будівлі, що унеможливлює визначення місця розташування зайнятої нею земельної ділянки.

Проте, важливо, що демонтаж Відповідачем спірної будівлі забезпечить звільнення зайнятої нею земельної ділянки.

Оскільки Прокуратурою заявлено Клопотання про залишення без розгляду позовної вимоги про демонтаж двох металевих вагончиків, які на даний час - відсутні, наявні підстави, передбачені нормою п.5 ч.1 ст.226 ГПК України, для залишення без розгляду такої вимоги.

Підстави для задоволення Клопотання Відповідача про залишення позову без розгляду - відсутні, так як наявний факт звернення Прокурором до суду за захистом інтересів Держави, які, крім іншого, передбачають:

-дотримання усіма суб'єктами вимог земельного законодавства;

-припинення правопорушень у сфері землекористування, зокрема, - щодо користування землями, які перебувають у власності територіальних громад.

При цьому, важливим є факт невиконання Львівською міською радою (Позивач) свого обов'язку щодо захисту права власності територіальної громади міста Львова на спірну земельну ділянку, яка є суміжною із земельною ділянкою, що перебуває у фактичному користуванні Закритого акціонерного товариства «Львівський керамічний завод» за адресою: АДРЕСА_3. Такий обов'язок не виконано Міською радою і після отримання Повідомлення Прокуратури від 21.03.2018 про намір заявлення відповідного позову.

Інші обставини судом - не досліджуються, оскільки вони виходять за межі предмету доказування і, відповідно, - не впливають на правильне вирішення спору.

Враховуючи факт подання Відповідачем Заяви про намір подати (упродовж п'яти днів) докази понесення судових витрат, - наявні підстави, передбачені нормою п.5 ч.6 ст.238 ГПК України, для призначення судового засідання для вирішення питання про розподіл судових витрат у справі.

Виходячи з наведеного та керуючись нормами статей 2, 12-14, 53, 73-81, 86, 91, 226 (п.5 ч.1), 232, 233, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, - суд

ВИРІШИВ:

1.Задоволити Клопотання Прокуратури про залишення без розгляду позову у частині вимог щодо демонтажу двох металевих вагончиків.

2.Залишити без розгляду позов у частині вимог щодо демонтажу двох металевих вагончиків.

3.Відмовити у задоволенні Заяви Відповідача про залишення позову без розгляду.

4.Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідент.код:НОМЕР_1) звільнити земельну ділянку, що перебуває у комунальній власності міста Львова (суб'єкт права власності - територіальна громада міста Львова, від імені якої діє Львівська міська рада (79008, м. Львів, пл.Ринок, 1; ідент.код. 04055896)) і розташована у місті Львові, на вулиці Сяйво, та прилегла до земельної ділянки на АДРЕСА_3 (що перебуває у фактичному користуванні Закритого акціонерного товариства «Львівський керамічний завод» (АДРЕСА_3; 79005, м. Львів, вул.Грушевського, 23/1а; ідент.код.00293605)), і на якій розташована стоянка для автомобілів, - шляхом демонтажу одноповерхової будівлі (приміщення), розташованої на зазначеній автомобільній стоянці (при в'їзді).

5.Відмовити у задоволенні решти позовних вимог.

6.Призначити судове засідання для вирішення питання щодо розподілу судових витрат у справі на 11.04.2019, об 11:00.

Дане Рішення набирає законної сили відповідно до норм статей 240, 241, 254, 256, 257 ГПК України, а саме:

- у випадку відсутності апеляційного оскарження - після закінчення 20-денного строку, встановленого на подання апеляційної скарги (до Західного апеляційного господарського суду), який обчислюється з дня складення повного Рішення;

- у випадку апеляційного оскарження (у 20-денний строк) і відсутності факту скасування - після ухвалення Західним апеляційним господарським судом відповідного судового рішення.

Повне Рішення складено 08.04.2019.

Суддя Стороженко О.Ф.