Ухвала суду № 81041600, 09.04.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

09.04.2019Справа № 910/4312/19

Суддя Сівакова В.В. розглянувши заяву Приватного акціонерного товариства «Енергополь-Україна» про забезпечення позову

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Енергополь-Україна» звернулось до Господарського суду міста Києва із заявою про забезпечення позову (до подачі позову) шляхом

- накладення арешту на належне Товариству з обмеженою відповідальністю «Будакс» на грошові кошти товариства на рахунках в банківських установах та належне на праві приватної власності рухоме та нерухоме майно;

- заборони вчинення будь-яких дій будь-якими способами, спрямованих на набуття, зміну або припинення речових прав, у т.ч. передачу/отримання в оренду, найм, заставу, іпотеку рухомого та нерухомого майна, належного Товариству з обмеженою відповідальністю «Будакс» на праві приватної власності;

- заборони вчинення будь-якими суб'єктами державної реєстрації прав усіх реєстраційних дій щодо відчуження, передачі в оренду, найм, заставу, іпотеку та будь-яких інших дій щодо об'єктів рухомого та нерухомого майна, належного ТОВ «Будекс» на праві приватної власності.

В якості осіб, які можуть отримати статус учасника справи у заяві про забезпечення позову зазначено: Приватне акціонерне товариство «Енергополь-Україна» (позивач) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Будакс» (відповідач).

09.04.2019 заявником до суду подано клопотання про уточнення мотивів заяви про забезпечення позову.

В обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову заявник зазначив наступне

01.06.2013 між Приватним акціонерним товариством «Енергополь-Україна» (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будакс» (відповідач) було укладено договір № 01/06-13 генерального підряду стосовно будівництва 3 черги житлово-офісного комплексу по вул. Кондратюка, 1, в Оболонському районі м. Києва (далі - генеральний договір).

Відповідно до п. 1.1. генерального договору відповідач як генпідрядник зобов'язався виконати комплекс будівельних робіт на будівництві будинку № 3 третьої черги житлово-офісного комплексу по вул. Кондратюка, 1, в Оболонському районі м. Києва у відповідністі із затвердженою проектною документацією на стадії «РД», а позивач зобов'язався прийняти та оплатити виконані роботи.

Сторони домовились, що комплекси робіт у складі робіт за генеральним договором виконуються поетапно і оформляються додатковими угодами.

Відповідно до п. 2.2.3. генерального договору відповідач як генпідрядник зобов'язався здавати виконані роботи протягом кожного етапу виконання у порядку та строки, визначені договором та додатковими угодами до нього за актами виконаних робіт (п. 8.1 генерального договору).

Житловий будинок, будівництво якого є предметом генерального договору, введено в експлуатацію та 29.09.2015 отримано сертифікат відповідності закінченого будівництвом об'єкта та готовності його до експлуатації, проте генпідрядник до цього часу не виконав обов'язки, передбачені генеральним договором.

На виконання генерального договору сторонами було укладено:

1. Додаткову угоду № 5/1 від 11.12.2017, в якій сторони визначили, що відповідно до умов додаткової угоди № 5 від 03.01.2014 до договору генерального підряду № 01/06-13 замовник доручив, а генпідрядник зобов'язався виконати і здати замовнику комплекс робіт по улаштуванню цегляної кладки у будинку № 3 третьої черги житлово-офісного комплексу з об'єктами соціально-побутового, торговельного призначення (будинок) по вул. Кондратюка, 1 вОболонському районі м. Києва, у відповідності із затвердженою замовником проектною документацією на стадії «РД», на загальну суму 38.354.746,32 грн, яку замовник оплатив генпідряднику авансом в повному обсязі.

У зв'язку із зменшенням обсягу визначених проектною документацією робіт та матеріалів сторони дійшли згоди, що залишок невикористаного генпідрядником авансу в сумі 833.662,82 грн, він зобов'язаний повернути замовнику.

Відповідно до п. 3 додаткової угоди № 5/1 генпідрядник зобов'язався перерахувати на рахунок замовника невикористаний аванс в сумі 833.662,82 грн в строк до 20.02.2019.

Однак, станом на дату подання цієї заяви невикористаний аванс позивачу не повернуто.

Наявність боргу в розмірі 833.662,82 грн додатково підтверджується підписаним обома сторонами актом звірки від 30.11.2018.

2. Додаткову угоду № 11/1 від 01.10.2017, в якій сторони визначили, що відповідно до умов додаткової угоди № 11 від 18.08.2014 до договору генерального підряду № 01/06-13 замовник доручив, а генпідрядник зобов'язався виконати і здати замовнику комплекс робіт по влаштуванню фасадів будинку № 3 третьої черги житлово-офісного комплексу з об'єктами соціально-побутового, торговельного призначення (будинок) по вул. Кондратюка, 1 в Оболонському районі м. Києва, у відповідності із затвердженою замовником проектною документацією на стадії «РД», на загальну суму 49.301.936,14 грн, яку замовник оплатив генпідряднику авансом в повному обсязі.

У зв'язку із зменшенням обсягу визначених проектною документацією робіт та матеріалів сторони дійшли згоди, що залишок невикористаного генпідрядником авансу в сумі 2.028.063,86 грн, він відповідно до п. 3 додаткової угоди зобов'язаний повернути замовнику в строк до 20.03.2019.

Однак, станом на дату подання цієї заяви невикористаний аванс позивачу в повному обсязі не повернуто. Відповідач здійснив часткове повернення невикористаного авансу в розмірі 1.524.585,62 грн, залишок боргу становить 503.478,24 грн. Здійснення часткових розрахунків з боку відповідача підтверджуються копією підписаного обома сторонами акту звірки від 30.11.2018 та копією банківської виписки по рахунку № 2600800162493.

3. Додаткову угоду № 15/1 від 16.01.2017, в якій сторони визначили, що відповідно до умов додаткової угоди № 15 від 25.11.2014 до договору генерального підряду № 01/06-13 замовник доручив, а генпідрядник виконав і здав замовнику комплекс робіт по влаштуванню внутрішньо квартальних інженерних мереж водопостачання та каналізації для третьої черги житлово-офісного комплексу з об'єктами соціально-побутового, торговельного призначення (будинок) по вул. Кондратюка, 1 в Оболонському районі м. Києва, у відповідності із затвердженою замовником проектною документацією на стадії «РД», на загальну суму 17.264.037,88 грн, яку замовник оплатив генпідряднику авансом в повному обсязі.

У зв'язку із зменшенням обсягу визначених проектною документацією робіт та матеріалів сторони дійшли згоди розірвати додаткову угоду № 15 від 25.11.2014, залишок невикористаного генпідрядником авансу в сумі 2.255.962,12 грн, він відповідно до п. 3 додаткової угоди зобов'язаний повернути замовнику в строк до 28.02.2019.

Наявність боргу в розмірі 2.255.962,12 грн станом на 30.11.2018 додатково підтверджується підписаним обома сторонами актом звірки від 30.11.2018.

Однак, станом на дату подання цієї заяви невикористаний аванс позивачу не повернуто, відповідачем в березні 2019 року надано позивачу для підписання акт приймання виконаних будівельних робіт на суму 156.908,63 грн, у зв'язку з чим розмір боргу за даною додатковою угодою зменшився і на дату подання цієї заяви становить 2.099.053,49 грн.

4. Додаткову угоду № 17/1 від 30.10.2017, в якій сторони визначили, що відповідно до умов додаткової угоди № 17 від 03.12.2014 до договору генерального підряду № 01/06-13 замовник доручив, а генпідрядник виконав і здав замовнику комплекс робіт з виготовлення, доставки та монтажу алюмінієвих конструкцій будинку № 3 третьої черги житлово-офісного комплексу з об'єктами соціально-побутового, торговельного призначення (будинок) по вул. Кондратюка, 1 в Оболонському районі м. Києва, у відповідності із затвердженою замовником проектною документацією на стадії «РД», на загальну суму 2.638.991,15 грн, яку замовник оплатив генпідряднику авансом в повному обсязі.

У зв'язку із зменшенням обсягу визначених проектною документацією робіт та матеріалів сторони дійшли згоди розірвати додаткову угоду № 17 від 03.12.2014, залишок невикористаного генпідрядником авансу в сумі 2.006.008,85 грн, він відповідно до п. 3 додаткової угоди зобов'язаний повернути замовнику в строк до 11.03.2019.

Однак, станом на дату подання цієї заяви невикористаний аванс позивачу не повернуто.

Наявність боргу в розмірі 2.006.008,85 грн додатково підтверджується підписаним обома сторонами актом звірки від 30.11.2018.

5. Додаткову угоду № 18/1 від 12.01.2018, в якій сторони визначили, що відповідно до умов додаткової угоди № 18 від 30.09.2015 (з доповненням) до договору генерального підряду № 01/06-13 замовник доручив, а генпідрядник зобов'язався виконати і здати замовнику додаткові оздоблювальні роботи для житлового будинку № 3 третьої черги житлово-офісного комплексу з об'єктами соціально-побутового, торговельного призначення (будинок) по вул. Кондратюка, 1 в Оболонському районі м. Києва, у відповідності із затвердженою замовником проектною документацією на стадії «РД», на загальну суму 53.967.591,36 грн, яку замовник оплатив генпідряднику авансом в повному обсязі.

У зв'язку з зменшенням обсягу визначених проектною документацією робіт та матеріалів сторони дійшли згоди розірвати додаткову угоду № 18 від 30.09.2015 (з додатками та доповненнями), залишок невикористаного генпідрядником авансу в сумі 4.169.408,64 грн, він відповідно до п. 3 додаткової угоди зобов'язаний повернути замовнику в строк до 20.03.2019.

Однак, станом на дату подання цієї заяви невикористаний аванс позивачу в повному обсязі не повернуто. Відповідач здійснив часткове повернення невикористаного авансу в розмір 2.600.000,00 грн, залишок боргу становить 1.569.408,64 грн. Здійснення часткових розрахунків боку відповідача підтверджуються копією підписаного обома сторонами акту звірки від 30.11.2018.

Відповідачем умови договору, в строки передбачені умовами вказаних додаткових угод не виконані, невикористані авансові платежі не повернено, тобто відповідачем порушено свої зобов'язання.

Поряд із тим, відповідачем вчиняються дії, що свідчать про ухилення від виконання відповідачем умов договору та відчуження майна, на яке може бути звернено стягнення у майбутньому, що у свою чергу свідчить, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду та ефективний захист порушених прав позивача, за захистом яких він має намір звернутися до суду.

На очевидну реальність ризиків відчуження майна, на яке може бути звернуто стягнення, свідчить і наявність зареєстрованих обтяжень та заборон відчуження у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на об'єкти нерухомого майна, що належить відповідачу, в забезпечення кредитного договору про надання кредиту на умовах кредитної лінії № НК 1385 від 03.04.2017 в розмірі 50 млн. грн, іпотечних договорів із застереженнями про задоволення вимог інотекодержателя, заборгованість за яким на дату подання цієї заяви становить більше 7 млн. грн, як повідомив заявнику ПАТ «Таскомбанк», а також наявність інших боргових зобов'язань у відповідача перед третіми особами, та наявність зобов'язань по оплаті податкових штрафів про що наявна інформація в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Крім того, заявнику стало відомо, що ТОВ «Будакс» здійснює дії щодо реалізації заставленого майна з метою погашення боргу на користь ПАТ «Таскомбанк». Зокрема, із відкритих джерел інформації позивачу стало відомо, що ТОВ «Будакс» здійснює спроби реалізувати належне йому на праві приватної власності майно, за рахунок якого може бути виконане рішення суду у разі задоволення позову.

У разі ж відчуження відповідачем свого майна може бути істотно утруднено чи взагалі неможливе виконання рішення суду (якщо буде задоволено позов у даній справі), оскількі позивач об'єктивно позбавлений можливості будь-якого процесуального контролю за рухомим та нерухомим майном відповідача. На сьогодні ТОВ «Будакс» ухиляється від проведенії переговорів та вирішення питання погашення боргу.

Крім того, аналіз інформації, що міститься у Єдиному державному реєстрі судових рішень свідчить про наявність у ТОВ «Будакс» фактів невиконання останнім часом своїх зобов'язань перед третіми особами, а також систематичне порушення норм, правил та стандартів містобудівної діяльності, про що вказує застосування штрафних санкцій з боку Державної фіскальної служби України (рішення Окружного адміністративного суду міста Києва № 826/8089/18, перебувають в провадженні Окружного адміністративного суду міста Києва справи № 826/11156/18 та № 826/12729/18).

Також в проваджені Господарського суду міста Києва перебуває справа № 910/1780/19 про стягнення з ТОВ «Будакс» боргу в сумі 166.543,60 грн, а в провадженні Окружного адміністративного суду міста Києва перебуває справа № 826/21836/18 про оскарження з боку ТОВ «Будакс» податкового боргу, нарахованого Державною фіскальною службою України.

На думку заявника зазначені факти у своїй сукупності однозначно вказують на наявність фінансових проблем у відповідача, відтак і реальної загрози невиконання рішення суду у справі за позовом ПАТ «Енергополь-Україна» до ТОВ «Будакс».

Розглянувши заяву Приватного акціонерного товариства «Енергополь-Україна» про забезпечення позову суд відзначає наступне

Відповідно до ст. 136 Господарського кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Згідно із ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 29.06.2006 у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини вказав на те, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування.

Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Отже, Держава Україна несе обов'язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

На це вказується, зокрема, і в пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 № 15-рп/2004 у справі № 1-33/2004, де зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.

Крім того, Конституційний Суд України у п. 9 мотивувальної частини рішення від 30.01.2003 № 3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Судом встановлено, що Приватне акціонерне товариство «Енергополь-Україна» належними доказами обґрунтувало причини звернення із заявою про забезпечення позову до його пред'явлення.

Разом з цим суд відзначає, що з огляду на намір подання ПАТ «Енергополь-Україна» позову безпосередньо з грошовими вимогами до ТОВ «Будакс», а також враховуючи відсутність доказів наявності (достатності) коштів на рахунках ТОВ «Будакс» у межах розміру майбутніх позовних вимог, можливість одночасного накладення арешту на належні ТОВ «Будакс» майно і кошти буде передчасним.

На переконання суду, в даному випадку доцільним є накладення арешту на належні ТОВ «Будакс» грошові кошти у межах суми майбутніх позовних вимог і лише у разі їх недостатності арешт має бути накладений на належне ТОВ «Будакс» на праві приватної власності рухоме і нерухоме майно.

Таким чином, наявні у справі матеріали свідчать про те, що у даному випадку в частині вимог щодо накладення арешту на грошові кошти та майно ТОВ «Будакс» буде забезпечено збалансованість інтересів сторін, наявний прямий зв'язок між обраним заявником наведеним заходом забезпечення позову і предметом позову, який буде пред'явлено заявником у майбутньому, а саме, обраний захід спроможний забезпечити ефективний захист або поновлення порушених прав або інтересів заявника, натомість, у випадку його невжиття, відсутня змога запобігти можливим порушенням прав заявника.

Натомість решта вимог заяви ПАТ «Енергополь-Україна» не підлягають задоволенню, з огляду на невідповідність наведених заходів забезпечення позову вимогам, на забезпечення яких заявник просить вжити такі заходи забезпечення майбутнього позову, а також, не врахування співвідношення права (інтересу), за захистом якого заявник має намір звернутись до суду, та наслідків вжиття заходів таких заходів забезпечення позову.

Таким чином, оскільки метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову, суд, з урахуванням пов'язаності заходів забезпечення позову з його предметом, вважає за необхідне частково задовольнити заяву про забезпечення позову.

При цьому, суд, з врахуванням приписів статті 141 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку про відсутність обставин, з якими законодавець пов'язує необхідність застосування зустрічного забезпечення.

Відповідно частині 6 статті 140 Господарського процесуального кодексу України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає, зокрема, вид забезпечення позову і підстави його обрання.

Керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 234 ГПК України, -

У Х В А Л И В:

1. Заяву Приватного акціонерного товариства «Енергополь-Україна» про забезпечення позову задовольнити частково.

2. Накласти арешт на належні Товариству з обмеженою відповідальністю «Будакс» грошові кошти, а у разі їх недостатності накласти арешт на належне Товариству з обмеженою відповідальністю «Будакс» на праві власності рухоме та нерухоме майно у межах суми майбутнього позову у розмірі 7.011.612 (сім мільйонів одинадцять тисяч шістсот дванадцять) грн 04 коп.

3. В іншій частині в задоволені заяви про забезпечення позову відмовити повністю.

4. Стягувачем у виконавчому провадженні за даною ухвалою є Приватне акціонерне товариство «Енергополь-Україна»: (04201, м. Київ, вул. Ю.Кондратюка, 1, код ЄДРПОУ 20022334).

5. Боржником у виконавчому провадженні за даною ухвалою є: Товариство з обмеженою відповідальністю «Будакс» (04201, м. Київ, вул. Ю.Кондратюка, 1, код ЄДРПОУ 38511196).

6. Зазначена ухвала з урахуванням п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» має статус виконавчого документа.

7. Дана ухвала набирає законної сили з 09.04.2019 та підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

8. Строк пред'явлення даної ухвали до виконання до 09.04.2022.

9. Дана ухвала може бути оскаржена у порядку, встановленому статтею 256 Господарського процесуального кодексу України та підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.

СуддяВікторія Вікторівна Сівакова