Рішення № 81038840, 26.03.2019, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2019 року Справа № 915/1827/18

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складi головуючого суддi ОСОБА_1,

за участю:

секретаря судового засідання Берко О.В.,

представника позивача: ОСОБА_2 - ордер Серія СМ №0202/19 від 02.02.2019;

представника відповідача: не з’явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Дочірнього підприємства “Сумський облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” (40002, м.Суми, вул.Роменська, буд.79/2),

до відповідача: Дочірнього підприємства “Миколаївський облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” (54029, м.Миколаїв, вул.Галини Петрової, буд.2А),

про: стягнення заборгованості в розмірі 490026,79 грн, з яких: 362279,00 грн сума основного боргу, 12416,74 грн – 3% річних, 39795,88 грн збитків від інфляції, 75535,17 грн пені, -

в с т а н о в и в:

21.12.2018 Дочірнє підприємство “Сумський облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою №06/1501 від 14.12.2018, в якій просить стягнути з Дочірнього підприємства “Миколаївський облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” заборгованість у розмірі 490026,79 грн, з яких: 362279,00 грн сума основного боргу, яка виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем умов Договору №30/06/17 про надання послуг від 30.06.2017 та 12416,74 грн – 3% річних, 39795,88 грн збитків від інфляції, 75535,17 грн пені.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що на виконання умов Договору №30/06/17 про надання послуг від 30.06.2017, ним було надано послуги пересувного пункту габаритно-вагового контролю, а відповідачем було прийнято як належно надані, в повному обсязі, без будь-яких зауважень та заперечень послуги на загальну суму 376967,00 грн з ПДВ, що підтверджується Актами приймання виконаних будівельних робіт форми №КБ-2В та Довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати форми №КБ 3. Так, 22.09.2017 між сторонами Договору були підписані акти приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2017 року, за якими позивачем надано відповідачу послуги по виконанню робіт пересувним пунктом габаритно-вагового контролю на автомобільних дорогах загального користування державного значення: (міжнародної) М-14 Одеса-Мелітополь-Новозаводськ (на м.Таганрог) км 55+550 - км 129 + 168 на загальну суму 49991,00 грн з ПДВ та (національної) Н-11 Дніпро-Миколаїв (через м.Кривий Ріг) км 290 + 000 - км 319 + 335 на загальну суму 326976,00 грн з ПДВ. 22.09.2017 між сторонами також була підписана Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за вересень 2017 року на загальну суму 376967,00 грн. Між філіями також був підписаний акт звірки взаємних розрахунків станом на 30.09.2017 за яким відповідач підтверджував те, що він винен позивачу 362278,80 грн. 30.06.2017 між сторонами також був підписаний новий акт звірки взаємних розрахунків станом на 30.06.2018, яким сторони зафіксували заборгованість відповідача перед позивачем в розмірі 362279,00 грн. У зв’язку з неналежним виконанням умов даного договору, позивачем нараховані також 3% річних, збитки від інфляції та пеня.

Ухвалою суду від 26.12.2018 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу визначено розглядати за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання у справі на 22.01.2019.

22.01.2019 суд ухвалив відкласти підготовче засідання на 18.02.2019.

18.02.2019 суд ухвалив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду на 13.03.2019.

13.03.2019 суд ухвалив відкласти судовий розгляд справи на 26.03.2019.

Під час розгляду справи, представник позивача підтримав доводи, викладені у позові.

Відповідач в судові засідання не з’явився, відзив на позов не надав.

Про час та місце розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином про свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення: №5400135261781 від 28.12.2018; №5400135520612 від 28.01.2019; №5400135732229 від 22.02.2019; №5400135991194 від 15.03.2019.

Однак, 18.02.2019 від відповідача на адресу суду надійшли додаткові пояснення щодо розміру позовних вимог (пені) б/н від 18.02.2019 (вх.№2438/19 від 18.02.2019), в яких він просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача 75535,17 грн пені та зазначає наступне.

ОСОБА_3 до п.1.2. Договору №30/06/17 про надання послуг, датою передачі наданих послуг вважається дата підписання належним чином оформленого ОСОБА_3 наданих послуг. 22.09.2017 між сторонами було підписано два ОСОБА_3 наданих послуг: на суму 49991,00 грн та на суму 326976,00 грн. В подальшому згідно актів звірки взаєморозрахунків від 30.09.2017 та від 30.06.2018 сторонами була узгоджена сума заборгованості в розмірі 362279,00 грн. Відтак датою, коли зобов’язання по Договору мало бути виконано, є 22.09.2017. Відповідач вказує, що у відповідності до ч.6. ст.232 ГК України, пеня за даним зобов’язанням може бути нарахована не більше, як за шість місяців - за період починаючи з 23.09.2017 по 23.03.2018, що становить 181 день і в грошовому вираженні відповідно складає 32605,11 грн. Посилаючись на ст.ст.19, 256, ч.2.ст.258, ч.5 ст.261 ЦК України та ч.6. ст.232 ГК України, відповідач зазначає, що перебіг строку позовної давності на стягнення пені за Договором №30/06/17 спливає через рік від кожного дня, за який нараховується пеня, починаючи з 23.09.2017 по 23.03.2018. Станом на 21.12.2018 (дату подачі позову) строки позовної давності не завершені лише по сумах пені, яка рахується за кожен день починаючи з 21.12.2017 по 23.03.2018, загалом за 92 дні (10 днів грудня 2017 року, 31 день січня 2018 року, 28 днів лютого 2018 року, 23 дні березня 2018 року), і становить 16664,83 грн. При цьому пеня, нарахована з 23.09.2017 до 21.12.2017 у зв’язку із закінченням передбаченого річного терміну позовної давності стягненню не підлягає.

Представник позивача у судовому засіданні зазначив, що позивач погоджується з наданий відповідачем розрахунком пені.

Згідно п.1) ч.3 ст.202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки у судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення про причин неявки.

За вказаних обставин, суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності представника відповідача.

Судом у судовому засіданні 26.03.2019 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, заслухавши представника позивача, суд встановив наступні обставини.

30.06.2017 між Дочірнім підприємством “Сумський облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” (виконавець, позивач у справі) та Дочірнім підприємством “Миколаївський облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” (замовник, відповідач у справі) було укладено Договір №30/06/17 про надання послуг (надалі – Договір), згідно п.1.1., якого виконавець виконує наступні послуги: надає замовнику пересувний пункт габаритно-вагового контролю, у кількості 1 шт.

У відповідності до п.1.2. Договору датою передачі наданих послуг від виконавця замовнику, вважається дата підписання належним чином оформленого ОСОБА_3 наданих послуг.

Згідно п.1.3., 1.4. Договору місце надання послуг за договором зазначається в заявках. Здавання-приймання послуг провадиться уповноваженими представниками замовника і виконавця.

ОСОБА_3 до 2.2. Договору замовник зобов’язаний зокрема, своєчасно проводити оплату за надані послуги.

Пунктом 3.1. Договору встановлено, що замовник проводить оплату за надані послуги

протягом 30 днів з моменту підписання сторонами акту виконаних послуг та надання

виконавцем рахунку-фактури.

ОСОБА_3 до п.3.2. Договору розрахунки між виконавцем і замовником здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця.

Згідно п.3.3. Договору загальна вартість наданих послуг зазначених в п.1.1. за цим договором складається сумарно згідно актів виконаних послуг в межах строку дії цього договору.

Пунктом 4.1. Договору сторони погодили, що у випадку порушення своїх зобов’язань за цим договором сторони несуть відповідальність, визначену цим договором та чинним в Україні законодавством. Порушення зобов’язань є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання.

Цей договір набирає чинності з моменту підписання та діє до 31.12.2017 (п.6.4. Договору).

На виконання умов Договору позивачем були надані послуги пересувного пункту габаритно-вагового контролю на загальну суму 376967,00 грн (з ПДВ), а відповідачем зазначені послуги були прийняті в повному обсязі, без будь-яких зауважень та заперечень послуги, що підтверджується Актами приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2017 року форми №КВ-2В та Довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за вересень 2017 року форми №КБ-3 (а.с.15-19, 20).

22.09.2017 між сторонами Договору було підписано ОСОБА_3 приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2017 року, за яким позивачем надано відповідачу послуги по виконанню робіт пересувним пунктом габаритно-вагового контролю на автомобільній дорозі загального користування державного значення (міжнародної) М-14 Одеса-Мелітополь-Новоазовськ (на м.Таганрог) км 55+550 - км 129+168 на загальну суму 49991,00 грн (у т.ч. ПДВ) (а.с.15-16).

В цей же день між сторонами Договору був підписаний ОСОБА_3 приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2017 року, за яким позивачем надано відповідачу послуги по виконанню робіт пересувним пунктом габаритно-вагового контролю на автомобільній дорозі загального користування державного значення (національної) Н-11 Дніпро-Миколаїв (через м.Кривий Ріг) км 290+000 - км 319+335 на загальну суму 326976,00 грн (у т.ч.ПДВ) (а.с.17-19).

22.09.2017 між сторонами також була підписана Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за вересень 2017 року на загальну суму 376967,00 грн (а.с.20).

В подальшому між філіями сторін був підписаний ОСОБА_3 звірки взаємних розрахунків станом на 30.09.2017, за яким відповідач підтвердив, що винен позивачу 362278,80 грн (а.с.42).

30.06.2018 між сторонами був підписаний ОСОБА_3 звірки б/н від 30.06.2018, відповідно до якого відповідач підтвердив, що має заборгованість перед позивачем у сумі 362279,00 грн (а.с.22).

17.08.2018 позивач направив на адресу відповідача претензію на суму 362279,00 грн №06/993 від 17.08.2018, в якій вимагає здійснити негайно погашення заборгованості у розмірі 362279,00 грн шляхом перерахування коштів за вказаними реквізитами в даній претензії. В матеріалах справи містяться докази направлення вказаної претензії на адресу відповідача (а.с.23, 24).

Відповідач відповіді на претензію не надав, у визначений позивачем строк заборгованість не погасив.

Оскільки, у визначений у претензії термін відповідач заборгованість за Договором в розмірі 362279,00 грн не сплатив, позивач звернувся до суду з позовом.

На підставі повно і всебічно з’ясованих обставин справи, на які позивач посилались як на підставу своїх вимог, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити частково, виходячи з наступного.

ОСОБА_3 до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, договори та інші правочини.

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ч.1 ст.173 ГК України).

Згідно ст.526 ЦК України та ст.193 ГК України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного та Господарського кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ч.1 ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч.1 ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

ОСОБА_3 до ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідачем оплата за надані послуги позивачем здійснена не була.

На день розгляду справи відповідач не надав суду доказів погашення боргу за надані послуги позивачем у сумі 362279,00 грн.

Обов’язок відповідача щодо оплати заборгованості за надані послуги за Договором №30/06/07 про надання послуг від 30.06.2017 в сумі 362279,00 грн на час подання позову виконаний не був, отже зобов’язання є простроченим.

Згідно ст.ст.73, 74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Будь - яких доказів того, що відповідач належним чином і в повному обсязі виконав свої зобов’язання щодо оплати заборгованості за Договором, відповідач, у порушення приписів ст.ст.73, 74 ГПК України, суду не надав, тобто не довів безпідставність позовних вимог, тоді як надані позивачем докази, як зазначалось вище, навпаки, підтверджують належне виконання позивачем зобов’язань з надання послуг, а відтак і обґрунтованість позовних вимог.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення боргу по оплаті заборгованості за надані послуги за Договором №30/06/07 про надання послуг від 30.06.2017 в сумі 362279,00 грн є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

ОСОБА_3 до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі ч.2 ст.625 ЦК України позивачем було нараховано 3% річних за період з 23.10.2017 по 13.12.2018 у розмірі 12416,74 грн та збитки від інфляції за період з листопада 2017 року по листопад 2018 року (з 23.10.2017 по 13.12.2018) у розмірі 39795,88 грн.

Перевіривши розрахунок нарахування 3% річних та збитків від інфляції, який відповідачем не заперечений, суд вважає позовні вимоги в цій частині обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Частиною 1 ст.230 ГК України, встановлено, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов’язання.

Пунктом 3 ч.1 ст.611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.ч.1, 3 ст.549 ЦК України).

ОСОБА_3 до умов Договору, оплата відповідачем наданих послуг мала бути проведена протягом 30 днів з моменту підписання сторонами актів виконаних робіт.

ОСОБА_3 приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2017 року були підписані сторонами 22.09.2017, тобто обов’язок з їх оплати мав бути виконаний відповідачем до 22.10.2017 включно.

Пунктом 4.5 Договору встановлено, що у разі порушення термінів розрахунків замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі 0,05% від простроченої суми, за кожний день затримки.

У зв’язку з відсутністю оплати наданих послуг у встановлені Договором строки, позивачем, на підставі п.4.5 Договору, нарахована пеня за період з 23.10.2017 по 13.12.2018.

У відповідності до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, правомірним суд вважає нарахування пені за період з 23.10.2017 по 23.04.2018 (за 6 місяців).

Разом з тим, період, протягом якого особа має право звернутися за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів обмежено нормами чинного законодавства певним строком.

Зі змісту ст.256 ЦК України вбачається, що строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, є позовною давністю.

Загальна позовна давність у відповідності до ст.257 ЦК України встановлюється тривалістю у три роки.

Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) позовна давність застосовується в один рік (ч.1, п.1) ч.2 ст.258 ЦК України).

Європейський Суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п.1 ст.32 Конвенції), наголошує, що "позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасниць Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу" (п.570 рішення від 20.09.2011 за заявою № 14902/04 у справі ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"; п.51 рішення від 22.10.1996 за заявами №22083/93, №22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства").

Слід зазначити, що позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості.

ОСОБА_3 до ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Судом встановлено, що у зв’язку з несвоєчасністю оплати відповідачем наданих послуг по Договору право позивача, за захистом якого останній звернувся до суду, слід вважати порушенням з 23.10.2017.

Згідно ч.ч.3, 4 ст.267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідач звернувся до суду з проханням про застосування позовної давності щодо заявленої вимоги про стягнення пені, що відображено у додаткових поясненнях щодо розміру позовних вимог (пені) б/н від 18.02.2019 (вх.№2438/19 від 18.02.2019).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з позовом 17.12.2018 (згідно дати на штемпелі на конверті та на фіскальному чеку).

Таким чином, позивачем пропущений строк позовної давності для стягнення пені за період з 23.10.2017 по 16.12.2017.

ОСОБА_3 стягненню підлягає пеня нарахована за період з 17.12.2017 по 23.04.2018.

Судом розмір пені, яка підлягає стягненню уточнено виходячи з наступного розрахунку: з 17.12.2017 по 23.04.2018 (128дн.), сума боргу – 362279,00 грн, розмір пені за кожен день прострочення 0,05%: 362279,00 грн х 0,05% х 128 днів = 23185,86 грн.

В частині стягнення пені у сумі 52349,31 грн слід відмовити у зв’язку її нарахування всупереч приписам ч.6 ст.232 ГК України та у зв’язку з пропуском позивачем строку позовної давності.

Враховуючи викладене, позов підлягає частковому задоволенню.

ОСОБА_3 до приписів ст.129 ГПК України, сплачений позивачем судовий збір підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 91, 129, 210, 220, 232, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства “Миколаївський облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” (54029, м.Миколаїв, вул.Галини Петрової, буд.2А, код ЄДРПОУ 31159920) на користь Дочірнього підприємства “Сумський облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” (40002, м.Суми, вул.Роменська, буд.79/2, код ЄДРПОУ 31931024) 362279,00 грн основного боргу, 12416,74 грн - 3% річних, 39795,88 грн збитків від інфляції, 23185,86 грн пені та 6565,10 грн судового збору.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч.1 ст.254 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. ОСОБА_3 до пп.17.5) п.17) ч.1 Розділу XI “Перехідні положення” ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне судове рішення складено 04.04.2019 року.

Суддя М.В. Мавродієва