Рішення № 81037996, 08.04.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

08.04.2019Справа № 910/1401/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г. розглянув у порядку письмового провадження матеріали господарської справи

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" (03056, м. Київ, вул. Борщагівська, 154)

до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Домінанта" (03056, м. Київ, пров. Індустріальний, 23)

про стягнення 84 936,67 грн.

Представники: без виклику представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Арсенал Страхування" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Домінанта" про стягнення 84 936,67 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Арсенал Страхування" на підставі договору страхування наземного транспорту №642/17-т/Дп/03 від 12.07.2017, внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди виплачено страхове відшкодування власнику пошкодженого автомобіля марки "Renault", державний номер НОМЕР_1, у розмірі 85 936,67 грн., а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1188 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки, цивільна відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля "Skoda", державний номер НОМЕР_2, водій якого визнаний винним у скоєнні ДТП, була застрахована Товариством з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Домінанта", позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача несплаченого страхового відшкодування у розмірі 84 936,67 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.02.2019 року суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/1401/19 та вирішив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Даною ухвалою, суд у відповідності до ст.ст. 165, 166 Господарського процесуального кодексу України встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповіді на відзив, а позивачу строк для подання відповіді на відзив.

З метою повідомлення відповідача про його право подати відзив на позовну заяву, на адресу останнього, яка станом на момент відкриття провадження у справі була зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, направлялась ухвала Господарського суду м. Києва від 11.02.2019.

14.02.2019 конверт з ухвалою про відкриття провадження у справі був повернутий до суду відділенням поштового зв'язку.

Станом на дату розгляду справи 08.04.2019, судом при здійснені запиту до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, встановлено, що відповідачем 04.04.2019 внесено зміни до відомостей про юридичну особу, а саме, зміна місцезнаходження - 49000, Дніпропетровська обл.., м. Дніпро, вул. Василя Макухи, 1.

За приписами пунктів 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітка про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського суду міста Києва, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

17 липня 2017 року на підставі договору страхування наземного транспорту №642/17-т/Дп/03 Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Арсенал Страхування" (надалі - позивач, страховик) застрахувало автомобіль марки "Renault", державний номер НОМЕР_1, страхувальником та вигодонабувачем за яким є Публічне акціонерне товариство "АрселорМіттал Кривий Ріг".

З довідки №3018171514046879 про дорожньо-транспортну пригоду вбачається, що 19.06.2018 в м. Кривий Ріг мала місце дорожньо-транспортна пригода, зіткнення за участю автомобіля "Renault", державний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_1, та автомобіля "Skoda", державний номер НОМЕР_2, що належить ОСОБА_2, під його керуванням.

ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_2 вимог п. 2.3.б, 16.13. Правил дорожнього руху України, якого визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст.124 КУпАП України постановою Інгулецького районного суду м. Кривий Ріг у справі № 213/2067/18 (провадження №3/213/680/18).

21.06.2018 страхувальник звернувся до позивача з заявою про настання події, що має ознаки страхового випадку за договором добровільного страхування транспортного засобу.

Відповідно до рахунку №1978 від 12.07.2018, виставленого Товариством з обмеженою відповідальністю "НАРА", вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу "Renault", державний номер НОМЕР_1, склала 85 936,67 грн.

За страховим випадком - ДТП що сталась 19.06.2018 за участю застрахованого автомобіля "Renault", державний номер НОМЕР_1, згідно складеного страхового акту №006.00832118 від 24.07.2018 позивачем було визначено суму страхового відшкодування у розмірі 85 936,67 грн., виплата якої підтверджується платіжним дорученням №9725014 від 27.07.2018.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частиною другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Вина водія ОСОБА_2, який керував автомобілем "Skoda", державний номер НОМЕР_2, підтверджується постановою Інгулецького районного суду м. Кривий Ріг у справі № 213/2067/18 (провадження №3/213/680/18).

Пунктом 36.4 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів" передбачено, що виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

З матеріалів справи вбачається, що станом на момент вчинення ДТП автомобіль "Skoda", державний номер НОМЕР_2, був застрахований згідно договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (Поліс НОМЕР_3) у Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Домінанта" з лімітом відповідальності за заподіяну шкоду майну у розмірі 100 000,00 грн. та з франшизою у розмірі 1000,00 грн.

Таким чином, відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля "Renault", державний номер НОМЕР_1, відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів" в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, а до позивача як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором страхування наземного транспорту №642/17-т/Дп/03 від 12.07.2017, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відповідача як особи, відповідальної за завдані збитки.

За чинним законодавством України окрім особи, винної у завданні шкоди, потерпілий у ДТП має також право одержати майнове відшкодування або за рахунок страхової організації, якою застраховане його майно, за правилами і в порядку, встановленому Цивільним кодексом України та Законом України "Про страхування", або за рахунок страховика, яким застраховано відповідальність особи, що володіє транспортним засобом, водія якого визнано винним у ДТП, за правилами та у порядку, встановленому ЦК України та Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Право потерпілого обрати той чи інший спосіб захисту чинним законодавством не обмежене. В даному випадку потерпілий звернувся за відшкодуванням майнової шкоди до позивача, який застрахував його майно - автомобіль "Renault", державний номер НОМЕР_1.

В розумінні положень Закону "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" позивач набув (в порядку регресу) право на виплату страхового відшкодування від страховика винної особи.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до пункту 12.1 статті 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

За договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності (поліс НОМЕР_3) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну становить 100 000,00 грн., франшиза - 1000,00 грн., таким чином з відповідача підлягає стягненню сума страхового відшкодування у заявленому позивачем розмірі, а саме у розмірі 84 936,67 грн.

Як вбачається із матеріалів справи, з метою досудового врегулювання спору позивач звертався до відповідача з претензією вих. №130818-37180/К від 13.08.2018, у якій просив останнього перерахувати суму страхового відшкодування. Проте, станом на момент звернення позивача з позовом до суду, страхове відшкодування відповідачем не сплачено.

Відповідальність страховика винної особи регламентована положеннями Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та обмежується укладеним договором страхування, в свою чергу зазначеним законом випадки, коли шкода не відшкодовується страховиком (або МТСБУ) визначені у ст. 32 і доказів наявності таких суду не представлено.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідачем не надано суду жодних доказів належного виконання зобов'язань щодо відшкодування шкоди в порядку регресу, як і не надано доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги або свідчили про відсутність у нього обов'язку відшкодувати шкоду в заявленому позивачем розмірі.

За таких обставин, суд оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи, дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 84 936,67 грн. страхового відшкодування підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Домінанта" (49000, Дніпропетровська обл.., м. Дніпро, вул. Василя Макухи, 1, ідентифікаційний код 35265086) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" (03056, м. Київ, вул. Борщагівська, 154, ідентифікаційний код 33908322) страхове відшкодування у розмірі 84 936 (вісімдесят чотири тисячі дев'ятсот тридцять шість) грн 67 коп. та судовий збір у розмірі 1 921 (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна) грн 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 08.04.2019

Суддя Л. Г. Пукшин