Постанова № 81032514, 08.04.2019, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа №487/2220/19

Провадження №1-кс/487/2685/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.04.2019 року м.Миколаїв

Заводський районний суд м. Миколаєва у складі: слідчого судді Бобрової І.В., за участю секретаря судового засідання Батишевої Г.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Миколаєва клопотання слідчого Другого слідчого відділу Слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, Бурлаченка Дмитра Володимировича у кримінальному провадженні № 42019161010000100 від 22.03.2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, про арешт майна, -

ВСТАНОВИВ:

02.04.2019 року слідчий Другого слідчого відділу Слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, Бурлаченко В.В., за погодженням з прокурором військової прокуратури Одеського гарнізону Південного регіону України Корнієнко Є., звернувся до суду з клопотанням про накладення арешту на майно виявлене та вилучене 23.03.2019 під час проведення обшуку в квартирі ОСОБА_5, за адресою АДРЕСА_1, а саме на: паспорт громадянина України для виїзду за кордон серія НОМЕР_2, виданий на ім'я ОСОБА_5; аркуш білого кольору формату А4 з рукописними записами; аркуш паперу з рукописними записами.

Підставою для внесення клопотання стало те, що накладення арешту на зазначене майно необхідне для забезпечення його збереження як речового доказу та має суттєве значення для розслідування кримінального провадження.

Слідчий до судового засідання не з'явився, надав заяву, в якій просив розглянути справу за своєї відсутності, клопотання підтримав у повному обсязі.

Згідно з нормою ч. 4 ст. 107 КПК України, фіксація під час розгляду клопотання слідчим суддею за допомогою технічних засобів не здійснювалась.

На підставі ч. 2 ст. 172 КПК України, клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

Частиною 1 статті 172 КПК України, передбачено, окрім іншого, що неприбуття слідчого, прокурора у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.

У відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи положення закону та принцип диспозитивності, слідчий суддя визнав можливим прийняти рішення по суті клопотання на підставі наявних доказів.

Дослідивши клопотання та докази, якими воно обґрунтовується, слідчий суддя дійшов наступних висновків.

Із матеріалів клопотання встановлено, що Територіальним управлінням Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42019161010000100 від 22.03.2019 за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що головним державним ревізором - інспектором відділу фактичних перевірок, контролю за готівковими операціями управління аудиту ГУ ДФС в Одеський області ОСОБА_6, діючи умисно з метою незаконного особистого збагачення за попередньою змовою з головним державним ревізором - інспектором відділу фактичних перевірок, контролю за готівковими операціями управління аудиту ГУ ДФС в Одеський області ОСОБА_5 21.03.2019 близько 14 год. 30 хв., перебуваючи у приміщенні магазину-кафе «ІНФОРМАЦІЯ_3», яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 поєднуючи свої дії з вимаганням, виказали представнику за довіреністю ФОП «ОСОБА_7.» (ІНН НОМЕР_1) громадянину ОСОБА_8 прохання надати неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів у сумі 30 000 гривень, за вчинення в інтересах ОСОБА_8 та ОСОБА_7 дій з використанням наданого ОСОБА_6 та ОСОБА_5 службового становища, а саме: відображення ними в акті за результатами проведеної фактичної перевірки за період з 16.06.2017 по дату її завершення у ФОП «ОСОБА_7.» заниженої суми порушень, що підлягають сплаті до бюджету, з погрозою у разі відмови внесення ним та ОСОБА_9 даних, які сприятимуть завишенню суми штрафних санкцій для даного підприємця за наслідками перевірки, та у наступному, 22.03.2019 близько 21 годин 13 хвилин, діючи з тих самих мотивів, ОСОБА_6, перебуваючи на території автозаправного комплексу «OKKO» розташованому за адресою: Одеська область, Тираспольське шосе, 22-Е, одержав від ОСОБА_8 для себе та ОСОБА_5, через останнього, неправомірну вигоду у сумі 30 000 гривень за вчинення в його інтересах дій з використанням наданого ОСОБА_6 та ОСОБА_5 службового становища, а саме: відображення ними в акті за результатами проведеної фактичної перевірки за період з 16.06.2017 по дату її завершення у ФОП «ОСОБА_7.» заниженої суми порушень, що підлягають сплаті до бюджету.

Таким чином в діях головних державних ревізорів - інспекторів відділу фактичних перевірок, контролю за готівковими операціями управління аудиту ГУ ДФС в Одеський області ОСОБА_6 та ОСОБА_5 вбачається ознаки скоєння злочину, передбаченого ч. 3 ст.368 КК України.

У ході виконання доручення прокурора військової прокуратури Одеського гарнізону Південного регіону України в рамках вказаного кримінального провадження надійшов рапорт начальника Управління захисту економіки в Одеській області ДЗЕ НПУ відповідно до інформації, що міститься вказаному рапорті вбачається, що головний державний ревізор - інспектор відділу фактичних перевірок, контролю за готівковими операціями управління аудиту ГУ ДФС в Одеський області ОСОБА_6 народився ІНФОРМАЦІЯ_1, проживає за адресою: АДРЕСА_4.

Враховуючи те, що кримінальне провадження зареєстровано лише 22.03.2019, тобто у день отримання ОСОБА_6 та ОСОБА_5 не правомірної вигоди, не можливість звернення з об'єктивних причин до слідчого судді з клопотанням про проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_6 та ОСОБА_5, прокурором прийнято рішення про проникнення до житла чи іншого володіння особи до постановлення ухвали слідчого судді, а саме до квартири АДРЕСА_2, де фактично проживає ОСОБА_5

Вищевказане рішення прийнято з метою врятування майна, яке має значення для досудового розслідування, у тому числі документи, які уповноважують ОСОБА_6 та ОСОБА_5 на проведення перевірки ФОП «ОСОБА_7.», документи щодо діяльності вказаного підприємця, акт проведення фактичної перевірки з 08.06.2017, чорнові та особисті записи такої перевірки, особові справи ОСОБА_6 та ОСОБА_5, електронні носії інформації на яких такі відомості можуть зберігатись, грошові кошти здобуті протиправним шляхом, а також інші речі та документи, які можуть мати значення для досудового розслідування.

Під час проведення обшуку в порядку ч. 3 ст. 233 КПК України вищевказаному приміщенні проведено обшук, в ході якого виявлено та вилучено паспорт громадянина України для виїзду за кордон серія НОМЕР_2 виданий на ім'я ОСОБА_5, аркуш білого кольору формату А4 з рукописними записами та аркуш паперу з рукописними записами.

Інших речей та документів, які мають значення для кримінального провадження не виявлено.

Таким чином, на теперішній час у слідства виникла необхідність у арешті вищезазначених речей та документів, з метою забезпечення їх збереження.

При цьому, незастосування арешту майна може призвести до втрати доказів, що перешкоджатиме розслідуванню та встановленню істини у кримінальному провадженні.

Частиною 1 ст.170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Згідно вимог ст.173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Відповідно до ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Так, слідчим не доведено необхідність у накладенні арешту на паспорт громадянина України для виїзду за кордон серія НОМЕР_2 виданий на ім'я ОСОБА_5. Крім того, ухвалою слідчого судді Заводського районного суду м.Миколаєва від 25.03.2019 р. у разі звільнення під заставу на ОСОБА_5 вже було покладено обов'язок здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.

Відтак, суд приходить до переконання про відсутність підстав для задоволення клопотання частині накладення арешту на паспорт громадянина України для виїзду за кордон.

Слідчим доведено, що решта майна, щодо якого ініційоване клопотання, містить інформації, що має значення для кримінального провадження, а також доведено необхідність такого арешту та наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Вказане у своїй сукупності свідчить про обґрунтованість клопотання та наявність достатніх підстав для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту вказаного у клопотанні майна, за виключенням зазначеного вище.

Керуючись ст. ст. 131-132, 167, 169, 170-173 КПК України, слідчий суддя,-

УХВАЛИВ:

Клопотання слідчого Другого слідчого відділу Слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, Бурлаченка Дмитра Володимировича у кримінальному провадженні № 42019161010000100 від 22.03.2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, про арешт майна - задовольнити частково.

Накласти арешт на майно виявлене та вилучене 23.03.2019 під час проведення обшуку в квартирі ОСОБА_5, за адресою АДРЕСА_1, а саме на: аркуш білого кольору формату А4 з рукописними записами; аркуш паперу з рукописними записами.

У задоволенні клопотання в частині накладення арешту на паспорт громадянина України для виїзду за кордон серія НОМЕР_2 виданий на ім'я ОСОБА_5 - відмовити

Визначити місце зберігання майна у камері зберігання речових доказів, яка розташована у Територіальному управлінні Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Миколаєві, за адресою: м. Миколаїв, вул. Спаська, 18.

Ухвала підлягає негайному виконанню, яке доручити старшому слідчому Другого слідчого відділу Слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, Бурлаченку Дмитру Володимировичу.

Підозрюваний, його захисник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.

Ухвала може бути оскаржена протягом п'яти днів безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

Слідчий суддя Заводського

районного суду міста Миколаєва І.В.Боброва