Ухвала суду № 81031560, 03.04.2019, Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/2983/16-а

УХВАЛА

03 квітня 2019 року Залізничний районний суд міста Львова у складі:

головуючого судді: Бориславського Ю.Л.,

за участю секретаря: Каралюс Т.Р.,

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1,

представники відповідача: Зубович – ОСОБА_2 та ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Львові заяву ОСОБА_1 про судовий контроль за виконанням судового рішення, суд

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою, в якій просить визнати дії Головного Управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо припинення виконання постанови Залізничного районного суду м. Львова від 22.06.2016року у справі №462/2983/16-а протиправними; зобов’язати Головне Управління Пенсійного фонду України у Львівській області подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення; за результатами розгляду поданого звіту винести ухвалу про накладення штрафу на керівника Головного Управління Пенсійного фонду України у Львівській області у розмірі 30 мінімальних заробітних плат та стягнути з Головного Управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь позивача половину суми накладеного штрафу. У своїй заяві заявник покликається на те, що постановою Залізничного районного суду м. Львова від 22.06.2016 року у справі №462/2983/16-а визнано протиправними дії Управління Пенсійного фонду України у Залізничному районі м. Львова та зобов'язано здійснити ОСОБА_1 перерахунок розміру призначеної пенсії за вислугу років на підставі довідки прокуратури Львівської області № 18/979 від 23.05.2016 року про заробітну плату, відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» в редакції, яка діяла на час призначення пенсії з розрахунку 70 % від суми місячного /чинного/ заробітку, починаючи з 01.01.2016 р. з урахуванням раніше проведених виплат. Постанова суду набрала законної сили 04.08.2016 р. та виконувалась відповідачем в повному обсязі – щомісячно здійснювались пенсійні виплати у визначеному ним розмірі 9 279 гривень.

У квітні 2018 року відповідачем припинено виконання постанови Залізничного районного суду м. Львова від 22.06.2016 року безпідставно змінено розмір призначеної на виконання цього судового рішення пенсії. При цьому, нарахування та виплату позивачу здійснено не на підставі Закону України «Про прокуратуру», як це передбачено рішеннями суду, а відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». У відповідь на інформаційний запит від 17.04.2018 року про надання копій документів, на підставі яких припинено виконання постанови Залізничного районного суду м. Львова, відповідачем надано розпорядження № 184618 від 22.03.2018 року, в якому зазначено, що ОСОБА_1 призначено пенсію за віком на загальних умовах. 03.05.2018 року ОСОБА_1 звернулась до ГУ ПФУ у Львівській області з проханням здійснювати пенсійні виплати відповідно до постанови Залізничного районного суду м. Львова від 22.06.2016 року у справі №462/2983/16-а. На вказану заяву 31.05.2018 року відповідачем листом № 2287/0-20/07.05-06 відмовлено здійснювати пенсійні виплати згідно постанови Залізничного районного суду м. Львова від 22.06.2016 року у справі №462/2983/16-а, обґрунтовуючи відмову тим, що відповідно до п.13-1 розділу ХV Прикінцевих положень Закону 1058, з 01.10.2017р. пенсії, призначені після набрання чинності Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» на умовах Закону України «Про прокуратуру», у період роботи на посадах та на умовах Закону України «Про прокуратуру» виплачуються відповідно до Закону 1058. Такі дії відповідача щодо припинення виконання рішень суду та видання розпорядження № 184618 від 22.03.2018 року ОСОБА_1 вважає необґрунтованими, протиправними, оскільки вони порушують її право на соціальний захист, передбачене ст. 46, 48 Конституції України. Встановлена їй пенсія з 12.12.2014 року була незаперечним правом, яке закріплено законодавством України, будь-яке посягання на нього має бути переконливо обґрунтовано, а пояснення відповідача про внесення з 01.10.2017 р. змін до законодавства України, при цьому зневажаючи на рішення суду, яке набрало законної сили, не є достатнім. Також заявнику вказаній заяві просить поновити строк на звернення до суду із даною заявою, покликаючись на те, що нею було обрано інший спосіб захисту порушених прав, а саме надіслано інформаційні запити від 17.04.2018 року, на який отримано відповідь 30.04.2018 року та 11.05.2018 року на який відповідь отримано 23.05.2018 р. 03.05.2018 р. до органу пенсійного фонду направлено лист з проханням про здійснення пенсійних виплат, на який отримано відмову 06.06.2018 р. 15.06.2018 р. ОСОБА_1 подала позовну заяву до Львівського окружного адміністративного суду про визнання дій ГУ ПФУ у Львівської області.

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 17.09.2018 року призначено розгляд заяви ОСОБА_1 про судовий контроль у адміністративній справі № 462/2983/16-а.

18.10.2018 року начальником відділу з питань призначення та перерахунків пенсій №7 управління застосування пенсійного законодавства ГУ ПФУ у Львівській області подано відзив на заяву ОСОБА_1 та 06.03.2019 р. подано додаткові пояснення, в яких просить відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1, оскільки така є необґрунтованою. Так, управлінням 14.09.2016 року виконано рішення суду, яке набрало законної сили, про що свідчить розпорядження №184618.З 01.10.2017 року відбулись зміни у законодавстві, що регулює виплату пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про прокуратуру». ОСОБА_1 призначено пенсію за вислугу років з 12.12.2014 р., обчислену відповідно до Закону України №1058. ОСОБА_1 перебуває в трудових відносинах з прокуратурою Львівської області. Тобто, ОСОБА_1 отримувала пенсію у розмірі, визначеному судовим рішенням до тих пір, поки механізм нарахування її пенсії, встановлений вказаним рішенням суду на підставі закону, чинного на час подій, не було змінено, внаслідок чого був змінений і розмір пенсії. Крім цього, Восьмим апеляційним адміністративним судом 04.12.2018 р. прийнято постанову у справі № 857/458/18, якою апеляційну скаргу ГУ ПФУ у Львівській області задоволено, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20.07.2018р., яким задоволено позов ОСОБА_1 про визнання дій ГУ ПФУ у Львівській області протиправними та зобов’язано здійснити перерахунок та поновити виплату пенсій – скасовано. Також вказав, що ОСОБА_1 пропустила строк звернення із даною заявою до суду, так як про порушення її права їй стало відомо у квітні 2018 р. Щодо застосування ст.382 КАС України, відповідач вказав, що встановити судовий контроль за виконанням рішення суб’єктом владних повноважень – відповідачем у справі, суд може під час прийняття рішення у справі.

Заслухавши пояснення учасників справи, вивчивши матеріали адміністративної справи № 462/2983/16-а, матеріали заяви про судовий контроль, суд виходить з такого.

Відповідно до частини 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду (ч. 1 ст. 383 КАС України).

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ч.1 ст.373 КАС України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Як встановлено судом, 01.09.2016 року ОСОБА_1 звернулася до Залізничного ВДВС м. Львова ГТУЮ у Львівській області із заявою щодо виконання виконавчого листа Залізничного районного суду м. Львова від 22.06.2016 року у справі № 462/2983/16-а.

02.09.2016 року державним виконавцем Залізничного ВДВС у м. Львів ГТУЮ у Львівській області ОСОБА_4 було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження відповідно до виконавчого листа Залізничного районного суду м. Львова від 22.06.2016 року у справі №462/2983/16-а та постановлено боржнику добровільно виконатирішення суду.

03.10.2016 року державним виконавцем Залізничного ВДВС у м. Львові ГТУЮ Львівській області винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, оскільки згідно отриманого Залізничним ВДВС у м. Львові ГТУЮ у Львівській області листа УПФУ у Залізничному районі м. Львова - відповідачем здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до судового рішення.

Дана постанова на даний час не оскаржувалася і ніким не скасована.

Відповідно до ч. 1 ст. 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Із наданих документів учасниками процесу вбачається, що постанова суду від 22.06.2016 р. виконана, однак розпорядженням Управління ПФУ № 184618 від 22.03.2018 року відбулося припинення виплати пенсії ОСОБА_1 з квітня 2018 року, у зв’язку із змінами в законодавстві, що може бути предметом іншого судового спору.

Суд констатує, що припинення виплати пенсії не пов’язано з виконанням рішення суду, а пов’язано з виникненням нових обставин, а саме змін у законодавстві.

Також суд зазначає, що заявник ОСОБА_1 не позбавлена можливості в порядку адміністративного судочинства оскаржувати дії та бездіяльність відповідача, які вчинені після виконання постанови Залізничного районного суду м. Львова у справі №462/2983/16-астосовно питань її соціального забезпечення.

Крім цього, згідно з ч.1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов’язати суб’єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.Однак, при прийнятті постанови у справі №462/2983/16-а Залізничний районний суд м. Львова не зобов’язував відповідача подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Отже, чинним законодавством не передбачено зобов’язання судом відповідача подати звіт про виконання рішення вже після його прийнятті або право особи звертатися до суду з проханням зобов’язати відповідача подати до суду такий звіт.

Відтак, суд приходить до висновку, що заява ОСОБА_1 про судовий контроль у справі №462/2983/16-а є необґрунтованою та до задоволення не підлягає.

Крім цього, ОСОБА_1 звернулася до суду із пропуском строку для подання заяви, виходячи з такого.

Згідно ч. 1, 4 ст. 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб’єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. Заяву, зазначену у частині першій цієї статті, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред’явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду.

Звертаючись до суду у вересні 2018 року, заявник вказала, що про зазначені у заяві обставини їй стало відомо у квітні 2018 року.

Позивач просить поновити строк звернення до суду в порядку ст. 383 КАС України, покликаючись на те, що нею було обрано інший спосіб захисту порушених прав, а саме надіслано інформаційні запити від 17.04.2018 року, на який отримано відповідь 30.04.2018 року та 11.05.2018 року на який відповідь отримано 23.05.2018 р. 03.05.2018 р. до органу пенсійного фонду направлено лист з проханням про здійснення пенсійних виплат, на який отримано відмову 06.06.2018 р. 15.06.2018р. ОСОБА_1 подала позовну заяву до Львівського окружного адміністративного суду про визнання дій ГУ ПФУ у Львівської області.

Однак, судом не можуть бути прийняті до уваги вказані обставини як поважні причини пропуску строку звернення, оскільки ОСОБА_1 будучи обізнаною з діями відповідача не зверталася із заявами про встановлення судового контролю та щодо протиправності дій суб’єкта владних повноважень у порядку ст. 383 КАС України.

Відповідно до ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Суд вважає за необхідне зазначити, що поважними причинами пропуску строку на звернення до суду можуть бути визнані лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами. В матеріалах заяви докази таких обставин відсутні.

Суд також зазначає, що Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність це законне право особи уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що вказана заява подана з пропуском десятиденного строку звернення, передбаченого ст. 383 КАС України.

Однак, сплив позовної давності є підставою для відмови в задоволенні заяви, якщо немає інших підстав для відмови в задоволенні вимог.

Відтак, у задоволенні заяви ОСОБА_1 слід відмовити у зв’язку із необґрунтованістю.

Керуючись ст. 243, 244, 248, 250, 287, 295, 382 КАС України, суд

п о с т а н о в и в:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про судовий контроль за виконанням судового рішення - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в п’ятнадцятиденний строк з дня її проголошення, або в порядку ч.1, 2 ст. 295 КАС України.

Повний текст судового рішення складений 08 квітня 2019 року.

Суддя: /підпис/

З оригіналом згідно.

Суддя: Бориславський Ю. Л.