Рішення № 81029640, 28.03.2019, Рахівський районний суд Закарпатської області

Справа № 305/1758/18

Провадження по справі №2/305/91/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.03.2019 Рахівський районний суд Закарпатської області

у складі: у складі: судді – Бліщ О.Б.

секретаря с/з – ОСОБА_1

з участю: представника позивача - ОСОБА_2

відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Рахів цивільну справу за позовом ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_4, який діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_5 до ОСОБА_3, третя особа без самостійних вимог: Рахівська районна державна адміністрація Закарпатської області в особі органу опіки та піклування Рахівської РДА про визначення місяця проживання дитини, яка досягла чотирнадцятирічного віку, зменшення розміру аліментів, які стягуються на утримання неповнолітніх дітей, та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_4, який діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_5 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3, третя особа без самостійних вимог: Рахівська районна державна адміністрація Закарпатської області в особі органу опіки та піклування Рахівської РДА про визначення місяця проживання дитини, яка досягла чотирнадцятирічного віку, зменшення розміру аліментів, які стягуються на утримання неповнолітніх дітей, та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини.

Позовні вимоги мотивовано тим, що з громадянкою ОСОБА_3 (прізвище в шлюбі – Томашук) Е.О., ІНФОРМАЦІЯ_1, позивач перебував у зареєстрованому шлюбі з 02 серпня 2002 року, який на підставі рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 15 березня 2016 року (справа №305/349/16-ц) було розірвано.

За час перебування в зареєстрованому шлюбі в сторін народилося четверо дітей, троє з яких, зокрема: дочка, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, син, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 та дочка, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4, на час звернення позивача до суду із даною заявою являються неповнолітніми особами та знаходяться на спільному із відповідачкою утриманні та відповідному вихованні.

Незважаючи на розірвання шлюбу між сторонами та припинення між ними фактичних шлюбних відносин, позивач та відповідачка зареєстровані за спільною адресою проживання: будинок №15, по вул.Верховинській у м. Рахові, Закарпатської області.

Разом з тим, позивач в переважній більшості свого часу, в тому числі, і за характером своєї роботи (зайнятості) проживає в ІНФОРМАЦІЯ_5, де разом з ним постійно мешкає і його неповнолітня дочка, ОСОБА_5, яка являється студенткою першого курсу денної форми навчання Інтегрованої середньої школи готельного бізнесу, торгівлі та послуг міста Пржібрам. У зв'язку із наведеним виникла крайня необхідність, в тому числі, з підстав та об'єктивних доводів, зазначених в даній позовній заяві, вирішити в судовому порядку питання щодо місця проживання неповнолітньої дочки, ОСОБА_6, оскільки, ці об'єктивні обставини справи являються правовою та життєвою необхідністю з метою захисту прав та інтересів неповнолітньої дитини.

Дитина, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, вже досягла чотирнадцятирічного віку, у зв'язку із чим у відповідності до частини 3 статті 160 Сімейного кодексу України вона набула статусу дитини, яка самостійно визначає місце свого проживання.

Вирішення даного конкретного питання щодо місця проживання дитини, яка досягла чотирнадцятирічного віку в судовому порядку, є потрібним для позивача, в тому числі, для дитини в зв'язку із необхідністю вирішення способу та порядку її утримання, виховання, догляду за нею тощо.

При розгляді 15 березня 2016 року Рахівським районним судом Закарпатської області цивільної справи №305/349/16-ц про розірвання шлюбу між позивачем та відповідачкою, питання щодо визначення місця проживання спільних дітей перед судом не ставилося.

На даний час двоє з дітей, зокрема, неповнолітній ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6, та малолітня ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_7, фактично на час відсутності позивача за місцем своєї реєстрації – м. Рахів, вул. Карпатська, буд. №15, Закарпатської області, проживають разом із відповідачкою за вказаною адресою, а неповнолітня дочка, ОСОБА_6 – з позивачем.

На даний час адреса їхнього спільного місця проживання згідно Договору оренди квартири від 01 травня 2018 року – місто Пржібрам-IІІ, АДРЕСА_1, поштовий індекс 26101, Чеська Республіка.

Відповідно до умов цього Договору позивач має постійне місце проживання та необхідну житлову площу як для себе, так і для неповнолітньої дитини, працює на сезонних роботах, у зв'язку із чим має відповідний дохід (заробіток), крім того, неповнолітня дочка, ОСОБА_6, фактично вже тривалий час, зокрема, з травня 2018 року постійно проживає разом з позивачем.

Так, між позивачем та неповнолітньою дочкою, ОСОБА_6, склалися дружні сімейні, батьківські, родинні стосунки, Позивач добре відноситься до своєї дитини, до кримінальної та адміністративної відповідальності не притягувався.

За наведених доводів вважається, що за даних обставин, які склалися на даний час в сім'ї позивача, проживання неповнолітньої дочки, ОСОБА_6, разом зі своїм батьком, ОСОБА_4, позитивно відобразиться на її подальшому психологічному стані та фізичному розвитку.

У грудні місяці 2016 року Рахівським районним судом Закарпатської області було розглянуто справу №305/15112/16-ц за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_8, третьої особи без самостійних вимог на предмет спору – органу опіки та піклування Рахівської районної державної адміністрації Закарпатської області про визначення місця проживання дітей з батьком, та винесено рішення про відмову в задоволенні позову.

Разом з тим, вважаю, що до цивільно-правових відносин, які є предметом цього спору, не можуть бути застосованими положення пункту 3 частини 1 статті 255 Цивільного процесуального кодексу України, за якими суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Так, у цивільній справі №305/1512/16-ц (визначення місця проживання дітей з батьком) Позивачем по справі був лише ОСОБА_4, предметом позову – визначення місця проживання дітей з батьком, підставами позову – неналежне виховання дітей з боку їх матері, ОСОБА_8.

Разом з тим, позивачами в цій конкретній справі являються ОСОБА_4, який діє від свого імені та від імені неповнолітньої особи, ОСОБА_5, предметом даного позову являється визначення місця проживання дитини, яка досягла чотирнадцятирічного віку, а підставою позову – фактичне проживання дитини з батьком за місцем свого навчання та вільний вибір дитиною, яка досягла чотирнадцятирічного віку, місця свого проживання.

Таким чином, поданий позов не являється тотожним з позовом по цивільній справі №305/1512/16-ц.

На сьогоднішній день відповідно до рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 17 жовтня 2016 року (цивільна справа №305/1422/16-ц, провадження №2/305/987/16) з позивача на користь відповідачки стягуються аліменти на утримання їхніх спільних дітей: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4, у твердій грошовій сумі в розмірі по 800 (вісімсот) гривень на кожну дитину до досягнення дітьми повноліття, починаючи з 23 серпня 2016 року.

Так, згідно виконавчого провадження АСВП №52849422 від 09 листопада 2016 року з примусового виконання виконавчого листа №305/1422/16-ц від 17 жовтня 2016 року, яке перебуває на виконанні в Рахівському РВ ДВС ГТУЮ у З/о ОСОБА_4, нараховується для щомісячної сплати відповідачці аліменти в грошовій сумі, розмір якої встановлений за рішенням суду першої інстанції.

Станом на 17 вересня 2018 року заборгованості по сплаті аліментів не має.

Позивач у своєму позові ставить питання щодо зменшення розміру аліментів, які стягуються з нього на підставі рішення суду, виходячи з наступного.

На сьогоднішній день, як зазначається вище, одна із неповнолітніх дітей, а саме – ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_8, на утримання якої за рішенням суду позивач сплачує аліменти в користь відповідачки, постійно проживає разом з позивачем, у зв'язку із чим ним здійснюються всі необхідні матеріальні витрати на належне, повне, достатнє та необхідне утримання та забезпечення неповнолітньої дитини.

Матеріальний стан сім'ї позивача в зв'язку із проживанням в ній неповнолітньої дочки, ОСОБА_6, погіршився в порівнянні з тими обставинами, що мали місце на час винесення судом первісного рішення суду про стягнення аліментів.

Таким чином, утримання позивачем неповнолітньої дочки, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, у зв'язку із її проживанням разом з ним за місцем його перебування та за місцем постійного проживання і навчання дочки, ставить позивача в гірше матеріальне становище, ніж те, яке мало місце при винесенні Рахівським районним судом Закарпатської області рішення суду від 17 жовтня 2016 року по справі №305/1422/16-ц про стягнення з позивача на користь відповідачки аліментів на утримання трьох дітей.

Від сплати аліментів для утримання своїх молодших дітей позивач в жодному разі не відмовляється, однак вважає за необхідне та можливе виконувати свої батьківські обов'язки по відношенню до старшої дитини в порядку та спосіб, які визначені та встановлені нормами чинного законодавства.

Як убачається із матеріалів позову, зокрема, його додатків, неповнолітня дитина, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_8 проживає разом з позивачем, у зв'язку із чим перебуває на його повному утриманні та забезпеченні.

Відповідно до свідоцтва про народження дитини серії І-ФМ №124272 від 22 листопада 2002 року відомості про відповідачку, ОСОБА_3 (прізвище в шлюбі – Томашук) Еру (ОСОБА_3) ОСОБА_10, як про матір дитини, ОСОБА_5, внесені на підставі частини 1 статті 122 Сімейного кодексу України.

Фактично, на даний час, в тому числі, відколи неповнолітня ОСОБА_6 проживає з разом батьком за місцем його проживання та за місцем свого навчання, відповідачка майже не переймається проблемами виховання та утримання дитини, в зв'язку із чим на даний час всі батьківські обов'язки, в тому числі, щодо фінансового утримання неповнолітньої дитини, ОСОБА_6, виконуються лише позивачем, як її батьком.

Відповідачка інших утриманців, крім неповнолітніх дітей, ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_7, не має, в той же час вона не має постійного місця роботи, тому слід вважати її дохід (заробіток) не регулярним та не постійним.

Оскільки позивач проживає із неповнолітньою дочкою один, забезпечує собі та дитині відповідні та належні умови її проживання, забезпечує її мінімальними, необхідними продуктами, одягом, несе з цього приводу відповідні грошові витрати, тому вважає, що відповідачка повинна сплачувати щомісячно на його користь, аліменти на утримання неповнолітньої дитини в розмірі 1000 гривень, щомісячно.

У позовній заяві представник позивача, просив суд винести рішення, яким визначити місце проживання неповнолітньої дитини, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, з її батьком, громадянином ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_9.

Розмір аліментів, які стягуються у твердій грошовій сумі із громадянина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_9 на підставі рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 17 жовтня 2016 року по справі №305/1422/16-ц на користь громадянки ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, на утримання трьох дітей до досягнення ними повноліття, зменшити на суму, яка стягується на утримання дитини, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, починаючи із дня набрання рішенням суду законної сили. Стягувати щомісячно із громадянки ОСОБА_3, на користь позивача аліменти на утримання: - дитини, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, встановивши їх у твердій грошовій сумі в розмірі 1000 грн. із відповідною індексацією згідно чинного законодавства, починаючи з дня подачі заяви до суду та до досягнення дитиною повноліття.

Допустити негайне виконання рішення суду в межах суми платежу за один місяць.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, покликаючись на доводи наведені в позовній заяві просить таку задовольнити.

Відповідачка - ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги визнала частково. Не заперечує проти задоволення позовних вимог про визначення місця проживання дитини дочки ОСОБА_6 з батьком, не заперечує проти зменшення розміру аліментів, які стягуються з позивача на її користь. Однак, не згодна сплачувати аліменти на користь позивача на утримання дочки ОСОБА_6, оскільки не має на те матеріальної можливості.

Представник третьої особи без самостійних вимог органу опіки та піклування Рахівської РДА повторно в судове засідання не з'явився, про час день та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомили.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін та їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та які мають значення для справи, суд прийшов до наступного висновку.

Нормами статтей 76 – 81 ЦПК України, встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до положень статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі

Достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Враховуючи принцип безпосередності судового розгляду рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в тому судовому засіданні, в якому ухвалюється рішення.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 (прізвище в шлюбі – Томашук) ОСОБА_10 та ОСОБА_4, перебували у зареєстрованому шлюбі з 02 серпня 2002 року, який на підставі рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 15 березня 2016 року між ними розірвано.

За час перебування в зареєстрованому шлюбі в сторін народилося четверо дітей, троє з яких, зокрема: дочка, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, син, ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_3 та дочка, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4, які на час звернення до суду із даною заявою являються неповнолітніми.

Позивач, ОСОБА_4, стверджує, що в переважній більшості свого часу, в тому числі, і за характером своєї роботи (зайнятості) проживає в ІНФОРМАЦІЯ_5, де разом з ним постійно мешкає і його неповнолітня дочка, ОСОБА_5, яка являється студенткою першого курсу денної форми навчання Інтегрованої середньої школи готельного бізнесу, торгівлі та послуг міста Пржібрам (вулиця Генерала Ріхарда Тесаржіка, будинок №114). Тому просить суд вирішити питання щодо місця проживання неповнолітньої дочки, ОСОБА_6, з ним.

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, вже досягла чотирнадцятирічного віку, у зв'язку із чим у відповідності до частини 3 статті 160 Сімейного кодексу України вона набула статусу дитини, яка самостійно визначає місце свого проживання.

Згідно з положеннями частин 1-2 статті 29 Цивільного кодексу України, місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Разом з тим, вирішення даного конкретного питання щодо місця проживання дитини, яка досягла чотирнадцятирічного віку в судовому порядку, є потрібним для позивача, в тому числі, для дитини в зв'язку із необхідністю вирішення способу та порядку її утримання, виховання, догляду за нею тощо.

Суд при вирішенні справи даної категорії у відповідності до статті 171 Сімейного кодексу України, враховує обставини, що стосуються життя неповнолітньої дитини, оскільки, дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім'ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім'ї, дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном (частини 1-2 статті 171 СК України).

Відповідно до положень статті 18 Сімейного кодексу України, кожен учасник сімейних відносин, який досяг чотирнадцяти років, має право на безпосереднє звернення до суду за захистом свого права або інтересу.

Суд застосовує способи захисту, які встановлені законом або домовленістю (договором) сторін.

Положеннями статті 141 Сімейного кодексу України законодавець визначив, що мати та батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

Обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини визначені положеннями статті 150 цього ж Кодексу.

Окрім того, як роз'яснив Пленум Верховного Суду України положеннями пункту 24 постанови від 12 червня 1998 року №16 «Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім'ю України» (згідно Постанови №3 Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» п. 24 залишений в силі), вирішуючи спори між батьками, які проживають окремо (в тому числі в одній квартирі), про те, з ким із них і хто саме з дітей залишається, суд виходячи із рівності прав та обов'язків батька й матері щодо своїх дітей повинен постановити рішення, яке відповідало б інтересам неповнолітніх.

При цьому суд враховує, хто з батьків виявляє більшу увагу до дітей і турботу про них, їхній вік і прихильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання, маючи на увазі, що перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дітей.

Положеннями частини 3 статті 160 Сімейного кодексу України законодавець визначив, що якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

При розгляді 15 березня 2016 року Рахівським районним судом Закарпатської області цивільної справи №305/349/16-ц про розірвання шлюбу між сторонами, питання щодо визначення місця проживання спільних дітей перед судом не ставилося. На даний час двоє з дітей, зокрема, неповнолітній ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_6, та малолітня ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_7, фактично на час відсутності позивача за місцем своєї реєстрації – місто Рахів, вулиця Карпатська, будинок №15, Закарпатської області, проживають разом із відповідачкою за вказаною адресою, а неповнолітня дочка, ОСОБА_6 – проживає з позивачем.

На даний час адреса їхнього спільного місця проживання згідно Договору оренди квартири від 01 травня 2018 року – місто Пржібрам-IІІ, АДРЕСА_1, поштовий індекс 26101, Чеська Республіка.

Відповідно до положень ч. 1, 3 ст. 151 СКУ, батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини та мають право обирати форми та методи виховання, крім тих, які суперечать закону, моральним засадам суспільства, керуючись положеннями частини 3 статті 160 цього ж Кодексу, вважається, що виходячи із певних об'єктивних обставин справи, позивач, ОСОБА_4, як батько неповнолітньої дитини, яка виявила бажання проживати разом з ним, має відповідне привілейоване право на її виховання та на те, щоб ця дитина, у зв'язку із її бажанням та намірами, постійно проживала разом з ним за місцем його проживання (перебування/реєстрації) – місто Пржібрам-IІІ, АДРЕСА_1, поштовий індекс 26101, Чеська Республіка (пункт 2 статті 2 Договору оренди квартири від 01 травня 2018 року).

Відповідно до умов цього Договору позивач має постійне місце проживання та необхідну житлову площу як для себе, так і для неповнолітньої дитини, працює на сезонних роботах, у зв'язку із чим має відповідний дохід (заробіток), крім того, неповнолітня дочка, ОСОБА_6, фактично вже тривалий час, зокрема, з травня 2018 року постійно проживає разом з батьком.

Судом достовірно встановлено, між позивачем та неповнолітньою дочкою, ОСОБА_6, склалися дружні сімейні, батьківські, родинні стосунки, позивач добре відноситься до своєї дитини, до кримінальної та адміністративної відповідальності не притягувався.

Крім того, слід взяти до уваги, що відповідно до положень статті 150 СКУ законодавець зобов'язує батьків піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, а здійснення батьківських прав та виконання батьківських обов'язків не може здійснюватися всупереч інтересам дитини (частина 2 статті 155 СКУ).

Згідно із приписами Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку (стаття 8 Закону).

Відповідно до положень статті 12 цього ж Закону (витяги), на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров'я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов'язків відповідно до закону.

Крім того, положеннями частини 1 статті 3 Конвенції про права дитини, частин 7-8 статті 7 СКУ законодавець зобов'язує суди при вирішення будь-яких питань щодо дітей керуватися максимальним забезпеченням інтересів дітей.

Згідно положень пункту 18 постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», при вирішенні спору про місце проживання дитини належить звертати особливу увагу на її вік та з'ясовувати, з ким із батьків вона бажає проживати.

У грудні місяці 2016 року Рахівським районним судом Закарпатської області було розглянуто справу №305/15112/16-ц за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_8, третьої особи без самостійних вимог на предмет спору – орган опіки та піклування Рахівської РДА З/о про визначення місця проживання дітей з батьком, та винесено рішення про відмову в задоволенні позову.

Разом з тим, до цивільно-правових відносин, які є предметом цього спору, не можуть бути застосованими положення п. 3 ч.1 ст. 255 ЦПК України, за якими суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Так, у цивільній справі №305/1512/16-ц (визначення місця проживання дітей з батьком) позивачем по справі був лише ОСОБА_4, предметом позову – визначення місця проживання дітей з батьком, підставами позову – неналежне виховання дітей з боку їх матері, ОСОБА_8.

Разом з тим, позивачами в даній конкретній справі являються ОСОБА_4, який діє від свого імені та від імені неповнолітньої особи, ОСОБА_5, предметом даного позову являється визначення місця проживання дитини, яка досягла чотирнадцятирічного віку, а підставою позову – фактичне проживання дитини з батьком за місцем свого навчання та вільний вибір дитиною, яка досягла чотирнадцятирічного віку, місця свого проживання.

Таким чином, даний позов не являється тотожним з позовом по цивільній справі №305/1512/16-ц.

Отже, позовна вимога позивача про визначення місця проживання неповнолітньої ОСОБА_6 з ним підлягає до задоволення.

Також підлягає до задоволення й вимога позивача в частині зменшення розміру аліментів, які стягуються на утримання неповнолітніх дітей.

Відповідно до рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 17 жовтня 2016 року (цивільна справа №305/1422/16-ц, провадження №2/305/987/16) з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 стягуються аліменти на утримання їхніх спільних дітей: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4, у твердій грошовій сумі в розмірі по 800 гривень на кожну дитину до досягнення дітьми повноліття, починаючи з 23 серпня 2016 року.

Згідно виконавчого провадження АСВП №52849422 від 09 листопада 2016 року з примусового виконання виконавчого листа №305/1422/16-ц від 17 жовтня 2016 року, яке перебуває на виконанні в Рахівському РВ ДВС ГТУЮ у З/о ОСОБА_4, нараховується для щомісячної сплати ОСОБА_3, аліментів, грошова сума, розмір якої встановлений за рішенням суду першої інстанції.

Станом на 17 вересня 2018 року заборгованості у ОСОБА_4 по сплаті аліментів не має.

На сьогоднішній день, як зазначається вище, одна із неповнолітніх дітей сторін, а саме – ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_8, на утримання якої, за рішенням суду позивач сплачує аліменти в користь відповідачки, постійно проживає разом з позивачем, у зв'язку із чим ним здійснюються всі необхідні матеріальні витрати на належне, повне, достатнє та необхідне утримання та забезпечення неповнолітньої дитини.

На сьогоднішній день матеріальний стан сім'ї ОСОБА_4 в зв'язку із проживанням в ній неповнолітньої дочки, ОСОБА_6, погіршився в порівнянні з тими обставинами, що мали місце на час винесення судом первісного рішення суду про стягнення аліментів.

У відповідності до положень ч. 1 ст. 192 СКУ, пункту 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року за N3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Таким чином, утримання позивачем неповнолітньої дочки, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, у зв'язку із її проживанням разом з ним за місцем його перебування та за місцем постійного проживання і навчання дочки, ставить його в гірше матеріальне становище, ніж те, яке мало місце при винесенні Рахівським районним судом Закарпатської області рішення суду від 17 жовтня 2016 року по справі №305/1422/16-ц про стягнення аліментів.

Представник позивача у судовому засіданні ствердив, що ОСОБА_4 від сплати аліментів для утримання своїх молодших дітей в жодному разі не відмовляється.

Таким чином, обґрунтовано вважається, що аліменти, які стягуються з позивача на користь відповідачки для утримання нею неповнолітніх дітей за рішенням Рахівського районного суду від 17 жовтня 2016 року по цивільній справі №305/1422/16-ц, підлягають зменшенню в частині грошової суми, яка сплачується на одну дитину.

Щодо вимоги про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, суд виходить з наступного. .

Як убачається із матеріалів даного позову, неповнолітня дитина, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_8 проживає разом з позивачем, у зв'язку із чим перебуває на його повному утриманні та забезпеченні.

Відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_5, серії І-ФМ №124272, виданого 22 листопада 2002 року Рахівським РВ ДРАЦСу ГТУЮ в З/о, відповідачка являється її матір'ю.

На даний час позивач та відповідачка з певних об'єктивних причин та обставин фактично не проживають, не ведуть з нею спільного господарства, сторони не проживають як сім'я, майже не спілкуються та не мають спільного сімейного бюджету, більшу частину свого життя та вільного часу проживають за різними адміністративно-територіальними адресами.

Позивачем та його представником доведено, що відколи неповнолітня ОСОБА_6 проживає з разом батьком за місцем його проживання та за місцем свого навчання, відповідачка майже не переймається проблемами виховання та утримання дитини, в зв'язку із чим на даний час всі батьківські обов'язки, в тому числі, щодо фінансового утримання неповнолітньої дитини, ОСОБА_6, виконуються лише позивачем - ОСОБА_4, як його батьком.

Так, відповідно до ст. 150 СК України, обов'язками батьків по вихованню та розвитку дитини є обов'язок піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечення здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готування її до самостійного життя.

Частиною 1 статті 180 цього ж Кодексу, встановлений обов'язок батьків утримувати своїх дітей, останні повинні утримуватися їх до досягнення свого повноліття. Обов'язок батьків по утриманню та вихованні своїх дітей є рівним.

Положеннями ч. 1 ст. 80 Сімейного кодексу України визначено, що аліменти присуджуються одному з подружжя в частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі.

Відповідно до частини 1 статті 79 цього ж Кодексу, аліменти присуджуються судом від дня подання позовної заяви.

Положеннями пункту 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» законодавець зазначив, що за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину, той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.

На даний час між сторонами, як батьками неповнолітньої дитини, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_8, домовленостей щодо сплати аліментів на утримання дитини не має, тому й відповідного договору сторонами справи не укладено.

При вирішенні питання про стягнення аліментів, визначення їх розміру, порядку стягнення тощо, законодавець у відповідності до положень ч.1 ст. 182 СК України, суд враховує, стан здоров'я та матеріальне становище дитини, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина та інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідачка інших утриманців, крім неповнолітніх дітей, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_7, не має, не має постійного місця роботи, а тому слід вважати її дохід (заробіток) не регулярним та не постійним.

За таких обставин, на думку суду, аліменти на користь позивача слід утримувати з вВідповідачки у відповідності до положень ч. 1 ст. 184 СК України, згідно якої суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку».

Відповідно до положень ст. 8, 12 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров'я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов'язків відповідно до закону.

Оскільки позивач проживає із неповнолітньою дочкою один, забезпечує собі та дитині відповідні та належні умови її проживання, забезпечує її мінімальними, необхідними продуктами, одягом, несе з цього приводу відповідні грошові витрати, то суд вважає, що відповідачка повинна сплачувати, щомісячно, на користь позивача, як стягувача, аліменти на утримання неповнолітньої дитини в розмірі 1000 гривень, але не менше 50 % прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку.

Згідно ч.1ст. 79 СКУкраїни, аліменти слід присудити від дня подання позовної заяви, а саме з 24.09.2018.

На підставі ст. 141 ЦПК України, з відповідачки в спеціальний фонд Державного бюджету України в особі Рахівського районного суду Закарпатської області слід стягнути 704,80 грн. судового збору, за вимогу про стягнення аліментів, окрім того, з відповідачки на користь позивача слід стягнути 704 грн. 80 коп. судового збору, за вимогу про визначення місяця проживання дитини з батьком.

В силу ч.1 п.1 ст.430 ЦПК України слід допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76- 81, 89, 141, 263-265, 273, 354, 355, п.15.5 Перехідних положень ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визначити місце проживання неповнолітньої дитини, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, з її батьком громадянином України ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_9.

Розмір аліментів, які стягуються у твердій грошовій сумі з громадянина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_9, номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 на підставі рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 17 жовтня 2017 року по справі №305/1422/16-ц на користь громадянки ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, номер облікової картки платника податків НОМЕР_2, на утримання дітей: ОСОБА_9 - ІНФОРМАЦІЯ_3, дочки ОСОБА_7 - ІНФОРМАЦІЯ_4, до досягнення ними повноліття, зменшити на суму, яка стягується на утримання дитини ОСОБА_5 - ІНФОРМАЦІЯ_2, з дня набрання рішенням суду законної сили.

Стягувати, щомісячно, з громадянки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, р.н.о.к.п.п. НОМЕР_3, мешканки ІНФОРМАЦІЯ_10 на користь ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_9, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_11, аліменти, на утримання дитини ОСОБА_5 - ІНФОРМАЦІЯ_2, встановивши їх в твердій грошовій сумі по 1000 гривень, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, починаючи з 24 вересня 2018 року, до досягнення дитиною повноліття.

Допустити негайне виконання рішення суду в межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, р.н.о.к.п.п. НОМЕР_3, мешканки ІНФОРМАЦІЯ_10 на користь ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_9, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_11 704 грн. 80 коп. судового збору.

Стягнути з ОСОБА_3, в спеціальний фонд Державного бюджету України в особі Рахівського районного суду Закарпатської області 704,80 гривень судового збору на рахунок: отримувач коштів - УДКСУ у Рахівському районі, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37862638, банк отримувача - ГУДКУ в Закарпатській області, код банку отримувача (МФО) 812016, рахунок - 31212206700211, код класифікації доходів бюджету 22030101, призначення платежу - судовий збір.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду або через Рахівський районний суд Закарпатської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 08 квітня 2019 року.

Головуюча: Бліщ О.Б.