Ухвала суду № 81023455, 07.03.2019, Шишацький районний суд Полтавської області

Справа № 529/1016/18

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 березня 2019 року

Шишацький районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді Вергун Н.В.,

за участю: секретаря судових засідань ОСОБА_1,

прокурора Ємця Ю.І.,

обвинуваченого ОСОБА_2,

його захисника - адвоката ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Шишаки Полтавської області клопотання заступника керівника Миргородської місцевої прокуратури, молодшого радника юстиції ОСОБА_4 щодо продовження строку тримання від вартою

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженцю та мешканцю АДРЕСА_1, українцю, громадянину України, ІНФОРМАЦІЯ_2, непрацюючому, неодруженому, невійськовозобов’язаному, не особі з інвалідністю І чи ІІ групи, раніше судимому вироком Диканського районного суду Полтавської області від 19 липня 2017 року за ч. 2 ст. 185 КК України на один рік позбавлення волі з звільненням від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком один рік,

який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 309 КК України, та клопотання обвинуваченого ОСОБА_2 та його захисника - адвоката ОСОБА_3 про зміну запобіжного заходу, -

в с т а н о в и в:

19 листопада 2018 року на виконання ухвали колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду від 15 листопада 2018 року на адресу Шишацького районного суду Полтавської області надійшли матеріали обвинувального акту у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_5, який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачене них ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 309 КК України.

Цього ж дня ухвалою суду по вказаному кримінальному провадженню призначено підготовче судове засідання о 16 год. 00 хв. 21 листопада 2018 року / а. с. 24 /.

Разом з цим, ухвалою слідчого судді Диканського районного суду Полтавської області від 31 серпня 2018 року відносно підозрюваного ОСОБА_2 обрано запобіжний заході у виді тримання під вартою, терміном на шістдесят днів з визначенням застави у розмірі 92 050 грн. 00 коп. Строк тримання під вартою ухвалено рахувати з 30 серпня 2018 року / а. с. 31 – 33 /.

Ухвалою слідчого судді Диканського районного суду Полтавської області від 18 жовтня 2018 року строк тримання під ватою підозрюваному ОСОБА_2 продовжено на максимальний термін, тобто до 26 листопада 2018 року / а.с. 34 – 36 /.

Ухвалою суду від 21 листопада 2018 року матеріали обвинувального акту у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_2 призначені до розгляду у відкритому судовому засіданні.

Окрім цього, клопотання заступника керівника Миргородської місцевої прокуратури, молодшого радника юстиції ОСОБА_4 про продовження обвинуваченому ОСОБА_2 строку тримання під вартою задоволено, запобіжний захід останньому у виді тримання під вартою залишено без змін та, як наслідок, продовжено строк тримання під вартою обвинуваченого на шістдесят днів, з 21 листопада 2018 року по 19 січня 2019 року / а. с. 49 – 50 /.

15 січня 2019 року на електрону адресу суду заступник керівника Миргородської місцевої прокуратури Полтавської області, молодший радник юстиції ОСОБА_4 надіслав клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_2 строку тримання під вартою, посилаючись на те, що заявлені ризики, які були враховані при обранні та продовженні останньому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, продовжують існувати.

Зокрема, акцентував увагу суду на відсутності у обвинуваченого стійких соціальних зв’язків, вчинення злочинів у сфері обігу наркотичних засобів у період іспитового строку, відтак перебуваючи на волі може вчинити новий злочин та негативно вплинути на хід судового провадження, зокрема, на свідчення свідків.

Ухвалою суду від 17 січня 2019 року клопотання прокурора задоволено, продовжено строк тримання під вартою ОСОБА_2 на шістдесят днів з 17 січня 2019 року по 17 березня 2019 року.

07 березня 2019 року заступник керівника Миргородської місцевої прокуратури Полтавської області, молодший радник юстиції ОСОБА_4 повторно звернувся до суду з клопотанням про продовження обвинуваченому ОСОБА_2 строку тримання під вартою, посилаючись на те, що заявлені ризики, які були враховані при обранні та продовженні останньому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, продовжують існувати.

Прокурор Шишацького відділу Миргородської місцевої прокуратури Полтавської області ОСОБА_6 клопотання підтримав та просив його задовольнити, виходячи з обставин, що у ньому викладені.

Обвинувачений ОСОБА_2 вважав клопотання прокурора безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню.

Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_3, посилаючись на позитивні характеристики обвинуваченого за місцем проживання та його незадовільний стан здоров’я, просила змінити останньому, раніше обраний, запобіжний захід на більш м’який.

Вислухавши пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження в межах заявлених клопотань, суд вважає клопотання прокурора таким, що не підлягає задоволенню, та вбачає достатньо підстав для задоволення клопотання обвинуваченого і його захисника, виходячи з наступного.

Так, у ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" наголошується, що суди при розгляді справ застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з вимогами ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, позицією Європейського суду з прав людини, викладеною у рішеннях по справах "Калашников проти Росії" №47095/99 від 15 липня 2002 року, "Томазі проти Франції" №12850/87 від 27 серпня 1992 року, "Тодоров проти України" № 16717/05 від 12 січня 2012 року, для продовження тримання особи під вартою повинні бути винятково вагомі причини. При цьому тільки тяжкість вчиненого злочину, складність справи та серйозність обвинувачень не можуть вважатися достатніми причинами для тримання особи під вартою протягом досить тривалого строку.

Відповідно до пунктів 3, 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, відповідно до установленої практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного /його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців/, поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення /наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади/, поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань / способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків/. Сама лише тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, хоча і є визначеним елементом при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду, однак не може бути достатньою підставою для законності тримання особи під вартою.

Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень /зокрема «Харченко проти України», «Єлоев проти України», «Фельдман проти України»/ неодноразово акцентував увагу на тому, що доцільність продовження строків тримання під вартою як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Відповідно, кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються, та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у право особи на свободу. Таким чином, зі спливом певного часу саме тільки існування обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи, і орган досудового розслідування чи прокурор мають навести інші підстави. До того ж, такі підстави мають бути чітко вказані.

Таким чином, враховуючи тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_2 та розмір покарання, яке загрожує останньому у разі доведення його винуватості, конкретні обставини справи та дані про особу обвинуваченого, який має незадовільний стан здоров’я, що підтверджується довідками, виданими Диканською центральною районною лікарнею / а. с. 75 /, начальником ізолятора тимчасового тримання № 5 ГУНП в Полтавській області / а. с. 138 /, має постійне місце реєстрації і проживання, за яким характеризується позитивно / а. с. 76 /, що вказує на стійкість соціальних зв'язків, суд вважає, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не відповідає особі обвинуваченого ОСОБА_2 та є не співмірним з існуючими ризиками.

Більше того, під час судового слідства допитана більшість свідків сторони обвинувачення.

За таких обставин, необхідності обмеження права особи на свободу, передбаченого кримінальним процесуальним законом України, ст. 5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини в контексті зазначеного кримінального провадження немає, а тому суд вважає за можливе застосувати до обвинуваченого ОСОБА_2 запобіжний захід у виді домашнього арешту, який, на думку суду, в повній мірі забезпечить запобіганню ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

При прийняті такого рішення, суд також враховує те, що обвинувачений ОСОБА_2 перебуває під вартою тривалий проміжок часу, судовий розгляд систематично зривається з незалежних від нього причин, відтак суд вважає, що ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК, а саме: перешкоджання кримінальному провадженню; вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому він обвинувачується, на даний момент суттєво зменшилися. Тому, суд, який є відповідальним за дотримання розумних строків у судовому провадженні, у тому числі і щодо строку застосування до обвинуваченого заходів забезпечення кримінального провадження, й прийшов до висновку про необхідність пом'якшення запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_2

Враховуючи, що ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні злочину середньої тяжкості та тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, для забезпечення виконання ним процесуальних обов'язків обвинуваченому слід, окрім іншого, заборонити залишати місце проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3 цілодобово.

При цьому, прокурором у судовому засіданні не надано достатніх доказів щодо наявності, перелічених ним, ризиків відносно обвинуваченого ОСОБА_2 у даний час і того, що застосування більш м'якого запобіжного заходу до останнього, буде недостатнім для запобігання врахованим раніше ризикам.

На підставі викладеного, керуючись ч. 2 ст. 376 КПК України суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання заступника керівника Миргородської місцевої прокуратури, молодшого радника юстиції ОСОБА_4 про продовження обвинуваченому ОСОБА_2 строку тримання під вартою, - відмовити.

Клопотання обвинуваченого ОСОБА_2 та його захисника адвоката - ОСОБА_3 про зміну запобіжного заходу, - задовольнити.

Змінити запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженцю та мешканцю АДРЕСА_1, з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, строком на два місяці, без застосування електронних засобів контролю.

Строк дії ухвали в частині тримання обвинуваченого ОСОБА_2 під домашнім арештом визначити з 07 березня 2019 року по 05 травня 2019 року включно.

Заборонити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, цілодобово залишати місце проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3.

На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України, покласти на ОСОБА_2 наступні обов’язки:

- прибувати за кожною вимогою до суду;

- утримуватися від спілкування з свідками, вказаними в реєстрі матеріалів досудового розслідування;

- здати, за наявності, на зберігання до відділення Диканського ВП Миргородського ВП ГУНП в Полтавській області свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України.

Роз’яснити обвинуваченому ОСОБА_2, що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України, працівники органу Національної поліції з метою контролю за його поведінкою, мають право з’являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надати усних чи письмових пояснень з питань, пов’язаних із виконанням, покладених на нього обов’язків.

Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_2, що в разі не виконання покладених на нього обов'язків, до нього може бути застосовано більш жорсткий запобіжний захід і накладено грошове стягнення.

Виконання ухвали покласти на Шишацький відділення поліції Миргородський відділу поліції ГУНП в Полтавській області та Диканське відділення поліції Миргородського відділу поліції ГУНП в Полтавській області.

Зобов’язати працівників Шишацького відділення поліції Миргородського відділу поліції ГУНП в Полтавській області доставити обвинуваченого ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2, де звільнити його з – під варти.

Контроль за виконанням ухвали суду покласти на керівника Миргородської місцевої прокуратури Полтавської області.

Ухвала остаточна та оскарженню не підлягає.

Заперечення проти ухвал, які не підлягають окремому оскарженню, можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення.

Повний текст ухвали буде оголошено о 17 год. 10 хв. 18 березня 2019 року.

Головуючий суддя: