Рішення № 81016310, 04.04.2019, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

04 квітня 2019 рокуСєвєродонецькСправа № 360/688/19

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Шембелян В.С., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Старобільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

18 лютого 2019 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Старобільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Старобільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області шодо незастосування при призначені позивачу пенсії за віком показника середньої заробітної плати (доходу) за 2016 та 2017 роки відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України від 09.07.2003 №1058- VІІ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (надалі закон №1058- VІІ);

- зобов'язати Старобільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області врахувати показник середньої заробітної плати (доходу) за 2016 та 2017 роки при призначенні позивачу пенсії за віком відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону № 1058-VІІ;

- зобов'язати Старобільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області провести перерахунок пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) за 2016 та 2017 роки відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону № 1058-VІІ.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що з 25.01.1997 позивачу було призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України від 09.04.1992 року № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (надалі Закон №2262-ХІІ). Після отримання права на пенсію за вислугу років позивач продовжував працювати та сплачувати у встановленому порядку страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

Коли позивачу виповнилося 60 років, 09.01.2019 він звернувся до відповідача із відповідною заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-VII. На підставі заяви його було переведено на пенсію за віком, проте, при призначенні пенсії відповідачем було використано схему нарахування, яка застосовується при перерахунку раніше призначеної пенсії, а саме: показник середньої заробітної плати (доходу) за 2014-2016 роки в розмірі 3764,40 грн.

Відповідно до атестату про зняття з обліку від 11.01.2019 року № 8 позивач отримував пенсію відповідно до Закону № 2262-ХІІ по 31.01.2019.

29.01.2019 позивач звертався з заявою до відповідача щодо застосування при обчисленні пенсії середньої заробітної плати за 2016 та 2017 роки відповідно до частини 2 статті 40 Закону № 1058-VІІ.

Рішенням від 01.02.2019 року № 1670/03-01 позивачу було відмовлено у застосуванні середньої заробітної плати за 2016 та 2017 роки при переведенні пенсійної виплати відповідно до Закону № 1058-VП.

Позивач вважає, що відповідачем переведено його на пенсію за віком з урахуванням показника середньої заробітної плати за 2014-2016 роки неправомірно, оскільки він не звертався до Старобільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області із заявою про переведення з одного виду пенсії на інший в межах одного Закону, а вперше просив призначити пенсію за іншим законом, який передбачає інші умови та підстави призначення пенсії. Тому, дії відповідача вважає протиправними і такими, що порушують його право на отримання пенсії в більшому розмірі.

Ухвалою суду від 25.02.2019 позовну заяву було залишено без руху ( арк.спр.46).

Ухвалою суду від 03.03.2019 відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін (арк. спр. 1-2).

22.03.2019 за вх. № 15422/2019 від Старобільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області надійшов відзив на позовну заяву (арк. спр. 56-57), у якому відповідач зазначив, що 09.01.2019 позивача переведено з пенсії за вислугою років/

Відповідно до частини 3 статті 45 Закону № 1058-VІІ, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення попереднього виду пенсії.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог відповідач у своєму відзиві послався на те, що при переведенні пенсійної виплати з пенсії, призначеної відповідно до Закону № 2262-ХІІ на пенсію за віком, передбачену Закону № 1058-VІІ, пенсійним органом застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) за 2014-2016 роки в розмірі 3764 грн 40 коп., на підставі чого 01.02.2019 управлінням винесено рішення про відмову позивачу в застосуванні показнику середноьї заробітної плати за 2016-2017 роки при переведенні пенсійної виплати. Тому просить залишити без задоволення позовні вимоги.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін в письмовому провадженні відповідно до вимог частини дев'ятої статті 205 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-77,90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд встановив такі обставини справи.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, з 25.01.1997 отримував пенсію за вислугу років відповідно до Закону № 2262-XII, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_2 та визнається сторонами (арк.спр. 11-12, 31).

09.01.2019 року позивач звернувся до Старобільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV (арк.спр. 66-67).

Відповідно до атестату про зняття з обліку № 8 від 11.01.2019 року головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області ОСОБА_1 отримував пенсію відповідно до Закону № 2262-XII - по 31.01.2019 року (арк.спр.68).

З 09.01.2019 позивачу призначено пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV (арк.спр. 58-65).

Відповідач призначив вказану пенсію ОСОБА_1, застосувавши показник середньої заробітної плати, який враховувався при призначенні попереднього виду пенсії, тобто здійснено перерахунок розміру пенсії та застосовано показник заробітної плати за 2014-2016 роки в розмірі 3764,40 грн.

29.01.2019 позивач звернувся з заявою до Старобільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області щодо застосування при обчисленні пенсії показнику середньої заробітної плати за 2016 та 2017 роки відповідно до частини 2 статті 40 Закону № 1058-IV (арк.спр. 69).

Рішенням Старобільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області від 01.02.2019 № 1670/03-01 ОСОБА_1 було відмовлено у застосуванні середньої заробітної плати за 2016 та 2017 роки при переведенні пенсійної виплати відповідно до Закону № 1058-IV. В обгрунтування зазначено, що при переведенні пенсійної виплати з пенсії, призначеної відповідно до Закону № 2262-XII на пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV пенсійним органом застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) за 2014-2016 роки в розмірі 3764 грн. 40 коп. (арк.спр. 70-71).

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд керується такими вимогами чинного законодавства.

Статтею 1 Закону від 09 квітня 1992 року № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» встановлено, що особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції. Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.

Відповідно до статті 1-1 Закону № 2262-XII законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України VІІ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.

Згідно зі статтею 7 Закону № 2262-XII військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, які одночасно мають право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором.

Тобто, у разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до Закону України №2262-XII та Закону №1058-IV призначається одна пенсія за її вибором.

Положеннями частини 1 статті 9 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV VІІ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Частиною 3 статті 45 Закону України № 1058-IV встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині 1 статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Відповідно до частини 2 статті 40 Закону № 1058-IV для обчислення пенсії застосовується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що частиною 3 статті 45 Закону № 1058-IV регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший вид передбаченої цим Законом пенсії.

Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом № 1058-IV, однак у випадку із ОСОБА_1 мало місце призначення іншої пенсії за іншим законом.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26 червня 2018 року (справа №367/1830/17), від 28 листопада 2018 року (справа № 359/3000/17).

Так, ОСОБА_1 призначено пенсію відповідно до Закону України № 2262-XII, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а за призначенням пенсії відповідно до Закону №1058-ІV він звернувся вперше.

З матеріалів справи вбачається, що позивачу пенсія за віком відповідно до Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV призначена 09 січня 2019 року.

Отже, при обчисленні пенсії позивача Старобільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області повинно було застосувати показник середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, в порядку частини другої статті 40 Закону № 1058-ІV, тобто за 2016 - 2018 роки.

Крім того, другим абзацем пункту 4-5 Перехідних положень Закону №1058-ІV передбачено, що у 2019-2020 роках показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який застосовується для перерахунку пенсій, збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за рік, що передує року, в якому проводиться збільшення, порівняно з роком, що передує року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.

Отже розмір пенсії позивача має бути обчислений і з урахуванням цього положення Закону №1058-ІV.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Вимогами статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На підставі викладеного дії відповідача щодо призначення пенсії позивачу за Законом №1058-ІV з урахуванням показників середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2014-2015 роки є протиправними, які суперечать вимогам частини другої статті 40 Закону № 1058-ІV та порушують право позивача на отриманяя пенсії, що нарахована та призначена відповідно до вимог чинного законодавства.

Таким чином, судом встановлено факт порушення зазначеного права позивача протиправними діями та рішенням відповідача, у зв'язку із чим суд приходить до висновку про необхідність задоволення позових вимог.

Відповідно до вимог п.п. 2), 3), 10) ч. 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Згідно з вимогами ч.3 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі скасування індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Вирішуючи питання щодо обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд керується такими вимогами чинного законодавства.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зважаючи на обставини справи, суд встановив, що порушення прав позивача відбулося внаслідок наявності протиправних дій Старобільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області щодо застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014-2016 роки при призначенні ОСОБА_1 з пенсії за вислугу років. Тому належним способом захисту порушеного права позивача є визнання протиправними дій відповідача щодо обчислення розміру призначеної з 09 січня 2019 року ОСОБА_1 пенсії за вислугу років за Законом №1058-VІІ із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2014-2016 роки та зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 з 09 січня 2019 року пенсії за віком на підставі Закону № 1058-VІІ із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2016 - 2018 роки та сплатити заборгованість.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Хибність обраного позивачем способу захисту в частині зазначення дій, які необхідно вчинити відповідачу для поновлення його порушеного права та застосування судом іншого ефективного способу захисту не є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог відповідно до п. 10) ч. 2, ч.3 ст. 245 КАС України.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, суд вважає за необхідне судовий збір у розмірі 2305,20 грн стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2, 9, 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Старобільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправними дії Старобільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області щодо обчислення розміру призначеної з 09 січня 2019 року ОСОБА_1 пенсії за вислугу років за Законом України від 09.07.2003 №1058-VІІ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2014-2016 роки.

Зобов'язати Старобільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області (92704, Луганська обл., м. Старобільськ, кв. Дружби, б. 1А, код за ЄДРПОУ 41246506) здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1 р.н., зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) призначеної з 09 січня 2019 року пенсії за віком на підставі Закону України від 09.07.2003 року № 1058-VІІ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2016 - 2018 роки та сплатити заборгованість.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Старобільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (92704, Луганська обл., м. Старобільськ, кв. Дружби, б. 1А, код за ЄДРПОУ 41246506) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1 р.н., зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2305,20 грн (дві тисячі триста п'ять гривень 20 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 09 квітня 2019 року.

Суддя В.С. Шембелян