Рішення № 81016113, 05.04.2019, Одеський окружний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2019 року м. Одеса Справа № 420/390/19

Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Іванова Е.А., розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в м.Одесі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Одеській про визнання дії Головного управління Держгеокадастру у Одеській області щодо відмови видати дозвіл на розроблення проекту землеустрою про відведення безоплатно у власність земельної ділянки, оформленої листом ГУ Держгеокадастру в Одеській області від 21.09.2018 року №Г-11499/0/6768/0/37-18 за клопотанням ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою про відведення безоплатно у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га, для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Дивізійської сільської ради Татарбунарського району Одеської області (за межами населених пунктів) протиправними та зобов'язання Головне управління Держгеокадастру у Одеській області ухвалити наказ (рішення) організаційно-розпорядчого характеру за клопотанням ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га, згідно з графічними матеріалами, поданими в якості додатку до клопотання про надання дозволу на розроблення проекту відведення, - за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Дивізійської сільської ради Татарбунарського району Одеської області (за межами населених пунктів),-

ВСТАНОВИВ:

Позовні вимоги позивач мотивує тим, що 16.08.2018 року він звернувся до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Дивізійської сільської ради Татарбунарського району Одеської області (за межами населених пунктів). У відповідь на дане клопотання позивач отримав лист №Г-11499/0-6768/0/37-18 від 21.09.2018 року, згідно якого позивачу відмовлено у наданні відповідного дозволу, оскільки дана земельна ділянка, яку бажає отримати позивач, виставлена на торги окремими лотами. Позивач вважає надану відповідь неправомірною, безпідставною та такою, що не відповідає нормам чинного матеріального та процесуального земельного законодавства, зокрема, положенням Конституції України, Земельного кодексу України (далі - ЗКУ). За таких обставин, просить позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача надав до суду письмовий відзив, який мотивований тим, що відповідно до доручення Віце-прем'єр-міністра України - міністра регіонального розвитку, будівництва та житлового комунального господарства України ОСОБА_2 від 08.10.2014 року № 37732/0/1-14 та наказу Держземагентства України від 15.10.2014 року № 328 "Про введення в дію рішень колегії Держземагентства України від 14.10.2014", Головним управлінням Держземагентства в Одеській області наказом від 18.09.2014 року № 77, із змінами від 12..2016 року №219, затверджений перелік земельних ділянок, право оренди на які виставляється на земельні торги окремими лотами, і до якого вже включена земельна ділянка, що вказана у заяві. Враховуючи викладене, Головне управління Держгеокадастру в Одеській області відмовило у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та запропонувало придбати право на бажану земельну ділянку на земельних торгах.

Ухвалою суду від 28.01.2019 року позов залишений без руху.

Ухвалою суду від 06.02.2019 року відкрито провадження у справі.

Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно ч. 9 ст. 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи наведене, суд дійшов до висновку про можливість розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позову та наявності підстав для його часткового задоволення.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 16.08.2018 року звернулась до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області з клопотанням, в якому просила надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Дивізійської сільської ради Татарбунарського району Одеської області (за межами населених пунктів).

До поданого клопотання ОСОБА_1 додала копії наступних документів: паспорт громадянина України; ідентифікаційний код; графічний матеріал, на якому зазначено бажане місце розташування земельної ділянки; посвідчення учасника АТО.

Листом №Г-11499/0-6768/0/37-18 від 21.09.2018 року Головне управління Держгеокадастру в Одеській області відмовило ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Дивізійської сільської ради Татарбунарського району Одеської області (за межами населених пунктів), оскільки бажана земельна ділянка входить до переліку земельних ділянок, право оренди на які виставляється на земельні торги.

Також, відмова Головного управління Держгеокадастру в Одеській області мотивована тим, що відповідно до доручення Віце-прем'єр-міністра України - Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлового комунального господарства України ОСОБА_2 № 37732/0/1-14 від 08.10.2014 року та наказ Держземагентства України від 15.10.2014 року № 328 "Про введення в дію рішень колегії Держземагентства України від 14.10.2014 року", Головним управлінням Держземагентства в Одеській області наказом від 18.09.2014 року № 77 із змінами від 12.09.2018 року №219, затверджений перелік земельних ділянок право оренди на які виставляється на земельні торги окремими лотами.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Згідно з ч.6 ст.118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідно до ч.7 ст.118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін. У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Згідно з пп. "б" ч.1 ст.121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Відповідно до доручення Віце-прем'єр-міністра України - Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлового комунального господарства України ОСОБА_2 № 37732/0/1-14 від 08.10.2014 року Держземагентство з метою забезпечення децентралізації влади, збільшення повноважень органів місцевого самоврядування з управління територіями, подолання корупції та збільшення надходжень до місцевих бюджетів, підвищення ефективності територіального планування та якості управлінських рішень органів місцевого самоврядування повинно забезпечити, крім іншого: обов'язкове направлення на розгляд до місцевих рад питань щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності на етапі надання згоди на розроблення відповідної документації із землеустрою; надання земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності (крім тих, що знаходяться у користуванні) для ведення фермерського господарства та особистого селянського господарства на конкурсній основі за результатами відкритих публічних земельних аукціонів; затвердження на регулярній основі та оприлюднення на офіційному сайті Держземагентства переліків земельних ділянок, що виставляються на земельні торги, за результатами аналізу матеріалів інвентаризації, іншої землевпорядної документації, звернень фізичних та юридичних осіб щодо таких земельних ділянок.

14.10.2014 року відбулося засідання колегії Держземагентства України, яке було оформлене протоколом № 2.

На вказаному засіданні на вирішення було поставлено питання про обов'язкове направлення на розгляд до місцевих рад питань щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності, за результатами розгляду якого членами колегії вирішено начальникам головних управлінь Держземагентства в областях, м. Києві за зверненнями юридичних та фізичних осіб щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які не перебувають у їхньому користуванні, що надходитимуть з 15.10.2014 року, забезпечити обов'язкове направлення на розгляд місцевих рад питань щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності на етапі надання згоди на розроблення відповідної документації із землеустрою (п.2): під час розгляду клопотань про надання дозволів на розроблення документації із землеустрою щодо земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності надсилати органам місцевого самоврядування (сільським, селищним, міським радам) за місцем розташування земельної ділянки запити про висловлення позиції щодо можливості надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, на підставі якої зазначені земельні ділянки можуть бути передані у власність або користування. До запиту додавати копії клопотань та графічних матеріалів до них (п.2.1); у разі надходження у десятиденний строк від органу місцевого самоврядування мотивованих заперечень стосовно надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, які безпосередньо передбачені законом, зокрема ч.7 ст.118 та ч.3 ст.123 Земельного кодексу України, відмовляти заявникові у задоволенні відповідного клопотання (п.2.3).

Також, на вказаному засіданні вирішувалось питання про продаж прав на земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на конкурентних засадах, за результатами розгляду якого членами колегії вирішено начальникам головних управлінь Держземагентства в областях, м. Києві взяти під особистий контроль забезпечення виконання доручення Віце-прем'єр-міністра - Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 37732/0/1-14 від 08.10.2014 року (п.2.1); за результатами аналізу матеріалів інвентаризації, іншої землевпорядної документації, звернень фізичних та юридичних осіб, зокрема щодо надання в оренду земельних ділянок для ведення фермерського господарства та ведення особистого селянського господарства скласти, затвердити та оприлюднити на офіційному сайті Держземагентства України перелік земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, права на які виставляються на земельні торги, включаючи несформовані земельні ділянки, що мають бути об'єктами землеустрою під час підготовки відповідних лотів до продажу (крім тих, на яких розташовано нерухоме майно, або тих, які на законних підставах знаходяться у користуванні заявників, або тих, щодо яких надано дозвіл на розроблення відповідної документації із землеустрою або станом на 15.10.2014 року у відповідному головному управлінні вже зареєстровано клопотання про надання такого дозволу) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (п.2.2); за результатами аналізу поточних робіт із землеустрою та звернень фізичних і юридичних осіб на регулярній основі виявляти земельні ділянки, що користуються попитом та права на які можуть бути продані на земельних торгах, включати такі земельні ділянки до вищезазначених переліків шляхом видання наказів про внесення змін і доповнень до них та оприлюднювати оновлені переліки на офіційному сайті Держземагентства України (п.2.3).

15.10.2014 року відповідно до абз.2 п.13 Положення про Державне агентство земельних ресурсів України, затвердженого Указом Президента України № 445 від 08.04.2011 року, Держземагентство України прийняло Наказ № 328 "Про введення в дію рішень колегії Держземагентства України від 14.10.2014 року", відповідно до якого введено в дію рішення колегії Держземагентства України від 14.10.2014 року (протокол засідання № 2), серед яких: № 2/1 "Про обов'язкове направлення на розгляд до місцевих рад питань щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності"; № 2/2 "Про продаж прав на земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на конкурентних засадах".

08.06.2016 року з метою збільшення надходжень до місцевих бюджетів, подолання корупції та підвищення ефективності розпорядження землями державної власності сільськогосподарського призначення Головою Держгеокадастру видано окреме доручення керівникам Головних управлінь Держгеокадастру в областях та м. Києві № 296/3-16-0.17 про забезпечення неухильного виконання доручення Віце-прем'єр-міністра - Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 37732/0/1-14 від 08.10.2014 року щодо затвердження на регулярній основі та оприлюднення на офіційному веб-сайті Держгеокадастру переліків земельних ділянок, що виставляються на земельні торги.

Згідно з ч.1 ст.134 Земельного кодексу України земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ч.1 ст.136 Земельного кодексу України організатор земельних торгів визначає перелік земельних ділянок державної чи комунальної власності та/або прав на них, які виставляються на земельні торги окремими лотами. Забороняється вносити до зазначеного переліку призначені під забудову земельні ділянки без урахування у випадках, передбачених законом, результатів громадського обговорення. У переліку зазначаються місце розташування (адреса) земельної ділянки, її цільове призначення (функціональне використання), площа, кадастровий номер, умови продажу.

Згідно з ч.2 ст.136 Земельного кодексу України добір земельних ділянок державної чи комунальної власності, у тому числі разом з розташованими на них об'єктами нерухомого майна (будівлями, спорудами) державної чи комунальної власності, які або права на які виставляються на земельні торги, здійснюється з урахуванням затверджених містобудівної документації та документації із землеустрою, а також маркетингових досліджень, інвестиційної привабливості, звернень громадян та юридичних осіб щодо намірів забудови.

Відповідно до ч.3 ст.136 Земельного кодексу України земельні ділянки, включені до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги, не можуть відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися у користування до завершення торгів.

Згідно з ч.1 ст.79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Відповідно до ч.4 ст.79-1 Земельного кодексу України земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Як вже було зазначено, 16.08.2018 року ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області із клопотанням в якому просив надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Дивізійської сільської ради Татарбунарського району Одеської області (за межами населених пунктів).

Дивізійська сільська рада Татарбунарського району Одеської області звернулась з клопотанням від 07.09.2018 року №182 до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про включення земельної ділянки орієнтовною площею 200 га, яка розташована за межами Дивізійської сільської ради Татарбунарського району Одеської області та являється землею державної власності, до переліку земельних ділянок, які пропонуються до продажу права оренди вказаної земельної ділянки на земельних торгах терміном на 7 років.

Рішенням тридцять четвертої сесії сьомого скликання Дивізійської сільської ради Татарбунарського району Одеської області від 07.09.2018 року №229-VІІ запропоновано включити земельну ділянку орієнтовною площею 200 га, яка розташована за межами Дивізійської сілької ради та є землею державної власності, до переліку земельних ділянок, які пропонуються до продажу права оренди вказаної земельної ділянки на земельних торгах терміном на 7 років.

Наказом Головного управління Держгеокадастру від 12.09.2018 року №219 доповнено перелік земельних ділянок, право оренди на які виставляються на земельні торги окремими лотами згідно додатку №1, затвердженого наказом ГУ Держземагентсва в Одеській області №77 від 18.09.2014 року.

Відповідно до Додатку № 1 до Наказу Головного управління Держгеокадастру в Одеській області №219 від 12.09.2018 року до переліку земельних ділянок, права оренди на які виставляються на земельні торги окремими лотами, крім іншого, включено лот №1862, який має наступні характеристики: місце розташування - Одеська область, Дивізійська сільська рада, Татарбунарський район (за межами населених пунктів), кадастровий номер земельної ділянки - НОМЕР_2, цільове призначення (функціональне використання) земельної ділянки - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, орієнтовна площа земельної ділянки - 200,00 га, із них перелоги - 200,00 га.

Відповідно до п.29 та п.30 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 17.10.2012 року №1051, 29. Кадастровим номером земельної ділянки є індивідуальна, що не повторюється на всій території України, послідовність цифр та знаків, яка присвоюється земельній ділянці під час її державної реєстрації і зберігається за нею протягом усього часу існування. Кадастровий номер земельної ділянки присвоюється за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру. Кадастровий номер присвоюється земельній ділянці незалежно від форми власності. У разі переходу права власності на земельну ділянку від однієї особи до іншої, виникнення інших, крім права власності, речових прав на земельну ділянку, зміни речових прав на земельну ділянку, інших відомостей про неї кадастровий номер не змінюється. У разі поділу чи об'єднання земельній ділянці присвоюється новий кадастровий номер (п.29). Кадастровий номер земельної ділянки складається з таких структурних елементів: НКЗ : НКК : НЗД, де НКЗ - номер кадастрової зони, який визначається згідно з пунктом 34 цього Порядку;НКК - номер кадастрового кварталу, який визначається згідно з пунктом 34 цього Порядку; НЗД - чотиризначний номер земельної ділянки в межах кадастрового кварталу (максимальна кількість земельних ділянок у межах кадастрового кварталу становить 9999).Структурні елементи кадастрового номера земельної ділянки відокремлюються один від одного двокрапкою. Структурні елементи кадастрового номера земельної ділянки визначаються на підставі:індексної кадастрової карти (плану); даних, що містяться у Державному земельному кадастрі;відомостей про координати поворотних точок меж земельної ділянки, зазначених у документації із землеустрою та відповідному електронному документі (п.30).

Про це свідчить відсутність чотиризначного номеру земельної ділянки в межах кадастрового кварталу НОМЕР_2.

Частина 3 ст. 136 Земельного кодексу України передбачає, що земельні ділянки, включені до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги, не можуть відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися у користування до завершення торгів.

Так, ч. 4 ст. 136 Земельного кодексу України встановлено, що підготовку лотів до проведення земельних торгів забезпечує організатор земельних торгів.

Підготовка лотів до проведення земельних торгів включає:

а) виготовлення, погодження та затвердження в установленому законодавством порядку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у разі зміни цільового призначення земельної ділянки та у разі, якщо межі земельної ділянки не встановлені в натурі (на місцевості);

б) державну реєстрацію земельної ділянки;

в) державну реєстрацію речового права на земельну ділянку;

г) отримання витягу про нормативну грошову оцінку земельної ділянки відповідно до Закону України "Про оцінку земель" у разі продажу на земельних торгах права оренди на неї;

ґ) проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки відповідно до Закону України "Про оцінку земель", крім випадків продажу на земельних торгах права оренди на неї;

д) встановлення стартової ціни продажу земельної ділянки, яка щодо земель державної та комунальної власності не може бути нижчою за експертну грошову оцінку земельної ділянки;

е) встановлення стартового розміру річної орендної плати, який щодо земель державної та комунальної власності не може бути меншим розміру орендної плати, визначеного Податковим кодексом України;

є) встановлення стартової ціни продажу прав емфітевзису, суперфіцію земельної ділянки, яка щодо земель державної чи комунальної власності не може бути нижчою за ринкову вартість відповідного права, визначену шляхом проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок;

ж) визначення виконавця земельних торгів, дати та місця проведення земельних торгів.

Отже, оскільки в наведеному вище переліку земельних ділянок, права оренди на які виставляються на земельні торги окремими лотами, до якого включено, серед іншого, лот №1862, відсутнє присвоєння цим земельним ділянкам кадастрових номерів під час підготовки лотів до проведення земельних торгів, в даному випадку не можна говорити про правомірність відмови у наданні дозволу ОСОБА_1 для розробки проекту землеустрою з наведених у листі №Г-11499/0-6768/0/37-18 від 21.09.2018 року підстав, так як включення земельної ділянки на яку претендує позивач до вищевказаного переліку було здійснено з порушенням встановленого Земельним кодексом України порядку.

Крім того суд зазначає, що на момент звернення позивач з клопотанням 16.08.2018 до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Дивізійської сільської ради Татарбунарського району Одеської області (за межами населених пунктів) наказу Головного управління Держгеокадастру від 12.09.2018 року №219, ще взагалі не існувало.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі "Рисовський проти України" (№ 29979/04) визнав низку порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов'язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб'єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу "доброго врядування".

Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (див. рішення у справах "Beyeler v. Italy" № 33202/96, "O№eryildiz v. Turkey" № 48939/99, "Moskal v. Poland" № 10373/05).

Крім того, в рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (див. рішення у справі "Hasan and Chaush v. Bulgaria" №. 30985/96).

Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. При цьому під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності.

Згідно п.10 ч.2 ст. 245 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Абз. 2 ч.4 ст. 245 КАС України визначено, що у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Відповідно до положень ч.5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 15.08.2018 року у справі №820/2605/17, "безпідставним є посилання в обґрунтування касаційної скарги на те, що зобов'язавши відповідача повторно розглянути клопотання позивача суд вийшов за межі позовних вимог та втрутився у його дискреційні повноваження, а також те, що вказане клопотання відповідачем розглянуто та надано письмову відповідь, у зв'язку з чим підстави повторного розгляду клопотання відсутні, оскільки відповідачем передбаченого законодавством рішення за результатами клопотання позивача прийнято не було".

Враховуючи те, що в досліджуваних правовідносинах встановлено факт ухилення відповідача від винесення встановленого чинним законодавством рішення, суд вважає необхідним встановити позивачу належний спосіб захисту порушених прав та інтересів.

Відповідно до ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно правової позиції Верховного Суду України (постанова від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а15), суд при прийнятті рішення повинен визначити такий спосіб відновлення порушеного права, який є ефективним та який виключив би подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

З урахуванням вищевикладеного, приймаючи до уваги необхідність ефективного захисту прав та інтересів позивача, що ґрунтується на чинному законодавстві України, суд вважає необхідним здійснити такий захист шляхом зобов'язання Головне управління Держгеокадастру в Одеській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 щодо видачі дозволу на розроблення проекту землеустрою про відведення безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Дивізійської сільської ради Татарбунарського району Одеської області (за межами населених пунктів) з урахуванням висновків суду.

Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд та вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 та ч. 1 ст. 73 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Під час перевірки правомірності оскаржуваних рішень суд керується критеріями закріпленими у ст. 2 КАС України, які повною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

З огляду на зазначене та оцінюючи у сукупності встановлені обставини і перевіривши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст.9, 139, 241-246 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, АДРЕСА_1) до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області (код ЄДРПОУ 39765871, 65107, м. Одеса, вул.. Канатна, 83) задовольнити частково.

Визнати дії Головного управління Держгеокадастру у Одеській області щодо відмови видати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою про відведення безоплатно у власність земельної ділянки, оформленої листом ГУ Держгеокадастру в Одеській області від 21.09.2018 року №Г-11499/0/6768/0/37-18 протиправними.

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру в Одеській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 16.08.2018р. щодо видачі дозволу на розроблення проекту землеустрою про відведення безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Дивізійської сільської ради Татарбунарського району Одеської області (за межами населених пунктів) з урахуванням висновків суду.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Пятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення з урахуванням положень п.15-5 Перехідних положень КАС України.

Суддя Іванов Е.А.

.