Рішення № 81015191, 09.04.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 квітня 2019 р. Справа№200/779/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Череповський Є.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії апеляційного суду Донецької області, треті особи на стороні Відповідача - Маріупольське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області, Державна судова адміністрація України, про визнання протиправними дій щодо відмови зарахувати до стажу судді період роботи і видати відповідну довідку, зобов'язання видати наказ про перерахунок стажу на посаді судді, видати відповідний розрахунок стажу роботи на посаді судді, видати довідку про розмір довічного грошового утримання,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернулася до суду з позовною заявою до Ліквідаційної комісії апеляційного суду Донецької області (далі - Відповідач), треті особи - Маріупольське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (далі - третя особа 1), Державна судова адміністрація України (далі - третя особа 2), про зобов'язання провести перерахунок пенсії з урахуванням додаткового грошового забезпечення та провести відповідні нарахування недоотриманої пенсії.

В обґрунтування заявлених вимог Позивач зазначив наступне.

Так Позивач зазначає, що Відповідачем протиправно не включено до стажу роботи на посаді судді 5 років роботи адвокатом за період з 16.03.1981 року по 22.06.1987 року згідно з ч. 2 ст.137 Закону України «Про судоустрій та статус суддів». Вважає, що відбувається дискримінація стосовно неї, як судді у відставці, за ознакою перебування у відставці, що порушує базові конституційні і міжнародні принципи єдності статусу суддів. Просить суд:

- визнати протиправними дії ліквідаційної комісії апеляційного суду Донецької області щодо відмови зарахувати до стажу судді 5 років роботи адвокатом за період з 16.03.1981 року по 22.06.1987 року і видати на підтвердження відповідні документи;

- зобов'язати видати наказ про перерахунок стажу роботи на посаді судді, зарахувати, починаючи з 05.08.2018 року, до стажу роботи на посаді судді 5 років роботи адвокатом за період з 16.03.1981 по 22.06.1987 року - роботи в галузі права, визначивши, що суддівський стаж складає понад 30 років, копію наказу надати Позивачу для подання у Пенсійний Фонд України в цілях внесення змін до пенсійної справи;

- на підставі цього наказу видати Позивачу відповідний розрахунок стажу роботи на посаді судді, починаючи з 05.08.2018, в якому зазначити додатково до раніше визначеного суддівського стажу на момент виходу у відставку у 2010 році, 5 років роботи адвокатом з 16.03.1981 по 22.06.1987 року, що в сукупності складає понад 30 років, для надання розрахунку у Пенсійний Фонд України в цілях внесення змін до пенсійної справи;

- видати довідку про те, що, починаючи з 05.08.2018, розмір довічного грошового утримання Позивача складає 90% від грошової винагороди діючого на відповідній посаді судді, до складу якої, крім посадового окладу, слід включити 70% доплати за вислугу років, як судді у відставці, котра має суддівський стаж понад 30 років, замість маючої місце наразі 60% доплати за вислугу років.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 04 лютого 2019 року провадження по справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження.

21 лютого 2019 року суд ухвалив розгляд справи проводити в порядку загального провадження та призначене підготовче засідання у справі.

28 березня 2019 року закінчено підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

18 лютого 2019 року Відповідачем надано відзив на адміністративний позов, у якому зазначено, що Відповідач у спірних правовідносинах діяв згідно чинного законодавства. Зазначено, що з огляду на відсутність вимог щодо стажу (досвіду) для призначення на посаду судді згідно Закону "Про судоустрій України" від 05.06.1981 року (помилково зазначено 05.06.1991 року), станом на 22.06.1987 року (день призначення вперше на посаду судді) та з урахуванням вимог спільного роз'яснення РСУ, ДСА України, ВРП, ВС, ВККСУ, НШСУ від 05.11.2018 року щодо зарахування (перерахунку) стажу роботи на посаді судді, відсутні підстави для перерахунку стажу на посаді судді. Просив відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.

Третя особа - Маріупольське об'єднане управління ПФУ Донецької області просило в задоволенні позову відмовити. Згідно наданих пояснень, у управління не має підстав для перерахунку Позивачу стажу роботи на посаді судді.

Сторони в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Від представника Відповідача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.

Відповідно до частини 9 статті 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1, згідно ст. 43 КАС України здатна здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки (а.с. 7-9).

22.06.1987 року Позивача було обрано народним суддею Знаменського міського народного суду.

06.04.1990 року Позивача було вдруге обрано народним суддею Знаменського міського народного суду.

Постановою Верховної Ради України № 134/94-ВР від 27.07.1994 року Позивача було обрано суддею Донецького обласного суду.

Постановою Верховної Ради України № 2039-ІV від 23.09.2004 року Позивача було обрано суддею Апеляційного суду Донецької області безстроково.

Наказом голови Апеляційного суду Донецької області № 463к від 29.12.2010 року на підставі Постанови Верховної Ради України № 2864 від 23.12.2010 року відповідно до пункту 9 частини 5 статті 126 Конституції Позивача було звільнено з посади судді Апеляційного суду Донецької області у зв'язку з поданням заяви про відставку (а.с. 13-14).

Згідно довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, Позивач отримує щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 90 % грошового утримання судді (суддівської винагороди), який працює на відповідній посаді. Суддівська винагорода складає 50 714,40 грн., в тому числі оклад - 31 696,50 грн., доплата до посадового окладу за вислугу років (60 %) - 19 017,90 грн.

17.12.2018 року Позивач, у зв'язку із зміною законодавства (доповнення статті 137 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" частиною другою), звернулась до ліквідаційної комісії Апеляційного суду Донецької області із заявою, в якій просила додати до її стажу роботи на посаді судді 5 років періоду роботи адвокатом та видати відповідну довідку для обчислення розміру щомісячного довічного утримання судді у відставці з зазначенням розміру надбавки за вислугу років 70%, а не 60%, як обраховувалось до внесення змін.

На звернення Позивача щодо перерахунку стажу на посаді судді голова ліквідаційної комісії Апеляційного суду Донецької області листом № 3.4-03/692/2018 від 21.12.2018 року повідомив Позивача, що Закон Української РСР від 05.06.1981 року № 2022-Х «Про судоустрій Української РСР» (який діяв на час призначення Позивача на посаду судді), не встановлював жодних вимог щодо стажу роботи кандидатів у судді і народних засідателів при обранні на посаду вперше. Вказано, що у зв'язку з прийняттям Закону України "Про Вищий антикорупційний суд» від 12.07.2018 № 2509-VIII, Законом України «Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" внесені зміни до статті 137 Закону "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VІІІ, яку доповнено частиною другою, в якій зазначається, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді. З огляду на викладене, право на зарахування до стажу роботи на посаді судді періоду роботи адвокатом у Позивача відсутнє (а.с. 11-12).

Позивач, вважаючи, що Відповідачем вчинено протиправні дії щодо відмови зарахувати до стажу судді 5 років роботи адвокатом з 16.03.1981 року по 22.06.1987 року, звернулась з даним позовом до суду.

Вирішуючи даний спір, суд виходить з наступного.

Стаття 24 Конституції України гарантує рівність конституційних прав і свобод та рівність всіх громадян перед законом.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Суд звертає увагу на те, що при призначенні (обранні) суддів на посаду вперше до кандидатів на посади суддів застосовувалися різні вимоги, які діяли на момент такого призначення (обрання).

Так, на час обрання Позивача на посаду судді діяв Закон Української РСР "Про судоустрій України" № 2022-Х від 05 червня 1981 року (далі по тексту - Закон № 2022-X).

Відповідно до частини 1 статті 55 Закону Української РСР № 2022-X (в редакції на час обрання Позивача на посаду судді), суддею і народним засідателем може бути обраний кожний громадянин Української РСР, який досяг на день виборів 25 років.

Таким чином, Закон Української РСР "Про судоустрій України" № 2022-Х від 05 червня 1981 року (в редакції на час обрання Позивача на посаду судді) не передбачав вимог щодо стажу (досвіду) для призначення на посаду судді.

На час звільнення Позивача у відставку відносини регулювалися Законом України "Про судоустрій і статус суддів" № 2453-VI від 07.07.2010 року (далі по тексту - Закон України № 2453-VI).

Відповідно до ч. 2 ст. 129 Закону України №2453-VI, суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за:

1) вислугу років;

2) перебування на адміністративній посаді в суді;

3) науковий ступінь;

4) роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці.

Згідно ч. 5 ст. 129 Закону України № 2453-VI, суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи до 5 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.

Стаття 131 Закону України № 2453-VI передбачає, що до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді:

1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України;

2) члена Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;

3) судді у судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.

Як передбачено ч. 11 Перехідних положень Закону України № 2453-VI, судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання

чинності цим Законом.

У зв'язку з прийняттям Закону України "Про Вищий антикорупційний суд» № 2509-VIII від 12.07.2018 року, Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" внесені зміни до статті 137 Закону "Про судоустрій і статус суддів" 1402-VIII від 02.06.2016 року, яку доповнено частиною другою, в якій зазначено, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.

Відповідно до абзацу 4 пункту 34 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 1402-VIII, судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).

Конституційний Суд України у рішенні № 4-рп/2016 від 08.06.2016 у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої, абзаців першого, другого, четвертого, шостого частини п'ятої статті 141 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та положень пункту 5 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" (справа про щомісячне довічне грошове утримання суддів у відставці) зазначив, що "підставою для отримання матеріального забезпечення судді після припинення його повноважень є виключно конституційно визначений статус професійного судді. Тому таке забезпечення суддів залежить від умов, пов'язаних зі статусом судді та його професійною діяльністю щодо здійснення правосуддя, і не може залежати від інших умов, у тому числі соціального забезпечення, яке призначається і виплачується на загальних засадах та передбачене іншими, крім Закону № 2453-VI, законами України" (пп. 6.2 п. 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03.06.2013 р. № 3-рп/2013). Таким чином, умови та порядок здійснення професійних повноважень суддею визначають рівень його забезпечення у відставці.

Різниця у правах суддів, які вийшли у відставку до 30.09.2016, і суддів, які вийдуть у відставку, має конституційну основу та випливає з різних вимог, за яких особа набуває (підтверджує) статус судді та у яких здійснюється правосуддя.

З аналізу наведених вище норм вбачається, що стаж роботи на посаді судді, призначеного чи обраного на посаду до набрання чинності Закону України № 1402-VIII, визначається відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).

Враховуючи те, що Позивача обрано на посаду судді до набрання чинності Закону України № 1402-VIII, до Позивача не можуть бути застосовані приписи частини 2 статті 137 Закону №1402 щодо обрахунку стажу роботи на посаді судді.

Крім того, суд зауважує, що зміни до статті 137 Закону "Про судоустрій і статус суддів" 1402-VIII від 02.06.2016 року, яку доповнено частиною другою, внесено після звільнення Позивача з посади судді Апеляційного суду Донецької області у зв'язку з поданням заяви про відставку.

З огляду на викладене вище, період роботи Позивача адвокатом з 16.03.1981 року по 22.06.1987 року згідно законодавства (в редакції на час обрання Позивача на посаду судді) не може бути зараховано до стажу на посаду судді.

Окрім того, доводи Позивача щодо звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України та законом гарантій незалежності судді суд відхиляє.

З часу виходу у відставку розмір щомісячного довічного грошового утримання Позивача як судді у відставці перераховувався і на теперішній час становить 90% розміру суддівської винагороди суддів, які працюють в апеляційному суді Донецької області.

Такий розмір утримання співмірний з рівнем суддівської винагороди, яку Позивач отримував до відставки та відповідає приписам пункту 6.4 Європейської хартії про закон "Про статус суддів" від 10.07.1998, відповідно до якої статус забезпечує судді, який досяг передбаченого законом віку для виходу у відставку із посади судді і який здійснював повноваження судді протягом певного строку, право на отримання виплат, рівень яких має бути якомога ближчим до рівня його останньої заробітної плати на посаді судді.

Крім того, відповідно до Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи від 13.10.1994 № (94)12, від 17.11.2010 № (2010)12, мають існувати гарантії виплат у зв'язку з відставкою суддів, які повинні відповідати попередньому рівню оплати праці суддів.

Судді, які виходили у відставку до 30.09.2016, не розраховували і не могли розраховувати на поширення на них нового розміру довічного грошового утримання судді у відставці. Водночас, рівень довічного грошового утримання, який вони отримують за "старими" правилами, не менший ніж той, який був їм забезпечений до цього, та відповідає попередньому рівню оплати їх праці.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рішенні від 01 листопада 2018 року у зразковій справі 0640/3835/18.

За таких обставин, Відповідач у спірних правовідносинах діяв правомірно, з урахуванням приписів чинного законодавства України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про необхідність відмови в задоволенні заявлених позовних вимог.

Підстави для розподілу судових витрат у відповідності до вимог ст. 139 КАС України - відсутні.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8-9, 19-20, 22, 25-26, 72-78, 90, 139, 241-246, 255, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер платника податків ) до Ліквідаційної комісії апеляційного суду Донецької області (87500, Донецька обл., м. Маріуполь, пр. Миру, 1-А, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ ), треті особи на стороні Відповідача - Маріупольське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (87548, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Зелінського, 27-А, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ ), Державна судова адміністрація України (01601, м. Київ, вул. Липська, 18/5, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ ) про визнання протиправними дій щодо відмови зарахувати до стажу судді період роботи і видати відповідну довідку, зобов'язання видати наказ про перерахунок стажу на посаді судді, видати відповідний розрахунок стажу роботи на посаді судді, видати довідку про розмір довічного грошового утримання - відмовити.

Рішення складене в повному обсязі 09 квітня 2019 року.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Череповський Є.В.