Вирок № 8100829, 01.08.2008, Апеляційний суд Житомирської області

ВИРОК

Іменем України

1 серпня 2008 року.

Апеляційний суд Житомирської області в складі суддів: Широкопояса Ю.В. - головуючого та Єрещенка A.M., народних засідателів: Лєдньова М.М., Левченко В.Г. та Шевчук Я.Б., за участю: секретаря Поліщук Т.О.,

прокурора Стемковського Д.Б.,

потерпілої ОСОБА_2,

підсудного ОСОБА_3 та

його захисника - адвоката ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі кримінальну справу №1-44/08 про обвинувачення:

ОСОБА_3, що народився ІНФОРМАЦІЯ_7 у с. Сидоровичі Іванківського району Київської області, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_1, працюючого з 01.03.2007р. сторожем у приватного підприємця ОСОБА_5 у магазині „Зелений світ" у м. Малині Житомирської області, розлученого, що має на утриманні неповнолітнього сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_6, мешканця АДРЕСА_1, судимого:

- 19.08.1982р. Малинським райсудом Житомирської області за ст. ст. 206 ч. 2, 188-1 ч. 1, 25-1 КК України 1960р. на 2 роки 6 місяців позбавлення волі з обов'язковим залученням до праці;

- 29.03.1983р. Придніпровським райсудом м. Черкаси за ст. ст. 17, 141 ч. 2, 140 ч. 2, 42, 43 КК України на 4 роки позбавлення волі з конфіскацією майна, звільненого 25.06.1984 р. умовно-достроково на невідбутий строк 2 роки 6 міс. 2 дні;

- 26.12.1984р. Золотоношським райсудом Черкаської області за ст. ст. 141 ч. 2, 43 КК України 1960р. на 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна, звільненого 11.10.1989р. по відбуттю строку покарання;

- 29.04.1994р. Яготинським райсудом Київської області за ч. 2 ст. 140 КК України на 2 роки позбавлення волі з конфіскацією майна, звільненого 28.02.1996р. по закінченню строку покарання;

- 27.12.1996р. Малинським райсудом Житомирської області за ст. ст. 141 ч. 2, 140 ч. 2, 42 КК України 1960р. на 4 роки позбавлення волі з конфіскацією 1/2 частини майна;

- 25.12.1998р.тим же судом за ст. ст. 208, 94, 42 ч. 3 КК України 1960р. на 12 років позбавлення волі;

звільненого з місць позбавлення волі 22.08.2006р. постановою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області із заміною невідбутої частини покарання на виправні роботи строком на 2 роки з відрахуванням 20% заробітку в дохід держави (а.с.2, 3, 12-14, 15-20 т. 2), -

за п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України, -

встановив:

Підсудний ОСОБА_3, будучи особою, яка раніше вчинила умисне вбивство, передбачене ст. 94 КК України 1960 року, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, умисно вбив мешканця м. Малина Житомирської області ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4, за таких обставин.

24 грудня 2007 року близько 14 години у захисній лісосмузі 105 км. Південно-Західної залізниці на околиці м. Малина Житомирської області між підсудним та його знайомим ОСОБА_7, виник конфлікт з приводу неповернення ОСОБА_7 боргу ОСОБА_3 в сумі 180 грн. під час спільного вживання ними спиртних напоїв.

Під час цього конфлікту між підсудним та потерпілим ОСОБА_7, що перебував в стані сильного алкогольного сп'яніння, сталася бійка. Зокрема, ОСОБА_7 вдарив підсудного три рази дерев'яною палицею довжиною близько 1 м. товщиною близько 4 см., - по нозі, плечу та спині, спричинивши ОСОБА_4 легке тілесне ушкодження без короткочасного розладу здоров'я у виді садна на передній поверхні правого колінного суглобу. У відповідь на ці дії підсудний відштовхнув від себе ОСОБА_7, вдарив його зі значною силою прикладання кулаком правої руки в обличчя, спричинивши йому легке тілесне ушкодження у вигляді травматичної екстракції 2 зуба на нижній щелепі зліва. Від цього потерпілий впав на коліна та не робив спроб подальшого нападу на підсудного. Тоді ОСОБА_3 на ґрунті особистих неприязних стосунків, зі злості на вказану поведінку ОСОБА_7, умисно, з великою силою прикладання вдарив ОСОБА_7 правою ногою по шиї і таким чином вбив його.

Смерть ОСОБА_7 настала внаслідок вказаних дій підсудного від закритої тупої травми органів шиї з переломом лівого великого ріжка під'язикової кістки та перелому ріжка лівої пластинки щитовидного хряща.

Підсудний у судовому засіданні частково визнав себе винним у вчиненні вбивства ОСОБА_7 Показав, що він не хотів вбивати ОСОБА_7. 24 грудня 2007 року близько 14 години у захисній лісосмузі між ним та ОСОБА_7 під час спільного вживання спиртних напоїв виникла сварка з приводу неповернення ОСОБА_7 боргу в сумі 180 грн., що переросла у бійку. ОСОБА_7 перший вдарив його палицею по нозі, від чого він впав. ОСОБА_7 продовжував наносити йому удари по плечі та тулубу. Захищаючись, він піднявся на ноги та двома руками відштовхнув від себе ОСОБА_7, вдарив його кулаком правої руки в обличчя та у живіт. Від останнього удару ОСОБА_7 став на коліна обличчям до нього. Тоді він зі злості хотів нанести йому удар правою ногою в груди, але через те, що ОСОБА_7 відхилився назад, вдарив його в шию, від чого ОСОБА_7 впав на землю та більше не рухався. Коли зрозумів, що ОСОБА_7 помер, накрив його гілками та підпалив, оскільки злякався відповідальності.

Аналогічні показання про обставини спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_7 підсудний неодноразово давав в кінці досудового слідства.

Зокрема, 06.01.2008р. у письмовій явці з повинною та на додатковому допиті в якості обвинуваченого, а також 17.01.2007р. при додатковому відтворенні обставин та обстановки події ОСОБА_3 давав детальні зізнавальні показання про обставини конфлікту з ОСОБА_7 та його вбивства. Показав, що після того, як ОСОБА_7 вдарив його палкою (спочатку по нозі, а потім - по плечу та спині, хоча цілив в голову та не попав, оскільки він ухилявся), він підхопився на ноги та відштовхнув його двома руками від себе. Потім вдарив його кулаком правої руки в обличчя та живіт, від яких той опустився на коліна. В пориві гніву, будучи злим на ОСОБА_7, завдав сильного удару ногою в шию потерпілого, хоча цілив в груди, але через те, що ОСОБА_7 відхилився назад, вдарив його в шию. Завдавав ОСОБА_7 удари, оскільки був обурений та злий на нього за його напад. Стверджував, що дає правдиві показання і на нього ніхто не тисне (а.с.91-96, 100-105, 109-115 т.2).

На правдивості цих показань підсудний наполягав у судовому засіданні.

Наведені зізнавальні показання підсудного є достовірними, оскільки вони підтверджуються сукупністю всіх достовірних доказів, встановлених у даній справі.

Так, згідно рапорту оперативного чергового Малинського MB УМВС України в Житомирській області, 26.12.2007р. до чергової частини цієї установи надійшло телефонне повідомлення про те, що в лісовому масиві біля молокозаводу виявлено труп невстановленої особи чоловічої статі (а.с.2 т.1).

26.12.2007р. при огляді місця події у захисній лісосмузі в ділянці 105 км. Південно-західної залізниці між станціями м. Малин та с Пиріжки Малинського району було виявлено обгорілий труп чоловіка худорлявої тілобудови в позі „боксера" на спині із залишками обгорілого одягу, обгорілої деревини на трупі та під ним (а. с. 6-24 т. 1).

Оглядом трупа 27.12.2007р. більш детально встановлені ушкодження на ньому, в тому числі перелом правого ріжка під'язикової кістки та відсутність другого зуба зліва на нижній щелепі (а. с. 25-29 т. 1).

Проведеними розшуковими заходами та впізнанням трупу встановлено, що він є ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4, мешканцем АДРЕСА_2. Він був впізнаний матір'ю - потерпілою ОСОБА_2 по залишках одягу та братом - ОСОБА_9 по зубах (а. с. 41, 49-50, 53 т. 1).

Згідно висновків судово-медичних експертиз та акту судово-медичного обстеження трупа, причиною смерті ОСОБА_7 є прижиттєва закрита тупа травма органів шиї з переломом лівого великого ріжка під'язикової кістки та перелому ріжка лівої пластинки щитовидного хряща. Дані ушкодження виникли від дії твердого тупого предмету і є смертельними. При судово-медичному дослідженні трупа були також виявлені легке тілесне ушкодження з короткочасним розладом здоров'я у вигляді екстракції 2 зуба на нижній щелепі зліва, а також обвуглення м'яких тканин голови, тулубу та кінцівок, яке є посмертним та характерним для перебування трупа у вогнищі високої температури. Смерть його наступила відразу після отримання ушкоджень, а тому виконувати будь-які самостійні дії він не міг. Потерпілому було нанесено два удари твердими тупими предметами, якими могла бути нога у взутті, дерев'яна палиця, тощо. Перший удар міг бути нанесений в обличчя, а другий в ділянку шиї. Тіло ОСОБА_7 було спалено після настання смерті. Потерпілий в момент нанесення йому ушкоджень міг знаходитися у вертикальному або близькому до нього положенні. У шлунку виявлено залишки їжі з запахом алкоголю. Враховуючи ступінь алкогольного сп'яніння та швидке настання смерті, можна стверджувати, що особливого болю він не відчував. Показання ОСОБА_3 під час відтворення обстановки та обставин події від 17.01.2008р. відповідають механізму спричинення тілесних ушкоджень та заподіяння смерті ОСОБА_7 ОСОБА_3 міг заподіяти ОСОБА_7 тілесні ушкодження у вигляді перелому ріжка під'язикової кістки в результаті нанесення удару ногою взутою у взуття по шиї, як він показав під час відтворення обстановки та обставин події. В крові трупа виявлено алкоголь в кількості 2, 76 %о (а. с. 42-45, 100-102, 225-226 т. 1).

Ці висновки є обґрунтованими та узгоджуються із висновками комісійної судово-медичної експертизи, згідно яких наявність пошкодження органокомплексу шиї у вигляді перелому лівого великого ріжка під'язикової кістки та перелому ріжка лівої пластинки щитовидного хряща достовірніше всього визвало розвиток шоку у постраждалого та настання смерті. Ці пошкодження виникли внаслідок деформації їх від нанесення одного удару тупим твердим предметом з достатньою силою прикладання, можливо палицею чи взутою у взуття ногою. В момент отримання цієї травми ОСОБА_7 міг знаходитись в такому положенні коли область шиї була доступна для нанесення по ній ударів. Тілесні ушкодження, виявлені на трупі ОСОБА_7 могли бути заподіяні за обставин, вказаних ОСОБА_3 у вищенаведених зізнавальних показаннях (а.с. 179-182 т. 2).

У судовому засіданні підсудний показав, що саме він заподіяв ОСОБА_7 всі виявлені на його трупі тілесні ушкодження.

Судово-медичний експерт ОСОБА_10, що проводив дослідження трупа ОСОБА_7, роз'яснив, що концентрація алкоголю, виявленого в трупі, свідчить про те, що потерпілий безпосередньо перед настанням смерті перебував у сильному алкогольному сп'янінні.

Суд відкидає висновок акту судово-медичного дослідження трупа ОСОБА_7 та судово-медичної експертизи в частині місця виявлення екстракції другого зуба зліва - на верхній щелепі (а.с.45, 101 т.1), оскільки відповідно до даних огляду, зовнішнього дослідження трупа та роз'яснень судово-медичного експерта ОСОБА_10, таке місце розташування вказаної екстракції зуба було вказано помилково. В дійсності екстракція другого зуба зліва була виявлена на нижній щелепі трупа ОСОБА_7

Висновками судово-медичної експертизи встановлено, що при огляді 31.12.2007р. ОСОБА_3 у нього було виявлено легке тілесне ушкодження без короткочасного розладу здоров'я у вигляді садна колінного суглобу, що могло виникнути від дії твердого тупого предмету або внаслідок падіння на такий предмет в проміжок від 2 до 7 діб. Показання ОСОБА_3 про те, що ОСОБА_7 наніс йому удар палицею по нозі відповідають тілесному ушкодженню, виявленому при його судово-медичному огляді (а. с. 95-96, 106-107, 111-112 т. 1).

Відповідно до висновків судової пожежно-технічної експертизи, причиною займання тіла ОСОБА_7 є занесення відкритого джерела запалювання в спалимий матеріал. Температурний вплив полум'я на частину тіла ОСОБА_7 свідчить про те, що осередок пожежі знаходився у верхній частині тіла (голова та грудна клітка). Вогонь набував свого поширення по одягу та штучно створеному пожежному навантаженні (дровах) за рахунок теплопередачі по усьому тілу. На речових доказах, вилучених з місця пожежі, відсутні сліди рідкозаймистих та горючих рідин, тобто інтенсифікатор горіння не застосовувався (а.с.141-152 т. 1).

Наведені об'єктивні фактичні дані детально узгоджуються з показаннями підсудного на досудовому слідстві про обставини вбивства ОСОБА_7 та подальші його дії по прихованню слідів злочину.

Свідок ОСОБА_11 підтвердив той факт, що 24.12.2007р. в м. Малині підсудний спільно з ОСОБА_7 вживав спиртні напої та запитував останнього про повернення боргу.

За показаннями матері підсудного - свідка ОСОБА_12, 24.12.2007р. її син ОСОБА_13 пішов з дому близько 8 год., а повернувся пізно ввечері в стані алкогольного сп'яніння із забитою ногою (а.с. 67 т. 1).

Судово-почеркознавчою експертизою не виявлено ознак незвичайності виконання рукописних текстів явки ОСОБА_3 з повинною від 28.12.2007р. та двох протоколів його допиту як обвинуваченого від 31.12.2007р. (виконання текстів в незвичайному стані, в незвичайних умовах, під фізичним чи психологічним впливом) (а. с. 178-179 т. 1).

Відповідно до висновків судово-психологічних експертиз, виклад ОСОБА_3 події протиправного діяння, у вчиненні якого він обвинувачується, під час надання ним показань в ході допиту в якості підозрюваного від 28.12.2007р. із застосуванням відеозапису, в його комунікативній діяльності переважають стверджувальні судження і умовиводи, які описують основний хід події, що складають фабулу даної справи. Комунікативна діяльність ОСОБА_3 під час викладу ним сюжету події характеризується перевагою логічної послідовності, поширеності, визначеності, конкретності, вичерпності, наявністю ознак місця, осіб, об'єктів, характеру відтворюваних дій. У поведінці ОСОБА_3 під час його допиту в якості підозрюваного констатується самостійність та психологічна істинність його повідомлень під час викладу ним сюжету інкримінованого йому злочину. В тексті допиту в якості підозрюваного від 28.12.2007р. та відеозаписі даної слідчої дії ознак психічного впливу на ОСОБА_3 з боку осіб, що приймали участь у проведенні даної слідчої дії, не виявлено. У ході відтворення обстановки та обставин події від 29.12.2007р. із застосуванням відеозапису у комунікативній діяльності підсудного суттєво переважали стверджувальні судження й умовиводи, що у хронологічній послідовності описують загальні причини виникнення та загальний хід подій, що складають фабулу справи. Комунікативна діяльність ОСОБА_3 під час даної слідчої дії характеризується визначеністю, вичерпністю, значною поширеністю, послідовністю, конкретністю, наявністю загальних та специфічних деталей про місце, осіб, об'єкти й характер відтворюваних дій й подій; невербальні (не мовленнєві) засоби комунікативної діяльності ОСОБА_3 у повній мірі підтверджують визначеність його висловлень та мають додаткове лексичне навантаження. Опис ним докримінальної, кримінальної та посткримінальної стадії інкримінованого йому злочину є у достатній мірі розгорнутим і конкретним, та складає цілісний сюжет. В ході проведення вказаного відтворення обстановки та обставин події констатуються психологічні підстави для визначення самостійності комунікативної діяльності підсудного. Психологічна достовірність цієї діяльності ОСОБА_3 констатується у переважній більшості реконструйованих ним фрагментів, що у своїй сукупності складають фабулу даної справи. Повідомлення підсудного стосовно знаходження у лісосмузі місця події, напрямку розташування на землі тіла ОСОБА_7, коли він упав після нанесених ОСОБА_3 ударів; про місцезнаходження щепок, які він збирав, - реконструюють лише загальну, украй обмежену за своєю інформацією схему подій, що не дозволяє констатувати наявність або відсутність психологічної достовірності комунікативної діяльності ОСОБА_3 У матеріалах даної слідчої дії не констатовано суттєвих ознак психічного впливу на комунікативну діяльність ОСОБА_3 з боку осіб, що брали участь у проведенні даної слідчої дії (а.с. 184-196, 201-221 т. 1).

Згідно висновку судово-психолого-фізіологічної експертизи, за результатами використання апаратного комплексу виміру рівня психологічного стресу чоловіка (поліграфа) щодо ОСОБА_3 встановлено, що він володіє прихованою винною інформацією про обставини вчинення вбивства ОСОБА_7 Найбільш вірогідно ОСОБА_3 вчинив вбивство ОСОБА_7 шляхом задушення його руками та наносив йому удари ногою. Можливо, що тіло ОСОБА_7 ОСОБА_3 спалював вночі через декілька годин після вбивства. Для підпалювання тіла потерпілого ОСОБА_3 використовував тріски (дрова), що були взяті недалеко від місця спалювання - поблизу фабрики. Вірогідною причиною вбивства ОСОБА_7 була сварка потерпілого з ОСОБА_14 Реакцій, які б вказували на застосування працівниками міліції фізичного чи психологічного тиску, не було одержано. Причиною відмови ОСОБА_3 від даних ним раніше зізнавальних показань є його впевненість у відсутності у слідства доказів його причетності до даного злочину (а.с.118-122 т. 1).

Ці докази свідчать про достовірність зізнавальних показань підсудного.

Згідно висновків амбулаторної судово-психіатричної експертизи, підсудний психічними захворюваннями не страждав та не страждає в даний час. Міг давати звіт своїм діям та керувати ними в період вчинення інкримінованих йому дій, може давати звіт своїм діям та керувати ними в даний час. По справі немає даних про перебування ОСОБА_3 в стані фізіологічного афекту. В момент вчинення злочину підсудний не знаходився в особливому емоційному стані, який би істотно вплинув на його сприйняття та дії. (а. с. 162-164 т. 1).

Цей висновок є обґрунтованим та узгоджується із поведінкою підсудного у судовому засіданні, підтверджує осудність ОСОБА_8.

Вищенаведеними достовірними зізнавальними показаннями підсудного спростовуються його показання на досудовому слідстві про те, що він взагалі не спричиняв тілесних ушкоджень потерпілому; востаннє бачив його живого 24.12.2007р. на вул. Заводській в м. Малині, де розстався з ним; попередні зізнавальні показання дав під фізичним та моральним тиском з боку працівників міліції (а.с.68, 70-73, 86 т.2).

Останнє твердження підсудного на досудовому слідстві перевірялося прокуратурою в порядку ст. 97 КПК України, внаслідок чого постановою слідчого прокуратури Малинського району від 21.01.2008р.було відмовлено в порушенні кримінальної справи за ст. ст. 364, 365, 373 КК України щодо певних працівників міліції за відсутністю складу злочину (а. с. 83-85 т. 2).

Суд відкидає також як недостовірні показання підсудного на досудовому слідстві про те, що тілесні ушкодження ОСОБА_7 він заподіяв палицею (а. с. 3-5 т. 1; 30-32, 37 - 38, 39 - 55, 63-65 т. 2), оскільки вони спростовуються наведеними вище достовірними показаннями ОСОБА_3 про фактичні обставини справи та висновком судово-медичної експертизи про те, що показання підсудного про нанесення ним удару палицею по голові та руці ОСОБА_7 не відповідають тілесним ушкодженням, виявленим на трупі потерпілого (а. с.111-112 т. 1).

Та обставина, що ОСОБА_3 раніше вчинив умисне вбивство, передбачене ст. 94 КК України 1960р., і судимість за цей злочин не погашена, стверджуються вироком Малинського районного суду від 25.12.1998р. та даними про заміну невідбутої частини покарання на виправні роботи (а. с. 12, 18, 19-20 т. 2).

Наведені достовірні докази зібрані з дотриманням вимог КПК України, є допустимими та достатніми, узгоджуються між собою та переконують суд у доведеності інкримінованого ОСОБА_8 злочину за встановлених судом обставин.

Суд визнає недоведеним обвинувачення в тій частині, що умисел на вбивство ОСОБА_7 виник у підсудного до моменту нанесення потерпілому всіх ударів, оскільки такий висновок органу досудового слідства та прокурора грунтується на припущеннях.

Сукупністю всіх достовірних доказів по справі доведено, що ОСОБА_7 першим розпочав бійку з підсудним та декілька раз вдарив його дерев'яною палицею по різних частинах тіла. У відповідь на ці дії підсудний відштовхнув від себе ОСОБА_7, вдарив його зі значною силою прикладання кулаком правої руки в обличчя, спричинивши йому легке тілесне ушкодження у вигляді травматичної екстракції 2 зуба на нижній щелепі зліва. Від цього потерпілий впав на коліна та не робив спроб подальшого нападу на підсудного. Тоді ОСОБА_3 на ґрунті особистих неприязних стосунків, зі злості на вказану поведінку ОСОБА_7, умисно, з великою силою прикладання вдарив ОСОБА_7 правою ногою по шиї і таким чином вбив його.

Наведені обставини свідчать, що намисел позбавити життя потерпілого виник у підсудного безпосередньо перед нанесенням ОСОБА_7 сильного удару взутою ногою у шию. В цей момент ОСОБА_3 не перебував в стані необхідної оборони, оскільки напад з боку потерпілого був припинений попередніми діями підсудного щодо ОСОБА_7, внаслідок чого потерпілий, перебуваючи у сильному алкогольному сп'янінні, стояв на колінах та не робив спроб подальшого нападу.

Крім того, подальші дії ОСОБА_8 по спаленню трупа та палки, якою ОСОБА_7 бив його, свідчать про приховання ним вбивства.

Тому апеляційний суд не погоджується з версією сторони захисту про вчинення вбивства при перевищенні меж необхідної оборони.

Факт нанесення підсудним сильного удару взутою ногою в життєво-важливий орган - шию ОСОБА_7, з врахуванням всіх інших обставин справи, свідчить про умисел на позбавлення життя потерпілого.

На підставі наведеного, суд визнає доведеною винність підсудного у вчиненні встановленого судом злочину та кваліфікує його дії за п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України, як умисне вбивство, вчинене особою, яка раніше вчинила умисне вбивство, за винятком вбивства, передбаченого ст. ст. 116-118 КК України.

Призначаючи покарання, апеляційний суд, відповідно до положень ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання.

ОСОБА_3 раніше притягувався до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується за місцем проживання та відбування покарання в Бердичівській виправній колонії №70 Житомирської області з 24.07.1999р., має на утриманні неповнолітнього сина (а. с. 5, 6, 21, 22 т. 2; 26 т. 3).

Обставинами, що пом'якшують покарання підсудного, суд визнає з'явлення із зізнанням, щире каяття, сприяння розкриттю злочину та вчинення злочину внаслідок неправомірної поведінки потерпілого (відмова повернути борг та спричинення тілесних ушкоджень підсудному).

Обставинами, що обтяжують покарання підсудного, суд визнає вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння та рецидив злочинів.

З врахуванням наведеного суд призначає підсудному покарання у вигляді позбавлення волі в межах санкції статті КК України, що передбачає відповідальність за вчинені дії, оскільки його виправлення та перевиховання можливо лише в місцях позбавлення волі. Відсутні підстави для застосування ст. 69 КК України та для звільнення ОСОБА_8 від відбування покарання з випробуванням.

Оскільки ОСОБА_3 вчинив встановлений цим вироком злочин до повного відбуття покарання за вироком Малинського районного суду Житомирської області від 25.12.1998р., остаточне покарання підсудному необхідно призначити за сукупністю вироків за правилами ст. 71 КК України з переводом невідбутої частини покарання у виді виправних робіт на позбавлення волі, виходячи із співвідношення, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 72 КК України.

Цивільний позов по справі не заявлено.

Речові докази: спортивні штани та одяг ОСОБА_3 (шапку, зимову куртку, джинси та кросівки) треба повернути матері підсудного - ОСОБА_12, що проживає в АДРЕСА_1, а решту речових доказів: залишки обгорілих одягу, синтетичної тканини, гумових шматків, гілок та фрагментів кісток, дві пари носків, два металевих кільця, спресоване листя, уламки деревини, зразки попелу та зрізи з рук ОСОБА_3 та ОСОБА_11 (а. с. 83 т.1) слід знищити як такі, що не мають цінності.

Судові витрати по справі - витрати за проведення експертиз на загальну суму 1972 грн. 71 коп. та витрати на виплату проїзду свідків в сумі 64 грн. 50 коп. за викликом суду треба стягнути з підсудного (а. с. 132, 140, 169, 177, 196, 221 т. 1; 29 т.3).

Підстав для зміни обраного підсудному запобіжного заходу у вигляді взяття під варту немає.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, апеляційний суд, -

засудив:

ОСОБА_3 визнати винним за п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України та призначити йому покарання за цим законом - 12 років 6 місяців позбавлення волі.

На підставі ст.ст. 71, 72 КК України частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Малинського районного суду Житомирської області від 25.12.1998р. та остаточно призначити покарання ОСОБА_3 за сукупністю вироків - 12 (дванадцять) років 8 (вісім) місяців позбавлення волі.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили щодо засудженого залишити без зміни у вигляді тримання під вартою.

Початок строку відбуття покарання рахувати з 28 грудня 2007 року.

Речові докази: спортивні штани та одяг ОСОБА_3 (шапку, зимову куртку, джинси та кросівки) треба повернути матері підсудного - ОСОБА_12, що проживає в АДРЕСА_1, а решту речових доказів: залишки обгорілих одягу, синтетичної тканини, гумових шматків, гілок та фрагментів кісток, дві пари носків, два металевих кільця, спресоване листя, уламки деревини, зразки попелу та зрізи з рук ОСОБА_3 та ОСОБА_11 (а.с.83 т.1) слід знищити як такі, що не мають цінності.

Стягнути з засудженого ОСОБА_3 судові витрати за проведення експертиз в сумі 1972 (одна тисяча дев'ятсот сімдесят дві) грн. 71 коп. на користь НДЄКЦ при УМВС України в Житомирській області код 25574601 на рахунок 35229005000096 УДК в Житомирській області МФО-811039 (призначення платежу: за експертні роботи, в т. ч. ПДВ) та витрати на виплату проїзду свідків в сумі 64 грн. 50 коп. в дохід держави.

Вирок може бути оскаржений до Верховного Суду України через апеляційний суд Житомирської області протягом одного місяця з моменту його проголошення, а засудженим, - в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.