Рішення № 81007193, 25.03.2019, Приморський районний суд м. Маріуполя

Справа № 266/30/15-ц

Провадженя№ 2/266/12/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.03.2019 року м. Маріуполь

Приморський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі: головуючого судді Курбановой Н.М.,

при секретарі Макогон С.Б.,

за участю представників позивача Христофорова О.В., Легейди І.І.,

представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4,

представника відповідачів ОСОБА_5, ОСОБА_6 - ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Маріуполі цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «ПроКредитБанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором, зустрічною позовною заявою ОСОБА_3 до Акціонерного товариства «ПроКредитБанк», про захист порушеного права споживача фінансових послуг та визнання недійсними: рамкової угоди № 1280 від 26.02.2008р., договору кредитного траншу №8.10486/1280 від 26.02.2008р., договору про внесення змін до договору траншу №1 від 02.06.2010р.; договору іпотеки від 27.02.2008р. №1280-ІД2; договору іпотеки від 27.02.2008р. №1280-ІД1; договору поруки № 1280-дпІ від 26.02.2008 року; договору поруки № 1280-дп2 від 26.02.2008р.,

треті особи ОСОБА_5, ОСОБА_6,

ВСТАНОВИВ:

ПАТ «ПроКредитБанк» (далі - АТ «ПроКредитБанк») звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування заявлених вимог, які були збільшені в ході слухання справи, посилався на те, що 26.02.2008 року між ЗАТ«ПроКредитБанк» та ОСОБА_3 було укладено Рамкову угоду 1280 від 26.02.2008р., відповідно до умов якої позивач здійснив кредитування ОСОБА_3 на підставі договору про надання траншу 8.10486/1280 від 26.02.2008р., який укладений між позивачем та ОСОБА_3, згідно якого останній було надано кредит у розмірі 210000,00 доларів США, з процентною ставкою 13% річних, строком на 180 місяців. ОСОБА_3 була видана сума, яка дорівнює сума кредиту мінус комісії за видачу кредиту.

У ОСОБА_3 утворився і існує борг за вказаним кредитним договором, розмір , структуру і порядок обчислення якого додано до позову, та станом на 04.12.2014р. дорівнює: капітал - 2764708,61грн., проценти - 90838,28грн., проценти за неправомірне користування кредитом - 806,13грн, пеня - 133126,77грн., а всього - 2989479,79грн. Суму заборгованості визначено в гривні по курсу Національного банку України станом на 04.12.2014р., 1 долар США = 15,2967грн. В забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_3 за Договором про надання траншу 8.10486/1280 від 26.02.2008р., із ЗАТ «ПроКредит Банк» було укладено договір поруки з ОСОБА_5 № 1280-ДП2 від 26.02.2008р. та договір поруки з ОСОБА_6 № 1280-ДП1 від 26.02.2008р. Відповідно до умов кредитних договорів, п.2.1. та п. 9.2.2., ОСОБА_3, як позичальник зобов'язалася здійснювати своєчасне погашення кредиту та сплачувати усі інші, передбачені цим договором платежі у порядку, визначеному Кредитними договорами. Однак, ОСОБА_3 порушила умови кредитних договорів та вимоги законодавства, не забезпечив своєчасне погашення кредиту та відсотків, внаслідок чого у неї утворилась кредитна заборгованість. Пунктом 8.2.1 кредитного договору передбачено, що кредитор вправі вимагати дострокового погашення кредиту у разі прострочення погашення грошових зобов'язань за цим договором тривалістю більш ніж 3 банківські дні. Водночас умовами зазначених кредитних договорів, п.8.6. та п. 8.7 передбачено, що при прострочені погашення грошових зобов'язань за цим Договором тривалістю більш ніж 30 календарних днів позичальник зобов'язаний повністю достроково погасити кредит не пізніше ніж через 3 банківські дні з дати настання тридцятого дня прострочення незалежно від того, чи кредитор пред'явив йому вимогу, якщо інше не буде погоджено з кредитором. При цьому кредитор вправі самостійно та без повідомлення позичальника приймати рішення про збільшення строку прострочення, необхідного для такого дострокового погашення чи строку, в який має бути здійснено таке погашення. Керуючись вказаними положеннями законодавства та договору, позивач надіслав ОСОБА_3 вимогу про повне дострокове погашення кредиту, яка була отримана останньою. Умовами кредитних договорів, п.8.4. передбачено, що позичальник зобов'язаний достроково погасити кредит протягом п'яти банківських днів з дня відправлення вимоги. Проте ОСОБА_3 не виконала вимогу і взяті на себе зобов'язання та до цього моменту кредит залишається непогашеним. Ч. 3 п.2 кредитного договору і п. 4.1. рамкової угоди передбачено, що за користування кредитом позичальник сплачує позивачу проценти. Розмір процентів, встановлений Кредитними договорами, повинен сплачуватися ОСОБА_3 за весь час прострочення і до моменту погашення заборгованості в силу ст. 625 ЦК України. Положеннями кредитних договорів, п.10.2., передбачено, що у випадку прострочення встановлених цим Договором строків погашення грошових зобов'язань Позичальник сплачує кредитору штрафну пеню у розмірі 0,5 % від суми непогашеної заборгованості, але не менше ніж 15 гривень у еквіваленті валюти кредиту за кожний календарний день прострочення, включаючи день повного погашення заборгованості. Отже, AT «ПроКредитБанк», який є правоприємником, набув право вимагати стягнення заборгованості з позичальника за капіталом по кредиту, відсотками по графіку, відсотками за фактичне користування капіталом та пенею. Згідно з п. 2.1 договору поруки, поручитель поручається перед кредитором за виконання усіх зобов'язань позичальника у їх повному обсязі як солідарний із позичальником боржник. Договором поруки, яким забезпечується виконання зобов'язань ОСОБА_3 не передбачено спеціальнихумов відповідальності поручителя, а отже ОСОБА_3 і поручитель відповідає перед AT «ПроКредитБанк» як солідарний із позичальником боржник. У зв'язку з виникненням позивач звернувся до поручителів з вимогами про виконання зобов'язань ОСОБА_3 відповідно до умов договорів поруки. Таким чином, відповідачі не виконали взяті на себе зобов'язання перед позивачем і порушили умови кредитних договорів, внаслідок чого утворилась заборгованість, та позивач вимушений звернутися до суду.

Збільшуючи обсяг позовних вимог 26.01.2016 року позивач зазначив, що оскільки кредитні кошти правомірно видавалися позичальнику у іноземній валюті, а банк має право на здійснення операцій з валютними цінностями, то просить стягнути на його користь солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 заборгованість за Договором про надання траншу № 8.10486/1280 від 26.02.2008 р. станом на 22.01.2016р. в розмірі 186 834,47 дол. США, з яких 180 739, 40 дол США -капітал, 5 938, 44 дол США - проценти, 156, 63 дол. США проценти за фактичне користування простроченим кредитом, 8 458 637, 26 гривень - пеню, а також судові витрати в рівних частках суму сплаченого позивачем судового збору в розмірі 3 654,00 грн., по 1 218,00 грн. з кожного.

ОСОБА_3 звернулась до суду із зустрічним позовом до Акціонерного товариства «ПроКредитБанк» про захист порушеного права споживача фінансових послуг та визнання недійсними: рамкової угоди № 1280 від 26.02.2008р., договору кредитного траншу №8.10486/1280 від 26.02.2008р., договору про внесення змін до договору траншу №1 від 02.06.2010р.; договору іпотеки від 27.02.2008р. №1280-ІД2; договору іпотеки від 27.02.2008р. №1280-ІД1; договору поруки № 1280-дпІ від 26.02.2008 року; договору поруки № 1280-дп2 від 26.02.2008р.

В обґрунтування позовних вимог посилалась на те, що 26.02.2008р. між нею та

ПАТ «ПроКредитБанк» було укладено Рамкову угоду від №1280. Відповідно до п.2.1., 2.2. Угоди № 1280 «Кредитор» зобов'язаний здійснювати кредитування «Позичальника» у межах лімітів умов кредитування у порядку та на умовах, визначених Угодою та кредитними договорами, а «Позичальник» зобов'язується належно виконати всі умови, необхідні для отримання кредитів, своєчасно і належно здійснювати погашення грошових зобов'язань, а також виконувати усі інші зобов'язання, передбачені Угодою та Кредитними договорами. На підставі угоди встановлено ліміт суми кредитування - еквівалент 210000 доларів США. Пунктом 4.4. Угоди №1280 передбачено, що у випадку прострочення погашення кредиту «Позичальник» сплачує проценти за неправомірне користування кредитом у розмірі, що дорівнює визначеним відповідними кредитними договорами процентам за користування кредитом за кожен календарний день прострочення, які обчислюються за методом «факт/360» від суми залишку кредиту строк погашення якого настав, з моменту виникнення заборгованості до дати повного її погашення, включно. За умовами кредитування наданий грошовий кредит було забезпечено договором іпотеки.На підставі вищевказаної Рамкової Угоди №1280 між нею та ПАТ «ПроКредитБанк» у м.Маріуполі 26.02.2008р. було укладено договір про надання траншу № 8.10486/1280. Відповідно до п. 1, 2 Договору №8.10486/1280 Кредитор на підставі та умовах Рамкової Угоди №1280, а також цього договору зобов'язується надати Позичальнику кредит, а Позичальник зобов'язується належно виконати всі умови, необхідні для його отримання, належно здійснювати погашення грошових зобов'язань та виконання усіх інших зобов'язань, передбачених Рамковою угодою та цим Договором. За умовами кредитування, визначеними у п. 2 Договору, передбачено: розмір кредиту складає 210000 (двісті десять тисяч доларів) США; 13 % відсотків річних, виходячи із 360 календарних днів у році; цільове призначення кредиту - придбання чотирьохкімнатної квартири, що знаходиться у АДРЕСА_1; комісія за видачу кредиту - 1% від розміру кредиту; комісія за дострокове погашення кредиту - 1 % від суми, що достроково погашається. Пунктами 4, 5 Договору №8.10486/1280 передбачено, що повернення кредиту та сплата процентів здійснюється періодичними платежами, сума і строк сплати яких визначений Графіком в черговості, встановленій Угодою №1280. Погашення усіх грошових зобов'язань Позичальника за цим Договором здійснюється шляхом нарахування коштів на визначені Кредитором рахунки у черговості, вказаній у Рамковій Угоді. Їй було запропоновано укладання договору тільки в іноземній валюті та не було попереджено про розподіл валютних ризиків, що є несправедливим та суперечить нормативним вимогам. Відповідно до п. 3.8. Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту у разі надання кредиту в іноземній валюті банки зобов'язані під час укладення кредитного договору: попередити споживача, що валютні ризики під час виконання зобов'язань за кредитним договором несе споживач; надати інформацію щодо методики, яка використовується банком для визначення валютного курсу, строків і комісій, пов'язаних з конвертацією валюти платежу у валюту зобов'язання під час погашення заборгованості за кредитом та відсотками за користування ним. Внаслідок незаконного зазначення ціни кредитного договору, сума договору істотно збільшилася, що сторони не могли передбачити на момент укладення договору. Ризики довелось нести позивачу, оскільки після укладення договору значно зріс курс долара США по відношенню до гривні України, це потягло значне збільшення боргових зобов'язань.

При укладенні Рамкової Угоди №1280, договору про надання кредитного траншу №8.10486/1280 їй не було надано Банком інформацію в письмовій формі про умови кредитування, орієнтовну вартість кредиту у тому числі на користь третіх осіб - страховиків, оцінювачів, реєстраторів, нотаріусів тощо, договір не містить графік платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі - щомісяця, щокварталу тощо), Банк не попередив її, що валютні ризики за цим договором несе вона, а також незаконно змінив процентну ставку за договором. Також зазначає, що пункт 10.2.2. кредитного договору щодо встановлення сторонами договору пені у розмірі 1% за кожен день прострочення виконання зобов'язання за споживчим кредитом, що становить 365% від суми неповерненого кредиту та/або несплачених процентів за рік, є несправедливим та суперечить принципам розумності та добросовісності та є наслідком дисбалансу договірних прав та обов'язків на її шкоду - як позичальника, як споживача послуг банку, оскільки дана умова договору встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання нею зобов'язань за спірним договором. Таким чином, умови кредитного договору є несправедливими в цілому, суперечать принципу добросовісності, що є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов'язків на погіршення становища споживача, що є підставою для визнання Рамкової Угоди №1280 від 26.02.2008р., договору про надання кредитного траншу №8.10486/1280 від 26.02.2008. договору про внесення змін до договору траншу від 02.06.2010 №1, недійсними.

Крім того, у липні 2013 року припинили роботу відділення ПАТ «ПроКредитБанк» м.Маріуполі по пр.Металургів, 77. При цьому банком були закриті рахунки у відділенні, не було надано пояснень яким чином Позичальнику виконувати свої обов'язки за кредитним договором, не були вжиті заходи щодо укладення додаткових договорів. Також, нарахування пені та штрафних санкції є цілком безпідставним, оскільки Законом України «Про тимчасові заходи на час проведення антитерористичної операції» заборонено нарахування штрафів та пені за кредитними договорами позичальникам, що знаходяться або знаходились у зоні проведення АТО, до якої входить м.Маріуполь. У зв'язку з чим вона вимушена звернутися до суду з позовом і просить: визнати недійсною Рамкову Угоду № 1280 від 26.02.2008 року, укладену між нею та ЗАТ «ПроКредитБанк»; визнати недійсним договір кредитного траншу №8.10486/1280 від 26.02.2008р., укладений між нею та ЗАТ «ПроКредитБанк»; визнати недійсним договір про внесення змін до договору траншу №1 від 02.06.2010р., укладений між нею та ЗАТ «ПроКредитБанк»; визнати недійсним договір іпотеки від 27.02.2008р. №1280-ІД2, укладений між ОСОБА_6 та ЗАТ «ПроКредитБанк»; визнати недійсним договір іпотеки від 27.02.2008р. №1280-ІД1, укладений між нею та ЗАТ «ПроКредитБанк»; визнати недійсним договір поруки № 1280-дпІ від 26.02.2008 року, укладений між ЗАТ «ПроКредитБанк» та ОСОБА_6; визнати недійсним договір поруки № 1280-дп2 від 26.02.2008р., укладений між ЗАТ «ПроКредитБанк» та ОСОБА_5

Представники позивача Христофоров О.В., та Легейда І.І., які діють на підставі довіреностей, у судових засіданнях основні позовні вимоги підтримали у повному обсязі, надали пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві, з урахуванням уточнень, позов просили задовольнити, проти задоволення зустрічного позову заперечували, з підстав викладених у письмових запереченнях, просили у його задоволенні відмовити у повному обсязі. Зазначили, що між сторонами було укладено Рамкову Угоду № 1280 від 26.02.2008 року, на виконання якої укладено низку договорів та надано відповідачці кредит у сумі ОСОБА_3 210000,00дол.США, остання кредит не сплатила у передбачений строк, тому до неї звернувся банк спочатку з вимогою, потім з позовом до суду. Просять стягнути на користь ПАТ «ПроКредитБанк» солідарно з відповідачів заборгованість за Договором про надання траншу № 8.10486/1280 від 26.02.2008 р. в розмірі 186 834,47 дол. США та пеню, станом на 04.12.2014р. у сумі 133 126,77 грн.Викладені відповідачкою обставини у зустрічному позові не є підставами для визнання договорів недійсними, про що свідчить стала судова практика. Просили застосувати строки загальної позовної давності до зустрічної позовної заяви - 3 роки, оскільки у договорі встановлено спеціальну позовну давність до спорів, які виплавають з умов договору.

Представник відповідачки ОСОБА_3 - ОСОБА_4, в судовому засіданні пояснила, що в 2008р. між банком та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № 1280, відповідно до якого останній було надано іпотечний кредит у розмірі 210000,00 доларів США. До 2014р. останньою добросовісно сплачувалося кредитні зобов'язання, однак під час укладення кредитного договору її не було повідомлено про кредитні ризики та про те, яким чином будуть нараховуватися сплати за кредитним договором. Банк порушив умови кредитного договору, закрив всі відділення і не повідомив механізм сплати. У 2014р. почалося проведення АТО. Банк не повідомив ОСОБА_3 про валютні і ризику і без її повідомлення підвищив сукупний розмір вартості кредиту більше ніж на 24000,00доларів США, що підтверджується висновком експерта. Поручителі жодним чином не були повідомлені про зміну відсоткової ставки по кредиту та про зміни умов кредитування. Позивач стверджує, що відповідачі були повідомлені про претензію Банку, однак наданий реєстр не містить опису вкладення. Відповідно до вимог кредитного договору, п. 12.3, строк позовної давності складає 5 років, перебіг строку повинен відраховуватися з дня отримання заочного рішення суду, тому клопотання представника позивача щодо застосування строків позовної давності задоволенню не підлягає. Просить суд визнати недійсною Рамкову Угоду № 1280 від 26.02.2008 року; визнати недійсним договір кредитного траншу №8.10486/1280 від 26.02.2008р.; визнати недійсним договір про внесення змін до договору траншу №1 від 02.06.2010р.; визнати недійсним договір іпотеки від 27.02.2008р. №1280-ІД2; визнати недійсним договір іпотеки від 27.02.2008р. №1280-ІД1; визнати недійсним договір поруки № 1280-дпІ від 26.02.2008 року; визнати недійсним договір поруки № 1280-дп2 від 26.02.2008р. Зауважила, що клопотання від банку про визнання експертизи не належним доказом не надходило, хоча судом і стороною по справі таке питання ставилося неодноразово. Альтернативну експертизу банк не заявляв. Позивач не надав експерту формулу ануїтетного платежу, таким чином не надав доказів. П. 22 угоди до договору траншу містить тільки валюту і не запропоновано укласти договір у гривні, не повідомлено про ризики укладання договору. Договір укладено на дискримінаційних умовах, відсоткова ставка розрахована не вірно. Також, в період АТО пеня не нараховується на кредитні заборгованості.

Представник відповідачів за первісним позовом ОСОБА_5 та ОСОБА_6 - ОСОБА_7, яка діє на підставі ордеру, в судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 подано позовну заяву до «ПроКредитБанк»з приводу визнання договорів припиненими, яка розглядається у Святошинському районному суді м. Києва з підстав, що Банком без згоди поручителів зобов'язання за кредитним договором укладеним з ОСОБА_3 було збільшено приблизно на 24000,00доларі США, та Банк звернувся з порушенням 6 місячного строку звернення до суду. Рішення по справі не прийнято. В разі задоволення зустрічного позову просила застосувати реституцію. Підстави для визнання договорів поруки недійсними - ч.ч. 1, 4 ст. 559 ЦК України. Додатки та графіки до кредитного договору не були погоджені, поручителями не підписувались. Розмір їх поруки виріс на 24000 без їх відома та погодження. Поручителі не отримували повідомлення банку про наявність заборгованості, а ОСОБА_5 на той час була зареєстрована у м. Ялта.

Ухвалою Приморського районного суду м. Маріуполя від 06.01.2015р. по справі за позовом Публічного акціонерного товариства "ПроКредитБанк" до ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості відкрито провадження, призначено слухання справи.

Заочним рішенням Приморського районного суду м. Маріуполя від 16.03.2015р. позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "ПроКредитБанк" до ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості, задоволено.

03.04.2015р. відповідач ОСОБА_3 звернулася до суду із заявою про скасування заочного рішення Приморського районного суду м. Маріуполя від 16.03.2015р.

Ухвалою Приморського районного суду м. Маріуполя від 23.11.2015р. заяву ОСОБА_3 задоволено, заочне рішення Приморського районного суду м.Маріуполя Донецької області від 16.03.2015 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «ПроКредитБанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості скасовано та призначено справу до розгляду в загальному порядку.

26.01.2016р. до суду представником позивача подано заяву про збільшення розміру позовних вимог.

26.01.2016р. та 02.02.2016р. до суду представником позивача подані заяви про вжиття заходів забезпечення позову.

Ухвалою Приморського районного суду м. Маріуполя від 08.02.2016р. заяву представника позивача Публічного акціонерного товариства "ПроКредитБанк", Зеленецької І.М. про забезпечення позову - задоволено. Накладено арешт в межах ціни позову у сумі 186 834,47 доларів США та 133 126,77 грн. на нерухоме майно, належне ОСОБА_3, із забороною ОСОБА_3 вчиняти будь-які дії щодо відчуження та/або передачі прав на нерухоме майно: гараж, місце АДРЕСА_3, Ѕ частка квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.

23.03.2016р. ОСОБА_3 до суду подано зустрічну позовну заяву до Публічного акціонерного товариства «ПроКредитБанк» про захист порушеного права споживача фінансових послуг та визнання кредитного договору недійсним.

Ухвалою Приморського районного суду м. Маріуполя від 18.04.2016р. провадження по цивільній справі за зустрічною позовною заявою ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «ПроКредитБанк» про захист порушеного права споживача фінансових послуг та визнання кредитного договору недійсним відкрито та об,єднано в одне провадження з позовною заявою Публічного акціонерного товариства «ПроКредитБанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості.

25.05.2016р. та 01.06.2016р. до суду представником позивача надані письмові заперечення на зустрічний позов ОСОБА_3

Ухвалою Приморського районного суду м. Маріуполя від 23.08.2016р. клопотання представника відповідача ОСОБА_4 про витребування доказів задоволено. Зобов'язано ПАТ «ПроКредитБанк» надати суду наступні документи: рамкову угоду от 13.04.2005 №1110; договори про надання траншів №8.7951/1110 від 11.09.2006, №8.7951/11 10-ДТ2 від 26.09.2006. №8.9659/1110 від 30.07.2007, №8.10594/1110 від 26.02.2008, №8.10486/1280 від 26.02.2008, договір №1 від 02.06.2010 про внесення змін до договору траншу №8.10486, договір поруки від 26.02.2008 №1280-ДП1, договір поруки від 26.02.2008 №1280-ДП2, договір іпотеки от 15.04.2005. посвідчений приватним нотаріусом Висоцькою И.Я.. зареєстрований за номером №917, рамкову угоду від 26.02.2008 №1280, виписки по зарахуванню коштів на рахунки банку по договорам кредитних траншів, наданих ОСОБА_3

07.09.2016р. ОСОБА_5 та ОСОБА_6 до суду подано зустрічну позовну заяву до Публічного акціонерного товариства «ПроКредитБанк», третя особа ОСОБА_3 про визнання договорів поруки та зобов'язань поруки припиненими.

20.09.2016р. представником позивача на виконання ухвали Приморського районного суду м. Маріуполя від 23.08.2016р. про витребування доказів до суду надані докази.

07.09.2016р. ОСОБА_3 до суду надано заяву про забезпечення позову.

Ухвалою Приморського районного суду м. Маріуполя 07.09.2016р. заяви ОСОБА_6 та ОСОБА_3 про забезпечення позову задоволено.

12.10.2016р. та 19.10.2016р. представником позивача до суду надані письмові заперечення на зустрічну позовну заяву ОСОБА_5 та ОСОБА_6

Ухвалою Приморського районного суду м. Маріуполя від 24.10.2016р. зустрічну позовну заяву ОСОБА_5, ОСОБА_6 до Публічного акціонерного товариства «ПроКредитБанк» про визнання договорів поруки та зобов'язань поруки припиненими - залишено без розгляду.

Ухвалою Приморського районного суду м. Маріуполя від 24.10.2016р. по справі призначено судово-економічну експертизу.

20.12.2016 року до суду надійшло клопотання судового експерта Запорізького відділення Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз Доброхотова О.В., згідно якого останній просить надати додаткові матеріали, необхідні для виконання експертизи.

Ухвалою Приморського районного суду м. Маріуполя від 10.01.2017 року провадження у вищевказаній справі відновлено для розгляду зазначеного вище клопотання судового експерта Доброхотова О.В.

Ухвалою Приморського районного суду м. Маріуполя від 30.01.2017 року, клопотання судового експерта Запорізького відділення Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз Доброхотова О.В. про надання додаткових матеріалів, необхідних для виконання експертизи, задоволено, провадження у справі зупинено до отримання висновку експерта.

09.10.2017р. до суду надійшов висновок експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи.

Ухвалою Приморського районного суду м. Маріуполя від 06.11.2017 року провадження у вищевказаній справі відновлено, призначено судове засідання.

Ухвалою Приморського районного суду м. Маріуполя від 25.04.2018р. по справі призначено додаткову судово-економічну експертизу.

10.05.2018р. до суду надійшов висновок експерта за результатами проведення додаткової судово-економічної експертизи.

Вислухавши думку учасників судового розгляду, допитавши експерта, дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до Банківської ліцензії № 195, видана 13.10.2003р. ЗАТ «ПроКредитБанк», зареєстрована Національним Банком України 28.12.2000р. за номером 276, на право здійснювати банківські операції, визначені ч. 1 та п. 5-11 ч. 2 ст. 47 ЗУ «Про банки і банківську діяльність» (а.с. 236).

Відповідно до дозволу № 195-1 з додатком, виданим 13.10.2003р. ЗАТ «ПроКредитБанк», зареєстрованим Національним Банком України 28.12.2000р. за номером 276, який має банківську ліцензію за номером 195, видану Національним Банком України 13.10.2003р., на право здійснення операцій, визначених п. 1-4 ч. 2 та ч. 4 ст. 47 ЗУ «Про банки і банківську діяльність», ЗАТ «ПроКредитБанк» в тому числі має право на операції з валютними цінностями (а.с. 237-238).

Судом встановлено, що між ЗАТ "ПроКредитБанк" та ОСОБА_3 було укладено Рамкову угоду № 1280 від 26.02.2008р., відповідно до умов якої позивач здійснив кредитування ОСОБА_3 на умовах Рамкової угоди та на підставі кредитних договорів (п. 2.1 рамкової угоди) (том 1, а.с.5-7, т.2 а.с.51-53, т.3 55-57).

Між позивачем та ОСОБА_3 укладено Договір про надання траншу 8.10486/1280 від 26.02.2008р., згідно якого ОСОБА_3 було надано кредит на наступних умовах: сума кредиту 210 000 USD, процентна ставка 13,00 % річних, строк 180 місяців.

Згідно Додатку № 1 до Договору траншу 8.10486/1280 від 26.02.2008р., також викладеним в нових редакціях від 26.02.2009р., 17.04.2009р., 27.07.2009р., 22.09.2009р., 26.10.2009р., 26.11.2009р., 02.06.2010р., 10.06.2013р., встановлені графіки повернення кредиту та сплати відсотків (том 1, а.с.8-16, 18-21, 23-26, том 2, а.с.135-138).

Згідно з Додатком № 2 до Договору траншу 8.10486/1280 від 26.02.2008р., наведений розрахунок супної вартості кредиту (том 1, а.с. 17-18, том 2, а.с.139-142).

Відповідно до Договору № 1 про внесення змін до Договору траншу від 02.06.2010р. між позивачем та ОСОБА_3 були погоджені зміни до Договору про надання траншу 8.10486/1280 від 26.02.2008 р. (том 1, а.с. 22).

Факт видачі кредиту підтверджується випискою з рахунку ОСОБА_3 (том 1, а.с.27-31).

Відповідно до умов кредитних договорів (п.2.1. та п. 9.2.2.) позичальник зобов'язується здійснювати своєчасне погашення кредиту та сплачувати усі інші, передбачені цим договором платежі у порядку, визначеному кредитними договорами (том 1, а.с.5-6).

Згідно з розрахунком заборгованості, сформованим позивачем, визначена сума заборгованості ОСОБА_3 перед Банком в рамках Договору про надання траншу № 8.10486/1280 від 26.02.2008 року (т. 1 а.с. 32-35).

Як зазначив позивач, ОСОБА_3 порушила умови кредитних договорів та вимоги законодавства, не забезпечила своєчасне погашення кредиту та відсотків, внаслідок чого у неї утворилась кредитна заборгованість за кредитним договором 8.10486/1280 від 26.02.2008р., згідно розрахунки заборгованості станом на 22.01.2016р. в розмірі 186 834,47 дол. США (капітал, %, проценти за фактичне користування простроченим капіталом) та пеня, станом на 04.12.2014р. у сумі 133 126,77 грн.(том 1, а.с.3 2-35, 226-233).

Також свою позицію щодо сплати боргу за кредитним договором ОСОБА_3 підтверджує відповідними квитанціями (том 2, а.с. 113-126).

Між позивачем та ОСОБА_3 укладено Рамкову угоду № 1110 від 13.04.2005р., якою відкрито клієнту кредитну лінію терміном на 72 місяці в розмірі та на умовах, передбачених ст. 2 даної угоди. Також, між позивачем та ОСОБА_3 укладено Договір № 1 від 21.02.2008р. про внесення змін та доповнень до Рамкової угоди № 1110 від 13.04.2005р. (том 2, а.с. 105-108).

Між позивачем та ОСОБА_3 укладено Договір про надання траншу № 8.10594/1110 від 26.02.2008р., на підставі та умовах Рамкової угоди № 1110 від 13.04.2005р. (том 2, а.с. 109-111).

Між позивачем та ОСОБА_3 укладено Договір про надання траншу № 8.7951/1110-ДТ2 від 25.09.2006р., на підставі Рамкової угоди № 1110 від 13.04.2005р. (том 2, а.с. 112).

Відповідно до виписки з особового рахунку ОСОБА_3 № НОМЕР_4, наданої позивачем, вбачається рух коштів на рахунку та їх призначення за період з 13.04.2005р. по 12.09.2016р. (том 3, а.с. 35-54).

У якості забезпечення виконання зобов'язань за вищевказаними договорами про надання кредиту, 26.02.2008 року між ЗАТ "ПроКредитБанк", ОСОБА_3, ОСОБА_5 укладений договір поруки 1280-ДП2 від 26.02.2008 (том 1, а.с.38-39) та між ЗАТ "ПроКредит Банк", ОСОБА_3, ОСОБА_6 укладений договір поруки 1280-ДП1 від 26.02.2008р. (том 1, а.с. 36-37).

У якості забезпечення виконання зобов'язань за вищевказаними договорами про надання кредиту, 27.02.2008 року між ОСОБА_3 та ЗАТ "ПроКредитБанк", укладений договір іпотеки № 1280-ІД1, предмет іпотеки кв. АДРЕСА_1 (том 2, а.с. 62-64).

Згідно з висновком судового експерта Запорізького відділення Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз МЮУ за результатами проведення судово-економічної експертизи № 514/515-16 по цивільній справі № 266/30/15-ц від 29.09.2017р., у результаті проведених досліджень, експертом, в об'ємі наданих на дослідження документів, при вихідних даних, встановлених (визначених) Рамковою угодою № 1280 від 26.02.2008 року, Договором про надання траншу № 8.10486/1280 від 26.02.2008 року та Додатком № 1 до нього: розмір кредиту - 210 000,00 доларі США; строк користування -180 календарних місяців,від дати видачі кредиту включно; проценти - 13% річних,виходячи з 360 календарних днів у році; щомісячний (ануїтетний) платіж - 2682,00 доларів США;підтверджується заборгованість ОСОБА_3 по Договору про надання траншу № 8.10486/1280 від 26.02.2008 року у сумі 186 677,84 дол. США, що в гривні по курсу Національного банку України станом на 04.12.2014 року (100 долар США = 1529,6657грн.) складає 2 855 546,89грн., у т.ч.: заборгованість по «тілу» (капіталу) кредиту у сумі 180 739,40 дол. США, що еквівалентно 2 764 708,61грн.; заборгованість по процентам у сумі 5 938,44 дол. США, що еквівалентно 90 838,28грн.; не підтверджується заборгованість ОСОБА_3 по Договору про надання траншу № 8.10486/1280 від 26.02.2008 року у сумі 52,70 дол. США, що в гривні по курсу Національного банку України станом на 04.12.2014 року (100 долар США = 1529,6657грн.) складає 806,13грн., та у гривнях у сумі 133 126,77грн., у т.ч.: заборгованість по нарахованим процентам за неправомірне користування кредитом донараховані проценти) у сумі 52,70 дол. США, що еквівалентно 801,13грн.; заборгованість по нарахованій пені у сумі 133 126,77грн.

Водночас, в ході подальших проведених досліджень та розрахунків, експертом встановлено, що розмір щомісячного платежу (2682,00дол. США), який встановлений Додатком № 1 до Договору про надання траншу № 8.10486/1280 від 26.02.2008 року - «Графік повернення кредиту та сплати відсотків» не відповідає відсотковій ставці (13,00% річних), яка встановлена п.2 вказаного договору про надання траншу. Вказана сума щомісячного (ануїтетного) платежу відповідає відсотковій ставці -13,12 % річних.

На підставі вищевикладеного, у зв'язку з тим, що сума заборгованості ОСОБА_3 перед Банком в рамках Договору про надання траншу № 8.10486/1280 від 26.02.2008 року (т. 1 а.с. 32-35), визначена виходячи з суми щомісячного (ануїтетного) платежу - 2682,00 дол. США, що не відповідає розміру відсоткової ставці, яка встановлена п.2 вказаногодоговору - Банком не вірно розрахована сума заборгованості ОСОБА_3 за Рамковою угодою № 1280 від 26.02.2008 року та Договором про надання траншу № 8.10486/1280 від 26 02.2008 року, так як вказаний «Розрахунок заборгованості» не відповідає фактичним умовам Договору про надання траншу № 8.10486/1280 від 26.02.2008 року та розрахунковим документам щодо погашення кредиту.

У результаті проведених досліджень, експертом, в об'ємі наданих на дослідження документів, встановлено, що визначена ЗАТ «ПроКредитБанк» у Додатку № 2 «Розрахунок сукупної вартості кредиту» до Договору про надання траншу № 8.10486/1280 від 26.02.2008 року сукупна вартість кредиту (у вигляді реальної процентної ставки та абсолютного значення подорожчання кредиту) розрахована невірно (занижені показники), у зв'язку з тим що:

розмір щомісячного платежу (2682,00дол. США), який встановлений Додатком № 1 до Договору про надання траншу № 8.10486/1280 від 26.02.2008 року - «Графік повернення кредиту та сплати відсотків» не відповідаєвідсотковій ставці (13,00% річних),яка встановлена п.2 вказаного договору про надання траншу. Вказана сума щомісячного (ануїтетного) платежу відповідає відсотковій ставці -13,12 % річних(дивись висновок по третьому питанню);

- у розрахунку сукупної вартості кредиту (у вигляді реальної процентної ставки та абсолютного значення подорожчання кредиту) не враховані витрати, які були понесені ОСОБА_3при купівлі за кредитні гроші чотирьохкімнатної квартири (послуги нотаріуса по оформленню договору купівлі - продажу квартири від 27.02.2008р. (на дослідження не надано), державне мито (1% від вартості нерухомості), відрахування в пенсійний фонд (1% від вартості нерухомості).

Також, якщо судом буде встановлено, що предмети Іпотеки, згідно діючого законодавства України, зобов'язані бути застраховані (правове питанням, яке виходить за рамки компетенції судового експерта) або фактично були застраховані (договори страхування нерухомості та особистого страхування на дослідження не надані), тоді сума страхових внесків за усі 15 років (термін користуванням кредитом) зобов'язана бути визначена та врахована у «Розрахунку сукупної вартості кредиту», тобто бути однією із складових для розрахунку реальної процентної ставки, абсолютного значення подорожчання кредиту та відносного значення подорожчання кредиту в % до суми кредиту.

Тільки на підставі вихідних даних, визначених у Додатку № 2 до Договору траншу № 8.10486/1280 від 26.02.2008 року - «Розрахунок сукупної вартості кредиту», експертом встановлено, що за Договором про надання траншу № 8.10486/1280 від 26.02.2008 року, реальна ставка кредиту складає - 14,38%, та є вищою від реальної процентної ставки 13,26%, передбаченої даним Додатком.

Згідно з результатами здійсненого дослідження, випливає, що розмір щомісячного

платежу (2682,00дол. США), який встановлений Додатком № 1 до Договору про надання

траншу № 8.10486/1280 від 26.02.2008 року - «Графік повернення кредиту та сплати

відсотків» не відповідає відсотковій ставці (13,00% річних), яка встановлена п.2 вказаного

договору про надання траншу. Вказана сума щомісячного (ануїтетного) платежу відповідає відсотковій ставці -13,12 % річних.

У результаті проведених досліджень, експертом, в об'ємі наданих на дослідження ; документів, документально встановлено, що у сукупній вартості кредиту (Рамковій угоді № 1280 від 26.02.2008 року та Договору про надання траншу № 8.10486/1280 від 26.02.2008 року та графіках платежів до них) не відображені кошти на купівлю валюти за прогнозованим курсом (різниця між курсом НБУ та прогнозним курсом купівлі валюти ПАТ «ПроКредитБанк»).

У результаті проведених досліджень, експертом, в об'ємі наданих на дослідження документів, при вихідних даних становлених (визначених) Рамковою угодою № 1280 від 26.02.2008 року, Договором про надання траншу № 8.10486/1280 від 26.02.2008 року та Додатками до нього (у початковій та нових редакціях) ПАТ «ПроКредит Банк» правильно здійснював розрахунок списання коштів, внесених ОСОБА_3 на погашення тіла кредиту, відсотків, пені та нарахованим процентам за неправомірне користування кредитом.

Водночас, в ході подальших проведених досліджень та розрахунків, експертом встановлено, що розмір щомісячного платежу (2682,00дол. США), який встановлений Додатком № 1 до Договору про надання траншу № 8.10486/1280 від 26.02.2008 року - «Графік повернення кредиту та сплати відсотків» не відповідає відсотковій ставці (13,00% річних), яка встановлена п.2 вказаного договору про надання траншу. Вказана сума щомісячного (ануїтетного) платежу відповідає відсотковій ставці -13,12 % річних.

На підставі вищевикладеного, у зв'язку з тим, що кошти, які потрібно було внести ОСОБА_3 для погашення заборгованості по Договору про надання траншу № 8.10486/1280 від 26.02.2008 року, були самостійно визначені ЗАТ «ПроКредит Банк» у «Графікам повернення кредиту та сплати процентів» (у початковій та нових редакціях) виходячи з суми щомісячного (ануїтетного) платежу - 2682,00 дол. США, що не відповідає розміру відсоткової ставці, яка встановлена п.2 вказаного договору - ЗАТ «ПроКредит Банк», з самого початку, не вірно здійснювалось списання (розподіл) коштів, внесених ОСОБА_3 на погашення заборгованості (тіла кредиту (капіталу внеску), нарахованих відсотків і т.д.) за Рамковою угодою № 1280 від 26.02.2008 року та Договором про надання траншу № 8.10486/1280 від 26.02.2008 року.

В об'ємі наданих на дослідження документів, експертом документально встановлено, що Банком здійснювалось безумовне списання грошових коштів з даних поточних рахунків(№ НОМЕР_4 та № НОМЕР_5) в рамках погашення тіла кредиту та відсотків по Рамковій Угоді № 1280 від 26.02.2008 року та Договору про надання траншу № 8.10486/1280 від 26.02.2008 року.

Водночас, в ході проведених досліджень та розрахунків, експертом встановлено, що розмір щомісячного платежу (2682,00дол.США), який встановлений Додатком № 1 до Договору про надання траншу № 8.10486/1280 від 26.02.2008 року - «Графік повернення кредиту та сплати відсотків» не відповідає відсотковій ставці (13,00% річних), яка встановлена п.2 вказаного договору про надання - іншу. Вказана сума щомісячного (ануїтетного) платежу відповідає відсотковій ставці - 13.12 % річних.

У результаті проведених досліджень, експертом в об'ємі наданих на дослідження документів, встановлено, що визначена ЗАТ «ПроКредитБанк» у Додатку № 2 «Розрахунок сукупної вартості кредиту» до Договору про надання траншу № 8.10486/1280 від 26.02.2008 року сукупна вартість кредиту (у вигляді реальної процентної ставки та абсолютного значення подорожчання кредиту) розрахована невірно (занижені показники), у зв'язку з тим що:

- розмір щомісячного платежу (2682,00дол. США), який встановлений Додатком № 1 до Договору про надання траншу № 8.10486/1280 від 26.02.2008 року - «Графік повернення кредиту та сплати відсотків» не відповідаєвідсотковій ставці (13,00% річних),яка встановлена п.2 вказаного договору про надання траншу. Вказана сума щомісячного ануїтетного) платежу відповідає відсотковій ставці -13,12 % річних(дивись висновок по третьому питанню);

- у розрахунку сукупної вартості кредиту (у вигляді реальної процентної ставки та абсолютного значення подорожчання кредиту) не враховані витрати, які були понесені ОСОБА_3при купівлі за кредитні грошічотирьохкімнатної квартири (послуги нотаріуса по оформленню договору купівлі - продажу квартири від 27.02.2008р. (на дослідження не надано), державне мито (1% від вартості нерухомості), відрахування в пенсійний фонд (1% від вартості нерухомості)).

Тільки на підставі вихідних даних, визначених у Додатку № 2 до Договору траншу № 8.10486/1280 від 26.02.2008 року - «Розрахунок сукупної вартості кредиту», експертом встановлено, що за Договором про надання траншу № 8.10486/1280 від 26.02.2008 року, реальна ставка кредиту складає - 14,38%,та є вищою від реальної процентної ставки 13,26%, передбаченої даним Додатком (том 4, а.с. 45-103).

Згідно з додатковим висновком судового експерта Запорізького відділення Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз МЮУ за результатами проведення додаткової судово-економічної експертизи № 285-18 по цивільній справі № 266/30/15-ц від 10.05.2018р., у результаті проведених досліджень, тільки на підставі вихідних даних, визначених у Додатку № 2 до Договору траншу № 8.10486/1280 від 26.02.2008 року - «Розрахунок сукупної вартості кредиту» та з урахуванням довідок приватного нотаріуса Маріупольського нотаріального округу Апалько М.Ю. № 25/01-16 від 26.01.2018 року та № 52/01-16 від 16.02.2018 року про вартість нотаріальних послуг, сплачених ОСОБА_3 за укладення договору купівлі продажу квартири від 27.02.2008 року та двох договорів іпотеки від 27.02.2008 року, експертом, в об'ємі наданих на дослідження документів, встановлено, що реальна відсоткова ставка та абсолютне значення подорожчання кредиту за Рамковою угодою № 1280 від 26 лютого 2008 року та Договором про надання траншу № 8.10486/1280 від 26.02.2008 року, розраховані у Висновку експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи № 514/515-16 по цивільній справі № 266/30/15-ц від 29.09.2017 року, збільшаться та будуть складати: реальна відсоткова ставка кредиту - збільшиться з 14,38% до 15,12%;абсолютне значення подорожчання кредиту - збільшиться з 276 253,77 дол. США до 282 963,42 дол. США.

Допитаний в судовому засіданні судовий експерт Доброхотов О.В. пояснив, що він склав висновок, в якому наведені відповідні розрахунки та якщо взяти 6 додатків до Договору траншу, то вийде одна сума, а якщо додати Додаткові угоди, які укладені 26.05.2010р., 26.04.2011р., 10.06.2012р., то загальна сума порівняно з первісною сумою, яка повинна була сплатити ОСОБА_3 збільшилась на 24359,23 доларів. ОСОБА_3 була повідомлена, що буде змінюватися графік кредиту, всі ці угоди, договори булі підписані ОСОБА_3 та згідно умов договору, було витрачено на купівлю валюти 464620 грн. за період з 26.02.2008р. по 14.12.2014р. Первинні касові документи не збереглися, про це зазначено у висновку. Згідно з постановою правління Нацбанку №601, первинні банківські документи у даній справі повинні були зберігатися до 2013року, а потім набрала нова постанова законної сили №23, і документи повинні були зберігатися згідно неї. Всі первинні документи повинні зберігатися у кредитному досьє та зберігатися 5 років після погашення кредиту. Він у своєму клопотанні просив їх надати, але такі документи йому не було надано. Регістр бухгалтерського обліку є належним документом для розрахунку пені, а не розрахунок, який наводить банк до позовної заяви. Національний банк України не встановив чітку формулу для визначення відсоткової ставки, тому він застосував просту формулу для встановлення відсоткової ставки, яка склала 13,12%. Існують різні формули, які є вірними, однак банк у своєму договорі повинен її встановити. Частиш за все у Положенні про кредитування банку зазначається відсоткова ставка. ОСОБА_3 за весь час була внесена загальна сума і на погашення тіла, і на відсотки, і пеню - 182521,39доларів США, і ним зазначено на 38 аркуші висновку куди банк ці гроші розписав. Крім того зазначив, що згідно облікової політики банку, Банк самостійно визначає з урахуванням ставки Нацбанку України, відсоткові ставки під які він видає іпотечні кредити. По даній цивільній справі «ПроКредитБанк» визначив відсоткову ставку у розмірі 13%. В своїх договорах банки передбачають формулу, за якою визначають суму ануїтетного платежу. В той час, коли укладався договір № 1280 від 26.02.2008р., Нацбанк України не визначив єдину формулу, за якою визначається сума ануїтетного платежу. У даному випадку сума кредиту 210000,00 доларів США, строк кредитування 180 місяців, і 13% відсотків під які видається кредит. Ануїтетний платіж складається з двох сум, перша яка погашає основне тіло кредиту, і друга сума, яка погашає нараховані відсотки. 13% ділиться на 360 (так як цей метод визначений банком), помножуємо на суму заборгованості, основне тіло кредиту, помножуємо на період і ділимо на сто, і отримуємо суму відсотків, яку ми повинні відняти від ануїтетного платежу, і дізнаємося на яку суму зменшиться основна сума заборгованості. На вирішення експерта ставилося питання чи вірна сума ануїтетного платежу. В «Майкрософт Ехеl», за фінансовою функцією «PLT», можна перевірити правильність начислення ануїтетного платежу. Якщо ми введемо дані: сума кредиту 210000,00 доларів США, строк кредитування 180 місяців, і 13% відсотків річних, то отримаємо суму ануїтетного платежу, яку він зазначив у своїй експертизі. 360 днів у році застосовується лише при визначенні відсотків в графіку погашення кредиту, а ні в Інструкції, а ні в Положенні не зазначено, що береться 360 днів у році, тому він не використовував цей метод при визначенні ануїтетного платежу. При вихідних даних, графік погашення 2682, 180 місяців і 13% відсотків річних та 360 днів у році, та графік позивача - вірний. Йому на вирішення експертизи було поставлено питання: чи відповідає ануїтетний платіж 2682 тій відсотковій ставці, яку позивач визначив, тому при ануїтетному платежі 2682, відсоткова ставка повинна була визначена у розмірі 13,12%. Однак цю ставку 13,12% не можна ставити у графік погашення кредиту, оскільки вийде не вірно. Ануїтетний платіж повинен бути 2657, 01 дол. США. Банк повинен визначити відсоткову ставку, яка застосовується у кредитному договорі та була визначена у розмірі 13% річних, то виходить, що ануїтетний платіж становить не 2682, а 2657,01. Згідно базових вихідних даних, графіку погашення, ануїтетний платіж повністю відповідає умовам договору у їх сукупності, 2682 і 13% повністю відповідає. Під час проведення експертизи, при розрахунку відсоткової ставки були враховані ті дані, які визначені в умовах кредитування, які відповідали рамковій угоді і при наданні кредитного траншу.. В Інструкції № 168 визначено відповідну формулу. Однак за допомогою «PLT» ми можемо перевірити ануїтетний платіж. При перевірці графіку погашення кредиту ним був врахований п. 4.2 Рамкової Угоди, «метод 360», і графік, який розрахований банком відповідає цьому методу нарахування при базових умовах 2682 і 13% річних, з врахуванням 360 днів, і 180 місяців погашення кредиту. Було поставлено третє питання на вирішення експерту, та коли він взяв вихідні дані 13% річних, 210000,00 дол. США сума кредиту, 180 місяців, тоді виходить сума ануїтетного платежу 2657,01. Якщо перевірити відсоткову ставку, яку позивач визначив у кредитному договорі, то використовуємо 180 місяців, сума ануїтетного платежу 2682, то відсоткова ставка виходить 13,12%. Для вірного визначення графіку погашення кредиту експерту потрібна чи вірна відсотка ставка, чи вірна сума ануїтетного платежу, без цих даних неможливо нічого розрахувати, т.я. дані суперечать умовам договору. При сумі ануїтетного платежу 2682, відсоткова ставка виходить 13,12%, а при 13% сума ануїтетного платежу становить 2657,01. Якщо формула розрахунку не визначена в договорі, то розрахунок перевіряється за формулою, визначеною програмою «PLT».

Ні математичною, ні фінансовою формулами не передбачено використовувати запропонований позивачем метод «360 днів у році», тому він при перевірці правильності графіку платежу погашення заборгованості його не використовував. Якщо взяти ставку запропоновану позивачем та передбачену умовами договору - 13%*210000дол.США:360*28 днів (кількість днів з моменту видачі кредиту) = 2123,33дол.США, і вказана сума відображена у графіку. Однак, якщо взяти альтернативну ставку 13,12% і помножити її на 210000дол.США:360*28днів, то вийде зовсім інша сума, ніж та, яка передбачена у графіку.

Представник позивача зазначив, що дійсно в програмі «PLT» експерт не врахував, що необхідно враховувати не факт 360, а факт 365:360, тоді визначений в графіку ануїтетний платіж у розмірі 2682 доларів США та 13 % відсоткової ставки відповідають умовам договору та розрахунку, але зазначений факт було встановлено дослідним шляхом.

Відповідно до ст. 12 України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

В судовому засіданні достовірно встановлено та не спростовано стороною позивача - АТ «ПроКредитБанк», що щомісячний ануїтетного платіж у розмірі 2682 доларів США, встановлений Додатком № 1 до Договору про надання траншу № 8.10486/1280 від 26.02.2008 року не відповідає відсотковій ставці за кредитним договором - 13% річних а відповідає відсотковій ставці - розмірі 13, 12%.

Також судом, встановлено, що формула, за якою позивач нараховував щомісячні платежі згідно із графіком погашення заборгованості за вказаним кредитним договором, не відповідає зазначеній у договорі п.4.2. Рамкової угоди, формулі розрахунку розмірі ануїтетного платежу, таким чином позивачем не вірно розрахована сума заборгованості ОСОБА_3 за Рамковою угодою № 1280 від 26.022008 року та Договором про надання траншу№ 8.10486/1280 від 26.02.2008 року, так як вказаний розрахунок заборгованості не відповідає фактичним умовам Договору та розрахунковим документам щодо погашення кредиту.

Крім того, у зв,язку із знищенням касових документів за період до 30.06.2010 року включно банком, документально об'єктивно встановити (розрахувати) якою є сукупна вартість кредиту (у вигляді реальної процентної ставки та абсолютного значення подорожчання кредиту) за Рамковою угодою № 1280 від 26.02.2008 року та Договором про надання траншу № 8.10486/1280 від 26.02.2008 року не надається за можливе.

У сукупній вартості кредиту не відображені кошти на купівлю валюти за прогнозованим курсом, а також не враховані витрати , які були понесені ОСОБА_3 при купівлі за кредитні гроші квартири ( а.с. 37- 38 т.7).

Не спростовано позивачем і висновок судового експерта щодо реальної відсоткової ставки та абсолютного подорожчання кредиту в об,ємі наданих на дослідження документах - 14,38%, а після надання додаткових документів, які підтвердили невраховані позивачем витрати відповідачки ОСОБА_3 на нотаріальні послуги за укладання договору купівлі - продажу квартири та укладання двох договорів іпотеки від 27.02.2008 року - реальна відсоткова ставка склала 15, 12 %, а абсолютне значення подорожчання кредиту збільшилося з 276 253, 77 дол. США до 282 963,42 дол. США.

В судовому засіданні представником позивача не надано обгрунтованого розрахунку платежів, які повинна була сплатити ОСОБА_3 за вказаним кредитним договором, а у зв,язку з тим, що кошти, які потрібно було внести ОСОБА_3 для погашення заборгованості були самостійно визначені позивачем у розмірі 2682 дол. США, що не відповідає відсотковій ставці, яка встановлена в п. 2 вказаного договору, у зв,язку з чим не вірно здійснювалося списання коштів, внесених ОСОБА_3 на погашення заборгованості по кредиту.

Позивач заперечував проти призначення по справі судово-економічної експертизи, але не спростував висновки експертизи та не надав суду свій контррозрахунок з врахуванням висновку експерта, при цьому представник позивача не заперечував проти того, що експертом було встановлено не підтверджена заборгованість по Договору про надання траншу № 8.10486/1280 від 26.02.2008 року у сумі 52, 70 дол. США станом на 04.12.2014 року та не наполягав на її стягненні з відповідачів.

Не доведено позивачем і виконання умов кредитного договору щодо завчасного повідомлення боржника - ОСОБА_3. , а також поручителями ОСОБА_6, ОСОБА_5, про наявність заборгованості за кредитним, її розрахунок, а також не попереджено про автоматичну зміну Графіку, який є додатком до Договору, так як хоча позивачем суду і надано копії листів - вимог про повне дострокове погашення кредиту № 521/1 від 28.11.2014р., надіслані ОСОБА_3 ОСОБА_5 ОСОБА_6В в вимогу про погашення існуючої заборгованості у загальній сумі 186672,12дол.США та пеня у сумі 137073,15грн. (том 3, а.с. 122- 127) але відповідно до списку № 1124 вказані поштові відправлення були надіслані ОСОБА_6 без зазначення їх ім,я та по батькові, крім того доказів того, що саме відповідачі за основним позовом отримали зазначені рекомендовані листі, суду не надано (том 3, а.с. 128-130), при тому, що згідно інформації , виданої відділом реєстрації місця проживання фізичних осіб Департаменту адміністративних послуг, в квартирі АДРЕСА_1 зареєстровано 5 осіб - ОСОБА_6 ( а.с. 36 т.7).

Згідно ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, суд приходить до висновку, що висновок судової економічної експертизи є належним доказом по справі та кладе його в основу рішення.

З урахуванням викладеного, суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог АТ «ПроКредитБанку» про стягнення заборгованості за кредитним договором, так як позивач не спростував висновки судово-економічної експертизи, не навів правильних розрахунків суми заборгованості та не підтвердив належними доказами правильність зарахування коштів, які були направлені ОСОБА_3 на погашення кредиту.

Відповідно до ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Преамбулою Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

За положеннями ч.5 ст. 11, ч.ч. 1, 2, 5, 7, 18 Закону України «Про захист прав споживачів», до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець не повинен включати в договори зі споживачами умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо, всупереч принципу добросовісності, його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливими, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

Відповідно до ч.8 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачаться на користь споживача.

Правила надання банками інформації споживачу про умови кредитування та сукупність вартість кредиту, затверджена постановою правління НБУ від 10.05.2007 року № 168, яка набрала чинності 06.06.2007 року, зобов,язує банки надавати детальну інформацію про сукупну вартість кредиту.

Пунктом16 постанови № 5 Пленуму ВССУ від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» зазначено, що саме по собі зростання/коливання курсу іноземної валюти не є достатньою підставою для розірвання кредитного договору на підставі статті 652 ЦК, оскільки зазначене стосується обох сторін договору й позичальник при належній завбачливості міг, виходячи з динаміки зміни курсів валют із моменту введення в обіг національної валюти та її девальвації, передбачити в момент укладення договору можливість зміни курсу гривні України до іноземної валюти, а також можливість отримання кредиту в національній валюті.

При цьому суди повинні з'ясувати виконання банками чи іншими фінансовими установами положення статей 11, 18, 21 Закону України "Про захист прав споживачів", а також пункту 3.8 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 25 травня 2007 року № 541/13808 (щодо договорів, укладених після набрання постановою чинності), де передбачено обов'язок банків у разі надання кредиту в іноземній валюті під час укладення кредитного договору попередити споживача, що валютні ризики під час виконання зобов'язань за цим договором несе споживач.

При розгляді таких справ суди повинні враховувати, зокрема, висновки, викладені у Рішенні Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 (справа про захист прав споживачів кредитних послуг).

Спірний договір споживчого кредиту підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним та відповідало їхній внутрішній волі.

Крім того, ОСОБА_3 на момент укладання договору не заявляла додаткових вимог щодо умов спірного договору та в подальшому виконувала його умови.

Спірний договір містить повну інформацію щодо умов кредитування, періоду надання кредиту, розмір процентної ставки, перелік, розмір та бази розрахунку неустойки, період внесення платежів, відповідальність за порушення його умов.

Також сторони дійшли згоди , що погашення кредиту та процентів здійснюється у валюті кредиту - доларах США ( п. 7.3. Рамкової угоди № 1280), у зв,язку з чим ОСОБА_3 уповноважила та безвідклично доручила ПАТ «ПроКредитБанк» здійснювати договірне списання на її користь коштів з рахунків, відкритих у вказаному банку, проводити від її імені операції з купівлі-продажу необхідної валюти ( п.7.5 Рамкової угоди № 1289).

Зазначені умови відповідають і вимогам ч.3 ст. 533 ЦК України, а також ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

ОСОБА_3 обізнана з моменту підписання договору щодо оплатності кредиту, свого обов,язку вносити плату за користування кредитом, розмір процентної ставки, порядок її сплати та відповідальність за прострочення погашення кредиту, а додатками до договору встановлено графік погашення кредиту, який підписано ОСОБА_3 та відповідно до вказаного графіку нею проводилися погашення кредитної заборгованості, що підтверджується виписками з особистого рахунку № НОМЕР_4, НОМЕР_5 ( а.с., 138-145, 35-54 т.3).

Наявність договірних стосунків саме з ЗАТ «ПроКредитБанк», а не з філією, яка діяла у м. Маріуполі, підтверджується дослідженими в судовому засіданні Рамковою угодою та Договором про надання траншу.

Позивачка була проінформована про всі істотні умови договору, спосіб та термін погашення кредиту, його сукупну вартість, таким чином підстав визнавати кредитний договір недійсним у цілому визнавати підстав не мається.

Не є підставою визнання кредитного договору недійсним посилання представника позивачки за зустрічним позовом ОСОБА_4 на встановлені висновком судової бухгалтерської експертизи неправильно визначений ауітентний платіж, розмір процентної ставки, а також доводи щодо порушення банком порядку зарахування коштів на погашення кредиту, оскільки такі посилання позивача стосуються правильності розрахунку кредитної заборгованості, а не дійсності правочину, на підставі яких у ОСОБА_3 виникли договірні правовідносини з банком.

Таким чином, з урахуванням наведеного суд вважає, що вимоги позивачки ОСОБА_3 за зустрічним позовом про визнання недійсними Рамкової угоди № 1280 від 26.02.2008р., Договору кредитного траншу №8.10486/1280 від 26.02.2008р., договору про внесення змін до договору траншу №1 від 02.06.2010р. є необґрунтованими та задоволенню не підлагають.

В іншій частині зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 про визнання недійсними Договору іпотеки від 27.02.2008р. №1280-ІД2; Договору іпотеки від 27.02.2008р. №1280-ІД1; Договору поруки № 1280-дпІ від 26.02.2008 року; договору поруки № 1280-дп2 від 26.02.2008р., як похідними від основного кредитного договору, який вона просила визнати недійсним, слід також відмовити, оскільки основне зобов,язання залишається дійсним.

Щодо клопотання позивача за основним позовом про застосування до зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 строку позовної давності, суд приходить до наступного висновку.

Пунктом 12.3 Рамкової угоди № 1280 від 26.02.2008 року було встановлено, що всіх вимог, що випливають з Угоди та Кредитних договорів встановлюється позовна давність у 5 років, включаючи вимоги щодо яких законодавством встановлена спеціальна чи обмежена позовна давність.

Крім того, відповідно до ст.. 261 ЦК України, перебіг позовної давності щодо визнання правочинів недійсними обчислюється не з моменту вчинення правочину, а з моменту, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення свого права.

ОСОБА_3 дізналася про порушення свого права шляхом отримання 16.03.2015 року копії заочного рішення по зазначеній цивільній справі, позов про захист порушеного права продала до суду в межах строку позовної давності, тобто 23.01.2016 року, таким чином підстав для застосування до зустрічних позовних вимог строку позовної давності суд не вбачає.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 12, 81, 89, 130, 141, 223, 263-265 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовної заяви Акціонерного товариства «ПроКредитБанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

У задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_3 до Акціонерного товариства «ПроКредитБанк» про захист порушеного права споживача фінансових послуг та визнання недійсними: рамкової угоди № 1280 від 26.02.2008р., договору кредитного траншу №8.10486/1280 від 26.02.2008р., договору про внесення змін до договору траншу №1 від 02.06.2010р.; договору іпотеки від 27.02.2008р. №1280-ІД2; договору іпотеки від 27.02.2008р. №1280-ІД1; договору поруки № 1280-дпІ від 26.02.2008 року; договору поруки № 1280-дп2 від 26.02.2008р. - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Донецького апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або в разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарг подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Дата складання повного судового рішення - 04.04.2019 року.

Суддя: Курбанова Н. М.

Акціонерне товариство «ПроКредитБанк», ЄДРПОУ 21677333, місцезнаходження: м. Київ, пр. Перемоги, буд. 107а

ОСОБА_3, РНОКПП НОМЕР_1, яка мешкає: АДРЕСА_1

ОСОБА_5, РНОКПП НОМЕР_2, яка мешкає: АДРЕСА_1

ОСОБА_6, РНОКПП НОМЕР_3, який мешкає: АДРЕСА_1