Рішення № 8100305, 02.02.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" лютого 2010 р. Справа № 42/305-09 (н.р. 29/551-08)

вх. номер

Судова колегія господарського суду у складі :

головуючий суддя

судді:

при секретарі судовогозасідання Сінченко І.В.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

1-відповідача - не з'явився

2-відповідача - Кліндухов П.В. (дов.), Пашун Л.П. (директор)

розглянувши матеріали справи за позовом: ТОВ фірма "Пранк", м. Харків

до 1.ПФ "Кібела", м. Мерефа Харківської області

2.ТОВ транспортно-експедиційного підприємства "Чумацький шлях", м.Київ

про визнання дій неправомірними та стягнення збитків 78176,43 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ТОВ фірма "Пранк", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до ПФ "Кібела" та ТОВ "Чумацький шлях", в якому просить суд:

- визнати дії ТОВ "Чумацький шлях" щодо невиконання зобов'язання за договором перевезення зовнішньоторгових та транзитних вантажів № 220/05/07 від 20.04.2007 р., укладеного між ПФ "Кібела" та ТОВ "Чумацький шлях" незаконними;

- стягнути з ПФ "Кібела" та ТОВ "Чумацький шлях" на користь позивача суму збитків та штрафних санкцій у розмірі 78 176,43 грн.

В обґрунтування своєї позовної заяви, позивач зазначає, що підставою для подання позову стало невиконання відповідачами своїх зобов'язань щодо постачання побутової техніки на суму 65801,50 гривень за договором поставки № 01/12/2006 від 01.12.2006р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою “Пранк” та Приватною фірмою “Кібела”, та за договором перевезення зовнішньоторгових та транзитних вантажів № 220/05/07 від 20.04.2007р., укладеного між ПФ “Кібела” та ТОВ ТЕП “Чумацький шлях”.

Рішенням господарського суду Харківської області від 25.06.2009 р. :

- позов ТОВ фірма "Пранк" до ПФ "Кібела" залишено без розгляду;

- провадження у справі в частині позовних вимог ТОВ фірма "Пранк" до ТОВ "Чумацький шлях" щодо визнання незаконними дій останнього припинено на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України;

- в позові ТОВ фірма "Пранк" до ТОВ "Чумацький шлях" в частині стягнення суми збитків та штрафних санкцій відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 15.10.2009р. задоволено касаційну скаргу ТОВ фірма "Пранк", рішення господарського суду Харківської області від 25.06.2009 р. у справі №29/551-08 скасовано, справу направлено на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 06.11.2009р. справа призначена до розгляду в судовому засіданні на 03.12.2009р.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 03.12.2009р. розгляд справи був відкладений на 17.12.2009р., у зв'язку з неявкою позивача та 1-відповідача.

В слуханні справи 17.12.2009р. оголошена перерва до 11.01.2010р. о 12:00 год.

Ухвалою заступника голови суду від 11.01.2010р. строк розгляду справи продовжений на підставі ч.3 ст.69 ГПК України на один місяць до 11.02.2010р.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 17.12.2009р. розгляд справи був відкладений на 26.01.2010р. для вирішення клопотання позивача про призначення колегіального складу суду для розгляду даної справи.

Ухвалою заступника голови суду від 12.01.2010р. для розгляду справи призначена судова колегія у складі : головуючий суддя Яризько В.О., суддів Мамалуй О.О. та Присяжнюк О.О.

В слуханні справи 26.01.2010р. оголошена перерва до 02.02.2010р. о 16:00 год.

26.01.2010р. від 1-відповідача - ПФ "Кібела" через канцелярію суду надійшла зустрічна позовна заява до ТОВ фірми "Пранк" про розірвання договору поставки № 01/12/2006 від 01.12.2006р., про зобов'язання ТОВ фірми "Пранк" укласти з ПФ "Кібела" додаткову угоду до договору поставки № 01/12/2006 від 01.12.2006р. про його розірвання, а також про визнання зобов'язань за договором поставки № 01/12/2006 від 01.12.2006р. припиненими з 12.08.2007р.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 26.01.2010р. зустрічна позовна заява повернута ПФ "Кібела" на підставі п.10 ч.1 ст. 60 ГПК України.

У судове засідання 02.02.2010р. позивач не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Колегія суддів встановила, що позивач не з'являвся в судові засідання, призначені на 03.12.2009р., 26.01.2010р., про час та місце проведення яких був повідомлений належним чином.

Також з матеріалів справи вбачається, що позивач був присутній у судових засіданнях 17.12.2009р. (додаткових документів не надавав), 11.02.2010р. (в якому заявив клопотання про призначення колегіального складу суду).

Колегія суддів зазначає, що згідно ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Позивач правами, передбаченими ст. 22 ГПК України, не скористався, процесуальне право на участь у судовому засіданні не реалізував, хоча судом були створені належні умови.

1-відповідач - ПФ "Кібела" в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Від 1-відповідача через канцелярію суду 02.02.2010р. надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення апеляційної скарги ПФ "Кібела" на ухвалу господарського суду Харківської області від 26.01.2010р. про повернення зустрічної позовної заяви.

Також колегією суддів встановлено, що 1-відповідач не з'явився в судові засідання по даній справі, призначені на 03.12.2009р., 17.12.2009р., 11.01.2010р., 26.01.2010р., про час та місце проведення яких повідомлювався належним чином.

1-відповідач про причини неявки суду не повідомлював, відзив на позов та додаткових документів не надав.

Враховуючи те, що норми ст.38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розгляд справи на підставі ст. 75 ГПК України за наявними у справі документами.

2- відповідач проти позову заперечує. В обґрунтування своїх заперечень проти позову посилається на те, що у нього немає жодних господарських відносин з позивачем, він не є стороною договору № 01/12/2006р., укладеного між позивачем та 1-відповідачем, а позивач не є стороною договору № 220/05/07 від 20.04.2007р., укладеного між відповідачами. Також 2-відповідач зазначає, що позивачем невірно трактується солідарна відповідальність, яка в даному випадку не може застосовуватись.

Крім того 2-відповідачем заявлено клопотання про стягнення з позивача суми оплати послуг адвоката в розмірі 20000,00 грн. 2-відповідач зазначає, що у зв'язку з поданням позивачем даного позову він був вимушений звернутись за юридичною допомогою до адвоката, вартість послуг якого склала 20000,00 грн.

Розглянувши клопотання 1-відповідача про зупинення провадження у справі, колегія суддів зазначає, що оскарження ухвали про повернення зустрічної позовної заяви не перешкоджає подальшому розгляду даної справи, у зв'язку з чим підстави для зупинення провадження відсутні, тому відмовляє в задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі.

Вислухавши представника 2-відповідача, розглянувши матеріали справи, колегія суддів встановила наступне.

01 грудня 2006 року між Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою “Пранк” (позивач) та Приватною фірмою “Кібела” (1-відповідач) було укладено Договір № 01/12/2006.

Згідно з умовами договору 1-відповідач зобов'язався передати у власність позивача товар в порядку, строки, встановлені цим договором, а також в визначеній кількості та по узгодженій ціні, а позивач, відповідно, зобов'язався прийняти та оплатити товар.

Кількість та асортимент кожної партії товару зазначаються в накладній, що складається на підставі замовлення покупця - позивача у справі (п.1.2 Договору), поставка конкретної партії товару здійснюється на підставі замовлення, які можуть надаватись за допомогою електронної пошти, факсимільного зв'язку або засобами зв'язку, що забезпечують фіксування тексту та дати замовлення, замовлення повинно містити наступну інформацію : асортимент товару, кількість товару, дату поставки товару (п.2.1 Договору).

Як зазначає позивач, за умовами даного договору 04.08.2007 року 1-відповідач повинен був поставити товар на загальну суму 65 801,50 грн.

Колегія суддів зазначає, що позивачем до матеріалів справи не надано доказів направлення на адресу 1-відповідача замовлення на товар загальною вартістю 65801,50 грн., а також не надано доказів погодження сторонами строків поставки товару.

Тому посилання позивача на те, що 1-відповідач повинен був поставити 04.08.2009р. партію товару вартістю 65801,50 грн. документально не підтверджені.

Також до матеріалів справи надана копія договору № 220/05/07 від 20.04.2007р. року про перевезення зовнішньоторгових та транзитних вантажів, укладеного між 1-відповідачем та 2-відповідачем, відповідно до умов якого ПФ "Кібела" (замовник) доручає, а ТОВ ТЕП "Чумацький шлях" (перевізник) приймає на себе зобов'язання щодо здійснення послуг по перевезенню вантажів в міжнародному сполученні та на території України (п.1.1), перевізник здійснює комплекс послуг по даному договору на підставі заявок замовника (п. 1.2).

Таким чином колегією суддів встановлено, що сторонами договорів № 01/12/2006 від 01.12.2006р. та № 220/05/07 від 20.04.2007р. є різні суб'єкти підприємницької діяльності, крім того дані договори є різними по своїй правовій природі.

Дослідивши тексти договорів, колегія суддів не вбачає наявності зв'язку між невиконанням умов договору № 220/05/07 від 20.04.2007р. та договору № 01/12/2006 від 01.12.2006р.

Згідно статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до вимог статті 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна із сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Ст. 629 ЦК України, передбачено, що умови договору є обов'язковими виключно для сторін такого договору, а ст. 511 ЦК України, регламентує, що зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи.

Колегія суддів вважає помилковим посилання позивача на статтю 541 ЦК України, якою передбачено, що солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання, оскільки з наданих матеріалів справи та вищезазначених договорів не вбачається неподільність предмета зобов'язання за договорами № 220/05/07 від 20.04.2007р. та договору № 01/12/2006 від 01.12.2006р.

Так, у 1-відповідача є зобов'язання щодо поставки певного товару позивачу, а у 2-відповідача є зобов'язання перед 1-відповідачем щодо перевезення товару, однак у 2-відповідача не виникає зобов'язання поставки певного товару позивачу, тобто в даному випадку перевезення вантажів 2-відповідачем не є виконанням зобов'язання покладеним боржником (1-відповідачем) на іншу особу.

Другий відповідач не зобов'язувався перед позивачем нести солідарну відповідальність за невиконання ПФ “Кібела” своїх зобов'язань перед позивачем за договором поставки № 01/12/2006.

Також, ні договором перевезення № 220/05/07 ні будь - яким іншим договором та нормами діючого законодавства України не встановлений обов'язок Перевізника відповідати із Замовником (ПФ “Кібела”) перед контрагентами чи партнерами останнього.

Позивач не є стороною договору № 220/05/07 перевезення зовнішньоторгових та транзитних вантажів від 20.04.2007р., а отже не може пред'являти претензії щодо дій ТОВ ТЕП "Чумацький шлях" по виконанню або невиконанню зобов'язань за даним договором, тому колегія суддів відмовляє в задоволенні позовних вимог про визнання дій ТОВ "Чумацький шлях" щодо невиконання зобов'язання за договором перевезення зовнішньоторгових та транзитних вантажів № 220/05/07 від 20.04.2007 р., укладеного між ПФ "Кібела" та ТОВ "Чумацький шлях" незаконними.

Стосовно стягнення збитків, суд зазначає, що згідно статті 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Статтею 224 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. Відповідно до статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною. При визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов'язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків.

Відповідно до статті 226 ГК України учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов'язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб'єктам, - зобов'язаний відшкодувати на вимогу цих суб'єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі.

З аналізу зазначених норм витікає, що за завдані збитки відповідає боржник, який порушив зобов'язання, оскільки ТОВ ТЕП "Чумацький шлях" не є стороною договору № 01/12/2006 від 01.12.2006 р., та, як вже зазначалось, не має зобов'язань перед ТОВ фірмою "Пранк", то вимога позивача щодо стягнення збитків з 2-відповідача заявлена необґрунтовано.

Крім того, як вже зазначалось, позивачем до матеріалів справи не надано доказів того, що 1-відповідач саме в строк 04.08.2009р. повинен був поставити партію товару вартістю 65801,50 грн., а отже розрахунок пені та штрафу за невиконання зобов'язань за договором № 01/12/2006р. від 01.12.2006р. документально не підтверджений, тому не може бути прийнятий судом.

Також позивачем не обґрунтовано та документально не підтверджений зв'язок між сплатою Приватній фірмі "Віка" та Приватній фірмі "Валькірія" штрафних санкцій та невиконанням 1-відповідачем своїх зобов'язань за договором № 01/12/2006р. від 01.12.2006р.

Суд зазначає, що позивачем не доведена необхідність в укладанні договору перевезення з ПФ "Віка", оскільки за умовами договору № 01/12/2006р. поставка відбувалась на умовах EXW Франко-завод (місце зазначене), місце поставки - м. Харків, "склад покупця", за домовленістю сторін поставка може здійснюватись на інших умовах (п.2.2), тобто позивач мав можливість визначити місце поставки товару 1-відповідачем на склад, де даний товар буде зберігатись, при цьому не укладаючи додаткового договору на перевезення товару.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає позовні вимоги нормативно та документально необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно з положеннями статті 49 ГПК України державне мито покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при відмові в позові - на позивача.

Таким чином, оскільки суд відмовляє в задоволенні позовних вимог, державне мито та судові витрати покладаються на позивача.

Так колегією суддів встановлено, що в позовній заяві заявлено 2 вимоги : майнового та немайнового характеру.

Згідно п.п."б" п.2 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито” із позовних заяв немайнового характеру сума державного мита складає 85,00 грн.

Згідно з п.п."а" п.2 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито” сума державного мита із заяв майнового характеру складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Сума позову складає 78176,43 грн., отже згідно з п.п."а" п.2 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито” сума державного мита складає 781,76 грн.; а загальна сума державного мита по даній справі складає 866,76 грн.

Згідно квитанції № 24527653 від 14.11.2008р. позивачем сплачено державне мито в сумі 320,00 грн., тобто в сумі меншій, ніж належить до сплати.

Таким чином, колегія суддів вважає за необхідне стягнути з позивача на користь державного бюджету державне мито в сумі 546,76 грн.

Крім того 2-відповідачем заявлено клопотання про стягнення з позивача суми оплати послуг адвоката в розмірі 20000,00 грн.

В обґрунтування свого клопотання 2-відповідачем надана угода № 15/12-2008 від 15.12.2008р., укладена між ТОВ ТЕП "Чумацький шлях" (замовник) та адвокатом Кліндуховим П.В., згідно умов якої замовник доручає, а адвокат бере на себе обов2язок надати послуги по представленню інтересів замовника в господарському суді Харківської області як відповідача по справі № 29/551-08 за позовом ТОВ "Пранк" про визнання неправомірними дій та стягнення збитків.

Згідно п.4.1 угоди вартість послуг визначена в сумі 20000,00 грн.

2-відповідачем надана ксерокопія квитанції до прибуткового касового ордеру № 12/01-10 від 12.01.2010р. про сплату на користь адвоката Кліндухова П.В. 20000,00 грн.

Також до клопотання надана ксерокопія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 180н від 17.10.2007р. гр.Кліндухова Павла Володимировича.

Розглянувши клопотання 2-відповідача, додані до нього документи та матеріали справи, колегія суддів зазначає, що відповідно до п.2.1 угоди № 15/12-2008 від 15.12.2008р. адвокат бере на себе обов'язок по виконанню наступного комплексу юридичних послуг, в т.ч. представництво інтересів Замовника в господарському суді Харківської області:

а) підготовка та подання заяв, запитів, клопотань, пояснень, претензій, відповідей на претензії, позовних заяв та інших документів;

б) виконання повноважень представника Замовника при розгляді справ в господарському суді, а також, в разі необхідності, Апеляційному господарському суді, Вищому господарському суді України та Верховному суді України.

Як витікає із суті позовних вимог, спір по даній справі не є таким, що представляє велику складність.

Так, 2-відповідачем по даній справі подавалось лише клопотання про скасування заходів забезпечення позову на 1 аркуші (т.1 а.с. 88), яке складено директором 2-відповідача від руки, а також був поданий відзив на позов на 2-х аркушах (т.1. ас.94-95) без надання додаткових документів, тобто 2-відповідачу не було необхідності в збиранні додаткових документів та доказів в обґрунтування своєї позиції по справі. При новому розгляді справи 2-відповідачем не надавалось додаткове обґрунтування своєї позиції, лише 26.01.2010р. заявлено клопотання про відшкодування йому витрат на послуги адвоката.

Також колегією суддів встановлено, що адвокат Кліндухов був присутній при першому розгляді даної справи лише один раз у судовому засіданні, в якому було прийнято рішення по справі, один раз був присутній при розгляді справи в Вищому господарському суді України та в чотирьох засіданнях з п'яти, які відбувались після повернення матеріалів справи з Вищого господарського суду України на новий розгляд.

Згідно статті 12 Закону України "Про адвокатуру" оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Згідно ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Враховуючи вищевикладене, а також принцип справедливості, добросовісності та розумності, колегія суддів вважає необґрунтованою плату за послуги адвоката в сумі 20000,00 грн. Враховуючи те, що відповідач вимушений був звернутись до адвоката за юридичною допомогою, у зв'язку з поданням позивачем необґрунтованого позову, а також адекватність діям, що були виконані адвокатом по даній справі, а також враховуючи практику, що склалася в сфері оплати послуг адвокатів, колегія суддів вважає за можливе задовольнити клопотання 2-відповідача частково та стягнути з позивача на користь 2-відповідача витрати на послуги адвоката в розмірі 10% від суми позову, а саме в сумі 7800,00 грн.

Керуючись ст.ст. 22, 32-34, 43, 44 - 49, 75, 79, 82-85 ГПК України, колегія суддів

ВИРІШИЛА:

В задоволенні клопотання ПФ "Кібела" про зупинення провадження у справі відмовити.

В задоволенні позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Пранк" (61124 м. Харків, пр-т Гагаріна, 167/1, код ЄДРПОУ 23468734, п/р 26002000119106 у відділенні №2 ВАТ "Укрексімбанк", філія м. Харкова МФО 351618) на користь державного бюджету України (одержувач - УДК у м. Харкові, № рахунку 31110095700002, код ЄДРПОУ 24134490, код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності банку 095, банк одержувача - ГУДКУ у Харківській обл., МФО 851011) державне мито в сумі 546,76 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Пранк" (61124 м. Харків, пр-т Гагаріна, 167/1, код ЄДРПОУ 23468734, п/р 26002000119106 у відділенні №2 ВАТ "Укрексімбанк", філія м. Харкова МФО 351618) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційне підприємство "Чумацький шлях" (02099 м. Київ, вул.Бориспільська, 9, р/р 26000028192651 в Київській міській філії АКБ "Укрсоцбанк" МФО 322012, код 32070461) витрати на послуги адвоката в сумі 7800,00 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Головуючий суддя

суддя

суддя