Рішення № 8100295, 01.02.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" лютого 2010 р. Справа № 60/241-09

вх. № 9048/4-60

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

прокурора - Сотник О.О., посв. № 174 від 29.08.08р. ;

позивача - Марінушкіна Л.В. довіреність №08-11/2908 від 30.12.09 р.

відповідача - ОСОБА_1 довіреність б/н від 27.04.09 р.;

розглянувши справу за позовом Прокурора Орджонікідзевського району м. Харкова в інтересах держави- в особі Харківської міської ради, м. Харків

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, м. Харків

про звільнення земельної ділянки, приведення її в придатний для використання стан та повернення земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Орджонікідзевського району м. Харкова звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Харківської міської ради про зобов"язання фізичної особи підприємця ОСОБА_3 (відповідача) звільнити земельну ділянку розташовану за адресою: АДРЕСА_1 привести ії в придатний для використання стан та повернути Харківській міській раді.

Ухвалою заступника голови господарського суду від 25 листопада 2009 року у зв'язку з знаходженням на лікарняному судді Чистяковоі І.О., справу для подальшого розгляду передано судді Светлічному Ю.В.

Ухвалою заступника голови господарського суду від 21 грудня 2009 року продовжено строк розгляду справи на один місяць до 03 лютого 2010 р.

У судовому засіданні 20 січня 2010 року прокурор надав заяву про зміну позовних вимог, в якій просив розірвати договір оренди землі від 20 серпня 2008 року, винести рішення яким зобов"язати ФОП ОСОБА_4 звільнити земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 привести ії в придатний для використання стан та повернути Харківській міській раді. Враховуючи, що згідно ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, суд приймає заяву позивача як таку, що не суперечить інтересам сторін та діючому законодавству та продовжує розгляд справи з урахуванням цих змін.

Представник прокуратури підтримує позовні вимоги з урахуванням змін від 20.01.10 р. в повному обсязі та просить позов задовольнити.

Присутній преддставник позивача у судовому засіданні позову прокуратури Орджонікідзевського району заперечує, пояснив, що будь-яких зауважень щодо неналежного виконання відповідачем умов договору оренди земельної ділянки від 20.08.2008р. не має. Земельна ділянка відповідачем використовується за її цільовим призначенням.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечує, з підстав викладених у запереченнях на позов вх.№1773, які долучені судом до матеріалів справи.

У судовому засіданні 01 лютого 2010 р. оголошувалась перерва до 14-00.

Представник прокуратури після перви не з"явився.

Враховуючи те, що норми ст.38 ГПК України щодо обовязку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а також вважає за можливе розгляд справи за позовною заявою позивача за наявними у справі матеріалами і документами.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, пояснення їх повноважних представників, всебічно та повно зясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, обєктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

На підставі договору купівлі-продажу від 02.12.2004р., посвідченого нотаріально та зареєстрованого в реєстрі за № 3998, відповідачем придбано нерухоме майно - нежитлова" будівля магазину АДРЕСА_1, загальною площею 213,1 кв. м. Право власності зареєстровано в КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" 06.12.2004 року номер запису: 2131, 2132 в книзі: 1.

20.08.2008 року між позивачем та відповідачем заключений договір оренди землі зі строком дії договору до 01.06.2012 р.

Відповідно до умов договору орендодавець (позивач) на підставі рішення 14 сесії Харківської міської ради 5 скликання від 04.07.2007 року №140/07 "Про припинення та надання юридичним та фізичним особам у користування земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель та споруд" надав, а орендар (відповідач) прийняв в строкове платне користування земельну ділянку (загальною площею 0,0515 га.) несільськогосподарського призначення - землі житлової та громадської забудови, розташовану за адресою: АДРЕСА_1

На наданій відповідачем земельній ділянці ФОП ОСОБА_3 самовільно побудував нежитлову будівлю складу літ. "Б-1", що також розташована за адресою АДРЕСА_1.

Згідно технічного паспорту виготовленого станом на 03.03.2009 року Комунальним підприємством "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" загальна площа нежитлової будівлі складу літери "Б-1" складає 62,7 кв. м.

Отже, позивач за власні кошти з метою реалізації змісту права власності побудував та експлуатує належне йому майно. Відповідно до ст.ЗЗ1 ЦК України, право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва. Тобто право власності на нову річ виникає в той момент, коли в результаті виготовлення чи створення з'являється об'єкт, який може кваліфікуватись як нова річ.

На замовлення відповідача ТОВ "ГРАДСІЛЬБУДПРОЕКТ" (код ЄДРПОУ 32238725, державна ліцензія серія АВ № 445596, строк дії ліцензії з 23.12.2008 року по 23.12.2013року) надало Технічний висновок "Про стан технічних конструкцій нежитлової будівлі літ. "Б-1" та визначення можливості її подальшої експлуатації за адресою: АДРЕСА_1

Відповідно до зазначеного висновку експлуатація нежитлової будівлі літ. "Б-1" за адресою: АДРЕСА_1, можлива. Технічні рішення, застосовані при будівництві відповідають вимогам діючих норм та правил державних стандартів.

Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» від01.07.2004р. та п. 1.5. «Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме мано», затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002р. № 7/5, обовязковій реєстрації прав підлягає право власності на нерухоме майно юридичних осіб. Згідно положень Цивільного кодексу зазначені нежитлові будівлі відносяться до обєктів нерухомого майна, тобто до обєктів, право власності на які підлягає обовязковій державній реєстрації.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

Зміст права власності становлять три складові (ст. 317 ЦК України): право володіння, користування та розпорядження своїм майном. Володіння майном - це юридично закріплена можливість фактично мати майно, впливати на нього в будь-який момент, здійснювати щодо такого майна свою волю.

Право користування полягає в юридично закріпленій можливості власника використовувати корисні якості майна для себе, мати з цього певний зиск та вигоду. Право розпорядження - це можливість власника установлювати, змінювати та припиняти юридичне існування майна.

Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, з правочинів.

Згідно частини 1 статті 332 Цивільного кодексу України переробкою є використання однієї речі (матеріалу), в результаті чого створюється нова річ.

Статтею 376 Цивільного кодексу України передбачено, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Частина 5 статті 11 Цивільного кодексу України визначає, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати за рішенням суду.

Згідно ч. 2 ст. 386 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Власник або інша заінтересована особа мають право звернутися до суду за забезпеченням права власності, пов'язаних з усуненням перешкод, які заважають власнику або Іншому титульному володільцеві здійснювати в повній мірі та беззаперечно свої права володіння та розпорядження майном.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільного права є його визнання.

Враховуючи викладене, рішенням господарського суду Харківської області від 12.05.2009р. по справі №29/195-09, що набрало чинності, визнано за ФОП ОСОБА_3 (відповідачем) право власності на нежитлову будівлю складу літ. «Б-1» загальною площею 62,7 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вищезазначене та те що, будь-яких заперечень з боку позивача щодо невиконання, або неналежного виконання відповідачем умов договору оренди земельної ділянки від 20.08.2008р. не висловлювалось. Земельна ділянка використовується за її цільовим призначенням, підстави щодо розірвання зазначеного договору оренди землі у даний час відсутні, тому позовні вимоги прокурора задоволенню не підлягають.

Враховуючи наведене, керуючись статтями 6, 8, 19, 41, 42, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 316, 317, 328, 332, 376, 386, 392 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 33, 43, 47-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Повний текст рішення підписано 02.02.2010р.

Суддя

Справа №60/241-09