Рішення № 8100136, 25.02.2010, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" лютого 2010 р. Справа № 18/16

За позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Стелла Пак Україна"

до відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Тема-Рівне"

про стягнення заборгованості та пені за договором дистриб'юції в сумі 3 391 грн. 02 коп.

Суддя Гудак А. В.

Представники:

Від позивача : Проскуровський В.В. дов.26 від 03.01.10р.

Від відповідача : Костенко В.В. керівник

Статті 20, 22, 91, 107 Господарського процесуального кодексу України судом роз'яснені.

Відводи з підстав, передбачених статтею 20 ГПК України, відсутні.

Протокол судового засідання складено відповідно до статті 811 ГПК України.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач - ТзОВ "Стела Пак Україна" звернувся до господарського суду із позовом про стягнення з відповідача ТзОВ "Тема-Рівне" 3391грн. 02 коп. в т.ч. 2661,54грн. - суми основного боргу, пені в сумі 729,48 грн.

Представник позивача в судовому засіданні 25.02.10 позовні вимоги підтвердив в сумі 3391,02 грн., а також просить стягнути судові витрати: державне мито 102 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн.

Представник відповідача подав відзив на позов від 03.02.10 № 81 (а.с.25), з якого вбачається невизнання відповідачем заявлених позивачем позовних вимог в сумі 3391,02 грн., просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши наявні в матеріалах справи і дослідженні в судовому засіданні докази, суд –

          ВСТАНОВИВ:

Між ТзОВ "Стела Пак Україна" ( Постачальник) та ТзОВ "Тема-Рівне" (Дистриб'ютор) укладено Договір Дистриб"юції б/н від 01.02.2008 року ( а.с.30-34).

Згідно умов укладеного Договору дистриб"юції б/н від 01.02.2008 року (надалі по тексту - Договір) Позивач зобов'язується передати, а Відповідач прийняти та оплатити продукцію під торговою маркою «Домовичок», "Stella".

Пункт 1.2 договору визначає, що асортимент, кількість продукції, що поставляється, визначається сторонами в товарних накладних, які є невід'ємною частиною Договору дистриб"юції б/н від 01.02.2008 року.

Підпунктами 3.2.9 та 3.2.10 п.3.2 договору визначено, що відповідач ( дистриб"ютор) зобов"язаний приймати товар на склад продукцію поставлену постачальником у відповідності до супровідних документів ( товарно-транспортні накладні, сертифікати якості і відповідності); проводити оплату за отриману продукцію у повному об"ємі і в точній відповідності до умов і термінів, що передбачені даним договором.

Датою отримання продукції є дата приймання продукції на склад відповідача, факт приймання продукції на склад відповідача підтверджується відмітками на товарно-супровідних документах п.п.4.9.3 п.4 договору. Згідно із 6.1 договору позивач надає відповідачу відтермінування платежу не більше 30 календарних днів з моменту отримання продукції відповідачем, що передбачено в п.п. 4.9.3 даного договору. Пунктом 6.2 договору визначено, що оплата за продукцію здійснюється відповідачем шляхом перерахування коштів на р/р позивача. При здійсненні оплати відповідач вказує реквізити накладної чи рахунку-фактури, на основі яких здійснюється перерахування грошових коштів.

Як свідчать матеріали справи, Позивач відвантажив Відповідачу продукцію на суму 6193 грн. 10коп., що підтверджено видатковою накладною № РН-0002194 від 31.07.08 (а.с.11).

Відповідачем було повернуто частину товару по отриманій видатковій накладній, зокрема по накладних: № Т-00016213 від 10.11.08; № Т-00016214 від 10.11.08; № Т-00016218 від 10.11.08. Всього повернуто товару на загальну суму 3531,56 грн.

Таким чином, заборгованість за поставлений товар становить 2661,54 грн. ( 6193,10 грн.-3531,56 грн.), що і не заперечується представником відповідача та підтверджується актом звірки взаєморозрахунків від 03.12.08, який підписаний обома сторонами та скріплений печатками (а.с.12).

Однак, представник відповідача вважає, що в даному випадку існують позадоговірні стосунки, оскільки договір неукладений, так як не погоджено між сторонами істотних умов щодо предмету договору та ціни товару, претензійна заява від 12.12.08 не є вимогою у розумінні ч.2 ст.530 ЦК України, щодо строку оплати накладної № РН-0002194 від 31.07.08, підставою для її виставлення є неукладений договір дистриб"юції б/н від 01.02.08 , а тому відсутні підстави для задоволення претензійної заяви. Відтак, зазначає, що товар в сумі 2661,54 грн. отримував, по якому строк оплати не настав, оскільки відсутня вимога про оплату.

Дані твердження відповідача судом до уваги не приймаються, оскільки спростовуються доказами наявними в матеріалах справи, зокрема умовами договору, який є чинним, накладною на отримання товару, актом звірки. Належних доказів щодо його нечинності представником відповідача суду не надано.

Відповідно до п.6.1 Договору Постачальник надає Дистриб'ютору відтермінування платежу не більше 30 календарних днів з моменту отримання продукції Дистриб"ютором, що передбачено у пункті 4.9.3 Договору.

У відповідності до вимог ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до Закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. У разі порушення зобов'язання настають наслідки встановлені договором або Законом ( ст. 611 ЦК України ).

З метою досудового врегулювання спору, Позивач направив на адресу Відповідача претензію № 60 від 12.12.08р. на суму 2661,54 грн. (а.с.17), яка отримана останнім -16.12.08 залишена відповідачем без відповіді та повідомлення про те, що між сторонами є недоговірні зобов"язання, а позадоговірні. А тому, отримання даної претензії відповідачем та залишення її без відповідного реагування, спростовує доводи відповідача про позадоговірні відносини між сторонами.

Статтею 230 ГК України, встановлено, що у разі порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити штрафні санкції (господарські санкції) у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня). Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою ( штрафом, пенею), є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Відповідно до п. 7.1 Договору, у випадку порушення термінів оплати продукції, відповідач за вимогою позивача сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день протермінування від вартості кожної неоплаченої партії товару.

На підставі даного пункту позивачем нараховано пеню в сумі 729,48 грн. за період з 31.08.08 по 31.12.09; часткове повернення відбулося по накладних: № Т-00016213 від 10.11.08; № Т-00016214 від 10.11.08; № Т-00016218 від 10.11.08. Однак, з даних накладних не вбачається який товар по накладній на отримання був повернутий по вказаним накладним на загальну суму 3531,56 грн.

З доказів наявних в матеріалах справи вбачається, що вартість поставки товару по накладній № РН-0002194 від 31.07.08 становить 6193,10 грн.; часткове повернення товару в т.ч. як стверджує позивач не заперечує відповідач по даній накладній відбулося 10.11.08. Нарахування штрафних санкцій ( пені) здійснено на суму 2661,54 грн. що становить 729,78 грн. за період з 31.08.08 по 31.12.09, документального підтвердження, що відбувалася поставка 31.07.08 на суму 2661,54 грн. і неоплачена у відповідності до умов даного договору позивач суду не надав.

Окрім того, згідно ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за просторчення виконання зобов"язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов"язання мало бути виконано. З поданого позивачем додатку № 1 до позовної заяви щодо розрахунку пені згідно договору невірно визначений період протягом якого нараховується пеня та з яких сум прострочених грошових зобов"язань.

Згідно п.5 ч.1 ст.81 Господарського процесуального кодексу України господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його не з'явлення перешкоджає вирішенню спору. Так як, представником позивача не надано обгрунтованого розрахунку нарахування пені, який витребовувався ухвалою суду від 04.02.10, який необхідні для вирішення спору в частині нарахування штрафних санкцій у вигляді пені в сумі 729,48 грн., то позовні вимоги в цій частині суд залишає без розгляду.

Таким чином, позовні вимоги Позивача про стягнення заборгованості в сумі 3391,02 грн. по Договору дистриб"юції б/н від 01.02.2008 року підлягають задоволенню судом частково. Стягненню з Відповідача на користь Позивача підлягає основний борг в сумі 2661,54грн. та залишенню без розгляду в частині стягнення пені в сумі 729,48 грн.

Відповідно до статті 49 ГПК України на Відповідача покладається обов'язок відшкодування на користь Позивача пропорційно задоволеним позовним вимогам, що становлять78,49 %, зокрема: витрати по сплаті держмита в сумі 80грн.40коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 185грн. 24коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно зі статтею 91 Господарського процесуального кодексу України, сторона у справі, не згідна із рішенням суду має право подати апеляційну скаргу, а прокурор - апеляційне подання на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга або подання подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.49, п. 5 ст. 81, 811, 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, суд -

                                                  ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2.Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю "Тема-Рівне" (м. Рівне, вул. Артилерійська, 3А, код ЄДРПОУ 35504783) на користь ТзОВ "Стелла Пак Україна" (м. Луцьк, вул. Потебні, 52А, код ЄДРПОУ 33559762) основний борг в сумі 2661 ( дві тисячі шістсот шістдесят одна) грн. 54 коп. та судові витрати в сумі 80грн. 40коп. - державного мита, 185грн. 24коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до частини 3-4 статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

3. Залишити без розгляду позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 729 грн. 48коп.

Суддя Гудак А.В.

повний текст рішення підписано"01" березня 2010 року