Рішення № 8100135, 22.02.2010, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" лютого 2010 р. Справа № 20/213

Господарський суд Рівненської області у складі судді Василишина А.Р. розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мале підприємство «МТС»

до відповідача Сільськогосподарського виробничого кооперативу –агрофірми «Мир»

про стягнення в сумі 18 916 грн. 30 коп.

за участю представників сторін:

від позивача: Левчук О.В. (дов. № 27 від 20.11.2009р.); Савчук М.А. (дов. б/н від 01.01.2010р.)

від відповідача: виконавчий директор –Половко В.А..

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мале підприємство «МТС»(надалі –Позивач) звернулося в господарський суд Рівненської області з позовною заявою в якій просить стягнути з Сільськогосподарського виробничого кооперативу –агрофірми «Мир»(надалі –Відповідач) про стягнення в сумі 18916 (вісімнадцять тисяч дев’ятсот шістнадцять) грн. 30 коп..

Згідно поданого Позивачем уточнення позовних вимог (а.с. 28-29) Позивач просить стягнути з Відповідача на свою користь заборгованість за виконані, на виконання договору про виконання сільськогосподарських робіт комбозбиральною технікою фірми «КЛАС»(ФРН та розрахунки за них № 7 від 19 червня 2009 року (надалі –Договір; а.с. 8-8А), сільськогосподарські роботи, в сумі 5 000 (п’ять тисяч) грн. 00 коп., суму збитків в розмірі 12368 (дванадцять тисяч триста шістдесят вісім) грн. 45 коп., штраф у розмірі 6 612 (шість тисяч шістсот дванадцять) грн. 48 коп., інфляційні в розмірі 187 (сто вісімдесят сім) грн. 50 коп., річні в розмірі 82 (вісімдесят два) грн. 60 коп. та пеню в розмірі 25 (двадцять п’ять) грн. 21 коп.. Представник Позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги з підстав вказаних у позовній заяві (а.с. 2-6) та в запереченні на відзив (а.с. 54-56).

Розпорядженням Голови господарського суду Рівненської області від 11 січня 2010 року (а.с. 17) справу № 20/213 передано на розгляд судді Петухову М.Г., в зв’язку з тимчасовою втратою працездатності судді Василишина А.Р..

Розпорядженням Голови господарського суду Рівненської області від 21 січня 2010 року (а.с. 27) справу № 20/213 передано на розгляд судді Василишину А.Р., в зв’язку зі службовою необхідністю.

Ухвалою Голови господарського суду Рівненської області від 11 січня 2010 року (а.с. 46) продовжено вирішення спору зі справи № 20/213 на строк до одного місяця.

Представники Позивача підтримали позовні вимоги в повному обсязі з підстав, вказаних у позовній заяві (а.с. 2-4), заяві про уточнення позовних вимог (а.с. 28-29), поясненні (а.с. 50).

Представник Відповідача заперечив проти позовних вимог Позивача у повному обсязі з підстав вказаних у відзиві (а.с. 41-42), поясненні (а.с. 51-52).

22 лютого 2010 року в господарський суд надійшло клопотання Позивача про витребування в Позивача доказів відправлення Відповідачу претензії (а.с. 56). В судовому засіданні від 22 лютого 2010 року дане клопотання Позивача відхилено, в зв’язку з тим, що даний доказ наявний у матеріалах справи (а.с. 12).

Крім того, в ухвалі від 9 лютого 2010 року (а.с. 44) господарський суд, відкладаючи розгляд справи на 22 лютого 2010 року, зобов’язав сторони подати суду до 19 лютого 2010 року додаткові доводи та докази, необхідні для вирішення спору. Вимога суду щодо терміну подачі даних доказів сторонами не виконана. Позивачем подані пояснення (без додаткових доказів) 22 лютого 2010 року за 25 хвилин до початку судового засідання (а.с. 50); а Відповідачем пояснення з додатками подано безпосередньо в час початку судового засідання (а.с. 51), визначений у вищевказаній ухвалі суду (а.с. 44). Суд розцінює такі дії сторін, як ухилення від вчинення дій (подачі суду доказів до 19 лютого 2010 року), покладених господарським судом на сторони.

Враховуючи вищевказане, господарський суд Рівненської області, на підставі пункту 5 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, вирішив стягнути в доход Державного бюджету України з Позивача та Відповідача штраф у розмірі 100 (сто) грн.. 00 коп. з кожної з сторін.

Заслухавши пояснення представників Позивача та Відповідача, оцінивши наявні в матеріалах справи та досліджені в судовому засіданні докази, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення. При цьому господарський суд Рівненської області виходив з такого.

Судом встановлено, що 19 червня 2008 року сторони уклали Договір (а.с. 8-8А), згідно пункту 1.1 якого: предметом Договору є послуги Ягуаром 840 з проведення сільськогосподарських робіт, зазначених в додатку 1 до Договору, на земельних угіддях Відповідача («Замовника»).

Пунктом 2.1 встановлено, що вартість робіт, які виконує Позивач («Виконавець») за Договором орієнтовно становить 28800 грн, в тому числі ПДВ і визначається згідно додатку 1 до Договору.

Згідно пунктів 4.1.2 та 4.2.2 Договору: Позивач зобов’язався виконання робіт оформити актами за формою згідно з додатком 2 до Договору і підписати сторонами (ці акти підтверджують фактичні обсяги виконаних робіт і є підставою для розрахунків); Відповідач зобов’язався підписати акти виконаних робіт протягом доби.

Відповідно до акту приймання наданих послуг по виконанню сільськогосподарських робіт від 4 липня 2009 року (а.с. 9), згідно з Договором виконано у Відповідача за період з 19 червня 2009 року по 4 липня 2009 року роботи згідно з додатком 1 до Договору в обсязі 114,8 Га, на суму 33062 (тридцять три тисячі шістдесят два) грн. 40 коп..

Суд зауважує, що виконаний обсяг робіт Відповідач прийняв без заперечень.

Згідно пунктів 3.1, 3.2 Договору: за послуги Позивача Відповідач здійснює 30% попередню оплату від суми Договору, а решту сплачує після підписання акту виконаних робіт; проведення остаточних розрахунків за виконані роботи більш, ніж вказано в Договорі, оплачується не пізніше одного дня після підписання акту виконаних робіт, а при несвоєчасному розрахунку діють умови Договору, передбачені пунктом 5.5.

За умов Договору, Відповідач мав провести розрахунки з позивачем за виконані роботи, зафіксовані в акті приймання наданих послуг по виконанню сільськогосподарських робіт від 4 липня 2009 року (а.с. 9) не пізніше одного дня після його підписання.

Водночас, як вбачається з платіжних доручень, наявних у матеріалах справи (а.с. 36-40) Відповідач виконав свій обов’язок частково в сумі 28062 (двадцять вісім тисяч шістдесят два) грн. 40 коп..

Неоплаченою залишилася заборгованість в сумі 5 000 (п’ять тисяч) грн. 00 коп..

У відповідності до статті 3 Цивільного кодексу України, однією з загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України: цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Як встановлено пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу дії частини 1 статті 14 Цивільного кодексу України: цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

В силу дії статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України: якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

В силу пунктів 3.1, 3.2 Договору, після підписання акту приймання наданих послуг по виконанню сільськогосподарських робіт від 4 липня 2009 року (а.с. 9) у Відповідача виник обов’язок щодо оплати заборгованість не пізніше одного дня після його підписання.

Проте, на момент подачі позовної заяви до суду та станом на 22 лютого 2010 року Відповідач не виконав вищевказаний обов’язок на суму 5 000 (п’ять тисяч) грн. 00 коп..

Суд не бере до уваги доводи Відповідача, що стосуються відповідальності Позивача за своєчасне і якісне проведення робіт (пункт 5.1 Договору) та доводів стосовно нанесення Позивачем Відповідачу збитків в сумі 5000 (п’ять тисяч) грн., оскільки дані доводи не входять до предмету доказування по даному спору, а можуть бути підставою для подачі відповідного позову (та не пред’явлені як зустрічні позовні вимоги в порядку визначеному законодавством).

Водночас, суд зауважує, що у випадку, коли Відповідач вважає, що йому нанесено збитки –дане припущення жодним чином не звільняло його від обов’язку сплатити суму заборгованості в повному обсязі та у строк, визначений Договором.

Також, суд критично ставиться до доводів Відповідача стосовно того, що укладений між сторонами Договір є договором підряду, оскільки з аналізу глав 61, 63 Цивільного кодексу України вбачається, даний Договір у кладений на умовах –що відповідають договору про надання послуг.

З урахуванням усього вищевказаного в даному судовому рішенні, на основі статтей 509, 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, статтей 193, 198 Господарського Кодексу України, позовні вимоги про стягнення 5 000 (п’ять тисяч) грн. 00 коп. заборгованості ґрунтуються на Договорі та законі і підлягають до задоволення.

У відповідності до пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України: боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

У відповідності до розрахунку суми інфляційних, наведеного в заяві про уточнення позовних вимог (а.с. 28-29), за період з вересня місяця 2009 року по грудень місяць 2009 року збитки від інфляції складають 187 (сто вісімдесят сім) грн. 50 коп..

Згідно розрахунку суми річних, наведеного в заяві про уточнення позовних вимог (а.с. 28-29), з 5 липня 2009 року по 21 січня 2010 року сума річних складає 82 (вісімдесят два) грн. 60 коп..

У відповідності до пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з Відповідача на користь Позивача збитків пов’язаних з інфляційним процесом в сумі 187 (сто вісімдесят сім) грн. 50 коп., та три проценти річних від простроченої суми в сумі 82 (вісімдесят два) грн. 60 коп..

Згідно пунктів 3.1, 3.2 Договору: за послуги Позивача Відповідач здійснює 30% попередню оплату від суми Договору, а решту сплачує після підписання акту виконаних робіт; проведення остаточних розрахунків за виконані роботи більш, ніж вказано в Договорі, оплачується не пізніше одного дня після підписання акту виконаних робіт, а при несвоєчасному розрахунку діють умови Договору, передбачені пунктом 5.5.

У відповідності до пункту 5.5 Договору: при несвоєчасному розрахунку за роботи, виконані Позивачем, відповідач зобов’язаний сплатити пеню в розмірі 0,01% від усієї суми, належної до оплати, за кожен прострочений день, рахуючи з установленого строку розрахунку, а також штраф в розмірі 20% від суми Договору.

Як встановлено статтею 549 Цивільного кодексу України: неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 1 статті 551 Цивільного кодексу України: предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.

В силу дії абзаців 1, 2 частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України: якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства; розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

Згідно пункту 6 статті 231 Господарського кодексу України: штрафні санкції (в силу статті 230 Господарського кодексу України – неустойка, штраф пеня) за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір не передбачено законом або договором.

Як встановлено статтею 3 Цивільного кодексу України, однією з засад цивільного законодавства є свобода договору.

Водночас, статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що: у відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В силу ж дії статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Позивач та Відповідач, укладаючи Договір, погодили розмір пені, визначивши розмір пені не в розмірі облікової ставки НБУ, а в розмірі 0,01 % від простроченої суми за кожен прострочений день.

Згідно розрахунку суми пені, наведеного в заяві про уточнення позовних вимог (а.с. 28-29), з 5 липня 2009 року по 4 січня 2010 року сума пені складає 25 (двадцять п’ять) грн. 21 коп..

Згідно пункту 5.5 Договору, статті 232 Господарського кодексу України та статтей 546-551, 611 Цивільного кодексу України підлягають задоволенню вимоги Позивача про стягнення з Відповідача 25 (двадцять п’ять) грн. 21 коп. пені..

Що ж до сплати штрафу, то суд вважає, що в позовних вимогах Позивач неправильно вирахував його розмір.

Як вбачається з умови пункту 5.5 Договору, Відповідач, при несвоєчасному розрахунку за роботи, зобов’язаний сплатити Позивачу штраф в розмірі 20% від суми Договору.

В Договорі міститься лише одне пряме визначення його суми (орієнтовне), а саме в пункті 2.1 Договору –28800 (двадцять вісім тисяч) грн..

Суд вважає, що розрахунок суми штрафу слід проводити не від суми виконаних робіт, визначеної в акті приймання наданих послуг (як зробив Позивач), а від суми, що безпосередньо визначена у Договорі (пункті 2.1).

Враховуючи вищевказане, господарський суд вважає, що відповідно до пункту 5.5 Договору та статтей 546-551, 611 Цивільного кодексу України вимоги Позивача про стягнення з Відповідача 6 612 (шість тисяч шістсот дванадцять) грн. 48 коп. штрафу підлягають до часткового задоволення в сумі 5760 (п’ять тисяч сімсот шістдесят) грн. 00 коп.. В решті вимог, щодо стягнення штрафу –суд відмовляє.

Згідно статті 224 Господарського кодексу України: учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до частини 1 статті 224 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; не одержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Згідно частини 2 статті 224 Господарського кодексу України: законом щодо окремих видів господарських зобов'язань може бути встановлено обмежену відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов'язань.

Як вбачається з пункту 4.2.1 Договору, Відповідач взяв на себе ряд зобов’язань, в тому числі й забезпечити за свій рахунок підготовку площ, що відповідають агротехнічним вимогам, для виконання сільськогосподарських робіт.

Згідно пункту 5.3 Договору: у випадку пошкодження чи розкомплектування техніки Позивача під час її зберігання Відповідачем, або поломці техніки Позивача внаслідок поганої зачистки полів з вини Відповідача, останній відшкодовує Позивачу збитки грішми у розмірі фактичної вартості деталей , ремонтних робіт та простою, викликаних цим фактором.

Сторонами було складено акт (а.с. 13) з якого вбачається, що 20 червня 2009 року під час косіння трав на сінаж, у Відповідача, комбайном Ягуар –840 в наслідок попадання каміння були пошкоджені деталі, перераховані у даному акті. Як зазначено в акті, внаслідок пошкодження дані деталі ремонту і відновленню не підлягають. Крім того в акті вказується, що згідно пункту 5.3 Договору збитки від пошкодження складають 12368 (дванадцять тисяч триста шістдесят вісім) грн. 45 коп., що підтверджується рахунком-фактурою № 06-0000595 від 21 червня 2009 року.

Як зазначено в акті, від Відповідача акт підписано агрономом Андрійчуком М.М..

Відповідач у поясненні (а.с. 51-52), по суті відмовився надавати суду докази в підтвердження обставин, висвітлених у другому пункті відзиву, вказуючи, що саме Позивач має доводити факт підписання акту представниками Позивача і Відповідача. Також, Відповідач зазначає, що особи підписавши акт є лише свідками, які можуть констатувати факт певних подій… але не можуть кваліфікувати вину осіб та вартість ремонтних робіт.

Суд відхиляє дані доводи Відповідача з огляду на таке.

Господарський суд наголошує на тому, що Законодавством не встановлено ні форми згаданого вище акту, а ні переліку осіб, які мають підписувати такий акт зі сторони осіб –учасниць відповідних правовідносин. Дане не встановлено й Договором.

Крім того, агроном Відповідача, який підписав згаданий акт міг зазначити про невідповідність обставинам зафіксованим у акті –фактичним обставинам; або відмовитися від його підписання. Проте цього вищевказаним агрономом відповідача не було вчинено.

Усе вищевказане, на думку суду, спростовує твердження Відповідача та свідчить про відповідність обставин, що висвітлені в спірному акті фактичним обставинам.

Також, суд зауважує, що згідно рахунку-фактури № 06-0000595 від 21 червня 2009 року (а.с. 57) Позивач закупив і оплатив деталей, перелік яких відповідає переліку деталей визначених у акті, на загальну суму 12368 (дванадцять тисяч триста шістдесят вісім) грн. 45 коп..

Даним рахунком підтверджується сума збитків Позивача.

Вина ж Відповідача, на думку суду, підтверджується характером отриманих ушкоджень комбайном Ягуар –840 (попадання каміння), з урахуванням обов’язку Відповідача підготовити площі для виконання сільськогосподарських робіт, визначеного в пункті 4.2.1 Договору.

З урахуванням усього вищевказане, господарський суд Рівненської області вважає, що відповідно до пункту 5.3 Договору, статті 224 Господарського кодексу України та статтей 546-551, 611 Цивільного кодексу України вимоги Позивача про стягнення з Відповідача 12368 (дванадцять тисяч триста шістдесят вісім) грн. 45 коп. збитків підлягають до задоволення.

Щодо заперечень Відповідача стосовно порушення Позивачем процесуального терміну встановленого статтею 7 Господарського процесуального кодексу України (4 пункт пояснення на а.с. 51-52), то суд відхиляє дані твердження, оскільки Відповідач подаючи дані заперечення не надав жодних доказів, на які посилається в даному пункті пояснення. Крім того, суд зауважує, що Відповідачем не надано й відповіді на претензію, яку він (за його твердженням) мав надати до 9 грудня 2009 року.

Судові витрати, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись пунктом 5 статті 83, статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Сільськогосподарського виробничого кооперативу –агрофірми «Мир», 35425, Рівненська область, Гощанський район, с. Чудниця, вул. Перемоги, 9, код 03775859 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Малого підприємства «МТС», 35321, Рівненська область, Рівненський район, с. Нова Любомирка, код 31422241 –5 000 (п'ять тисяч) грн. 00 коп. заборгованості, 12368 (дванадцять тисяч триста шістдесят вісім) грн. 45 коп. збитків, 187 (сто вісімдесят сім) грн. 50 коп. інфляційних, 82 (вісімдесят два) грн. 60 коп. річних, 5760 (п’ять тисяча сімсот шістдесят) грн. 00 коп. штрафу, 25 (двадцять п’ять) грн. 21 коп. пені, 234 (двісті тридцять чотири) грн. 33 коп. витрат по держмиту та 227 (двісті двадцять сім) грн. 80 коп. витрат по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.

3. В задоволенні решти позову –відмовити.

4. Стягнути з Сільськогосподарського виробничого кооперативу –агрофірми «Мир», 35425, Рівненська область, Гощанський район, с. Чудниця, вул. Перемоги, 9, код 03775859 в доход Державного бюджету України штраф в розмірі 100 (сто) грн. 00 коп..

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Малого підприємства «МТС», 35321, Рівненська область, Рівненський район, с. Нова Любомирка, код 31422241 в доход Державного бюджету України штраф в розмірі 100 (сто) грн. 00 коп..

6. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення оформлено та підписано 01.03.2010р.

Суддя