Ухвала суду № 81001104, 05.04.2019, Бахмутський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Артемівський міськрайонний суд Донецької області)

Справа № 242/1423/19

1-кп/219/690/2019

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2019 року Артемівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого cудді Радченко Л.А.,

суддів Дубовика Р.Є., Погрібної Н.М.,

при секретарі Дубаніної О.В.,

за участю прокурорів Шульгіна С.О., Джербінова М.М.,

захисника Ляшенка О.В.,

обвинуваченого ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Бахмут підготовче судове засідання у кримінальному провадженні, внесеному 03.12.2018 р. до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42018000000003022 відносно обвинуваченого:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Біла Ямпільського району Вінницької області, мешкає за адресою: АДРЕСА_1

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 258-3 ч.1 КК України,

ВСТАНОВИВ :

02.04.2019р. до Артемівського міськрайонного суду Донецької області надійшли матеріали кримінального провадження № 1кп/219/690/2019 (242/1423/19) по обвинуваченню ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.258-3 ч.1 КК України.

У підготовчому судовому засіданні прокурор зазначив, що строк обраного обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, закінчується 07.04.2019 року. Ризики, які були враховані судами при застосуванні до підозрюваного ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а також при продовженні його строків, не зменшилися, що свідчить про необхідність продовження тримання під вартою останнього. При цьому, підстави для зміни запобіжного заходу та відмови у продовженні підозрюваному ОСОБА_2 строку тримання під вартою на даний час відсутні, оскільки ризики, що обґрунтовували необхідність обрання запобіжного заходу, не зменшилися і жоден із більш м'яких запобіжних заходів, окрім як тримання під вартою, не може запобігти заявленим ризикам. Так, ОСОБА_2 у Санкт-Петербурзькому державному університеті здав екзамен і підтвердив володіння російською мовою та знання історії Росії, та основ законодавства Російської Федерації, з приводу чого, 28.04.2016р. отримав сертифікат про володіння російською мовою, знання історії Росії і основ законодавства Російської Федерації НОМЕР_1, а також, має свідоцтво про укладенню шлюбу НОМЕР_2, видане 19.09.2008р. відділом № 1 Люберецького управління ЗАЦС Головного управління ЗАЦС Московської області, між ним та громадянкою Росії ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, відповідно до положень законодавства РФ вказані документи спрощують порядок отримання громадянства РФ або дозволу на проживання на території РФ, у зв'язку з чим ОСОБА_2, з метою уникнення кримінальної відповідальності, може залишити територію України, має можливість безперешкодно виїхати на тимчасово окуповану територію Донецької та Луганської областей та переховуватись від органів досудового розслідування та суду. Також, ОСОБА_2 перебуваючи на волі, може впливати на свідків у вказаному кримінальному провадженні, зокрема ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які дали показання, що підтверджують злочинну діяльність ОСОБА_2 з метою схилити їх змінити свої показання, або відмовитись від них у суді. Водночас, у зв'язку з затриманням та розслідуванням злочинів стосовно ОСОБА_2, останньому стали відомі форми і методи роботи правоохоронних органів України, про які він, перебуваючи поза межами варти, може повідомити інших учасників терористичної організації «ДНР». Крім того, ОСОБА_2 не має постійного місця проживання у м. Бахмут та території Донецької області в цілому, а проживає у с. Біла Ямпільського району Вінницької області, у зв'язку з чим, він може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а саме, ухилятися від явки до слідчого, прокурора, слідчого судді та суду, перешкоджати проведенню процесуальних дій та судових засідань з його участю та інших учасників кримінального провадження, посилаючись за значну відстань від місця свого проживання до розташування органу досудового розслідування. З урахуванням викладених обставин жоден інший більш м'який запобіжний захід, крім виключного запобіжного заходу - тримання під вартою, не зможе забезпечити запобігання існуючим ризикам та виконання завдань кримінального провадження, в тому числі і визначення розміру застави.

Захисник та обвинувачений заперечували проти клопотання прокурора про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, вказуючи на те, що винуватість обвинуваченого у вчиненні злочину за ч.1 ст.258-3 КК України , який обвинувачений не вчиняв, стороною обвинувачення не доведена та спростовується доказами, наявними у сторони захисту, у т.ч. твердження про перебування обвинуваченого в м. Донецьку в 2015 році не відповідає дійсності, оскільки в цей період обвинувачений перебував в м. Москва РФ, разом з дружиною та двома неповнолітніми дітьми. Крім того, сторона захисту вказує на те, що обвинувачений ніколи не перебував на території Донецької або Луганської областей. В той же час сторона захисту просила взяти до уваги те, що обвинувачений має позитивну характеристику, міцні соціальні зв'язки та постійне місце проживання, а також, наявність батька похилого віку, який має інвалідність , та неповнолітніх дітей.

Заслухавши думку учасників кримінального провадження щодо заявленого клопотання прокурора, суд приходить до наступного.

Вирішуючи клопотання про продовження обвинуваченому міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою , суд враховує вимоги п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. Тримання під вартою у відповідності до пункту 1(с) статті 5 Конвенції має задовольняти вимогу пропорційності. Взяття заявника під варту має бути конче необхідним для забезпечення його присутності в суді, але водночас інші, менш суворі заходи можуть бути достатніми для досягнення цієї мети. (Рішення «Хайредінов проти України»). Затримання особи є настільки серйозним запобіжним заходом, що воно є виправданим, лише якщо інші, менш суворі, заходи були розглянуті та визнанні недостатніми для забезпечення захисту індивідуальних або суспільних інтересів, які можуть вимагати затримання відповідної особи.

Суд звертає увагу на те, що запобіжні заходи, затримання у кримінальному провадженні застосовуються тільки з метою та за наявності підстав, визначених ст. 177 КПК. Слідчому судді, суду слід враховувати, що рішення про застосування одного із видів запобіжних заходів, який обмежує права і свободи підозрюваного, обвинуваченого, має відповідати характеру певного суспільного інтересу (визначеним у КПК конкретним підставам і меті), що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.

Загальне положення щодо розумних строків у таких випадках викладено у правовій позиції ЄСПЛ в рішенні у справі «Харченко проти України», згідно з якою "розумність строку тримання під вартою не може оцінюватися абстрактно. Вона має оцінюватися в кожному окремому випадку залежно від особливостей конкретної справи, причин, про які йдеться у рішеннях національних судів, переконливості аргументів заявника, викладених у його клопотанні про звільнення. Продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості" (п. 79 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року).

Суд враховує обсяг пред'явленого обвинувачення, всі ризики, встановленні під час обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, які не змінилися до теперішнього часу та продовжують існувати, а саме: ризик переховування від суду та ризик впливу на свідків. Водночас, суд виходить, також, з превалювання суспільного інтересу над індивідуальним інтересом у даному кримінальному провадженні, в якому пред'явлено обвинувачення в участі у терористичній організації за ч.1 ст.258-3 КК України. Європейський суд з прав людини, у своєму рішенні у справі «Летельє проти Франції» № 12369/86 від 26 червня 1991 року вказав, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, що виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. Така ж позиція відображена в рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/97 від 26 липня 2001 року.

Ураховуючи викладене, зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям Європейського суду з прав людини, суд зазначає про обґрунтованість клопотання прокурора.

Таким чином, зважаючи на те, що обраний відносно ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який спливає 07.04.2019 р., з урахуванням його тривалості ,на даний час не виходить за межі розумного строку, відповідає , характеру та тяжкості діяння, яке йому інкримінується, на даний час судовий розгляд не призначений, беручи до уваги тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винним у вчиненні злочину, дані про особу обвинуваченого, а також, враховуючи, що на даний час не відпали ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які враховувалися при обранні міри запобіжного заходу обвинуваченому під час досудового розслідування, а саме: можливість переховування від суду, у тому числі виїзд за кордон або на непідконтрольну Україні територію, впливу на свідків, те, що відповідно до ч.5 ст.176 КПК України запобіжні заходи у вигляді особистого зобов,язання, особистої поруки, домашнього арешту, застави не можуть бути застосовані до осіб, які обвинувачуються у вчиненні , у т.ч., злочину, передбаченого ст.258-3 КК України, суд прийшов до висновку про необхідність продовження обвинуваченому строку тримання під вартою. При цьому, наявність у обвинуваченого постійного місця проживання та наявність утриманців жодним чином не свідчить про можливість запобігти заявленим ризикам.

Приймаючи таке рішення, суд також виходив з практики Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загально суспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

Керуючись вимогами ст. 331 КПК України, суд вважає за необхідне продовжити ОСОБА_2 міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, але на строк, що не перевищує 60 днів.

Керуючись ст.ст. 31, 177, 180, 194, 314, 331, 369-372 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Задовольнити клопотання прокурора про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, строк тримання під вартою в Державній установі «Бахмутська установа виконання покарань (№6)» Південно-східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України по 03 червня 2019 року включно.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає.

головуючий суддя Л.А.Радченко

Судді Р.Є.Дубовик

Н.М.Погрібна