Рішення № 8100083, 18.02.2010, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" лютого 2010 р. Справа № 18/7

За позовом Регіональне відділення Фонду державного майна України по Рівненській області

до відповідача-1 Відкрите акціонерне товариство "Рівнеголовпостач"

до відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа Пак"

про визнання недійсним договору оренди нежитлових приміщень

Суддя Гудак А.В.

Представники:

Від позивача : представник Поліщук М.М. дов. в справі

Від відповідача -1: представник Костючрк С.Ю. дов. в справі

від відповідача-2: представник не з"явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся до господарського суду Рівненської області з позовом про визнання недійсним договору оренди нежитлових приміщень площею 29,5 кв.м., за адресою м.Рівне, вул.Кн.Володимира,112А від 02.01.2009 року № 38-45, укладеного між ВАТ "Рівнеголовпостач" та ТзОВ "Альфа Пак". Свої вимоги обгрунтовує тим, що відповідно до п.30 статті 6 Закону України "Про управління об"єктами державної власності" уповноважені особи управління надають орендарям об"єктів державної власності згоду на оренду державного майна і пропозиції щодо умов договору оренди, які мають забезпечувати ефективне використання орендованого майна та здійснення на орендованих підприємствах технічної політики в контексті завдань галузі. В момент укладення договору №38-45 від 02.01.09 оренди нежитлових приміщень відповідачами порушено вимоги ст.ст.1,5,9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна". За змістом ст.207 ГК україни господарське зобов"язання , що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладені учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції ( спеціальної правосуб"єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Згідно із ст.391 ЦК України просить суд зобов"язати відповідачів усунути перешкоди у здійсненні права користування та розпорядження майном, шляхом звільнення безпідставно займаних нежитлових приміщень площею 29,5 кв.м. будівлі соціально- побутового призначення літ "Ц-2" за адресою: м.Рівне, вул.Кн.Володимира,112А та передачі їх регіональному відділенню Фонду державного майна України по Рівненській області.

Представник відповідача-1: ВАТ "Рівнеголовпостач" проти позову заперечує, обгрунтовуючи тим, що після проведеної позивачем 19.11.09 перевірки ефективності використання державного майна, що не увійшло до статутного фонду ВАТ "Рівнеголовпостач" було з"ясовано, що орендоване ТзОВ "Альфа Пак" приміщення знаходиться в будівлі соц-побутового призначення, яке не увійшло до статутного фонду ВАТ "Рівнеголовпостач". За результатами перевірки, позивач зобов"язав відповідача-1 весь розмір орендної плати, яку отримали від ТзОВ "Альфа Пак" за період з 01.01.09 по 30.11.09 - 12980,00 грн. повністю перерахувати до державного бюджету України. Платіжним дорученням № 5 від 06.01.2010 року відповідачем було здійснено перерахування до державного бюджету України.

Окрім того, представник відповідача відзначив, що у зв"язку з викладеним 30.11.09 була укладена відповідна угода про розірвання договору оренди нежилових приміщень № 38-45 від 02.01.09 та повернуто майно з оренди. Відтак 30.11.09 нежилове приміщення площею 29.5 кв.м. за адресою: м.Рівне, вул.Кн.Володимира,112А, що знаходиться в будівлі соцпобутового призначення повернуто з оренди і як наслідок з цього моменту перестало бути предметом оренди. Законодавче обгрунтування своїх заперечень представник посилається на ч.3 ст.207 ГК України та роз"яснення № 02-5/111 від 12.03.09 Вищого арбітражного суду України. Таким чином, вважає, що на момент звернення позивача до суду з вимогою про визнання недійсним договору оренди нежитлових приміщень № 38-45 від 02.01.09, такий договір втратив чинність.

Поряд з цим, представник відповідача відзначив, що також не підлягає задоволенню вимога про зобов"язання передати приміщення площею 29.5 кв.м. будівлі соціально-побутового призначення за адресою: м.Рівне, вул.Кн. Володимира позивачу по акту-прийому-передачі, оскільки в чинному законодавстві закріплена ціла процедуроа, яка застосовується при передачі майна державної форми власності у комунальну власність і навпаки. Зокрема, основні засади передачі об"єктів права державної власності закріплені в Законі України "Про передачу об"єктів права державної та комунальної власності". Просить в задоволенні позову відмовити.

Представник відповідача-2: ТзОВ "Альфа Пак" в судові засідання не з"явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями, наявними в матеріалах справи. За таких обставин розгляд справи здійснюється за нормами статті 75 ГПК України.

Статті 20, 22, 91, 107 Господарського процесуального кодексу України сторонам роз'яснені.

Відводи з підстав, передбачених статтею 20 ГПК України, відсутні.

Протокол судового засідання складено відповідно до статті 811 ГПК України.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, вивчивши подані ними письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, місцевий господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково.

Суд виходив з такого.

Між ВАТ "Рівнеголовпостач" ( орендодавець) та ТзОВ "Альфа Пак" ( орендар) було укладено договір за № 38-45 оренди нежитлових приміщень від 02.01.09.Предмет договору - тимчасове (строкове) платне володіння і користування нежитлове приміщення, що знаходиться в будівлі соціально-побутового призначення за адресою: м.Рівне, вул.Кн.Володимира,112А, для використання під офісні приміщення. Загальна площа нежитлових приміщень складає 29,5 кв.м. Згідно із п.1.3 договору відповідач-1 підтверджує, що орендовані нежитлові приміщення належать відповідачу-1 на праві власності та жодна третя особа ніяких майнових, юридичних, інших прав чи претензій на приміщення, вказані в п.1.2 даного договору не має.

Згідно із п.2.2. приймання-передача нежитлових приміщень здійснюється двосторонньою комісією, що складається з представників сторін. При передачі нежитлових приміщень складається актприйому-передачі, який підписуєтьсмя членами двосторонньої комісії.

З доказів наявних в матеріалах справи вбачається, що будівля соціально-побутового призначення літ "Ц-2", адреса об"єкта : м.Рівне, вул.Кн.Володимира,112А згідно витягу про реєсторацію права власності від 26.07.04 за № 4255623 КП "Рівненське міське бюро технічної інвентаризації" власник - держава Україна. Окрім того, згідно довідки 1є-П ,поданої позивачем вбачається, що державне майно - об"єкти побутового призначення будівля соцпобутового призначення ( ПРУ і їдальня) не увійшов до статутного фонду господарського товариства. Це також підтверджується наданою позивачем копією додатку до наказу регіонального відділення від 05.04.02 № 134 переліку нерухомого майна, що передається у власність ВАТ "Рівнеголовпостач", даний об"єкт невключений. Те, що будівля соціально-побутового призначення є державною власністю відповідачем-1 -ВАТ "Рівнеголовпостач" і знаходиться на балансі ВАТ "Рівнеголовпостач", як підвердження цьому копія балансу станом на 30.09.09, останнім не заперечується.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про управління об"єктами державної власності" управління об"єктами державної власності- здійснюється Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб"єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об"єктів, пов"язаних з володінням, користуванням і розпорядженням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб. Частиною 1 ст.4 даного Закону визначено, що суб"єктами управління об"єктами державної власності є: Кабінет Міністрів України; Фонд державного майна України, міністерства та інші органи виконавчої влади; органи, які здійснюють управління державним майном відповідно до повноважень, визначених окремими законами.

Частиною1 ст.5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва є орендодавцями державного майна щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутних фондів господарських товариств, створених в процесі приватизації (корпортизації), що є державною власністю.

Згідно із п.п.а п.2 ст.7 Закону України, від 21.09.2006, № 185-V "Про управління об'єктами державної власності" щодо повноважень Фонду державного майна України визначено, зокрема п.п.а) п.2 вказаної статті: Фонд державного майна України виступає відповідно до законодавства орендодавцем державного майна; щодо нерухомого та іншого окремого індивідуально визначеного державного майна, зокрема: виступає відповідно до законодавства орендодавцем державного майна, тощо. Наказом Фонду державного майна| України від 19.05.1999, № 908/68 зі змінами та доповненнями затверджено Положення про управління державним майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі Відповідно 1.1. Положення про управління державним майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі (далі - Положення) і є державною власністю, розроблене відповідно до Законів України "Про приватизацію державного майна" та "Про Державну програму приватизації". Норми цього положення застосовуються при управлінні тим державним майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств у процесі приватизації (п.1.2. Положення). Згідно із п.1.3. Положення управління державним майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, полягає у виборі та забезпеченні уповноваженим органом (державні органи приватизації) способу та умов подальшого використання майна у межах чинного законодавства відповідно до таких принципів: забезпечення ефективності використання та збереження державного майна, здійснення заходів контролю, тощо. Позивачем 19.11.09 було проведено перевірку ефективності використання державного майна, що не увійшло до статутного фонду ВАТ "Рівнеголовпостач", про що складено довідку. Даною довідкою встановлено, що на другому поверсі будівлі соцпобутового призначення, що знаходиться за адресою: м.Рівне, вул.Кн.Володимира,112А виявлено орендаря ТзОВ "Альфа Пак" та встановлено, що ВАТ "Рівнеголовпостач" уклав договір оренди. Пропозиції за наслідками перевірки: відповідачу-1 перерахувати кошти отримані від оренди до державного бюджету ; ТзОВ "Альфа Пак" переукласти договір оренди з позивачем.

          Статтею 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. дво- та багатосторонні правочини визнаються договорами.

Стаття 215 Цивільного кодексу України визначає загальну підставу визнання правочину недійсним є недодержання в момент вчинення правочину стороною ( сторонами) вимог закону щодо умов його дійсності, які встановлені ст.203 ЦК України. Зокрема, умовами чинності правочину є дотримання в момент вчинення правочину вимог, які встановлені ст.203 ЦК України:1.зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;2. особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3. волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4. правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5.правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;6.правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. В даному випадку договір укладено з порушенням п.1 ч.1 ст.203 ЦК України.

Згідно статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.09 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" визначено перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності, тощо.

Тобто в момент укладення договору оренди нежитлових приміщень від 02.01.09 відповідачами порушено вимоги статтей 5,9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна". Так як, статтею 5 Закону України, від 10.04.1992, № 2269-XII із змінами та доповненнями "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що орендодавцями є: Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутних фондів господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), що є державною власністю, тощо, а ч.2 статті 9 цього Закону визначений порядок укладання договору оренди майна, що не увійшло до статутних фондів господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), тощо. Виходячи із аналізу нормативно-правових актів, які регулюють питання оренди державного майна, яке не увійшло до статутних фондів товариств право укладати такі договори належить позивачу - Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Рівненській області.

          Відповідно до абзацу першого частини другої статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недісність встановлена законом ( нікчемний правичин). У цьому разі визнання такого правочину недісним судом не вимагається. наслідком нікчемності правочину є, зокрема, відсутність у його сторін обов"язку виконувати умови такого правочину, навіть якщо він не визнавався судом недійсним. Однак у ряді випадків потреба у визнанні судом нікчемного правочину недійсним може виникати якщо сторони нікчемного правочину виконали його умови повністю або в певній частині. В даному випадку договір підписано. Згідно договору від 02.01.09 про передачу в оренду нежитлових приміщень площею 29,5 кв.м., за адресою м.Рівне, вул.Кн.Володимира,112А від 02.01.2009 року № 38-45, укладеного між ВАТ "Рівнеголовпостач" та ТзОВ "Альфа Пак", останньому передані в оренду по акту прийому-передачі від 02.01.09. За користування об"єктом оренди відповідач-2 сплатив відповідачу-1 орендну плату в сумі -12980,00 грн.

Відповідно до ч.5 п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.09 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" наслідки вчинення правчину, що порушує публічний порядок, визначаються за загальними правилами ( стаття 216 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст.236 ЦК України нікчемний правочин або правчин визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Тому до дій учасників правочину, які вже були вчинені до моменту винесення судом рішення застосовуються правові наслідки, передбачені ст.216 ЦК України. Статтею 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.                               Так як, позивачем 19.11.09 було проведено перевірку ефективності використання державного майна, що не увійшло до статутного фонду ВАТ "Рівнеголовпостач", про що складено довідку. Даною довідкою встановлено, що на другому поверсі будівлі соцпобутового призначення, що знаходиться за адресою: м.Рівне, вул.Кн.Володимира,112А виявлено орендаря ТзОВ "Альфа Пак" та встановлено, що ВАТ "Рівнеголовпостач" уклав договір оренди. За наслідками перевірки позивачем було внесено пропозиції: відповідачу-1 перерахувати кошти отримані від оренди до державного бюджету ; ТзОВ "Альфа Пак" переукласти договір оренди з позивачем. Розмір орендної плати, яку безпідставно отримав ВАТ "Рівнеголовпостач" від ТзОВ "Альфа Пак" за період з 01.01.09 по 30.11.09 - 12980,00 грн. повністю перераховано до державного бюджету України платіжним дорученням № 5 від 06.01.2010 року.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що договір за № 38-45 оренди нежитлових приміщень від 02.01.09 укладений між ВАТ "Рівнеголовпостач" ( орендодавець) та ТзОВ "Альфа Пак" ( орендар) є недійсним.

          Щодо окремої вимоги позивача зобов"язати відповідачів усунути перешкоди у здійсненні права користування та розпорядження майном, шляхом звільнення безпідставно займаних нежитлових приміщень площею 29,5 кв.м. будівлі соціально-побутового призначення літ "Ц-2" за адресою: м.Рівне, вул.Князя Володимира,112А та передачі їх регіональному відділенню Фонду державного майна України по Рівненській області по акту прийому-передачі, то суд вважає дану вимогу необгрунтованою, оскільки правові наслідки визнання угоди недійсною, визначені статтею 216 ЦК України. Окрім того, позивачем законодавчо необрунтовано правові підстави щодо повернення йому майна, зокрема нежитлових приміщень площею 29,5 кв.м. будівлі соціально-побутового призначення літ "Ц-2" ( площа приміщень соціально-побутового призначення 68669 кв.м. згідно копії технічного паспорта № 54471 (1ч.) м.Рівне вул.Кн.Володимира,112А; Ц-2 Будівля соціально-побутового призначення за адресою: м.Рівне, вул.Князя Володимира,112А, власник - держава, як зазначив сам позивач знаходиться у загальнодержавній власності ( а.с.7), а ВАТ "Рівнеголовпостач"є лише балансоутримувачем його.

          Окрім того, суд не приймає до уваги доводи відповідача-1 щодо того, що 30.11.09 була укладена відповідна угода про розірвання договору оренди нежитлових приміщень № 38-45 від 02.01.09 укладеного між ВАТ "Рівнеголовпостач" ( орендодавець) та ТзОВ "Альфа Пак" (орендар) та повернуто майно з оренди. Відтак 30.11.09 нежитлове приміщення площею 29.5 кв.м. будівлі соціально-побутового призначення за адресою: м.Рівне, вул.Кн.Володимира,112А повернуто з оренди і як наслідок з цього моменту перестало бути предметом оренди, оскільки вони спростовуються вищевикладеним. Так як, договір оренди в силу статті 228 ЦК України та ст.215 ЦК України є нікчемним, оскільки укладений з порушенням законодавства, що регулює питання оренди державного майна, то укладання будь-яких додаткових угод до нього безпідставне та не тягне ніяких юридичних наслідків, про які зазначає відповідач-1.

На підставі вищевикладеного позовні вимоги задоволити частково. Визнати недійсним договір за № 38-45 оренди нежитлових приміщень від 02.01.09 укладений між ВАТ "Рівнеголовпостач" ( орендодавець) та ТзОВ "Альфа Пак" ( орендар).

В задоволенні позовних вимог: зобов"язати відповідачів усунути перешкоди у здійсненні права користування та розпорядження майном, шляхом звільнення безпідставно займаних нежитлових приміщень площею 29,5 кв.м. будівлі соціально-побутового призначення літ "Ц-2" за адресою: м.Рівне, вул.Князя Володимира,112А та передачі їх регіональному відділенню Фонду державного майна України по Рівненській області по акту прийому-передачі відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно зі статтею 91 Господарського процесуального кодексу України, сторона у справі, не згідна із рішенням суду має право подати апеляційну скаргу, а прокурор - апеляційне подання на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга або подання подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.49, 811, 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково..

2. Визнати недійсним договір оренди № 38-45 від 02.01.09 нежитлових приміщень площею 29,5 кв.м. , укладений між ВАТ "Рівнеголовпостач" та ТзОВ "Альфа Пак".

3. Стягнути солідарно з ВАТ "Рівнеголовпостач" (м.Рівне, вул.Княгині Ольги,4/20 код ЄДРПОУ 35504872) та ТзОВ "Альфа Пак" ( м.Рівне, вул.Князя Володимира,112А, код ЄДРПОУ 04542761) в доход державного бюджету України державне мито в сумі 85 грн.00 коп. та 236 грн.00 коп. витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до частини 3-4 статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

3. В решті позову відмовити.

Суддя

Повний текст рішення суддею підписано "26" лютого 2010 р.