Рішення № 81000523, 01.04.2019, Тростянецький районний суд Вінницької області

Тростянецький районний суд

Вінницької області

справа № 147/1448/18

номер провадження № 2-а/147/12/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2019 року Тростянецький районний суд Вінницької області у складі:

головуючого судді Дудікова А.В.,

при секретарі Свистун А.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні Тростянецького районного суду Вінницької області адміністративну справу №147/1448/18 за позовом ОСОБА_1 до поліцейського першої роти 1-го батальйону управління патрульної поліції в Одеській області, сержанта поліції Біруля В’ячеслава Валерійовича про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -

в с т а н о в и в:

У грудні 2018р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до поліцейського першої роти 1-го батальйону управління патрульної поліції в Одеській області, сержанта поліції Біруля В.В. про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 08.12.2018 року відповідачем по справі винесено постанову НК № 587240 відносно нього та накладено стягнення у розмірі 510 гривень.

Вказану постанову позивач вважає незаконною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки інспектором не доведено в діях ОСОБА_1 порушень вимог розділу 22 ПДР України, що в свою чергу свідчить про недоведеність події і складу адміністративного правопорушення за ст. 132-1 КУпАП. В своїх поясненнях відповідачу ОСОБА_1 зазначив, що у нього був відсутній будь-який умисел на вчинення адміністративного правопорушення, та виконання ним перед початком руху всіх необхідних дій, в межах своїх можливостей та компетенції, спрямованих на не уможливлення порушення п.22.5 ПДР України. Позивач пояснив поліцейському, що повна маса автомобіля 40760 кг. не перевищує допустимих норм, яка в даному випадку складає 44000 кг., що вказує на те, що ОСОБА_1 перед початком руху виконано вимоги ПДР України.

А тому, просив скасувати постанову серії НК № 587240 від 08.12.2018 року у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 132-1 Кодексу України про адміністративне правопорушення та закрити справу про адміністративне правопорушення, стягнути на його користь судові витрати.

Ухвалою суду від 04.03.2019р. прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі. Визначено, що розгляд справи необхідно проводити в порядку спрощеного позовного провадження.

Позивач у судове засідання не з'явився, подав до суду заяву, у якій просив суд розглянути справу за його відсутності та задовольнити позов.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Відповідно до ч. 3 ст. 162 КАС України копія відзиву та доданих до нього документів повинна бути надіслана (надана) іншим учасникам справи одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду.

Відповідачем не було надіслано на адресу суду відзив на позовну заяву, за таких обставин суд вирішує справу за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання у зв'язку з неявкою всіх учасників справи за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Положеннями ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Стаття 23 Закону України «Про Національну поліцію України» визначає, що основними повноваженнями патрульної поліції є, зокрема, виявлення та припинення адміністративних правопорушень, а також регулювання дорожнього руху та контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками.

Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративне правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення регулюється КУпАП, яким серед іншого визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням не інакше як на підставах і в порядку встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, в тому числі й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності (ч.ч.1, 2 ст.7 КУпАП).

Як вбачається з копії постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія НК №587240; дата розгляду 08.12.2018; місце розгляду справи - Одеська область, Біляївський район, а/д Київ-Одеса, 450 км.+500 м.; особа яка розглянула справу - поліцейський першої роти 1-го батальйону управління патрульної поліції в Одеській області, сержант поліції Біруля В’ячеслав Валерійович; особа, щодо якої розглянута справа - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3 АДРЕСА_1, посвідчення водія НОМЕР_4 від 15.03.2008 р.; транспортний засіб VOLVO FH12, номерний знак НОМЕР_1; час та місце скоєння, суть і обставини правопорушення: 08.12.2018 року о 01 год. 49 хв. в Одеській області, Біляївський район, на а/д Київ-Одеса 450 км. + 500 м., керуючи транспортним засобом з причіпом GROENEWEGEN GROW, д.н.з. НОМЕР_2, при зважуванні на СПВК перевозив вантаж з перевантаженням на одну вісь 12420 кг. при дозволеній масі 11000 кг., чим порушив п.22.5 ПДР України (а.с. 4).

Статтею 132-1 КУпАП передбачено відповідальність за порушення правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів, правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами.

Статтею 33 Закону України "Про автомобільні дороги" передбачено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Порядок здійснення габаритно-вагового контролю затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 № 879 "Про заходи збереження автомобільних доріг загального користування" (далі - Порядок № 879).

Відповідно до підпункту 3 пункту 2 Порядку № 879 великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306. При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки.

Пунктом 22.5 ПДР України закріплено, що за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

У силу приписів ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення можуть бути будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото-і кінозйомки, відеозапису, які використовуються під час нагляду за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, суд звертає увагу на те, що для того, щоб особа була притягнута до адміністративної відповідальності необхідно довести наявність в її діях (бездіяльності) складу та події адміністративного правопорушення. А в силу принципу презумпції невинуватості, діючого при розгляді справ про адміністративні правопорушення, всі сумніви у винності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Згідно із ст. 9 КпАП України адміністративним правопорушенням визнається протиправна винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно ст. 293 КпАП України орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає зокрема, рішення про скасування постанови і закриття справи.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, на якого ч.2 ст.77 КАС України покладає обов'язок доказування правомірності прийнятого ним рішення, не надав до суду жодних доказів, визначених ст. 251 КУпАП.

Зокрема, не надано доказів того, що ОСОБА_1, керуючи транспортним засобом з причіпом GROENEWEGEN GROW, д.н.з. НОМЕР_2, перевозив вантаж з перевантаженням на одну вісь 12420 кг.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та вважає, що відповідачем не надано достатніх доказів, які вказували б на вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 132-1 КУпАП.

Згідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на суд покладається обов'язок відповідно до здійснювати неупереджений розгляд та ухвалювати обґрунтовані рішення.

Відповідно до цієї ж статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на суд покладається обов'язок сприяти максимальному забезпеченню процесуальних прав учасників судового провадження.

Приймаючи до уваги, що всі сумніви щодо доведеності вини правопорушника слід тлумачити на його користь, за відсутності переконливих доказів вини ОСОБА_1, суд приходить до висновку, що останнього неправомірно було притягнуто до адміністративної відповідальності.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що оскільки відповідачем не доведено правомірність свого рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, та зокрема, факту вчинення позивачем порушення ПДР відповідними доказами, а тому постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії НК №587240 від 08.12.2018р., складена поліцейським першої роти 1-го батальйону управління патрульної поліції в Одеській області, сержантом поліції Біруля В.В. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 132-1 КУпАП у вигляді адміністративного штрафу в сумі 510 грн., підлягає скасуванню. За таких обставин позов у цій частині підлягає задоволенню.

Також ОСОБА_1 просив суд стягнути на його користь, понесені ним судові витрати в розмірі 3500,00грн.

Згідно ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При стягненні витрат на професійну правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076 - VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність") або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору.

Розмір витрат на оплату професійної правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу.

Згідно копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №587 Дудін Л.В. має право на заняття адвокатською діяльністю та прийняв від ОСОБА_1 на підставі договору про надання професійної правничої допомоги від 12.12.2018р. 3500 грн., що підтверджується квитанцією про сплату гонорару від 12.12.2018р.

У акті приймання-передачі наданих професійних правничих послуг від 12.12.2018р. вказано, які послуги надав адвокат Дудін Л.В. та які дії були ним проведені. Однак, шляхом проведеного підрахунку, встановлено, що вартість професійних правничих послуг склала не 3500,00грн., як він зазначив, а 1600,00грн. (консультація 320,00грн.,підготовка позову - 1280,00грн.).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 конвенції.

Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їх розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).

У рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються тільки витрати, які мають розумний розмір.

Враховуючи складність справи, кількість часу, який необхідно для складання та підготовки позову, участі в судовому засіданні, надання консультації, а також те, що стягнення судових витрат з Департаменту патрульної поліції становить надмірний тягар для останнього, що суперечить принципу розподілу витрат, суд дійшов висновку про стягнення з Департаменту патрульної поліції на користь позивача 500 грн. витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції, за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись ст. ст. 241-243, 245, 250, 255 КАС України, суд -

ухвалив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до поліцейського першої роти 1-го батальйону управління патрульної поліції в Одеській області, сержанта поліції Біруля В’ячеслава Валерійовича про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення- задовольнити частково.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії НК № 587240 від 08.12.2018р.

Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 132-1 КУпАП, згідно постанови про накладення адміністративного стягнення серії НК № 587240 від 08.12.2018 року.

Стягнути з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (ЄДРПОУ 40108646, 03048, місто Київ, вулиця Федора Ернста, 3) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН:НОМЕР_3, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 витрати, пов'язані з професійною правничою допомогою адвоката у розмірі 500 (п'ятсот) гривень 00 копійок, за рахунок бюджетних асигнувань.

У решті позову - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається до або через відповідні суди, протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: