Рішення № 8099709, 12.02.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.02.10                                                                                 Справа № 9/16

Суддя Ворожцов А.Г., розглянувши матеріали справи за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого комерційного підприємства "Техно-Сіз", м. Макіївка Донецької області

до Державного підприємства "Донбасантрацит", м. Красний Луч Луганської області

про стягнення 294 109 грн. 53 коп.

в присутності представників:

від позивача – Романенко В.І., ген. директор, наказ № 4 від 22.05.03,

від відповідача – не прибув

в с т а н о в и в:

позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 294109,53 грн. за договором № 02-01/1-339 від 02.11.06 та судових витрат.

Відповідач, ДП "Донбасантрацит", відзив на позов не надав, участь представника у судовому засіданні не забезпечив.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на вищезгаданий договір № 02-01/1-339 від 02.11.06, укладений між Мінвуглепромом України (замовник), відповідачем (платник) та позивачем (виконавець), за яким позивач поставив відповідачу комплект комплексу аерогазового інформаційного обладнання на суму 522000,0 грн., а відповідач розрахувався за поставлене обладнання частково у розмірі 341426,0 грн. за платіжним дорученням № U2107849-С від 22.12.06, на претензію № 094 від 29.05.09 не відповів.

У зв'язку з неналежним виконанням грошового зобов'язання борг за поставлене обладнання складає 180574,0 грн.

На підставі п. 10.1 договору відповідачу нараховані штрафні санкції у вигляді пені за 6 місяців у розмірі 7490,11 грн.

Крім того, позивачем нараховані інфляційні втрати у розмірі 106045,42 грн.

Таким чином, сума позовних вимог за розрахунком позивача складає 294109,53 грн.

Оцінивши матеріали справи, доводи позивача, надані ним докази, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

Ця норма кореспондується з нормою ч. 3 ст. 174 ГК України, за якою господарські зобов’язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Відповідно до ст. 173 ГК України господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у т.ч. боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші…), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у т.ч. кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Згідно зі ст. 14 ЦК України цивільні обов’язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що 2 листопада 2006 року було укладено договір № 02-01/1-339, підписаний замовником - Мінвуглепромом України, платником - відповідачем та виконавцем - позивачем, за яким позивач поставив відповідачу комплект комплексу аерогазового інформаційного обладнання на суму 522000,0 грн., а відповідач зобов'язався сплатити вартість цього обладнання.

Відповідно до п. 7.2 договору оплата повинна здійснюватися протягом 20-ти банківських днів з моменту постачання.

Обладнання було поставлене за видатковою накладною № Т-00000052 26 грудня 2006 року, про що свідчить копія цієї накладної (а.с. 14).

Відповідач розрахувався за поставлене обладнання частково у розмірі 341426,0 грн. за платіжним дорученням № U2107849-С від 22.12.06, заборгованість складає 180574,0 грн.

Щодо нарахування пені.

Пунктом 10.1 договору за порушення грошового зобов'язання передбачена відповідальність у вигляді пені у розмірі облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.

За цією умовою позивачем нарахована пеня за 6 місяців з у розмірі 7490,11 грн., з чим суд погоджується, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, а відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Разом з тим, відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Оскільки від відповідача заяви про застосування строку позовної давності не надходило, суд, вирішуючи питання щодо вимоги про стягнення пені, виходить з фактичних обставин справи.

Відповідно до розрахунку (а.с.19) пеня нарахована позивачем за період з січня 2007 року (за 12 днів) по липень 2007 року (за 19 днів).

Виходячи з умови п. 7.2 договору оплата за договором повинна бути здійснена до 26.01.07 (відповідно до листа НБУ щодо роботи банківської системи у новорічні свята), тому нарахування пені можливо бути з 27.01.07 по 27.07.07, а, оскільки позивач нарахував пеню до 19.07.07, то сума пені повинна складати 7195,75 грн.:

ВідсотокГраничний строк оплати товаруСтрок розрахунку пеніКількість днів прострочкиСума до сплати, грн.Сума пені, грн.

1*Ставка НБУ26.01.200719.07.20071741805747195.75 Щодо нарахування інфляційних втрат.

Згідно з наданим до позову розрахунком (а.с. 20) інфляційні втрати нараховані позивачем за період з січня 2007 року по листопад 2009 року включно, які склали 106045,42 грн.

Разом з тим, у позивача не було права нараховувати інфляцію за січень 2007 року, оскільки прострочення оплати за цей місяць склало менше 15 календарних днів, тому нараховану суму інфляції за січень 2007 року у розмірі 902,87 грн. слід виключити, а правильна сума боргу з урахуванням індексу інфляції за цей період повинен складати 285193,46 грн., де інфляційні втрати складають 104619,46 грн.

Таким чином позов підлягає задоволенню частково у розмірі: 180574,0 грн. + 7195,75 грн. + 104619,46 грн. = 292389,21 грн. з покладенням судових витрат на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 47-1, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з відповідача, ДП "Донбасантрацит", 94506, Луганська обл., м. Красний Луч, вул. Косіора, 10, код 32446546, на користь позивача, ТОВ "НВКП "ТЕХНО-СІЗ", 86108, Донецька обл., м. Макіївка, вул. Лихачьова, 60, код 32087543, грошових коштів у розмірі 292389,21 грн., крім того, витрати зі сплати держмита у розмірі 2923,87 грн. та інформаційно-технічні витрати –234,62 грн.

3. В решті позову –відмовити.

Наказ видати після набрання законної сили даним рішенням.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя                               А.Г.Ворожцов