Рішення № 8099392, 16.02.2010, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 77-96-83

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2010 р. Справа № 5/8-14/24

за позовом ЗАТ "Житомирський м'ясокомбінат"

вул.Баранова,127, м.Житомир, 10025

до відповідача Приватного підприємства "Аріон-ІФ"

вул. Г. Мазепи, 167, корпус 5, кв. 39, м.Івано-Франківськ, 76018

про стягнення заборгованості в сумі 61 556,02грн.

Представники:

Від позивача: Лашин О.В. - представник, (довіреність № 05/12 від 24.12.09р.);

Від відповідача: Баган Р.І. - представник, (довіреність № 29/01 від 29.01.10р.);

Від відповідача: Савчук М.І. - представник, (довіреність № 29/01 від 29.01.10р.)

Представнам сторін роз"яснено права та обов"язки на підставі ст.ст.20,22 ГПК України.

Суть спору: заявлено позов про стягнення заборгованості в сумі 61 556,02грн.,:з яких 47 682,41грн. основного боргу, 5 643,50грн. пені та 8 230,11грн. - штрафу в розмірі 25% річних за користування кредитними коштами.

Позивач в засіданні суду, відповідно до ст.22 ГПК України, надав суду заяву про уточнення позовних вимог (вх.№1094 від 16.02.10), в котрій просить стягнути з відповідача - 61 556,02грн.: з яких 47 682,41грн. основного боргу, 5 643,50грн. пені та 8 230,11 - 25% річних за користування кредитними коштами.

Враховуючи приписи ст.22 Господарського процесуального кодексу України, тобто право позивача до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог, суд розглядає спір відповідно до зменшених позовних вимог, оскільки ця дія не суперечить нормам чинного законодавства та не порушує чиї небудь права та охоронювані законом інтереси.

Позивач позовні вимоги підтримує, просить позов задоволити, свої обгрунтування виклав у позовній заяві, при цьому на:

- неналежне виконання відповідачем умов договору поставки №6-03-09 від 06.03.09, укладеного між сторонами, зокрема п.51 договору, який передбачає порядок розрахунків між сторонами,

-заборгованість відповідача перед позивачем в розмірі 47 682,41грн.;

- п.6.2 договору, відповідно до котрого покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості товару за кожний день затримки оплати, а також в разі прострочення оплати товару (патрії товарів) 10 денний строк понад строку визначеного п.5.1 (на протязі двадцять одного календарного дня з моменту отримання товару) дійсного договору покупець додатково сплачує одноразовий штраф в розмірі 20% заборгованості та 25% річних за користування кредитними коштами, на підставі якого відповідачу нараховано: 5 643,50грн. пені та 8 230,11 - 25% річних;

-ст. 526 Цивільного кодексу України, котрою передбачено загальні умови виконання зобов"язання.

Представник відповідача надав суду відзив. В судовому засіданні позов визнав частково , а саме в сумі основного боргу - 47 682,41 грн. та штрафні санкції : сума пені - 5 643,50, штраф 25% річних за користування коштами в сумі 8 230,11 грн. ( загальна сума заборгованості в розмірі 61 556,02 грн.), про що зазначив в клопотанні (вх. №1095 від 16.02.10).

Розглянувши матеріали справи та подані клопотання, заслухавши представників сторін суд встановив наступне.

Між сторонами 06.03.09 укладено договір поставки №6-03-09.

Відповідно до п.1.1 вказаного вище договору, постачальник (позивач) зобов"язався передати ковбасні та м"ясні вироби, сири, масла, маргарини, спреди (товар), в кількості, асорименті та по цінах, відповідно до видаткових накладних на товар, які є невід"ємною частиною цього договору, а покупець (відповідач) - прийняти і оплатити товар.

Остання поставка товару здійснена постачальником 23.03.09. Даний факт підтверджується накладною №Ж-00009076 від 23.03.09, котра знаходиться в матеріалах справи.

Відповідно до п.5.1 договору, відповідач повинен здійснити оплату за товар протягом 21 календарного дня з моменту отримання товару.

Проте, відповідачем порушено умови спірного договору, які передбачають порядок розрахунків між сторонами, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість в сумі

47 682,41грн за поставлений товар.

За невиконання відповідачем п.6.2 договору, позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі

5 643,50грн. та штраф 25% річних за користування коштами в сумі 8 230,11 грн.

Станом на 16.02.10, матеріали справи не містять відомостей про погашення відповідачем вище вказаної заборгованості.

Беручи до уваги викладене вище, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову і виходить з наступного.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Тобто, підстави виникнення зобов’язань (цивільних прав та обов’язків) встановлені ст.11 ЦК України, вони виникають зокрема з договорів (що і є у цьому випадку), тобто носять диспозитивний характер. Це полягає у обов'язку сторін договору виконувати взяті на себе зобов'язання, визначені умовами цього договору.

Договір №6-03-09 від 06.03.09 укладений в межах чинного законодавства є правомірним, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст.204 ЦК України).

Приписами ст. 265 Господарського кодексу України передбачено , що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Зобов"язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України).

Як вказує частина 1статті 527 Цивільного кодексу України, боржник зобов"язаний виконати свій обов"язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов"язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб"єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов"язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов"язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписи ст.629 Цивільного кодексу України вказують на те, що договір є обов"язковим для виконання сторонами.

Таким чином враховуючи вище викладене, суд приходить до висновку про правомірність заявленої позивачем вимоги про стягнення з відповідача 47 682,41грн. заборгованості, яка виникла в результаті неналежного виконання відповідачем договору поставки.

Згідно з ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 6.2 договору встановлено, що в разі несвоєчасної оплати товару (партії товарів) покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості товару за кожний день затримки оплати, а в разі прострочення оплати товару в 10-ти денний строк понад строку визначеного п.5.1 (на протязі двадцять одного календарного дня з моменту отримання товару) дійсного договору покупець додатково сплачує одноразовий штраф в розмірі 20% заборгованості та 25% річних за користування кредитними коштами.

Згідно з ч.4 ст.232 ГК України відсотки за неправомірне користування чужими коштами справляються по день сплати суми цих коштів кредитору, якщо законом або договором не встановлено для нарахування відсотків інший строк.

З врахуванням зазначених норм законодавства та заяви про уточнення позовних вимог, позивач правомірно нарахував відповідачу пеню в розмірі 5 643,50грн. та 8 230,11грн. штрафу (25% річних за користування чужими коштами).

Станом на сьогоднішній день загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 61 556,02грн. Відповідач визнав вказану суму заборгованості, про що зазначив у клопотанні (вх.№1095 від 16.02.10).

З матеріалів справи вбачається, що позивач підставно нарахував відповідачу пеню та штраф, оскільки останній порушив строки оплати товару, встановлені договором.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

З огляду на вимоги ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Позивачем доведено обставини, на які він посилався, як на підставу своїх вимог. Відповідач позовні вимоги визнав.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, враховуючи положення норм ст.ст.33,34,43 ГПК України, та оцінюючи усі докази в сукупності, які містяться у матеріалах справи та заяву про уточнення позовних вимог, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову, а саме: стягнути з відповідача на користь позивача 47 682,41грн. основного боргу, пеню в розмірі 5 643,50грн. та 8 230,11грн. штрафу (25% річних за користування чужими коштами), а провадження в частині стягнення 3% річних в розмірі 987,61грн. та 9 536,48грн. штрафу, що становить 20% заборгованості - провадження припинити.

Враховуючи приписи ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покласти на відповідача.

На підставі наведеного, керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 11,509,527,625,629 Цивільного кодексу України, ст.ст.193,232 Господарського кодексу України, ст.ст.33,49,80,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов задоволити частково.

          Стягнути з Приватного підприємства "Аріон-Іф", вул. Г. Мазепи, 167, корпус 5, кв. 39, м.Івано-Франківськ (ідент. код 36321497) на користь Зактитого акціонерного товариства "Житомирський м'ясокомбінат", вул.Баранова,127, м.Житомир (ідентиф.код 32122069)

47 682,41грн. основного боргу, пеню в розмірі 5 643,50грн. та 8 230,11грн. штрафу (25% річних за користування чужими коштами), 615,56грн. держмита та 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Провадження в частині стягнення 3% річних в розмірі 987,61грн. та 9 536,48грн. штрафу, що становить 20% заборгованості - провадження припинити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, у разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання повного рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Булка В.І.

Рішення підписане 19.02.10.

Виготовлено в АС "Діловодство суду"

помічник судді Гандера М.В.

19.02.10