Постанова № 8099286, 17.02.2010, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Шевченка 16, м. Івано-Франківськ, 76000, тел. 77-96-83

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2010 р. Справа № А-8/298

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Шіляк М.А.

при секретарі Майкович Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Закритого акціонерного товариства "Авангард", вул. Підгірка, с. Загвіздя, Тисменицький район, Івано-Франківська область, 77450

до відповідача: Державної податкової інспекції в Тисменицькому районі вул. Галицька, 15, м. Тисмениця, Івано-Франківська область, 77400

третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача: Головне управління державного казначейства України в Івано-Франківській області, вул. Дністровська, 14, м. Івано-Франківськ

за участі прокуратури Івано-Франківської області: вул. Грюнвальдська, 11, м. Івано- Франківськ, 76000

про визнання нечинним податкових повідомлень-рішень ДПІ в Тисменицькому районі №0001102320/0 та №0001112320/0 від 18.12.06 та про зобов'язання ДПІ в Тисменицькому районі надати висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету територіальному Держказначейству на відшкодування ПДВ.

За участі представників:

Від позивача: представник Фатула Т.В довіреність 28/03 від 02.03.09.,

Від відповідача 1: представник Гавадзин М.В.., (довіреність №1011310/10-015 від 09.10.08) представник ДПІ;

Прокурор в судове засідання не з'явився;

Третя особа на стороні відповідача: представник Маланюк О.В., (довіреність №14-08/90 від 11.01.10) представник Держказначейства;

ВСТАНОВИВ: до господарського суду подано позов про визнання нечинним податкових повідомлень-рішень ДПІ в Тисменицькому районі №0001102320/0 і №0001112320/0 від 18.12.06 та про зобов'язання ДПІ в Тисменицькому районі надати висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету територіальному Держказначейству на відшкодування податку на додану вартість.

Ухвалою від 29.12.06 відкрито провадження у справі. Ухвалою від 09.10.08 суд залишив позов без розгляду. Львівський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 05.11.09 скасував ухвалу господарського суду Івано-Франківської області від 09.10.08, а справу направив до суду першої інстанції для продовження розгляду спору. В судових засіданнях від 20.01.10 та 09.02.10 оголошувалася перерва.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ДПІ безпідставно визначила товариству податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 13320,00 грн. та застосувала з цього приводу штрафні (фінансових) санкції в розмірі 4782,00 грн., а також зменшила суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 150756,00 грн.

Представник позивача в судових засіданнях заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі, додатково висловив непогодження з висновками ДПІ стосовно визначення підприємству податкового зобов'язання з податку на додану вартість та застосування штрафних санкцій, вважає що ДПІ в Тисменицькому району безпідставно визначила суму податкового зобов'язання за платежем ПДВ, в зв'язку з чим просить суд визнати нечинними податкові повідомлення-рішення ДПІ в Тисменицькому районі №0001102320/0 і №0001112320/0 від 18.12.06.

ДПІ в Тисменицькому районі проти позову заперечила з тих підстав, що позивачем безпідставно занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість. Представники відповідача в судових засіданнях заперечення проти позову підтримали.

Представник прокуратури в судові засідання не з'являвся, хоч належним чином був повідомлений про місце та час розгляду справи.

Представник третьої особи проти позову заперечив, додатково вказавши, що Головне управління Державного казначейства в Івано-Франківській області є окремою юридичною особою і самостійно несе відповідальність за своїми зобов'язаннями і стосовно позивача не допускало жодних порушень.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив, що 18.12.06 Державною податковою інспекцією в Тисменицькому районі Івано-Франківської області було проведено виїзну позапланову документальну перевірку ЗАТ "Авангард" з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість за вересень 2006 року. За наслідками проведеної перевірки податковим органом оформлено акт перевірки №486-2350-00853582 від 18.12.06.

В ході судових засідань судом встановлено, що товариство в період з травня по серпень 2006 року придбало та оплатило товари та послуги з метою реконструкції та модернізації основних фондів, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними документами. Позивач відобразив витрати суму ПДВ сплаченого під час придбання вказаних товарів та послуг для використання у власній господарській діяльності у складі податкового кредиту в загальних деклараціях з ПДВ за серпень-вересень 2006 року.

У акті перевірки ДПІ в Тисменицькому районі зафіксовано факти порушення податкового законодавства, що полягають у неправомірному віднесенні позивачем до складу податкового кредиту загальної податкової декларації з податку на додану вартість №3 за серпень 2006 року податковий кредит у сумі 150756,00 грн., за вересень 2006 року податковий кредит в сумі 60603,00 грн.

Згідно із поданою ЗАТ "Авангард" податковою декларацією з ПДВ за серпень 2006 року №13978 від 20.07.06 від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту складає 143548,00 грн.

За наслідками проведеної перевірки, не підтверджено правомірність визначення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ за серпень 2006 р. в сумі 143548,00 грн.

ЗАТ "Авангард" користується довготерміновими кредитами одержаними в ОД АППБ "Аваль" на суму 1500700,20 грн. за рахунок яких позивач придбавав матеріально-технічні ресурси для реконструкцій приміщень по виробництву продукції з птахівництва і основні засоби сільськогосподарського призначення, які відповідно до бізнес-планів підприємства призначені для виробництва продукції птахівництва, тобто для власного виробництва товарів (робіт, послуг).

Товариство-позивач подало за вересень 2006 року до ДПІ в Тисменицькому районі податкові декларації з ПДВ За №1, №2 та №3. Згідно з загальною податковою декларацією з ПДВ №3 (вх№ 20904 від 20.10.06) та розрахунком суми бюджетного відшкодування, сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню складає 150765,00 грн.

В ході проведення перевірки податковою інспекцією встановлено, що протягом попередніх 12-ти місяців ЗАТ "Авангард" не декларував до сплати податок на додану вартість, а обсяг оподатковуваних операцій склав 6427,50 грн., що більше, ніж заявлена до сплати сума бюджетного відшкодування.

Перевіркою встановлено порушення порядку ведення податкового обліку ЗАТ "Авангард", а саме у загальній декларації (№3) до складу податкового кредиту включено суми податку на додану вартість від придбання матеріалів та виконаних робіт, які призначені для ведення сільськогосподарського виробництва - у вересні 2006 року неправомірно заявлено в загальній декларації з податку на додану вартість за вересень 2006 р. суму, що не підлягає бюджетному відшкодуванню - 150756,00 грн.

За результатами проведеної перевірки на підставі акту №486-2350-00853582 від 18.12.06 ДПІ в Тисменицькому районі винесла оспорювані податкові повідомлення-рішення №0001102320/0 та №0001112320/0 від 18.12.06

Суд вважає позовні вимоги необґрунтованими з наступних підстав.

Пунктом 11.21 ст. 11 Закону України про додаток на додану вартість" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету сільськогосподарськими підприємствами усіх форм власності за реалізовані ними молоко, худобу, птицю, вовну, а також за молочну продукцію та м'ясопродукти, вироблені у власних переробних цехах, повністю залишається у розпорядженні цих сільськогосподарських підприємств і спрямовується на підтримку власного виробництва тваринницької продукції та продукції птахівництва. Порядок нарахування і використання зазначених коштів встановлюється Кабінетом Міністрів України

Відповідно до п. 11.29 ст. 11 цього ж Закону (який був чинний на момент виникнення спірних відносин) зупинено до 1 січня 2006 року дію пункту 7.7 статті 7, пунктів 10.1 і 10.2 статті 10 цього Закону в частині сплати до бюджету податку на додану вартість щодо операцій з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з поставки переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, що здійснюються сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, в яких сума, одержана від поставки сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства. Зазначені кошти залишаються в розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників і використовуються ними на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення. У разі нецільового використання акумульованих коштів вони стягуються до Державного бюджету України в безспірному порядку.

Згідно зі змістом абзацу 4 пункту 1.2 розділу "Загальні положення" Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.97 №250/2054, платники податку, в яких згідно з чинним законодавством суми ПДВ залишаються в розпорядженні для цільового використання, подають податкову декларацію з ПДВ (скорочену). До такої податкової декларації включаються лише ті операції, що стосуються спеціальних режимів.

Порядок застосування спеціального режиму оподаткування, передбаченого п. 11.29 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено Постановою Кабінету Міністрів України № 271 від 26.02.99 "Про порядок акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками ПДВ щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію, виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини.

Відповідно до п. 4 вказаного Порядку на підставі даних бухгалтерського та податкового обліку сільськогосподарський товаровиробник складає декларацію з податку на додану вартість з реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, крім операцій з продажу переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, і в терміни, передбачені законодавством для звітності, подають її до органів державної податкової служби. Одночасно з декларацією з податку на додану вартість за відповідний звітний період сільськогосподарські товаровиробники подають до органу державної податкової служби за місцем реєстрації довідку про цільове використання сум податку на додану вартість за попередній звітний період, форма та зміст якої визначається Державною податковою адміністрацією за погодженням із Міністерством аграрної політики.

Залишок податкових зобов'язань відповідно до декларації з податку на додану вартість з реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, тобто різниця між сумою податку на додану вартість, одержаною сільськогосподарськими товаровиробниками від покупців, та сумою податку на додану вартість, сплаченою ними постачальникам, перераховується сільськогосподарськими товаровиробниками з поточного рахунка на окремий рахунок у терміни, передбачені для перерахування суми податку на додану вартість до бюджету. Не перераховані на окремий рахунок зазначені кошти вважаються такими, що використовуються не за цільовим призначенням, і підлягають стягненню до державного бюджету у безспірному порядку.

Зазначений окремий рахунок сільськогосподарський товаровиробник повинен відкрити протягом одного звітного періоду.

Залишок податкового кредиту відповідно до згаданої декларації, тобто від'ємна різниця між сумою податку на додану вартість, одержаною сільськогосподарськими товаровиробниками від покупців, та сумою податку на додану вартість, сплаченою ними постачальникам, зараховується сільськогосподарським товаровиробникам на зменшення податкових зобов'язань наступних звітних періодів.

Із наведеного випливає, що при визначенні об'єкта оподаткування платник ПДВ, який підпадає під дію п. 11.29 с. 11 Закону України "Про податок на додану вартість" і податкове зобов'язання і податковий кредит декларує за спеціальною (скороченою) податковою декларацією. Оскільки позивач, реалізовуючи продукцію на підставі наведеної норми не сплачує цей податок до бюджету, а декларує податкові зобов'язання за спеціальною податковою декларацією, використовуючи кошти відповідно до Порядкує акумуляції та використання коштів, то і податковий кредит із ПДВ, сформований за операціями із придбання основних засобів і послуг, має включатися до тієї самої декларації та відповідно зменшувати суму, що залишається в його розпорядженні.

Стосовно доводів представника позивача про те, що кошти для закупівлі основних засобів є кредитними коштами, тому згідно листа ДПА України №13956/7/07-0017 від 03.07.09 податок на додану вартість підлягає віднесенню до загальної податкової декларації з ПДВ, суд зазначає наступне.

На вимогу суду позивачем надані кредитні угоди, укладені товариством в 2003-2005 роках, проте банківських виписок, які б свідчили про перерахування кредитних коштів за конкретними господарськими операціями з закупівлі основних засобів суду не подано, отже відсутні підстави для висновку про правомірність дій позивача.

Провадження в частині позовних вимог про зобов'язання ДПІ в Тисменицькому районі надати висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету територіальному Держказначейству на відшкодування ПДВ, підлягає закриттю, у зв'язку з тим, що вказана вимога не є способом захисту прав платника ПДВ і не підлягає розгляду в суді. У разі невідшкодування бюджетної заборгованості з ПДВ право платника податку порушується внаслідок неодержання коштів з бюджету, тому способом захисту цього права має бути вимога про стягнення зазначених коштів.

З огляду на вищевикладене суд не вбачає правових підстав для задоволення позовних вимог ЗАТ "Авангард".

Відповідно до ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства судові витрати слід залишити за позивачем.

Керуючись п. 11.21, п. 11.29 ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість" , статтями 157,163,167, Кодексу адміністративного судочинства України , суд

ПОСТАНОВИВ:

В частині позовних вимог про зобов'язання ДПІ в Тисменицькому районі надати висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету територіальному Держказначейству на відшкодування ПДВ. - провадження закрити.

В задоволенні позову про визнання нечинним податкових повідомлень-рішень ДПІ в Тисменицькому районі №0001102320/0 та №0001112320/0 від 18.12.06 - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її складення у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

                                                            постанова підписана 19.02.10

Виготовлено в АС "Діловодство суду"

______ 17.02.10