Ухвала суду № 8099274, 26.01.2010, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Шевченка, 16, м. Івано-Франківськ, 76000, тел. 77-96-83

УХВАЛА

про припинення провадження у справі

26 січня 2010 р. Справа № Б-25/80 Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Валєєвої Т.Е.,

при секретарі судового засідання Максимів Н.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за заявою боржника - товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Сана"

(м. Івано-Франківськ)

про банкрутство в порядку ст. 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом",

представники заявника (боржника) в судове засідання не з’явилися,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Сана" звернулося до господарського суду Івано-Франківської області з заявою про порушення справи про його банкрутство за ст. 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі – Закон про банкрутство).

Заява мотивована тим, що загальними зборами засновників (учасників) боржника прийнято рішення про ліквідацію боржника та створення ліквідаційної комісії, однак під час здійснення ліквідаційної процедури ліквідаційною комісією було встановлено, що наявних активів боржника недостатньо для задоволення вимог кредиторів, тому прийнято рішення про звернення до суду з відповідною заявою.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 09.12.09 порушено провадження у справі про банкрутство, призначено справу до розгляду на 24.12.09 та зобов’язано заявника (боржника) вчинити певні дії.

Ухвалами господарського суду Івано-Франківської області від 24.12.09 та від 14.01.10 розгляд справи відкладено на 14.01.10 та на 26.01.10 відповідно, у зв’язку з невиконанням вимог ухвали суду від 09.12.09 та неподанням витребуваних судом доказів, які мають істотне значення для розгляду справи, а також необхідністю витребування додаткових доказів.

Представники заявника (боржника) в судове засідання жодного разу на вимогу суду не з’явилися, відповідно до повідомлень про вручення поштових відправлень заявник (боржник) за вказаною в заяві адресою не знаходиться (а.с. №№53, 62, 68), поштове відправлення повернено за закінченням терміну зберігання (а.с. №59), а вказана в заяві абонентська скринька належить іншому клієнтові (а.с. №50).

Крім того, ухвала суду, направлена голові ліквідаційної комісії боржника БабенкуО.М., яким підписано заяву про порушення справи про банкрутство та який виступає від імені боржника на стадії ліквідації боржника в порядку, визначеному цивільним та господарським законодавством (ч. 3 ст. 105 Цивільного кодексу України), за адресою, що вказана у протоколі №1 загальних зборів засновників боржника від 12.05.09, повернута органами поштового зв’язку у зв’язку з неповною адресою (а.с. №65).

Водночас заявник (боржник) в особі ліквідаційної комісії не використав надані йому процесуальні права, передбачені ст. 22 ГПК України, зокрема, право на ознайомлення з матеріалами справи.

Отже, заявник (боржник) в особі ліквідаційної комісії не цікавився процесуальними наслідками подання ним заяви про порушення справи про банкрутство та безпосередньо рухом справи про банкрутство.

Разом з тим, суд відмічає, що до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій та примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій (п. 19 інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" від 13.08.08 N 01-8/482).

Відповідно до ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами та вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Дослідивши наявні матеріали справи та встановивши на їх підставі фактичні обставини справи, суд вважає, що провадження у даній справі підлягає припиненню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 5 ст. 7 Закону про банкрутство боржник зобов'язаний звернутися в місячний строк до господарського суду з заявою про порушення справи про банкрутство у разі, якщо при ліквідації боржника не у зв'язку з процедурою банкрутства встановлено неможливість боржника задовольнити вимоги кредиторів у повному обсязі.

Згідно із ч. 1 ст. 51 Закону про банкрутство у разі виявлення, що вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язані звернутися в господарський суд із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи.

Відповідне правило встановлено ч. 3 ст. 110 Цивільного кодексу України, яка містить загальні положення про ліквідацію юридичної особи.

Спрощена процедура банкрутства, що передбачена ст. 51 Закону про банкрутство (банкрутство боржника, що ліквідується власником), випливає з процедури добровільної ліквідації юридичної особи, тобто ліквідації юридичної особи за рішенням її учасників (власників) або органу, уповноваженого на це установчими документами.

У зв'язку з чим, необхідними передумовами для звернення із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника в порядку ст. 51 Закону про банкрутство є дотримання вимог цивільного та господарського законодавства щодо добровільної ліквідації юридичної особи.

Відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд України, зокрема у своїй постанові від 10.06.08 у справі № 15/682-б.

Під час судового розгляду справи судом встановлено, що загальними зборами засновників (учасників) боржника, прийнято рішення про ліквідацію боржника, створення ліквідаційної комісії та встановлення порядку і строку ліквідації боржника (протокол №1 загальних зборів засновників боржника від 12.05.09 (а.с. №7)).

Згідно із ч. 4 ст. 105 Цивільного кодексу України комісія з припинення юридичної особи поміщає в друкованих засобах масової інформації, в яких публікуються відомості про державну реєстрацію юридичної особи, що припиняється, повідомлення про припинення юридичної особи та про порядок і строк заявлення кредиторами вимог до неї. Комісія вживає усіх можливих заходів щодо виявлення кредиторів, а також письмово повідомляє їх про припинення юридичної особи.

Аналогічні положення містить ч. 3 ст. 60 Господарського кодексу України, яка передбачає, що ліквідаційна комісія або інший орган, який проводить ліквідацію суб'єкта господарювання, вміщує в друкованих органах відповідно до закону повідомлення про його ліквідацію та про порядок і строки заяви кредиторами претензій, а явних (відомих) кредиторів повідомляє персонально у письмовій формі у встановлені цим Кодексом чи спеціальним законом строки.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до протоколу №1 засідання ліквідаційної комісії боржника від 19.05.09 (а.с. №8) за результати проведення інвентаризації ліквідаційною комісію прийнято рішення направити повідомлення про припинення боржника всім виявленим кредиторам.

При цьому, до заяви про порушення справи про банкрутство за ст. 51 Закону про банкрутство додано тільки заяви кредиторів з грошовими вимогами до боржника (а.с. №№19-45) та реєстр вимог кредиторів (а.с. №18), проте доказів здійснення публікації в друкованих засобах масової інформації у відповідності до вимог ст. 105 Цивільного кодексу України та ч. 3 ст. 60 Господарського кодексу України суду не надано.

Також, серед кредиторів, які заявили свої грошові вимоги до боржника, відсутній орган державної податкової служби, а також відсутні докази його письмового повідомлення.

У той час, як у силу вищевказаних норм ліквідаційна комісія зобов’язана персонально у письмовій формі повідомити явних (відомих) кредиторів боржника, до яких відноситься, зокрема, орган державної податкової служби, який має бути своєчасно повідомлений про припинення юридичної особи, оскільки відповідно до ст. 111 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" у разі проведення ліквідації підприємства орган державної податкової служби зобов’язаний провести позапланову виїзну перевірку цього підприємства.

На необхідності повідомлення органу державної податкової служби про здійснення ліквідації боржника також було наголошено Верховним Судом України у вищезазначеній постанові від 10.06.08 у справі №15/682-б.

Таким чином, з матеріалів справи не вбачається, що на час порушення провадження у справі ліквідаційною комісією боржника був належним чином встановлений повний обсяг кредиторської заборгованості боржника та сформований пасив боржника у процедурі добровільної ліквідації.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 111 Цивільного кодексу України ліквідаційна комісія після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, який містить відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог, а також про результати їх розгляду. При цьому, поміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.

Проте, наданий боржником проміжний ліквідаційний баланс станом на 30.09.09 (а.с. №№10-11) підписаний керівником та головним бухгалтером Бабенко О.М., однак не затверджений всіма учасниками юридичної особи, зокрема, учасником боржника ГорєловоюН.В., яка згідно із протоколом №1 загальних зборів засновників боржника від 12.05.09 одночасно із БабенкомО.М. також володіє 50% частки у статутному фонді боржника.

Також, проміжний ліквідаційний баланс станом на 30.09.09 містить дані про дебіторську заборгованість.

Водночас, положеннями ч. 4 ст. 60 Господарського кодексу України передбачено, що ліквідаційна комісія має вжити необхідних заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості суб'єкта господарювання, який ліквідується.

Як вбачається з матеріалів справи, доказів стягнення дебіторської заборгованості боржника суду не надано.

Окрім того, відповідно до ч. 5 ст. 60 Господарського кодексу України ліквідаційна комісія має оцінити наявне майно суб'єкта господарювання, який ліквідується.

Втім, доказів проведення в установленому чинним законодавством порядку оцінки основних засобів боржника суду також не надано.

Відповідно до приписів ст. 5 Закону про банкрутство і ст. 41 ГПК України суд у справі про банкрутство застосовує норми ГПК України, які мають універсальний характер.

На підставі положень ч. 1 ст. 33 ГПК України про те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, ухвалами господарського суду Івано-Франківської області від 09.12.09, 24.12.09 та від 14.01.10 було зобов’язано заявника (боржника) подати суду належні докази виконання вимог, передбачених ст. ст. 105, 110, 111 Цивільного кодексу України, ст. 60 Господарського кодексу України, в т.ч. докази внесення до Єдиного державного реєстру відомостей про те, що юридична особа- боржник перебуває у процесі припинення; докази здійснення повідомлення у друкованих органах відповідно до закону, яке відповідає ч. 4 ст. 105 Цивільного кодексу України, ч. 3 ст. 60 Господарського кодексу України; докази здійснення повідомлення про припинення юридичної особи органу державної податкової служби, в якій боржник зареєстрований як платник податків; докази стягнення дебіторської заборгованості; бухгалтерський баланс на останню звітну дату, що поданий в установленому чинним законодавством порядку до державного реєстратора; проміжний ліквідаційний баланс, який відповідає ч. 1 ст. 111 Цивільного кодексу України.

Однак, заявником (боржником) вказані вимоги суду не виконано та відповідні докази суду не надано.

На підставі вищенаведеного в сукупності суд вважає, що підстави, з яким чинне законодавство пов'язує можливість порушення справи про банкрутство боржника, що ліквідується власником, та визнання його банкрутом за ст. 51 Закону про банкрутство, –відсутні.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що на відміну від загальної процедури банкрутства правомірність порушення справи про банкрутство за спрощеною процедурою в порядку ст. 51 Закону про банкрутство перевіряється господарським судом у засіданні суду, в якому виноситься постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

За таких обставин справи суд дійшов висновку про відсутність підстав для здійснення провадження у справі про банкрутство за ст. 51 Закону про банкрутство та необхідність припинення провадження у справі відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

З урахуванням викладеного та керуючись ст. ст. 105, 110, 111 Цивільного кодексу України, ст. 60 Господарського кодексу України, ст. ст. 5, 7, 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. ст. 41, 22, 33, 80, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

припинити провадження у справі № Б-25/80 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Сана" (м. Івано-Франківськ; ідентифікаційний код 33162521).

Суддя                                                  Т.Е. Валєєва

Дану ухвалу направити:

- заявнику (боржнику) (юрид. адреса: вул. Вовчинецька, 4/17, м. Івано-Франківськ, 76018; пошт. адреса: а/с №4, м. Івано-Франківськ, 76015; вул. Національної Гвардії, 14/401, м. Івано-Франківськ, 76018);

- Івано-Франківському обласному відділу з питань банкрутства (вул. С. Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76000);

- державному реєстратору за місцезнаходженням боржника (вул. Незалежності, 9 (2поверх), м. Івано-Франківськ, 76004).

Виготовлено в АС "Діловодство суду"

_______