Рішення № 8098920, 11.02.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

11.02.10 р.                     Справа № 4/6                               

Представниками сторін не надані письмові клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу. Відповідно до статті 81-1 ГПК України складається протокол судового засідання.

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Гринько С.Ю.

при секретарі судового засідання Кужель А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали позовної заяви:

за участю представників сторін:

від позивача – Жибер В.В. – довіреність від 01.01.2010р.,

від відповідача – не явився,

за позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю „ЛАА Транс” м. Луганськ

до відповідача - Приватного підприємства „Постачання та доставка” м. Донецьк

про стягнення 82722,95грн. заборгованості, індексу інфляції, 3%річних, пені

в с т а н о в и в :

Позивач заявив позовні вимоги про стягнення з відповідача 82722,95грн., з яких: 63894,34грн. – заборгованість, 9004,86грн. – інфляційних, 2135,43грн. - 3%річних, 7688,32грн. - пеня.

В підтвердження позову позивач посилається на укладений з відповідачем договір перевезення №10.12.07//12-455 ЛАА від 10.12.2007р., рахунки-фактури, які виставлені відповідачу для оплати, накладні в підтвердження надання послуг по перевезенню, претензії, які направлені відповідачу з вимогою оплати та відповіді на них.

Відповідач не надав суду письмового відзиву на позов, що являється ухиленням від вчинення дій, покладених на нього судом і є обов’язковим для виконання.

Відповідач надіслав лист № 1 від 20.01.2010р., в якому просить відкласти вирішення спору у зв’язку з находженням директора підприємства у відпустці до 06.02.2010р. Суд роз’яснив відповідачу, що відрядження чи відпустка представника сторони не являється для суду поважною причиною для не вирішення спору по суті., але клопотання було задоволено і розгляд справи відкладено на 11.02.2010р. Відповідач не скористався своїм законним правом на участь в судовому засіданні, про час і місце якого був належним чином повідомлений замовленою поштою, який отриманий уповноваженою особою, про що свідчить підпис на повідомленні.

Господарський суд, проаналізувавши надані позивачем оригінали документів, вважає їх достатніми для вирішення спору без відзиву на позов та неявки представника відповідача на підставі ст. 75 ГПК України.

При дослідженні матеріалів справи, заслухавши пояснення представника позивача, судом встановлено, що між сторонами підписаний договір перевезення №10.12.07//12-455 ЛАА від 10.12.2007р., в якому передбачені всі істотні умови, тому він вважається судом укладеним.

У відповідності з главою 64 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.

Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно ч. ч. 1, 2, 3 ст. 909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

2

У відповідності з главою 32 Господарського кодексу України (далі – ГК України) перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами.

Суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі.

Загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів (вибухових речовин, зброї, отруйних, легкозаймистих, радіоактивних та інших небезпечних речовин тощо) визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Відносини, пов'язані з перевезенням пасажирів та багажу, регулюються Цивільним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.

За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Договір перевезення №10.12.07//12-455 ЛАА від 10.12.2007р. регулює взаємовідносини сторін (позивача та відповідача) при організації перевезення експортно-імпортних та інших вантажів замовника (відповідача) автомобільним транспортом перевізника (позивача) (п. 1.1 договору).

Згідно з п. 2 договору позивач зобов’язався:

- подавати під завантаження технічно справний рухомий склад згідно замовлення, складеного відповідачем;

- забезпечити за власний рахунок страхування цивільної відповідальності та відповідальності перевізника;

- забезпечити якість перевезення, дотримання строків доставки та схоронність вантажу на шляху слідування.

Відповідач, в свою чергу, зобов’язався:

- забезпечити позивачу попередню оплату за перевезення по узгодженим ставкам-нетто в разі необхідності за власний рахунок оплатити конвойне супроводжування при перевезенні коштовних вантажів;

- своєчасно надати вантаж до перевезення. При доставці вантажу в Україну повідомляти позивачу номери „Попереднього сполучення, Акцизної декларації, Попередньої декларації”;

- при перевезеннях вантажів в Росію замовник зобов’язаний забезпечити зазначення в товаротранспортних накладних CMR (графа 13) даних про сховище тимчасового зберігання або митного сховища: найменування, адреса, номер ліцензії;

- інформувати перевізника про вартість вантажу у всіх випадках, коли вартість перевищує межу відповідальності перевізника по Конвенції CMR. У разі зазначеного перевищення вартості вантажу забезпечувати за власний рахунок страхування вантажу.

Замовник проводить попередню оплату перевезень по узгодженим ставкам-нетто (п. 3.1 договору).

За умовами статті 193 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону і укладеного договору.

У відповідності зі статтею 917 ЦК України Перевізник зобов'язаний надати транспортні засоби під завантаження у строк, встановлений договором відповідно до умов договору (п.2.1.1.) згідно замовленням відповідача.

Ксерокопії замовлень відповідача пред’явлені позивачем до матеріалів справи. В них замовник (відповідач) вказав підставу (договір), своє найменування, строк подачі автомобіля, габарити вантажу, адресу завантаження інші інструкції щодо вантажу та автомобіля.

3

Відправник повинен пред'явити у встановлений строк вантаж, який підлягає перевезенню, в належній тарі та (або) упаковці; вантаж має бути також замаркований відповідно до встановлених вимог.

Докази виконання умов договору позивачем щодо перевезення вантажів за замовленням відповідача доведено міжнародними товарно-транспортними накладними та податковими накладними, які свідчать про оплату за надані автопослуги ПДВ.

Позивач надав відповідачу послуги щодо перевезення вантажу на загальну суму 79459,92грн., що свідчать замовлення, накладні, акти приймання-передачі робіт (замовлень). Всі документи в оригіналах надавались суду для дослідження, засвідчені копії є в матеріалах справи.

Позивачем виставлені для оплати рахунки-фактури на всю суму наданих послуг, копії яких наявні в матеріалах справи на суму наданих послуг по кожній наданій послуги

Виставлені рахунки на загальну суму 79459,92грн. оплачені відповідачем частково в сумі 15565,58грн., що підтверджується витягом з банківських рахунків, тому сума заборгованості на час звернення із позовом складає 63894,34грн. проти якої не надано заперечень відповідачем.

Враховуючи, що позивачем доведений факт надання послуг по перевезенню вантажу за його замовленнями та їх оплати не в повному обсязі, що є порушенням умов договору, суд задовольняє вимогу позивача щодо стягнення з відповідача 63894,34грн. заборгованості в повному обсязі.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до загальних умов виконання зобов’язання викладених в статті 530 Цивільного кодексу України боржник повинен сплатити одержаний товар в строки, передбачені умовами договору, а якщо строк виконання зобов’язання не встановлений, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий борг в семиденний строк з дня пред’явлення вимоги.

Позивачем неодноразово направлялись відповідачу претензії з вимогою оплатити надані послуги (№13/12 від 02.02.2009р.,№41/12 від 01.04.2009р.). Відповідач у відповідях на претензії не заперечив проти наявності у нього перед позивачем заборгованості, але посилався на відсутність на даний момент грошових коштів.

Неможливість сплатити надані послуги в термін, передбачений договором у зв’язку з скрутним фінансовим становищем, не звільняє боржника від виконання свого обов’язку.

Також позивач крім заборгованості, просить стягнути з відповідача 9004,86грн. інфляційних витрат, 2135,43грн. 3%річних та 7688,32грн. пені за прострочку виконання відповідачем взятих зобов’язань по оплаті наданих послуг. Вирішуючи ці питання, суд виходить з наступного:

Відповідно до частини 2 статті 9 ЦК України законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.

Особливості регулювання відповідальності за порушення грошових зобов’язань у відносинах суб’єктів господарювання після 1 січня 2004року визначаються приписами статей 534,549-552 та статті 625 ЦК, статей 229-234 Господарського кодексу України та статей Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”.

З огляду на зміст статей 534,549 та частини 2 статті 625 ЦК правовими наслідками порушення грошового зобов’язання, тобто прострочення у виконанні зобов’язання сплатити гроші, є не лише обов’язок боржника повернути суму основного боргу, а й сплатити неустойку у формі пені, додаткову суму, що обраховується як добуток від суми основного боргу на індекс інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Відповідальність за прострочку платежу у вигляді пені може встановлюватися у договорі платниками та одержувачами коштів – підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичними особами –суб’єктами підприємницької діяльності згідно зі статтями 1,3,4 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”.

4

Оскільки сторонами договором передбачені: а) встановлений строк виконання грошового зобов’язання (претензії, які направлені відповідачу з вимогою оплати); б) вид відповідальності за прострочення грошового зобов’язання; в) розмір пені (п. 4.5 договору), а також доведено факт прострочки виконання боржником грошового зобов’язання, господарський суд задовольняє вимоги позивача в частині стягнення 7688,32грн. пені в повному обсязі, оскільки вона розрахована у відповідності до Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання”, в якому зазначено, що якщо сторонами прямо передбачені в договорах відповідальність і її розмір за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання, боржник зобов’язаний сплатити пеню з урахуванням подвійної облікової ставки НБУ та шестимісячного строку.

Відповідно до пункту другого статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Положення цієї статті ( 435-15 ) застосовуються до боржника у разі порушення ним грошового зобов'язання в не залежності від наявності вини в його діях.

Відтак, встановлені ст. 625 ЦК ( 435-15 ) відсотки річних та інфляційні витрати підлягають нарахуванню до моменту фактичного виконання грошового зобов'язання.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що вимоги про стягнення інфляційних витрат та 3% річних є обґрунтованими і підлягають задоволенню за термін 02.02.2009р. по 10.02.1009р. в розмірі 9004,86грн. інфляційних витрат та 2135,43грн. 3%річних, так як доведений факт надання послуг, які несвоєчасно оплачені боржником та наданий обґрунтований розрахунок сум.

Приймаючи до уваги, що з вини відповідача виник цей спір, на нього покладаються судові витрати пропорційно задоволеної судом суми.

На підставі глави 64, ст.ст. 526,530,549,610,612,625,629 Цивільного кодексу України, гл. 32, ст. 193 Господарського кодексу України та, керуючись статтями 75,49,82,84, 81-1,85 ГПК України, господарський суд –

в и р і ш и в:

Задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю „ЛАА Транс” м. Луганськ до Приватного підприємства „Постачання та доставка” м. Донецьк про стягнення 82722,95грн. заборгованості, індексу інфляції, 3%річних, пені в повному обсязі.

Стягнути з Приватного підприємства „Постачання та доставка” м. Донецьк-83108, вул. Новочеркаська, 88а, ЄДРПОУ 34626923 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ЛАА Транс” м. Луганськ-91047, вул. Гастелло, 38, ЄДРПОУ 31718995 заборгованість в сумі 63894,34грн., 9004,86грн. – інфляційних, 2135,43грн. - 3%річних, 7688,32грн. - пені, 827,23грн. державного мита та 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суддя                               

Рішення господарського суду, повний текст якого оголошений 11.02.2010року, може бути оскаржено до Донецького апеляційного господарського суду через місцевий господарський суд в термін, передбачений ст.85 ГПК України.

Надруковано у 3прим.:

1-до справи,

1-позивачу,

1- відповідачу