Рішення № 80988405, 27.03.2019, Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

Справа №173/1285/17

Провадження №2/173/10/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2019 р. Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

В складі: головуючої - судді Петрюк Т.М.

При секретарі - Рудовій Л.В.

За участю: позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - адвоката Галюка Р.М

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Верхньодніпровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, треті особи, що не заявляють самостійних вимог: Бородаївська сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області комунальне підприємство «Верхньодніпровське бюро технічної інвентаризації», про встановлення сервітуту -

ВСТАНОВИВ:

01.08.2017 року до суду звернувся позивач ОСОБА_1, з позовом про встановлення сервітуту до відповідача ОСОБА_3, треті особи, що не заявляють самостійні вимоги на предмет спору: Бородаївська сільська рада Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, КП «Верхньодніпровське БТІ».

30.08.2017 року отримана довідка про реєстрацію місця проживання відповідача - фізичної особи.

Ухвалою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 30.08.2017 року відкрите провадження у справі. Справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 19.10.2017 року.

19.10.2017 року розгляд справи відкладений в зв'язку з залученням до розгляду справи в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору КП «Верхньодніпровське БТІ». Розгляд справи відкладений на 12.12.2017 року

12.12.2017 року розгляд справи відкладений в зв'язку з неявкою учасників розгляду справи. Справу призначено до розгляду на 19.02.2018 року.

19.02.2018 року розгляд справи відкладений в зв'язку з неявкою представника позивача та третіх осіб. Справу призначено до розгляду на 07.05.2018 року.

07.05.2019 року розгляд справи відкладений в зв'язку з неявкою представника а третьої особи та ненадання суду матеріалів інвентарних справ. Справу призначено до розгляду на 22.06.2018 року.

22.06.2018 року розгляд справи відкладений в зв'язку з неявкою представника третьої особи. Справу призначено до розгляду на 20.09.2018 року.

20.09.2018 року розгляд справи відкладений в зв'язку з неявкою представника третьої особи. Справу призначено до розгляду на 27.11.2018 року.

27.11.2019 року в судовому засіданні оголошена перерва за клопотанням позивача щодо визначення своєї позиції відносно призначення судової будівельно-технічної експертизи. Справа призначена до розгляду на 17.01.2019 року.

17.01.2019 року розгляд справи відкладений в зв'язку з неявкою позивача. справу призначено до розгляду на 27.03.2019 року

Учасникам розгляду справи роз'яснені права та обов'язки у відповідності до ст. 43, 44, 49 ЦПК України.

27.03.2019 року в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення

Згідно поданої позовної заяви позивач просить встановити безстроковий, безкоштовний сервітут на земельну ділянку, на якій розташований шахтний колодязь питної води, побудований у 1963 році з бетонними кріпленнями, позначений літерою «к» на схематичному плані земельної ділянки по АДРЕСА_1 в тому числі на відстані 1 метра від зовнішньої частини зазначеного колодязя навкруги, шириною 1 метра від зазначеного колодязя до домоволодіння АДРЕСА_2 для вільного проходу від колодязя, прокладення водопроводу нижче рівня землі, забору води та обслуговування колодязя, встановлення обладнання для підйому води з можливістю прокладення електричної проводки повітряним шляхом в її межах, встановлення хвіртки на межі домоволодінь в місті проходу та прокладення водопроводу, з можливістю встановлення на ньому сучасного електричного та іншого технічного обладнання для забору та підйому питної води, встановлення перекриття колодязя з метою запобігання забруднення питної води за кошти землекористувача домоволодіння АДРЕСА_2, що пов'язані з встановленням, обслуговуванням як колодязя так і встановленого обладнання та встановлення хвіртки

В обґрунтування позовних вимог позивачі посилаються на наступне: у 1963 році на АДРЕСА_2, де він зараз мешкає та домоволодінням № 5, де на даний час мешкає відповідач зусиллями мешканців вулиці Шкільна та з допомогою колгоспу ім.. газети Правда було збудовано громадський шахтний колодязь, як джерело питної води, яким безперешкодно користувались мешканці АДРЕСА_1 і який є єдиним джерелом питної води для його домоволодіння.

Цим колодязем користувались шляхом забору питної води як за допомогою відер так і шляхом періодичного встановлення електричного насосу для підйому води з електричним живленням від його домоволодіння.

З осені 2016 року відповідач заборонила використовувати електричний насос для підйому води, не мотивуючи своє рішення, але не заперечувала проти забору води за допомогою відер.

Він неодноразово намагався дійти згоди з відповідачем щодо забору шляхом встановлення сучасної електричної насосної станції з метою безперебійного постачання води до його домоволодіння, з електричним живленням насосної станції від його домоволодіння, та перекриття верхньої частини колодязя з метою запобігання нещасних випадків (падіння в шахту колодязя дітей) оскільки доступ до колодязя був вільний, а також запобігання забруднення питної води, та встановлення хвіртки з метою неможливості доступу сторонніх осіб, як на територію домоволодіння відповідачки так і до колодязя та його обладнання для підйому води з колодязя. Встановлення обладнання та монтаж водопроводу та паркану він пропонував здійснити за свої кошти.

Також він намагався домовитись із відповідачкою про порядок та умови використання єдиного для нього джерела питної води в с. Бородаівка, на що відповідач відповідала відмовою, мотивуючи своє рішення правом приватної власності на зазначений колодязь. Не розглядаючи іншої можливості підйому води з колодязя як за допомогою відер.

В липні 2017 року відповідачка самостійно встановила паркан шириною та висотою 1.5 метри у вигляді листів шиферу та унеможливлює вільний прохід до колодязя, розібрала верхню частину колодязя з демонтажем механізму підйому води за допомогою відер та заборонила користуватись колодязем будь-яким чином мотивуючи це правом приватної власності на колодязь.

02.08.2016 року відповідач зареєструвала в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за реєстраційним номером об'єкта на нерухоме майно № НОМЕР_2 на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, об'єкт житлової нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 де до складової частини нерухомого майна увійшов і спірний колодязь.

Проте земельна ділянка, на якій розташований колодязь не приватизована та знаходиться у приватній власності відповідачки.

На даний час відповідачці наданий дозвіл на розробку технічної документації з землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки на місцевості.

Проте на території с. Бородаївка Верхньодніпровського району Дніпропетровської області немає централізованого водопостачання питної води. Найближче джерело питної води, аналогічний шахтний колодязь, знаходиться на відстані не менш як 800 метрів від його домоволодіння, що унеможливлює з мінімальними матеріальними затратами забезпечити водопостання питної води до його домоволодіння для нормальної життєдіяльності, та задовольнити його інтереси іншим шляхом неможливо.

Таким чином функціонування його господарства для задоволення його інтересів від використання свого майна не можливе без встановлення обтяження чужого. Крім того на території домоволодіння відповідачки є ще один колодязь зазначений літ. «к1», відповідно використання спірного колодязя не буду обтяжливим для відповідача, що й стало підставою звернення до суду.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, давши пояснення фактично установлені матеріалами справи. Також пояснив, що даний колодязь був побудований спільним зусилля п'яти дворів села. В технічному паспорті на належний йому будинок зазначено, що йому належить 1/5 частина спірного колодязя. Він неодноразово ремонтував зазначений колодязь. Даним колодязем користувалися чотири двори села. На даний час відповідачка не надає йому будь-якого доступу до колодязя. Він змушений просити воду у сусідів, а в нього є сім'я, діти, тому він має потребу у воді.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував. Посилаючись на те, що є рішення суду яким за його довірительницею визнано право власності на домоволодіння розташоване по АДРЕСА_1 , до складу якого входить і спірний колодязь. Право власності за його довірителькою зареєстроване в установленому порядку. Позивач же в свою чергу є ні власником ні користувачем домоволодіння розташованого по АДРЕСА_2. Крім того спірний колодязь не відноситься до комунальної власності. В свою чергу позивач має земельну ділянку значного розміру та має можливість побудувати колодязь на території свого домоволодіння та забезпечити свої потреби у питній воді у будь-який спосіб.

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: представник Бородаївської сільської ради в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити, підтвердивши пояснення позивача про те, що спірний колодязь дійсно будувався зусиллями декількох дворів зазначеної вулиці с. Бородаївка та знаходився в спільному користуванні, що підтверджується поясненнями жителів села. Тому він вважає, що колодязь безпідставно визнаний власністю лише відповідачки і вважає, що особи, які будували зазначений колодязь мають право на користування ним.

Третя особа. що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, представник КП «Верхньодніпровське БТІ» в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідності до п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, яка відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов'язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Відповідно до вимог ст. 55 Конституції України кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку , встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів є забезпечити кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною радою України.

За змістом положень вказаних норм, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, держави та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором

При цьому, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Отже, виходячи із наведеного, на момент звернення із тим чи іншим позовом, права та інтереси, на захист яких поданий позов вже мають бути порушені, невизнані або оспорювані особою, до якої пред'явлений позов, тобто, законодавець пов'язує факт звернення до суду із наявністю вже порушених прав та інтересів позивача. Метою ж позову є розгляд спору і захист вже порушених, невизнаних або оспорюваних суб'єктивних прав або законних інтересів позивача.

Суд, з'ясувавши зміст позовних вимог, заслухавши пояснення сторін, інших учасників розгляду справи, вивчивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, приходить до таких висновків.

Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.

Між сторонами виникли правовідносини, що виникають із права власності на нерухоме майно та права користування чужим майном (сервітут).

Судом встановлено, що відповідно до довідки, виданої Бородаївською сільською радою позивач ОСОБА_1, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2. Як зазначає позивач на його ім'я складений заповіт та раніше даний будинок належав його батькові ОСОБА_4

Відповідно до копії технічного паспорту та копії свідоцтва про право власності на житло власником зазначеного домоволодіння вказаний ОСОБА_4

Доказів того, що ОСОБА_4,. помер, що позивач є сином ОСОБА_4, про наявність заповіту, відкриття спадкової справи суду не надано. Проте позивач проживає та користується зазначеним домоволодінням, тобто є фактичним його користувачем.

Відповідач ОСОБА_5 - ОСОБА_6, є власником житлового будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Відповідно до переліку складових частин об'єкта нерухомого майна, що належить відповідачу, входять два колодязі, зазначені літ «к» та літ. «к'».

Таким чином судом встановлено, що відповідач на даний час є власником спірного колодязя, зазначеного літ «к». Так як право власності відповідачки на зазначений колодязь ніким не оспорене та неправомірність набуття відповідачкою права власності на спірний колодязь не встановлена судом.

Статтею 1 першого Протоколу до Конвенції про захист прав та основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною радою України від 17.07.1997 року, визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавленим своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом та загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ч. 3 ст. 41 Коституції України - Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України - право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до ч. 2 ст. 328 ЦК - право власності вважається набутим правомірним, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

В свою чергу позивачем також визнається право власності відповідачки та спірний колодязь, так як ним заявлені вимоги про обмеження права власності відповідача шляхом встановлення сервітуту.

Таким чином доводи позивача, що його батькові та йому також належить частка у спірному колодязі, як іншим жителям села, суд вважає безпідставними. Так як суду не надані докази того, що за позивачем, його батьком чи іншими жителями АДРЕСА_1 визнане право власності на частину спірного колодязя. А позивач звернувся до суду з позовом про встановлення сервітуту, а не оспорення права власності відповідачки на спірний колодязь та визнання за ним права власності на частину даного колодязь. Іншими жителями села звернень до суд про оспорення права власності, визнання права власності, встановлення сервітут тощо не заявлялось.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 395 ЦК України - Речовими правами на чуже майно є: право користування (сервітут);

Відповідно доч.1, 2 ст. 401 ЦК України - Право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій, конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

Відповідно до ч.1,2.3 ст. 404 ЦК України - Право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо.

Особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності - від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту.

Право користування чужим майном може бути встановлено щодо іншого нерухомого майна (будівлі, споруди тощо).

Відповідно до ч. 1 ст. 401 ЦК України - Сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду.

З аналізу норми встановленої ч. 1 ст. 401 ЦК України вбачається, що сервітут встановлюється за наявності таких обставин:

1) для задоволення потреб осіб, які позбавлені певного блага, і таке благо є у іншої особи, власника майна.

2) потреби цих осіб не можуть бути задоволені у інший спосіб.

З досліджених в удовому засіданні архівних інвентарних справ на домоволодіння розташовані за адресами: АДРЕСА_1 встановлено, що домоволодіння. розташоване за адресою: АДРЕСА_2, яким користується позивач, не має колодязя тобто джерела питної води. А домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 має два колодязя.

Таким чином судом встановлено, що позивач як користувач домоволодінням розташованим за адресою АДРЕСА_2 не має джерела питної води і таким чином має право вимагати встановлення сервітуту у розумінні положень, передбачених ч. 1 ст. 401 ЦК України.

Проте позивач повинен довести суду, що він не має можливості задовольнити свої потреби у питній воді в інший спосіб і що запропонований ним спосіб встановлення сервітуту є єдино можливим способом задоволення його потреб у питній воді, є найбільш економним та найменш обтяжливим для власника даного майна, а саме спірного колодязя.

Для вирішення даних питань позивачеві пропонувалось призначити та провести судову будівельно-технічну експертизу. За клопотанням позивача навіть оголошувалась перерва в судовому засіданні для отримання правової допомого з приводу з'ясування доцільності проведення такої експертизи, визначення її вартості та визначення співмірності затрат на проведення експертизи із затратами по спорудженню колодязя на належній позивачу земельній ділянці. В судовому засіданні позивач відмовився від призначення та проведення судово-будівельної експертизи. Будь-яких інших доказів з приводу підтвердження, що встановлення сервітуту у спосіб, запропонований позивачем є єдино можливим для задоволення його потреб у питній воді позивач суду не надав.

Крім того з наданих суду фотознімків, доводів викладених в позовній заяві та наданих сторонами в судовому засіданні встановлено, що спірний колодязь на даний час існує. Може бути облагородженим та використовуватись за призначенням. З доводів викладеним у позовній заві вбачається, що відповідач не заперечувала проти користування позивачем даним колодязем шляхом відбору питної води відрами, а заперечувала лише з приводу встановлення електричного насосу та відбору води саме у такий спосіб. В свою чергу позивач не довів що його потреба у питній воді може бути задоволена саме шляхом відборе води з встановленням електричного насосу з прокладенням електричної проводки до його домоволодіння.

Всі інші докази та доводи, які надавались позивачем є такими, що більш відносяться до оспорення права власності відповідача на спірний колодязь, і не доводять необхідність встановлення сервітуту у запропонований позивачем спосіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України - Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Так як позивачем заявлений позов саме про встановлення сервітут суд не може вийти за межі заявлених позовних вимог. і я к уже зазначалось вище позивач не довів встановлення сервітуту у визначений ним спосіб.

Виходячи з вищевикладеного суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заявлених позовних вимог в повному обсязі.

Так як судом ухвалюється рішення про відмову у задоволенні позовних вимог позивача, відповідно до положень ст. 141 ЦК України понесені позивачем судові витрати по сплату судового збору в сумі 640-00 грн., позивачу за рахунок відповідача не відшкодовуються та покладаються на позивача.

Керуючись ст. 12, 13, 89, 141, 259, 263, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ

У задоволенні позовних вимог за позовом ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_1 ,зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 до ОСОБА_3, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 треті особи, що не заявляють самостійних вимог: Бородаївська сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області (юридична адреса: Бородаївка, вул. Центральна, 8 Верхньодніпровського району Дніпропетровської області), комунальне підприємство «Верхньодніпровське бюро технічної інвентаризації», про встановлення безстрокового безкоштовного сервітуту на земельну ділянку, на якій розташований шахтний колодязь питної води, побудований у 1963 році з бетонними кріпленнями, позначений літерою «к» на схематичному плані земельної ділянки по АДРЕСА_1 в тому числі на відстані 1 метра від зовнішньої частини зазначеного колодязя навкруги, шириною 1 метра від зазначеного колодязя до домоволодіння АДРЕСА_2 для вільного проходу від колодязя, прокладення водопроводу нижче рівня землі, забору води та обслуговування колодязя, встановлення обладнання для підйому води з можливістю прокладення електричної проводки повітряним шляхом в її межах, встановлення хвіртки на межі домоволодінь в місті проходу та прокладення водопроводу, з можливістю встановлення на ньому сучасного електричного та іншого технічного обладнання для забору та підйому питної води, встановлення перекриття колодязя з метою запобігання забруднення питної води за кошти землекористувача домоволодіння АДРЕСА_2, що пов'язані з встановленням, обслуговуванням як колодязя так і встановленого обладнання та встановлення хвіртки - відмовити

Витрати по сплаті судового збору в загальній сумі 640.00 грн., покласти на позивача ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_1 ,зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту складання повного тексту рішення.

Відповідно до п. 15.5 розділу ХШ Перехідні положення ЦПК України апеляційна скарга подається через Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області до приведення Положення про автоматизовану систему документообігу суду у відповідність із редакцією Цього кодексу

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У випадку подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду .

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення.

Повний текст рішення виготовлений 07.04.2019 року.

Суддя Петрюк Т.М.

Зареєстроване 08.04.2019 року

Оприлюднене 08.04.2019 року

Дата набрання законної сили: 08.05.2019 року