YouControl — сервіс перевірки контрагентів. Повне досьє на компанію доступне в індивідуальних тарифах.

Головна /

Каталог судових рішень

/

Суди місто Київ

/

Господарський суд м. Києва

Рішення № 80986768, 20.03.2019, Господарський суд м. Києва

Дата ухвалення

20.03.2019

Номер справи

910/13849/18

Номер документу

80986768

Форма судочинства

Господарське

Компанії, зазначені в тексті судового документа

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.03.2019Справа № 910/13849/18

За позовом Публічного акціонерного товариства "Український професійний банк" м. Києва в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб м. Києва

до Публічного акціонерного товариства "Експериментально-механічний завод" м. Києва

про стягнення боргу, ціна позову 210000 грн.,

Суддя Паламар П.І.

Секретар судового засідання Хахуда О.В.

Представники:

від позивача: Сотнікова І.В.,

від відповідача: Самборська Г.М.

СУТЬ СПОРУ :

у жовтні 2018 року Публічне акціонерне товариство "Український професійний банк" звернулося в суд з указаним позовом.

Позивач зазначав, що між ним (далі - банк, кредитор) та відповідачем (позичальник) укладено договір про відкриття траншевої кредитної лінії № 59 від 31 липня 2009 р., відповідно до умов якого він надав відповідачу кредит у вигляді кредитної лінії із максимальним лімітом 50000000 грн., строком до 28 липня 2011 р.

Згодом додатковими договорами від 25 та 26 лютого 2010 р., 2, 3 та 30 березня 2010 р., 30 червня 2010 р., 6 та 12 липня 2010 р., 26 вересня 2014 р., 29 січня 2014 р., 3 листопада 2015 р., 9 січня 2015 р., 4 лютого 2015 р. сторони за вказаним кредитним договором погодили по кожному договору суми кредиту, а також внесли зміни до кредитного договору в частині процентів за користування кредитом та строку повернення кредиту.

Виконання позичальником зобов'язання за вказаним кредитним договором було забезпечене іпотекою та порукою Товариства з обмеженою відповідальністю "Лендблоксінвестмент" на підставі договору іпотеки від 29 червня 2010 р., посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойком Л.Л., зареєстрованого в реєстрі за № 4473 та договору поруки № 59-3 від 29 червня 2010 р.

28 травня 2015 р. сторони уклали договір про розірвання договору про відкриття траншевої кредитної лінії № 59 від 31 липня 2009 р.

На підставі постанови Правління Національного банку України № 348 від 28 травня 2015 р. його банк було віднесено до категорії неплатоспроможних.

Постановою Правління Національного банку України № 562 від 28 серпня 2015 р. відкликано банківську ліцензію та запроваджено процедуру ліквідації банку.

У результаті перевірки уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Український професійний банк" правочинів (у т.ч. договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, було встановлено, що операції з перерахування коштів по заборгованості за кредитним договором (платіжні доручення №№ 789, 790, 791, 792, 793, 794, 795, 796, 797, 798, 799, 800, 801, 802 від 28 травня 2015 р., меморіальні ордери №№ 23068743, 23068744, 23068645, 23068707, 23068666, 23068659, 23068747, 23068617, 23068746, 23068661, 23068663, 23068669), договір від 28 травня 2015 р. про розірвання договору про відкриття траншевої кредитної лінії № 59 від 31 липня 2009 р. на підставі п.п. 1, 2, 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (далі-Закон) є нікчемними.

Посилаючись на те, що указані спірні правочини з перерахування коштів по заборгованості за кредитним договором та про розірвання договору про відкриття траншевої кредитної лінії є нікчемними, а тому розмір заборгованості відповідача за кредитним договором станом на 27 вересня 2018 року становить 69774000 грн. за кредитом, 2936242,82 грн. по строкових процентах, 104793643,41 грн. по прострочених процентах, 122595593,96 грн. пені.

Враховуючи зазначені обставини, позивач на підставі ст.ст. 1049, 1050, 1054 ЦК України просив задовольнити позов та стягнути з відповідача на свою користь частину заборгованості за кредитним договором у розмірі 210000 грн., з яких:

-16500 грн. боргу за кредитом, 1000 грн. боргу по процентах за додатковим договором від 4 лютого 2015 р. до договору про відкриття траншевої кредитної лінії;

- 16500 грн. боргу за кредитом, 1000 грн. боргу по процентах за додатковим договором від 9 січня 2015 р. до договору про відкриття траншевої кредитної лінії;

- 16500 грн. боргу за кредитом, 1000 грн. боргу по процентах за додатковим договором від 3 листопада 2015 р. до договору про відкриття траншевої кредитної лінії;

- 16500 грн. боргу за кредитом, 1000 грн. боргу по процентах за додатковим договором від 29 січня 2014 р. до договору про відкриття траншевої кредитної лінії;

- 16500 грн. боргу за кредитом, 1000 грн. боргу по процентах за додатковим договором від 12 липня 2010 р. до договору про відкриття траншевої кредитної лінії;

- 16500 грн. боргу за кредитом, 1000 грн. боргу по процентах за додатковим договором від 6 липня 2010 р. до договору про відкриття траншевої кредитної лінії;

- 16500 грн. боргу за кредитом, 1000 грн. боргу по процентах за додатковим договором від 30 червня 2010 р. до договору про відкриття траншевої кредитної лінії;

- 16500 грн. боргу за кредитом, 1000 грн. боргу по процентах за додатковим договором від 30 березня 2010 р. до договору про відкриття траншевої кредитної лінії;

- 16500 грн. боргу за кредитом, 1000 грн. боргу по процентах за додатковим договором від 3 березня 2010 р. до договору про відкриття траншевої кредитної лінії;

- 16500 грн. боргу за кредитом, 1000 грн. боргу по процентах за додатковим договором від 26 лютого 2010 р. до договору про відкриття траншевої кредитної лінії;

- 16500 грн. боргу за кредитом, 1000 грн. боргу по процентах за додатковим договором від 25 лютого 2010 р. до договору про відкриття траншевої кредитної лінії.

Також просив покласти на відповідача понесені ним по справі судові витрати.

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги.

Відповідач у відзиві на позовну заяву, його представник у судовому засіданні проти позову заперечив, посилаючись на безпідставність заявлених вимог. Вказав, що ним та поручителем було здійснено повне погашення заборгованості за кредитним договором. При цьому, такі платіжні операції не можуть бути визнані нікчемними, оскільки не є правочинами. Заявив про сплив строку позовної давності до часу звернення позивача в суд з указаним позовом.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 31 липня 2009 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір про відкриття кредитної лінії № 59, згідно з умовами якого позивач зобов'язався відкрити відповідачу відкличну кредитну лінію в межах суми 50000000 грн. строком до 28 липня 2011 р., а відповідач - повернути кредит в строк згідно з умовами, які викладені у відповідних додаткових договорах, які є невід'ємними частинами цього договору та сплатити нараховані проценти шляхом перерахування грошових коштів на позичкові рахунки та рахунки нарахованих процентів, відповідно до строків, встановлених додатковими договорами.

Відповідно до умов п.п. 7.1, 7.5, 8.1 кредитного договору позичальник зобов'язався здійснювати сплату процентів за користування кредитними ресурсами щомісячно за період з 25-го числа по останній робочий день місяця та одночасно з остаточним погашенням кредитної заборгованості за цією кредитної лінією, але не пізніше строку, обумовленого в кожному додатковому договорі, на рахунок нарахованих процентів, а у разі порушення строків повернення кредиту позичальник сплачує банку подвійну процентну ставку від встановленої в п. 1.5 цього договору. Також за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом позичальник на вимогу банку сплачує пеню в розмірі 0,2 % від суми простроченої заборгованості за процентами на рахунок банку.

Відповідно до умов п. 1.4 договору підставою для надання кредиту за кредитним договором є додаткові договори, що укладаються тільки за взаємною згодою сторін після надання банку письмової заявки позичальника, в якій вказується сума кредиту, конкретна ціна кредитування.

Додатковими договорами від 25 та 26 лютого 2010 р., 2, 3 та 30 березня 2010 р., 30 червня 2010 р., 6 та 12 липня 2010 р., 29 січня 2014 р., 3 листопада 2015 р., 9 січня 2015 р., 4 лютого 2015 р. сторони погодили по кожному додатковому договору суми кредиту, а також внесли зміни до кредитного договору в частині процентів за користування кредитом.

Згідно п. 4.1 кредитного договору позичальник зобов'язався повернути одержані кредитні ресурси в строк згідно з умовами, які викладені у відповідних додаткових договорах, які є невід'ємними частинами цього договору та сплатити нараховані проценти шляхом перерахування грошових коштів на позичкові рахунки та рахунки нарахованих процентів, відповідно до строків, встановлених додатковими договорами.

Додатковим договором від 26 вересня 2014 р. сторони визначили кінцевий термін повернення кредиту 26 вересня 2017 р.

Вказані обставини підтверджується поясненнями представників сторін, наявними у матеріалах справи копіями вищезазначеного договору та додаткових договорів до нього.

На виконання умов спірного договору, додаткових договорів позивач перерахував відповідачу в рахунок виконання додаткового договору від 25 лютого 2010 р. - 11822000 грн., додаткового договору від 26 лютого 2010 р. - 8506000 грн., додаткового договору від 2 березня 2010 р. - 11093000 грн., додаткового договору від 3 березня 2010 р. - 6811000 грн., додаткового договору від 30 березня 2010 р. - 11093000 грн., додаткового договору від 30 червня 2010 р. - 14587000 грн., додаткового договору від 6 липня 2010 р. - 2315000 грн., додаткового договору від 12 липня 2010 р. - 2693000 грн., додаткового договору від 29 січня 2014 р. - 180000 грн., додаткового договору від 3 листопада 2014 р. - 434000 грн., додаткового договору від 9 січня 2015 р. - 60000 грн., додаткового договору від 4 лютого 2015 р. - 80000 грн., а загалом 69774000 грн.

Це підтверджується поясненнями сторін, наявними у справі меморіальними ордерами №№ 8280507 від 25 лютого 2010 р., 8293874 від 26 лютого 2010 р., 8314298 від 2 березня 2010 р., 8320204 від 3 березня 2010р., 8443714 від 30 березня 2010 р., 8939365 від 30 червня 2010 р., 8984873 від 6 липня 2010 р., 9012350 від 12 липня 2010 р., 19262034 від 29 січня 2014 р., 21448320 від 3 листопада 2014 р., 21966521 від 9 січня 2015 р., 22165777 від 4 лютого 2015 р.

Виконання позичальником зобов'язання за вказаним кредитним договором було забезпечене на підставі укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю "Лендблоксінвестмент" договору від 29 червня 2010 р., посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойком Л.Л., зареєстрованого в реєстрі за № 4473, іпотекою земельних ділянок площею 4,3987 га та 15,1844 га, розташованих у Щасливській сільській раді, Бориспільського району Київської області.

Крім цього, на підставі укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю "Лендблоксінвестмент" договору поруки № 59-3 від 29 червня 2010 р. зобов'язання відповідача за кредитним договором було забезпечене порукою останнього.

Вказані обставини підтверджуються поясненнями сторін, наявними у матеріалах справи копіями вищевказаних договорів.

З матеріалів справи слідує, що 28 травня 2015 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Розвиток-2012" на підставі платіжних доручень №№ 191, 222 від 28 травня 2015 р. з рахунку відкритого у Публічному акціонерному товаристві "Український професійний банк" перерахувало на рахунок відповідача 22761417,87 грн. з призначенням платежу поворотна фінансова допомога згідно договору № 1/990-Р від 26 травня 2015 р.

У свою чергу відповідач цього ж дня надав Публічному акціонерному товариству "Український професійний банк" платіжні доручення №№ 789, 790, 791, 792, 793, 794, 795, 796, 797, 798, 799, 800, 801, 802 з призначенням платежу погашення кредиту згідно договору про відкриття траншевої лінії № 59 від 31 липня 2009 р. на загальну суму 22761417,87 грн.

Того ж дня АТ "Банк "Національні інвестиції" на підставі меморіальних ордерів №№ 23068200, 23068355 з рахунку відкритого у Публічному акціонерному товаристві "Український професійний банк" перерахувало на рахунок у тому ж банку № 160081046 ПАТ "Національні інвестиції" 47000000 грн. з призначенням платежу повернення МБК згідно генеральної угоди № 4393-К від 10 грудня 2007 р., SWIFT T10568UAH-17 від 26 травня 2015 р. та 1480821,89 грн. з призначенням платежу сплата % по МБК згідно генеральної угоди № 4393-К від 10 грудня 2007 р., SWIFT T10568UAH-17 від 26 травня 2015 р., а загалом 48480821,89 грн.

Указана сума грошових коштів на підставі меморіальних ордерів №№ 23068743, 23068744, 23068645, 23068707, 23068666, 23068659, 23068747, 23068617, 23068746, 23068661, 23068663, 23068669 та SWIFT- повідомлень від 28 травня 2015 р. з того ж кореспондентського рахунку ПАТ "Національні інвестиції" (№ 160081046 у Публічному акціонерному товаристві "Український професійний банк") перерахована позивачу з призначенням платежу погашення заборгованості за кредитним договором № 59 від 31 липня 2009 р. згідно договору поруки № 59.3 від 29 червня 2010 р.

Указані обставини підтверджуються наявними у справі копіями вищевказаних платіжних документів та не заперечуються сторонами.

28 травня 2015 р. сторони уклали договір про розірвання договору про відкриття траншевої кредитної лінії № 59 від 31 липня 2009 р., що підтверджується наявною у матеріалах справи його копією.

Також встановлено, що на підставі постанови Правління Національного банку України № 293/БТ від 30 квітня 2015 р. банк позивача було віднесено до категорії проблемних, запроваджено особливий режим контролю за діяльністю банку, у т.ч. щодо заборона банку використовувати для розрахунків у національній валюті прямі кореспондентські рахунки.

На підставі постанови Правління Національного банку України № 348 від 28 травня 2015 р. Публічне акціонерне товариство "Український професійний банк" було віднесено до категорії неплатоспроможних.

Постановою Правління Національного банку України № 562 від 28 серпня 2015 р. відкликано банківську ліцензію та запроваджено процедуру ліквідації Публічного акціонерного товариства "Український професійний банк".

Поясненнями позивача стверджується, що за наслідками перевірки уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Український професійний банк" правочинів (у т.ч. договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, було встановлено, що операції з перерахування коштів по заборгованості за кредитним договором (платіжні доручення №№ 789, 790, 791, 792, 793, 794, 795, 796, 797, 798, 799, 800, 801, 802 від 28 травня 2015 р., меморіальні ордери №№ 23068743, 23068744, 23068645, 23068707, 23068666, 23068659, 23068747, 23068617, 23068746, 23068661, 23068663, 23068669), договір від 28 травня 2015 р. про розірвання договору про відкриття траншевої кредитної лінії № 59 від 31 липня 2009 р. на підставі п.п. 5, 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є нікчемними.

22 вересня 2015 р. позивач направив відповідачу та його поручителю письмові повідомлення відповідно №№ 01-10/4922 та 01-10/4923 про нікчемність вищевказаних правочинів.

У силу вимог ч.ч. 1, 2 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд зобов'язаний забезпечити збереження активів та документації банку. Протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у т.ч. договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у т.ч. договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 75 Закону України "Про банки і банківську діяльність" в редакції чинної на час виникнення спірних правовідносин Національний банк України має право заборонити проблемному банку використовувати для розрахунків прямі кореспондентські рахунки та/або вимагати від проблемного банку проведення розрахунків виключно через консолідований кореспондентський рахунок.

У розумінні Закону України "Про банки і банківську діяльність" (ст. 2) банківськими рахунками є рахунки, на яких обліковуються власні кошти, вимог, зобов'язання банку стосовно його клієнтів і контрагентів та які дають можливість здійснювати переказ коштів за допомогою банківських платіжних інструментів.

За змістом п. 7.1.3 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" кореспондентській рахунок - рахунок, що відкривається одним банком іншому банку для здійснення міжбанківських переказів.

Поняття консолідованого кореспондентського рахунку наведено в Інструкції про міжбанківський переказ коштів в Україні № 320 від 16 серпня 2006 р., відповідно до якої консолідований кореспондентській рахунок - це кореспондентський рахунок, що відкритий у Національному банку і на якому об'єднані кошти банку та його філій для роботи банку у системі електронних платежів за відповідною моделлю обслуговування консолідованого кореспондентського рахунку.

Інструкція про міжбанківський переказ коштів в Україні визначає загальні вимоги щодо функціонування в Україні системи електронних платежів Національного банку України та порядку виконання міжбанківського переказу коштів через кореспондентські рахунки банків-резидентів, філій іноземних банків у національній валюті України.

Таким чином, з урахуванням обмежень, встановлених Постановою Правління Національного банку України № 293/БТ від 30 квітня 2015 р. та приписів ч. 4 ст. 75 Закону України "Про банки і банківську діяльність" після віднесення ПАТ "Український професійний банк" до категорії проблемних за приписами Закону України "Про банки і банківську діяльність" будь-які перерахування коштів, у т.ч. і за кредитними договорами, повинні були носити міжбанківський характер і здійснюватися через консолідований кореспондентський рахунок ПАТ "Український професійний банк", відкритий у Національному банку України.

Проте, як слідує з платіжних доручень за 28 травня 2015 р., банківської виписки за період 28 травня -26 серпня 2015 р. погашення кредиту та процентів за користування кредитом відбулось за рахунок коштів відповідача та поручителя Товариства з обмеженою відповідальністю "Лендблоксінвестмент" з прямого кореспондентського рахунку ПАТ "Національні інвестиції" (№ 160081046), відкритого у ПАТ "Український професійний банк".

Утворення позитивного залишку 28 травня 2015 р. на відкритому в ПАТ "Український професійний банк" рахунку АТ "Національні інвестиції" (№ 160081046), з якого поручителем надалі було здійснено оплату в рахунок погашення частини кредиту позичальника, відбулося внаслідок повернення банком в цей же день 28 травня 2015 р. міжбанківського кредиту АТ "Національні інвестиції" шляхом перенесення обліку грошового зобов'язання на рахунок № 160081046 з рахунків банку, що належать до групи 162 - "кредити, що отримані від інших банків", відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 17 червня 2004 р. № 280.

Дані транзакції, як вбачається із матеріалів справи, були проведені через прямі кореспондентські рахунки указаних двох банків без використання консолідованого кореспондентського рахунку, відкритого в Національному банку України.

Тобто, спірні платежі за кредитним договором були внутрішньобанківськими платежами, за якими відбулося лише коригування структури банківського балансу шляхом зміни обліку грошових зобов'язань без реального обігу коштів та отримання реального доходу від погашення кредитної заборгованості.

При цьому, відповідно до довідки Національного банку України від 18 липня 2016 р. № 55-0004/59612 станом на 28 травня 2015 р. залишок коштів у національній валюті на кореспондентському рахунку ПАТ "Український професійний банк", який був відкритий у Національному банку України, становив 291732,91 грн.

Це також підтверджує відсутність у позивача реальної можливості погасити міжбанківський кредит та реального обігу грошових коштів за цими розрахунковими операціями.

Таким чином, банком було порушено механізм розрахунків, що застосовується в разі віднесення банку до категорії неплатоспроможних, який полягає у забороні проблемному банку використовувати для розрахунків прямі кореспондентські рахунки замість їх здійснення виключно через консолідований кореспондентській рахунок у Національному банку України.

При цьому, достатність коштів на рахунку клієнта для виконання розрахункового документу не надає банку право, у випадку віднесення його до категорії проблемних, застосовувати інші платіжні механізми, окрім як платіж через консолідований кореспондентський рахунок у Національному банку України.

Посилання відповідача про необізнаність його щодо встановлення обмежень діяльності банку є необґрунтованими, оскільки суперечать встановленим обставинам та наявним у справі доказам.

Відповідно до ч. 7 ст. 56 Закону України "Про Національний банк України" нормативно-правові акти Національного банку, що містять інформацію з обмеженим доступом, не підлягають опублікуванню та доводяться до відома юридичних та фізичних осіб, на яких поширюється їх дія, у порядку, встановленому Національним банком.

З наявних у матеріалах справи відомостей про остаточних ключових учасників у структурі власників банку станом на 8 березня 2015 р., витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, листа ПАТ "Український професійний банк" № 01-10/2296 від 28 листопада 2016 р. вбачається, що ОСОБА_5 був одночасно контролером банку та кінцевим бенефіціаром власником (контролером) засновника юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю "Розвиток-2012" з поточного рахунку якого, відкритого також у ПАТ "Український професійний банк", були проведені штучні платежі з надання фінансової допомоги позичальнику.

Зважаючи, що грошові кошти позичальнику надійшли в день віднесення банку до категорії проблемних від товариства, засновником якого є пов'язана із банком особа - ОСОБА_5, остання за всіма обставинами мала знати про встановлення особливого режиму контролю за діяльністю банку та віднесення останнього до категорії проблемних.

Крім того, посилання відповідача в цій частині не доводять факту наявності у банку достатніх грошових коштів для здійснення вищезгаданих розрахункових операцій.

У розумінні вимог ст. 202 ЦК України та Закону України "Про платіжні системи" операція (дія) з перерахування коштів є правочином, оскільки остання може змінювати чи припиняти цивільне зобов'язання.

Таким чином, укладені протягом року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку правочини з перерахування коштів, а також про розірвання договору створили підстави для фактично безоплатного відчуження банком належного йому майна, оскільки внаслідок їх вчинення банк позивача без одержання грошової або будь-якої іншої компенсації припинялося право вимоги повернення наданих відповідачу в кредит грошових коштів, процентів за користування ними, інших передбачених договором сум.

Отже, в силу з'ясованих у справі обставин спірні правочини про перерахування коштів за платіжними дорученнями №№ 789, 790, 791, 792, 793, 794, 795, 796, 797, 798, 799, 800, 801, 802 від 28 травня 2015 р., меморіальними ордерами №№ 23068743, 23068744, 23068645, 23068707, 23068666, 23068659, 23068747, 23068617, 23068746, 23068661, 23068663, 23068669, а також договір від 28 травня 2015 р. про розірвання договору про відкриття траншевої кредитної лінії № 59 від 31 липня 2009 р. відповідно до вимог п. 1 ч. 3 ст. 38 Закону є нікчемними.

Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам Закону, а не на підставі наказу чи повідомлення Уповноваженої особи Фонду, та не потребує визнання його судом недійсним.

Доказів того, що банк прийняв на себе зобов'язання щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність", а також уклав правочини (у т.ч. договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку суду не надано.

Тому підстави для визнання цих правочинів нікчемними на підставі визначених позивачем п.п. 5, 7 ч. 3 ст. 38 Закону відсутні.

Поясненнями позивача, поданим ним розрахунком, проведеним відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства, стверджується факт заборгованості відповідача за кредитним договором станом на 29 вересня 2018 р. - 69774000 грн. за кредитом, 2936242,82 грн. по строкових процентах, 104793643,41 грн. по прострочених процентах, 122595593,96 грн. пені.

Доказів повернення відповідачем одержаного кредиту, а також сплати належних за користування кредитом процентів у повному розмірі та в установлений строк суду не надано.

За таких обставин з відповідача на користь позивача в межах заявлених позивачем вимог відповідно до вимог ст.ст. 622, 1054 ЦК України підлягає стягненню 210000 грн. кредитної заборгованості за додатковими договорами до договору про відкриття траншевої кредитної лінії.

Посилання відповідача на перебіг строку позовної до часу звернення позивача в суд з указаним позовом не дають підстав для відмови у його задоволенні.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відтак, нікчемний правочин після спливу строку позовної давності не втрачає статусу нікчемного правочину.

Таким чином, внаслідок набуття спірними транзакціями по погашенню кредиту статусу нікчемних на підставі ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», останні не створюють жодних юридичних наслідків та не втрачають такого статусу після спливу загального строку позовної давності.

Поряд із цим, предметом даного позову є стягнення заборгованості за кредитним договором, який у силу ст. 204 ЦК України є чинним, а не застосування наслідків недійсності нікчемних правочинів.

Отже, зобов'язання відповідача за кредитом внаслідок нікчемності транзакцій не є припиненим належним чином у розумінні ст. 599 ЦК України.

З урахуванням того, що в суд з даним позовом позивач звернувся 17 жовтня 2018 р., то встановлений трирічний строк позовної давності для звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором ним пропущений не був.

Оскільки позов задоволено, понесені по справі судові витрати стосовно до вимог ст. 129 ГПК України слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 232, 233, 236-241 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

позов Публічного акціонерного товариства "Український професійний банк" м. Києва задовольнити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Експериментально-механічний завод" м. Києва (01013, м. Київ, вул. Будіндустрії, 6, код 05503266) на користь Публічного акціонерного товариства "Український професійний банк" (02660, м. Київ, вул. М.Раскової, 15, код 19019775) 210000 грн. кредитної заборгованості, з яких: