Рішення № 80983836, 04.04.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 квітня 2019 р. № 520/68/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Шляхової О.М., розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні суду в м.Харкові справу за адміністративним позовом громадянина В’єтнаму ОСОБА_1 (ІНПП: НОМЕР_1; АДРЕСА_1) до Головного Управління Державної міграційної служби України в Харківській області (61057, м. Харків, вул. Римарська, 24 ЄДРПОУ 37764460), третя особа: Управління Державної міграційної служби України в Київській області (04073, м. Київ, вул. Петропавлівська, 11, ЄДРПОУ 37826158) про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного Управління Державної міграційної служби України в Харківський області в нездійсненні оформлення та видачі громадянину В’єтнаму ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 посвідки на постійне проживання в Україні у зв'язку з непридатністю для користування посвідки на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_4 від 13.05.2004 року за заявою від 22.11.2018 року

- зобов'язати Головне Управління Державної міграційної служби України в Харківський області здійснити оформлення та видачу громадянину В’єтнаму ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 посвідки на постійне проживання в Україні у зв'язку з непридатністю для користування посвідки на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_4 від 13.05.2004 року за заявою від 22.11.2018 року.

- стягнути з Головного Управління Державної міграційної служби України в Харківський області на користь громадянина В’єтнаму ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 704 гривні 80 копійок здійснених нею судових витрат.

- встановити судовий контроль за виконанням ГУ ДМС України в Харківській області рішення Харківського окружного адміністративного суду.

Через канцелярію суду від представника позивача 15.03.2019 року також надійшла заява про відшкодування судових витрат у розмірі 6000 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 12.05.2004 року відділом ГІРО ГУ МВС України в Київський області позивачу надано дозвіл на імміграцію на підставі пункту 6 частини другої статті 4 Закону України про «Імміграцію», як чоловіку іммігранта. 22.11.2018 року він звернувся з письмовою заявою до Московського РВ у м. Харкові Головного управління Державної міграційної служби України якою просив здійснити йому обмін бланку посвідки на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_4 від 13.05.2004 року у зв'язку з її непридатністю для користування. Позивачем до заяви було надано усі документи, визначені законодавством та сплачено необхідні платежі. Московським РВ у м. Харкові ГУ ДМС України в Харківський області заяву про обмін посвідки на постійне проживання в Україні та документи позивача було прийнято та надіслано до ГУ ДМС України в Харківський області для прийняття рішення, але ГУ ДМС України в Харківській області, у встановлений законом строк, не здійснив оформлення позивачу нової посвідки на постійне проживання в Україні, не повідомив позивача про прийняте ним рішення за результатом розгляду його заяви від 22.11.2018 року, та не надав позивачу копії прийнятого ним рішення, що зумовило позивача звернутись із означеним позовом до суду.

Оскільки має місце існування з боку ГУ ДМС України в Харківський області порушення законодавства України, порушення прав, свобод та законних інтересів позивача, він просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 08.01.2019 відкрито провадження у даній справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

На виконання вимог ухвали суду відповідачем направлено відзив на позов, в якому відповідач з вимогами поданого позову не погодився. В обґрунтування своїх доводів зазначив, що дійсно 22.11.2018 позивач звернувся до Московського РВ у м. Харкові ГУ ДМС в Харківській області з документами щодо здійснення йому обміну посвідки на постійне проживання у зв'язку із непридатністю для користування. Вказані документи направлено до ГУ ДМС України в Харківській області для прийняття рішення. Зазначив також, що чинність дозволу на імміграцію, копія якого надана іноземцем або особою громадянства, перевіряється шляхом вивчення матеріалів справи про надання кого дозволу. У разі коли дозвіл на імміграцію виданий одним територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС, а документи для оформлення посвідки дані до іншого територіального органу/територіального підрозділу ДМС у зв'язку із зміною іноземцем або особою без громадянства місця проживання, чинність дозволу на імміграцію перевіряється шляхом надсилання відповідних запитів до місця видачі дозволу, відповідь на які надається протягом трьох робочих днів з дня надходження такого запиту. Таким чином, питання відносно прийняття рішення про здійснення позивачу обміну посвідки на постійне проживання є похідним питанням від законності дозволу на імміграцію позивача.

Відповідач також повідомив суд про те, що за результатом розгляду заяви позивача від 22.11.2018 року відповідним органом ДМС відносно позивача 05.12.2018 року прийняте рішення про відмову в оформленні гр.. В’єтнаму ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, посвідки на постійне проживання в Україні. На підставі вказаного відповідач повернув на доопрацювання документи до територіального підрозділу, в якому документи були прийняті від позивача. На підставі зазначеного, здійснення обміну позивачу посвідки є передчасним рішенням.

У зв'язку із повідомленими стороною відповідача обставинами, представником позивача 22.02.2019 року через канцелярію суду подано заяву про уточнення позовних вимог.

Крім того, представником позивача 15.03.2019 року через канцелярію суду подана заява про відшкодування судових витрат, в якій просить суд вирішити питання відшкодування судових витрат на користь громадянина В'єтнаму ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, пов'язаних з правничою допомогою в загальній сумі 6000,0 (шість тисяч) грн., за договором про надання правничої допомоги № Д-105/18 від 26.10.2018 року. (а.с. 120-124)

Представником відповідача до суду на заяву про відшкодування судових витрат подані письмові пояснення та заперечення на заяву про відшкодування судових витрат, в яких сторона відповідача, зокрема, зазначає, що виходячи з того, що справа, по якій адвокатом надано послуги, є справою незначної складності, вважає, що складання адвокатом в рамках даної адміністративної справи документів не потребувало значного часу, оскільки такі послуги не є послугами значного обсягу, через що вважає заяву про відшкодування позивачу судових витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката, такою, що не підлягає задоволенню у заявленій сумі. Звернув увагу суду на те, що адвокат Вітер Н.В. здійснює представництво достатньо великої кількості іноземних громадян у аналогічних спорах та використовує у своїй діяльності раніше напрацьовані матеріали та шаблонні документи, які застосовуються при розгляді всіх судових справ по даній категорії іноземних громадян. (а.с. 179-181). Зазначив також, що адвокатом в порушення вимог п. 2 ч. 5 ст. 134 КАС України взагалі не вказано, скільки часу витрачено на підготовку документів. Але виходячи з того, що вказані в акті виконаних робіт надання послуг по спрвам зазначеної категорії для адвоката є однотипними, позови, відзиви є шаблонними, то час витрачається лише на технічні цілі - роздруківка документа, його направлення стороні та до суду. Просив суд відмовити у задоволенні заяви представника позивача у зазначеному розмірі.

У судове засідання позивач, його представник, які повідомлялись належним чином про день, час та місце розгляду справи - не прибули, причин неявки суду не повідомили.

Представник третьої особи в судове засідання не прибув, правом надання письмових пояснень не скористався.

У зв'язку із неявкою сторони позивача справу вирішено розглядати у порядку письмового провадження.

Відповідно до частини 1 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

З огляду на приписи частини 1 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку, що неявка в судове засідання сторони позивача, представника третьої особи не перешкоджає розгляду справи по суті.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 04.04.2019 закрито підготовче провадження та справа призначена до судового розгляду по суті.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що рішенням ВГІРФО ГУМВС України в Київській області 12.05.2004 року на підставі Закону України "Про імміграцію" громадянин В'єтнаму ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, НОМЕР_2 від 27.07.2015 року надано дозвіл на імміграцію на підставі пункту 6 частини другої статті 4 Закону України про «Імміграцію», як чоловіку іммігранта та документовано посвідкою на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_4 від 13.05.2004 терміном дії безстроково (а.с. 26-28).

Московським РВ ГУ МВС України Харківський області 28.04.2017 року зареєстровано місце проживання позивача за адресою АДРЕСА_1.

22 листопада 2018 року громадянин В'єтнаму ОСОБА_1 звернувся із заявою до Московського РВ ГУ МВС України Харківський області по факту обміну бланку посвідки на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_4 від 13.05.2004 р., у зв'язку із її непридатністю для використання.

Позивачем було надано усі документи, визначені законодавством та сплачено необхідні платежі, що не заперечувалось представником відповідача в судовому засіданні.

На час звернення позивача до суду відповіді ним отримано не було.

Як встановлено під час розгляду справи, подана ОСОБА_1 заява разом із документами були направлені до ГУ ДМС України в Харківській області для прийняття рішення. В подальшому, 13 грудня 2018 року адвокат Вітер Н.В., у рамках надання правничої допомоги громадянину В'єтнаму ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, згідно договору про надання правничої допомоги, звернулась до Т.в.о. Начальника Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області із адвокатським запитом № АЗ-606/18, в якому, зокрема, просила надати копію заяви про обмін бланку посвідки на постійне проживання в Україні ОСОБА_1 від 22.11.2018 та зворотного боку з відміткою про прийняте рішення.

Судом, між іншим, встановлено, що Головним управлінням ДМС України в Харківській області на адресу УДМС України в Київській області 23.11.2018 направлявся запит щодо надання інформації про стан чинності виданої посвідки та підстав для документування позивача посвідкою (а.с. 64). Відповідач повідомив суд про те, що відповіді на зазначений запит ним не отримувався.

Як вбачається з матеріалів справи, Головним управлінням ДМС України в Харківській області за результатом розгляду заяви позивача від 22.11.2018 року прийнято рішення 05.12.2018 року про відмову в оформленні посвідки на постійне проживання в Україні громадянину В’єтнаму ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, на підставі підпункту 11 пункту 62 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання, затвердженого Постановою КМУ від 25.04.2018 № 321 (а.с. 65 зворот).

Позивач не погодився з такими діями відповідача та звернувся до суду для захисту своїх прав та інтересів.

По суті спірних правовідносин суд зазначає наступне.

Механізм обміну посвідки на постійне проживання врегульований положеннями Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 321 від 25.04.2018.

Згідно з п.1 Порядку №321 посвідка на постійне проживання (далі - посвідка) є документом, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує право на постійне проживання в Україні.

Відповідно до п.7 Порядку №321 обмін посвідки здійснюється у разі: 1) зміни інформації, внесеної до посвідки; 2) виявлення помилки в інформації, внесеній до посвідки; 3) закінчення строку дії посвідки; 4) непридатності посвідки для подальшого використання; 5) досягнення іноземцем або особою без громадянства 25- або 45-річного віку (у разі, коли іноземець або особа без громадянства документовані посвідкою, що не містить безконтактного електронного носія).

Пунктом 16 Порядку №321 встановлено, що документи для оформлення посвідки (у тому числі замість втраченої або викраденої), її обміну подаються до державного підприємства, що належить до сфери управління ДМС, центру надання адміністративних послуг (далі - уповноважений суб'єкт), територіальних органів/територіальних підрозділів ДМС, за місцем проживання іноземця або особи без громадянства.

Приписами пункту 40 Порядку №321 визначено, що для оформлення у зв'язку із втратою або викраденням посвідки, її обміну іноземець або особа без громадянства подають такі документи: 1) посвідку, що підлягає обміну (крім випадків втрати та викрадення); 2) паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства; 3) переклад на українську мову сторінки паспортного документа іноземця або документа, що посвідчує особу без громадянства, з особистими даними, засвідчений у встановленому законодавством порядку; 4) документи, що підтверджують обставини, у зв'язку з якими посвідка підлягає обміну (крім випадків, передбачених підпунктами 3-5 пункту 7 цього Порядку); 5) документ, що посвідчує особу законного представника, та документ, що підтверджує повноваження особи як законного представника, у разі подання документів законним представником; 6) документ, що підтверджує сплату адміністративного збору, або документ про звільнення від його сплати.

Іноземець або особа без громадянства під час подання документів пред'являють працівникові територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб'єкта оригінали документів, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-6 цього пункту.

До заяви-анкети додаються оригінали документа, зазначеного у підпункті 3 цього пункту, і документа, що підтверджує сплату адміністративного збору, та копії документів, зазначених у підпунктах 1, 2, 4 і 5 цього пункту, та документа про звільнення від сплати адміністративного збору, засвідчені працівником територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб'єкта шляхом поставлення відмітки "Згідно з оригіналом" та підпису із зазначенням його посади, прізвища, ініціалів та дати.

Оригінали документів, зазначених у підпунктах 1, 2, 4 і 5 цього пункту, та документа про звільнення від сплати адміністративного збору повертаються іноземцеві або особі без громадянства.

Відповідачем жодних зауважень до змісту чи до кількості доданих до заяви позивачем документів, зазначено не було.

Пунктом 43 Порядку №321 встановлено, що рішення про оформлення, обмін посвідки приймається територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС за результатами ідентифікації іноземця або особи без громадянства, перевірки поданих ними документів та у разі відсутності підстав для відмови в її оформленні.

Відповідно до п.44 Порядку №321 якщо втрачена або викрадена посвідка чи посвідка, що підлягає обміну, була видана територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС, до якого подано заяву-анкету про оформлення, обмін посвідки, працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС порівнює дані іноземця або особи без громадянства та їх фотозображення з даними, наведеними в заяві-анкеті про оформлення втраченої або викраденої посвідки чи посвідки, що підлягає обміну, та даними відомчої інформаційної системи ДМС і сканує її із застосуванням засобів Реєстру до відомчої інформаційної системи ДМС.

У разі коли втрачена або викрадена посвідка чи посвідка, що підлягає обміну, була видана іншим територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС, для підтвердження видачі не пізніше наступного дня після прийняття до розгляду заяви-анкети до такого територіального органу/територіального підрозділу ДМС надсилається запит.

Згідно з п.45 Порядку №321 перевірка за запитом проводиться протягом трьох робочих днів після його надходження. Під час перевірки відомості, зазначені в запиті, та фотозображення порівнюються з даними, наведеними в заяві-анкеті про оформлення втраченої або викраденої посвідки чи посвідки, що підлягає обміну, та фотозображенням, що міститься в ній. У графі Службові відмітки заяви-анкети про оформлення посвідки проставляється відмітка про дату надходження запиту та зазначаються найменування територіального органу/територіального підрозділу ДМС, який здійснює оформлення у зв'язку із втратою або викраденням, обмін посвідки, і підстави обміну.

За результатами перевірки надається відповідь територіальному органу/територіальному підрозділу ДМС, який надіслав запит, а заява-анкета про оформлення втраченої або викраденої посвідки чи посвідки, що підлягає обміну, сканується до відомчої інформаційної системи ДМС.

У разі коли під час порівняння фотозображень не встановлено тотожність зображеної на них особи або виявлено невідповідність відомостей, зазначених у запиті, даним, наведеним у заяві-анкеті про оформлення втраченої або викраденої посвідки чи посвідки, що підлягає обміну, про це повідомляється територіальному органу/територіальному підрозділу ДМС, який надіслав запит, для вжиття додаткових заходів з ідентифікації іноземця або особи без громадянства і з'ясування обставин виникнення розбіжностей.

Приписами п.46 Порядку №321 після проведення перевірок, підтвердження факту оформлення та видачі посвідки, ідентифікації іноземця або особи без громадянства керівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС приймає рішення про оформлення посвідки або про відмову в її оформленні.

Отже, в даному випадку орган ДМС мав прийняти рішення про оформлення посвідки або про відмову в її оформленні після проведення перевірок, підтвердження факту оформлення та видачі посвідки, ідентифікації іноземця або особи без громадянства, а саме: після отримання відповіді на запит.

Проте, відповідач не отримавши відповідь від УДМС України в Київській області на запит від 23.11.2018, прийняв рішення про відмову в оформленні позивачу посвідки на постійне проживання в Україні за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 22.11.2018.

Пунктом 62 Порядку №321 територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС відмовляє іноземцю або особі без громадянства в оформленні або видачі посвідки, у разі, коли: 1) іноземець або особа без громадянства мають посвідку чи посвідку на тимчасове проживання (крім випадків обміну посвідки або оформлення посвідки іноземцю або особі без громадянства, які тимчасово проживали на території України на підставі посвідки на тимчасове проживання), посвідчення біженця чи посвідчення особи, якій надано додатковий захист, які є дійсними на день звернення; 2) іноземець або особа без громадянства перебувають на території України з порушенням встановленого строку перебування або щодо них діє невиконане рішення уповноваженого державного органу про примусове повернення, примусове видворення або заборону в'їзду; 3) дані, отримані з баз даних Реєстру, картотек, не підтверджують надану іноземцем або особою без громадянства інформацію; 4) встановлено належність особи до громадянства України; 5) за видачею посвідки звернувся законний представник, який не має документально підтверджених повноважень для її отримання; 6) іноземцем або особою без громадянства подано не в повному обсязі або з порушенням строків, визначених пунктами 17 і 18 цього Порядку, документи та інформацію, необхідні для оформлення і видачі посвідки; 7) отримано від Національної поліції, СБУ, іншого державного органу інформацію про те, що дії іноземця та особи без громадянства загрожують національній безпеці, громадському порядку, здоров'ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні; 8) паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, підроблений, зіпсований або не відповідає встановленому зразку чи належить іншій особі або строк його дії закінчився; 9) встановлено факт подання іноземцем або особою без громадянства завідомо неправдивих відомостей, підроблених документів або встановлено факт скасування наданого їм дозволу на імміграцію; 10) виявлено факти невиконання іноземцем або особою без громадянства рішення суду чи державних органів, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або вони мають інші майнові зобов'язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи ті, що пов'язані з попереднім видворенням за межі України, у тому числі після закінчення строку заборони подальшого в'їзду в Україну; 11) в інших випадках, передбачених законом.

Так, в якості підстави для відмови в оформленні посвідки на постійне проживання зазначено підпункт 11 пункту 62 (інші випадки, передбачені законами) Порядку № 321.

Враховуючи, що підпункт 11 пункту 62 Порядку № 321 не містить конкретно визначних обставин, що є підставою для відмови, а є бланкетною нормою, яка відсилає до іншого законодавства, суд вважає, що зазначення в рішенні про відмову в видачі посвідки лише норми права не є рішенням, що містить зазначення причин відмови.

Таким чином, рішення відповідача, прийняте за результатами розгляду заяви позивача від 22.11.2018 не містить причин відмови позивачу в оформленні та видачі нової посвідки, а тому є неправомірним, прийнято не на підставі та не у спосіб, передбачений чинним законодавством.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області про відмову в оформленні громадянину ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, посвідки на постійне проживання в Україні, прийняте за результатом розгляду заяви від 22.11.2018.

Щодо позовних вимог позивача в частині зобов'язання Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області здійснити оформлення та видачу громадянину В'єтнаму ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, посвідки на постійне проживання в Україні замість втраченої посвідки на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_4 від 13.05.2004 року за заявою від 22.11.2018, а також твердженнями сторони відповідача про невтручання у його дискреційні повноваження, суд зазначає наступне.

Адміністративний суд у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення) не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Тобто, дискреційними є повноваження суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003).

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Вказаний висновок також наведений в постанові Верховного суду України від 20 вересня 2018 року по справі №820/1329/17 за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення.

Зважаючи на те, що судом встановлено неправомірність оскаржуваного рішення відповідача, суд приходить до висновку про необхідність зобов'язання Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області здійснити оформлення та видачу громадянину В'єтнаму ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 посвідки на постійне проживання в Україні замість втраченої посвідки на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_4 від 13.05.2004 за заявою від 22.11.2018, що є належним способом захисту та поновлення порушеного права позивача, отже позов в цій частині підлягає задоволенню.

Щодо вимог позивача, заявлених в порядку ст. 382 КАС України, відносно встановлення судового контролю суд зазначає, що зазначена вимога в розумінні приписів КАС України не є позовною вимогою.

В силу положень ч.1 ст. 382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Отже, зазначене є правом суду, а не обов'язком, водночас, позивачем не наведено обставин, які б викликали у суду сумнів у тому, що відповідач може ухилятись від виконання судового рішення.

Таким чином, у даному випадку суд не знаходить підстав для застосування приписів ст. 382 КАС України щодо встановлення судового контролю шляхом зобов'язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду.

Суд зазначає, що представником позивача заявлено клопотання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в даній справі.

З огляду на подану заяву та додані до неї документи суд приходить до висновку, що заява про відшкодування позивачу судових витрат, пов'язаних з правничою допомогою, підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з статтею 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до частин 1 та 4 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частин 2-5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4)ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 3 статті 4 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 року № 5076-VI встановлено, що адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об'єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Згідно з підпунктами 1, 2, 6 частини 1 та частини 2 статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" до видів адвокатської діяльності, серед іншого, відносяться: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Зі змісту заяви про відшкодування позивачу судових витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката, а також доданих до заяви доказів, вбачається, що позивачем понесені витрати у розмірі 6000,00 грн., які складаються із складання позовної заяви в розмірі 2000 грн., складання відповіді на відзив ГУДМС України в Харківській області 1800,00 грн., за представництво інтересів у судовому засіданні - 400 грн., двох заяв - 800 грн., адвокатські запити - 1200 грн.

Разом з тим, суду звернув увагу на те, що із зазначених в акті виконаних робіт адвокатських запитів два з них направлені до органів міграційної служби Київської області та ЦМУ, а ГУДМС України в Харківській області не має до них ніякого відношення, оскільки не розглядало даних запитів, а відповіді надавали зовсім інші органи.

З огляду на викладене, суд, вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, виходить зі складності справи та обсягу наданих адвокатом послуг позивачу, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг), надання до суду доказів, які стосуються спірних правовідносин.

Відповідно до п. 11 ч.6 ст.12 КАС України, незначної складності є справи щодо перебування іноземців або осіб без громадянства на території України.

Враховуючи викладене, виходячи з того, що справа, по якій адвокатом надано послуги, є справою незначної складності, суд зазначає, що складання адвокатом в рамках даної адміністративної справи документів, не потребує значного часу, такі послуги не є послугами значного обсягу, через що суд дійшов висновку про те, що заява про відшкодування позивачу судових витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката, підлягає частковому задоволенню у сумі 3000,00 грн.

Відповідності до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями ст.ст. 6-9, 12, 14, 132, 134, 139, 243-246, 250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов громадянина В’єтнаму ОСОБА_1 (ІНПП: НОМЕР_1; АДРЕСА_1) до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області (вул. Римарська, буд. 24, м. Харків, 61057, код 37764460), третя особа: Управління Державної міграційної служби України в Київській області (вул. Петропавлівська, 11, м. Київ, 04073, код 37826158) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області про відмову в оформленні та видачі громадянину В’єтнаму ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 посвідки на постійне проживання в Україні у зв'язку з непридатністю для користування посвідки на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_4 від 13.05.2004 року за заявою від 22.11.2018 року.

Зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області здійснити оформлення та видачу громадянці В'єтнаму Буй Тхі Лан Ань, ІНФОРМАЦІЯ_3 посвідки на постійне проживання в Україні замість втраченої посвідки на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_3 від 29.04.2005 за заявою від 22.11.2018.

Стягнути на користь громадянина В’єтнаму ОСОБА_1 (ІНПП: НОМЕР_1; АДРЕСА_1) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області (вул. Римарська, буд. 24, м. Харків, 61057, код 37764460) судові витрати в розмірі 704,80 (сімсот чотири гривні 80 копійок) грн. за сплату судового збору.

Заяву представника позивача про відшкодування позивачу судових витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката у справі № 520/68/19 - задовольнити частково.

Стягнути з Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області (вул. Римарська, буд. 24, м. Харків, 61057, код 37764460) за рахунок бюджетних асигнувань витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката на користь громадянина В’єтнаму ОСОБА_1 (ІНПП: НОМЕР_1; АДРЕСА_1) у розмірі 3000,00 (трьох тисяч) гривень.

В задоволенні іншої частини заяви про відшкодування витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 08 квітня 2019 року.

Суддя Шляхова О.М.