Рішення № 80983832, 28.03.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 березня 2019 р. № 520/195/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Чудних С.О.,

за участю секретаря судового засідання - Хмелівської Н.М.,

представника позивача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Головного управління Держпраці у Київській області про визнання протиправним та скасування рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати постанову від 04.12.2018 №КВ1505/1465/АВ/П/ПТ/іп/фс-653, прийняту Головним управлінням Держпраці у Київській області, якою на ФОП ОСОБА_2 накладено штраф в розмірі 3723.00 грн.

- визнати протиправним та скасувати постанову від 04.12.2018 №КВ1505/1465/АВ/П/ПТ/ТД/ФС-654, прийняту Головним управлінням Держпраці у Київській області, якою на ФОП ОСОБА_2 накладено штраф в розмірі 111690,00 грн;

- визнати протиправним та скасувати постанову від 04.12.2018 №КВ1505/1465/АВ/П/ПТ/МТ/ФС-655, прийняту Головним управлінням Держпраці у Київській області, якою на ФОП ОСОБА_2 накладено штраф в розмірі 260610.00 грн;

- визнати протиправним та скасувати припис про усунення виявлених порушень від 14.11.2018 № КВ1505/1465/АВ/П складений Головним управлінням Держпраці у Київській області щодо фізичної особи-підприємця ОСОБА_2.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувані постанови є протиправними, оскільки інспекційне відвідування позивача відбулося з процедурними порушеннями, зокрема повноваження Головного управління Держпраці у Київській області обмежені територією м. Києва та Київської області, а інспекційне відвідування було проведено відносно фізичної особи-підприємця, зареєстрованої в м. Харкові. Крім того, позивач посилався на вихід відповідачем за межі предмету інспекційного відвідування, визначеного направленням та наказом керівника Головного управління Держпраці у Київській області, а також а те, що висновки відповідача викладені в акті і покладені в основу оскаржуваних рішень не відповідають фактичними обставинам, що мали місце в діяльності позивача.

Ухвалою суду від 14.01.2019 відкрито провадження в даній адміністративній справі та призначено підготовче засідання.

Протокольною ухвалою судді від 14.03.2019 закрито підготовче засідання та призначено розгляд справи по суті.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в призначені судові засідання не з'являвся, про дату та час судових засідань був повідомлений належним чином, надав до суду відзив на позов, в якому проти позову заперечував, відповідно до якого зазначив, що інспекційне відвідування відносно позивача було проведено на підставі рішення керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством. На підставі наказу було оформлено направлення №1505 від 06.11.2018. Посилався на те, що договір укладений між ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_3 містить ознаки трудових відносин, що свідчить про допуск ОСОБА_3 до виконання роботи без укладення трудового договору, оформленого наказу чи розпорядження власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення Державної фіскальної служби про прийняття працівника на роботу 10 (десять) працівників, без належного оформлення, чим порушено частину 3 статті 24 КЗпП України. Також зазначив, що працівники позивача в порядку ст. 107 КЗпП України не отримали компенсацію за роботу у святкові і вихідні дні. У зв'язку із чим, просив відмовити у задоволенні позову.

Відповідно до частини 1 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд, вислухавши думку представника позивача, дослідивши наявні матеріали, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що інспекторами Головного управління Держпраці у Київській області на підставі наказу № 4202 від 05.11.2018 та направлення №1505 від 06.11.2018 проведено інспекційне відвідування Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, за наслідками якого складено акт № КВ1505/1465/АВ від 08.11.2018.

Згідно висновків акту перевірки було встановлено порушення частини 3 статті 24 КЗпП, яке виявилось у тому, що до роботи були допущені працівники без укладання трудового договору.

Таким чином, ФОП ОСОБА_2 було допущено до виконання роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення Державної фіскальної служби про прийняття працівника на роботу 10 (десять) працівників, без належного оформлення.

На підставі висновків акту інспекційного відвідування Головним управлінням Держпраці у Київській області винесено постанови про накладення штрафу від 04.12.2018 №КВ1505/1465/АВ/П/ПТ/іп/фс-653 в розмірі 3723,00 грн, від 04.12.2018 №КВ1505/1465/АВ/П/ПТ/ТД/ФС-654 в розмірі 111690,00 грн, від 04.12.2018 №КВ1505/1465/АВ/П/ПТ/МТ/ФС-655 в розмірі 260610,00 грн.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року № 96 (далі - Положення № 96) передбачено, що Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Держпраці відповідно до покладених на неї завдань, здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю (пп. 6 п. 4 Положення № 96).

Держпраці для виконання покладених на неї завдань має право безперешкодно проводити відповідно до вимог закону без попереднього повідомлення в будь-яку робочу годину доби перевірки виробничих, службових, адміністративних приміщень та об'єктів виробництва фізичних та юридичних осіб, які використовують найману працю та працю фізичних осіб, експлуатують машини, механізми, устаткування підвищеної небезпеки, та у разі виявлення фіксувати факти порушення законодавства, здійснення нагляду та контролю за додержанням якого віднесено до повноважень Держпраці (пп. 5 пункту 6 Положення №96). Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи (Пункт 7 Положення № 96).

Головне управління Держпраці в Київській області є територіальним органом Державної служби України з питань праці, що їй підпорядковується згідно Положення про Головне управління (Управління) Державної служби України з питань праці в області, затверджене наказом Міністерства соціальної політики України №340 від 27.03.2015.

Відповідно до абз. 3 п. 1 Положення про Головне управління (Управління) Державної служби України з питань праці в області, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 27.03.2015 № 340, повноваження Управлінь Держпраці поширюються на територію відповідної області.

Згідно до п. 1 Положення про Головне управління Держпраці у Київській області затвердженого наказом Державної служби України з питань праці № 84 від 03.08.2018 Головне управління Держпраці у Київській області (далі - Головне управління) є територіальним органом Державної служби України з питань праці, що їй підпорядковується. Голова Київської обласної державної адміністрацій та Київської міської державної адміністрації координує діяльність Головного управління і сприяє йому у виконанні покладених на нього завдань. Повноваження Головного управління поширюються на територію Київської області та міста Києва.

Статтею 1 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 № 877-V (далі - Закон № 877-V) надано визначення поняттю державного нагляду (контролю), відповідно якої - це діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами

У відповідності до ст. 38 Закону України "Про охорону праці" від 14 жовтня 1992 року №2694-ХІІ державний нагляд за додержанням законів та інших нормативно-правових актів про охорону праці здійснюють центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці.

За змістом ст. 39 Закону України "Про охорону праці" від 14 жовтня 1992 року № 2694-ХІІ посадові особи спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з нагляду за охороною праці мають право безперешкодно відвідувати підконтрольні підприємства (об'єкти), виробництва фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, та здійснювати в присутності роботодавця або його представника перевірку додержання законодавства з питань, віднесених до їх компетенції.

За правилами ст. 259 Кодексу законів про працю України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Так, Закон України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" визначає правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю).

Перелік підстав для здійснення позапланового заходу (позапланової перевірки) визначено в ч. 1 ст. 6 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності". Відповідно до цієї норми права, підставами для здійснення позапланових заходів є:

- подання суб'єктом господарювання письмової заяви до відповідного органу державного нагляду (контролю) про здійснення заходу державного нагляду (контролю) за його бажанням;

- виявлення та підтвердження недостовірності даних, заявлених суб'єктом господарювання у документі обов'язкової звітності, крім випадків, коли суб'єкт господарювання протягом місяця з дня первинного подання повторно подав такий документ з уточненими достовірними даними або якщо недостовірність даних є результатом очевидної описки чи арифметичної помилки, яка не впливає на зміст поданої звітності. У разі виявлення органом державного нагляду (контролю) помилки у документі обов'язкової звітності він упродовж десяти робочих днів зобов'язаний повідомити суб'єкта господарювання про необхідність її виправлення у строк до п'яти робочих днів з дня отримання повідомлення. Не виправлення помилки у встановлений строк є підставою для проведення позапланового заходу; перевірка виконання суб'єктом господарювання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виданих за результатами проведення попереднього заходу органом державного нагляду (контролю);

- звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров'ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності). Позаплановий захід у такому разі здійснюється виключно за погодженням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу.

У такому разі перед початком здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю) посадові особи органів державного нагляду (контролю) зобов'язані пред'явити керівнику чи уповноваженій особі суб'єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі, крім документів, передбачених цим Законом, додатково копію погодження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу на проведення такої перевірки. Суб'єкти господарювання мають право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходів державного нагляду (контролю), якщо вони не пред'явили документи, передбачені цим абзацом;

- неподання суб'єктом господарювання документів обов'язкової звітності за два звітні періоди підряд без поважних причин або без надання письмових пояснень про причини, що перешкоджали поданню таких документів;

- доручення Прем'єр-міністра України про перевірку суб'єктів господарювання у відповідній сфері у зв'язку з виявленими системними порушеннями та/або настанням події, що має значний негативний вплив на права, законні інтереси, життя та здоров'я людини, захист навколишнього природного середовища та забезпечення безпеки держави;

- настання аварії, смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання, що було пов'язано з діяльністю суб'єкта господарювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" його дія поширюється на відносини, пов'язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Відповідно до ч. 4 зазначеної статті, заходи контролю здійснюються, зокрема, органами Державної фіскальної служби (крім митного контролю на кордоні), державного нагляду за дотриманням вимог ядерної та радіаційної безпеки (крім здійснення державного нагляду за провадженням діяльності з джерелами іонізуючого випромінювання, діяльність з використання яких не підлягає ліцензуванню), державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду), державного нагляду у сфері господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім діяльності з переказу коштів, фінансових послуг з ринку цінних паперів, похідних цінних паперів (деривативів) та ринку банківських послуг), державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації - з урахуванням особливостей, встановлених Повітряним кодексом України, нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та міжнародними договорами у сфері цивільної авіації.

Контрольний захід органами Держпраці у Київській області проводився в порядку, встановленому Постановою Кабінету Міністрів України № 295 від 26.04.2017.

Постановою Кабінету Міністрів № 295 від 26.04.2017 затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, однак цей нормативно-правовий акт є підзаконним актом, на момент проведення контрольного заходу порядок здійснення контрольної діяльності в сфері дотримання вимог законодавства про працю жодним законом не визначався.

Крім того, вимоги частини 5 статті 2 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" мають дотримуватися контролюючими органами при здійсненні контрольних заходів незважаючи на особливості нормативного регулювання в окремих сферах.

Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб'єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки. На підставі наказу (рішення, розпорядження) оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю), яке підписується керівником органу державного нагляду (контролю) (головою державного колегіального органу) або його заступником (членом державного колегіального органу) із зазначенням прізвища, ім'я та по батькові і засвідчується печаткою. У посвідченні (направленні) на проведення заходу зазначаються:

- найменування органу державного нагляду (контролю), що здійснює захід;

- найменування суб'єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснюється захід;

- місцезнаходження суб'єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу, щодо діяльності яких здійснюється захід; номер і дата наказу (рішення, розпорядження), на виконання якого здійснюється захід; перелік посадових осіб, які беруть участь у здійсненні заходу, із зазначенням їх посади, прізвища, ім'я та по батькові; дата початку та дата закінчення заходу; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд, інспектування тощо); підстави для здійснення заходу; предмет здійснення заходу; інформація про здійснення попереднього заходу (тип заходу і строк його здійснення).

Відповідно до пункту 2 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 295 від 26 квітня 2017 року, державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань.

Пунктом 5 вказаного Порядку визначено підстави для проведення інспекційних відвідувань: 1) за зверненням працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю; 2) за зверненням фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин; 3) за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4 - 7 цього пункту; 4) за рішенням суду, повідомленням правоохоронних органів про порушення законодавства про працю; 5) за повідомленням посадових осіб органів державного нагляду (контролю), про виявлені в ході виконання ними контрольних повноважень ознак порушення законодавства про працю; 6) за інформацією: Держстату та її територіальних органів про наявність заборгованості з виплати заробітної плати; ДФС та її територіальних органів про: - невідповідність кількості працівників роботодавця обсягам виробництва (виконаних робіт, наданих послуг) до середніх показників за відповідним видом економічної діяльності; - факти порушення законодавства про працю, виявлені у ході здійснення контрольних повноважень; - факти провадження господарської діяльності без державної реєстрації у порядку, встановленому законом; - роботодавців, що мають заборгованість із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі, що перевищує мінімальний страховий внесок за кожного працівника; Пенсійного фонду України та його територіальних органів про: - роботодавців, які нараховують заробітну плату менше мінімальної; - роботодавців, у яких стосовно працівників відсутнє повідомлення про прийняття на роботу; - роботодавців, у яких протягом місяця кількість працівників, що працюють на умовах неповного робочого часу, збільшилась на 20 і більше відсотків; - працівників, які виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами в одного роботодавця більше року; - роботодавців, у яких стосовно працівників відсутні нарахування заробітної плати у звітному місяці (відпустка без збереження заробітної плати без дотримання вимог Кодексу Законів про працю України та Закону України "Про відпустки"); - роботодавців, у яких протягом року не проводилась індексація заробітної плати або сума підвищення заробітної плати становить менше суми нарахованої індексації; - роботодавців, у яких 30 і більше відсотків працівників працюють на умовах цивільно-правових договорів; - роботодавців з чисельністю 20 і більше працівників, у яких протягом місяця відбулося скорочення на 10 і більше відсотків працівників; 7) за інформацією профспілкових органів про порушення прав працівників, які є членами профспілки, виявлених в ході здійснення громадського контролю за додержанням законодавства про працю.

Згідно з пунктом 10 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого Постановою КМУ від 26.04.2017 № 295, тривалість інспекційного відвідування, невиїзного інспектування не може перевищувати 10 робочих днів, для суб'єктів мікропідприємництва та малого підприємництва - двох робочих днів.

Згідно статті 7 Закону України № 877-V "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", встановлено, що для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб'єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки.

Згідно наказу Головного управління Держпраці у Київській області № 4202 від 05.11.2018 "Про проведення інспекційного відвідування ТЦ "Городок", магазин "Розетка"" за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством наказано організувати проведення інспекційного відвідування на предмет додержання законодавства про працю ряд суб'єктів господарювання - 12 юридичних осіб та 23 фізичних осіб - підприємців, в тому числі позивача.

Суд звертає увагу, що відповідачем не надано підтвердження підстав для проведення перевірки, оскільки не надано взагалі аналізу інформації, з якого можна було б встановити, що саме позивачем вчинюються порушення, не зазначено яку саме інформацію отримано та з яких джерел.

Отже, наказом Головного управління Держпраці у Київській області № 4202 від 05.11.2018 в якості правової підстави проведення інспекційного відвідування визначено пп. 3 п. 5. Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №295 від 26.04.2017, згідно якого предметом інспекційні відвідування є виключно питання виявлення неоформлених трудових відносин.

З огляду на наведені положення, суд погоджується з твердженням позивача, що відповідач вдавшись до перевірки дотримання об'єктом відвідування інших питань, зокрема щодо інструктування працівників з питань охорони праці та дотримання державних гарантій в оплаті праці вийшов за межі предмету перевірки визначеного наказом керівника та направленням.

Відповідно до даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцем проживання ФОП ОСОБА_2 є АДРЕСА_1. Позивач перебуває на обліку в Індустріальній ДПІ Східного управління Головного управління ДФС у Харківській області та до вказаного органу подає повідомлення про прийняття працівників на роботу.

Відповідно до наказу ФОП ОСОБА_2 "Про визначення робочого місця співробітників на 2018 рік" №1/29.12.17 від 29.12.2017 та додатком № 4 до зазначеного наказу від 10.10.2018 ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 визначено робоче місце м. Харків та Харківська область.

Відповідно до частини 3 статті 6 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" суб'єкт господарювання повинен ознайомитися з підставою проведення позапланового заходу з наданням йому копії відповідного посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю).

Частина 5 статті 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності": перед початком здійснення заходу посадові особи органу державного нагляду (контролю) зобов'язані пред'явити керівнику суб'єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу або уповноваженій ним особі (фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі) посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю), і надати суб'єкту господарювання копію посвідчення (направлення).

Посадова особа органу державного нагляду (контролю) без посвідчення (направлення) на здійснення заходу та службового посвідчення не має права здійснювати державний нагляд (контроль) суб'єкта господарювання.

Суб'єкт господарювання має право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходу, якщо вони не пред'явили документів, передбачених цією статтею.

Судом встановлено, що направлення на проведення інспекційного відвідування не було вручено ФОП ОСОБА_2, про що свідчить копія направлення надана відповідачем, відомостей щодо вжиття заходів для вручення ФОП ОСОБА_2 такого направлення або вручення такого направлення уповноваженій особі позивача відповідачем також не надано. Таким чином відповідачем не було дотримано вимог законодавства щодо порядку та строків вручення направлення, та відповідно було порушено порушено право позивача на недопуск до здійснення інспекційного відвідування.

Згідно до пункту 11 статті 4 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" плановий чи позаплановий захід щодо суб'єкта господарювання юридичної особи має здійснюватися у присутності керівника або особи, уповноваженої керівником. Плановий чи позаплановий захід щодо фізичної особи - підприємця має здійснюватися за його присутності або за присутності уповноваженої ним особи.

Після отримання вимоги про надання документів позивач не міг скористатись правом на недопуск посадових осіб Головного управління Держпраці у Київській області, оскільки на цей час інспекційне відвідування фактично розпочалось.

Згідно до п. 8 "Порядку здійснення контролю за додержанням законодавства про працю" №295, про проведення інспекційного відвідування інспектор праці повідомляє об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі.

З урахуванням зазначеного, суд приходить до висновку, що відповідачем при проведенні вказаного заходу не було виконано вимоги частини 5 статті 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" щодо пред'явлення перед початком здійснення заходу керівнику суб'єкта господарювання - юридичної особи посвідчення (направлення) і надання суб'єкту господарювання копії вказаного посвідчення (направлення).

Враховуючи, що інспекційне відвідування проведено без наявності законних підстав, з порушенням права суб'єкта відвідування на недопуск до такого відвідування, суд дійшов висновку, що дії Головного Управління Державної служби України з питань праці у Київській області стосовно проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_2 є протиправними та незаконними. Відповідно і рішення прийняті за наслідками такого інспекційного відвідування є протиправними та підлягають скасуванню.

Також суд проаналізувавши доводи сторін щодо змісту виявлених відповідачем порушень, дійшов до таких висновків.

Відповідачем накладено на позивача штраф за порушення вимог ч. 3 ст. 24 КЗпП у вигляді допущення ОСОБА_3 до роботи без укладання трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу та повідомлення ДФС про прийняття працівників на роботу.

Відповідач в акті перевірки та відзиві на позов посилався на те, що договір про надання послуг укладений 01.11.2018 між ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_3 містить ознаки трудових відносин, зокрема не визначений чіткий обсяг виконання робіт та строк їх виконання, визначено чітку суму оплати, визначена матеріальна відповідальність та інше.

В обґрунтування протиправності вказаного рішення відповідача позивач посилався на те, що у ФОП ОСОБА_2 з фізичною особою ОСОБА_3 мали місце відносини саме цивільного, а не трудового характеру.

Дослідивши цивільно-правовий договір про виконання роботи з додатками укладений 01.11.2018 між ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_3, пояснення, надані ОСОБА_3 адвокату в порядку п. 7 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" 17.12.2018, суд приходить до таких висновків.

У відповідності до норм Цивільного кодексу України діє принцип свободи договору. Згідно ст. 6 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідачем до суду не надано доказів наявності законодавчо визначеної заборони позивачу щодо укладення вищезазначених договорів.

Враховуючи викладене, суд не вбачає в діях позивача щодо укладення з фізичними особами виконавцями цивільно-правових договорів порушення чинного законодавства України.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст.ст. 902-903 Цивільного кодексу України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору. Плата за договором про надання послуг. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Враховуючи наведені норми, суд дійшов висновку, що сторони, підписавши цивільно-правові договори, дійшли згоди щодо всіх його істотних умов, які не суперечать нормам чинного законодавства України, що відображено у відповідних договорах.

У статті 204 Цивільного кодексу України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню.

Відповідно до ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Доказів наявності у цивільно-правового договорів ознак нікчемних правочинів відповідачем суду не надано, як і не надано доказів визнання судом даних договорів недійсним.

Пунктом 11 Порядку № 295 визначено права посадових осіб інспекторів праці під час здійснення інспекційних відвідувань, при цьому інспектори праці не наділені повноваженнями тлумачити на власний розсуд характер правовідносин між сторонами цивільно-правового договору.

В той же час, відповідно до п. 1.1. договору про виконання роботи від 01.11.2018, укладеного між позивачем та ОСОБА_3, замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання за плату виконати наступні роботи: реалізація вроздріб жіночої нижньої білизни та інших товарів, належних на праві власності замовнику, в строк з 01.11.2018 по 30.11.2018.

Згідно додатку №1 "Завдання на виконання робіт за договором" до договору: виконавець зобов'язаний реалізувати вроздріб товари, передані виконавцю згідно акту приймання-передачі, на суму не менше 15000,00 грн (п'ятнадцять тисяч гривень).

Виконавець виконує роботу на свій ризик, самостійно організовує виконання роботи, не підлягає під дію правил внутрішнього трудового розпорядку, не має права на одержання допомоги із соціального страхування, не сплачує страхові внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням (1.1.1. договору).

Згідно з п.п. 2.1., 2.2. договору, за виконану роботу замовник сплачує виконавцю винагороду у розмірі 1300,00 грн. Оплата здійснюється не пізніше 3 (трьох) робочих днів з дня прийняття Замовником роботи за актом.

Після виконання зобов'язань визначених п. 1 цього завдання виконавець повинен надати Замовнику звіт і передати йому все одержане за договором від 01.11.2018 р.

Виконавець відповідає перед замовником за втрату, недостачу або пошкодження майна замовника. Крім того, Виконавець зобов'язаний відшкодувати збитки спричинені замовнику у зв'язку з порушенням прав та інтересів третіх осіб: власника нежитлових приміщень, споживачів тощо.

Відповідно ст. 1011 Цивільного кодексу України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

З аналізу змісту договору та додатків до нього вбачається, що правовідносини, що виникли між позивачем та ОСОБА_3 є правовідносинами наближеними до договору комісії.

Таким чином, наведені інспектором в акті твердження не можуть бути підставою для висновків, щодо допуску до роботи осіб з якими не укладено трудовий договір, оскільки між вказаними особами склались відносини цивільно-правового характеру, відповідно до цивільно-правових договорів. А дії позивача щодо укладення даних договорів не можуть бути розцінені, як фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору, що свідчить про відсутність в діях позивача ознак порушення ч. 3 ст.24 КЗпП України.

Поряд із тим, судом не приймаються до уваги письмові пояснення ОСОБА_3 на ім'я начальника Головного управління Держпраці у Київській області 07.11.2018, які надані відповідачем до відзиву.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Відповідач надав до відзиву копію пояснення ОСОБА_3 в незасвідченій копії.

Пояснення ОСОБА_3 адресовані на ім'я начальника Головного управління Держпраці у Київській області Семчука Р.І., однак відповідно до направлення на проведення інспекційного відвідування №1505 від 06.11.2018, інспекційне відвідування позивача було доручено головним державним інспекторам Ларіній Т.А., Смірновій О.В.

Отже, пояснення не містять посилання на захід, в рамках якого такі пояснення відбиралися, місце їх відібрання, особу, яка відібрала такі пояснення.

Зі змісту наказу №4202 від 05.11.2018 вбачається, що в ТЦ "Городок" та магазині "Розетка" 07.11.2018 - 08.11.2018 одночасно проводилися інспекційні відвідування ряду суб'єктів господарювання.

Відповідачем у порушення частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України на підставі належних та допустимих доказів не доведено, що долучені копії письмових пояснень, відібрані саме в ході проведення інспекційного відвідування позивача та відносяться саме до виконання певних дій опитаною особою на користь ФОП ОСОБА_2

Таким чином, відповідачем не надано, а судом під час розгляду справи не добуто належних та допустимих, достовірних та достатніх в розумінні приписів статей 73-76 Кодексу адміністративного судочинства України доказів фактичного перебування ОСОБА_3 з позивачем саме у трудових відносинах.

Відповідачем накладено на позивача штраф за порушення вимог ч. 2 ст. 72, ч. 4 ст. 73, ч. 1, 2 ст. 107 КЗпП у вигляді недотримання мінімальних гарантій в оплаті праці, а саме працівники ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_11, ОСОБА_12 відпрацювали в офіційні святкові та вихідні дні 09.04.2018, повний 8-годинний робочий день і отримала оплату по тарифній ставці робочого дня.

В обґрунтування протиправності вказаного рішення відповідача позивач посилався на те, що в порядку ст. 72 КЗпП України вказаним працівникам за їх заявами було надано інший день відпочинку.

В матеріалах справи містяться копії заяв ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_11, ОСОБА_12 про надання іншого дня відпочинку з 09.04.2018 на 02.11.2018.

Відповідно до наказу ФОП ОСОБА_2 "Про зміну режиму роботи" №1 від 03.04.2018 визначено інший день відпочинку замість роботи в офіційний святковий день 09.04.2018 на 02.11.2018.

Згідно табелю обліку використання робочого часу за листопад 2018 зазначені працівники не працювали 02.11.2018.

Статтею 107 КЗпП України робота у святковий і неробочий день (частина четверта статті 73) оплачується у подвійному розмірі. На бажання працівника, який працював у святковий і неробочий день, йому може бути наданий інший день відпочинку.

Згідно ст. 12 Закону України "Про оплату праці" норми оплати праці (за роботу в надурочний час; у святкові, неробочі та вихідні дні) і гарантії для працівників встановлюються Кодексом законів про працю України та іншими актами законодавства України.

Норми і гарантії в оплаті праці, передбачені частиною першою цієї статті та Кодексом законів про працю України, є мінімальними державними гарантіями.

Статтею 71 КЗпП України передбачено право залучення окремих працівників до роботи у вихідні дні у виняткових випадках, за письмовим наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу.

Відповідно до ст. 72 КЗпП України робота у вихідний день може компенсуватися, за згодою сторін, наданням іншого дня відпочинку або у грошовій формі у подвійному розмірі.

Відповідач у відзиві доводи позивача не спростував, доказів законності прийнятого суб'єктом владних повноважень не надав.

З наданих до суду матеріалів вбачається, що сторони зазначених трудових відносин узгодили спосіб компенсації роботи у вихідний день шляхом надання дня відпочинку в інший день, що відповідає вимогам чинного трудового законодавства.

Аналогічну позицію підтримав Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 23.02.2016 у справі №808/6683/13-а.

Отже, відповідачем не надано, а судом під час розгляду справи не добуто належних та допустимих, достовірних та достатніх в розумінні приписів статей 73-76 Кодексу адміністративного судочинства України доказів того, що позивачем допущенно порушення викладені в акті інспекційного відвідування щодо дотримання мінімальних державні гарантії, натомість позивачем належними та допустимими доказами спростовано обставини викладені в акті.

Таким чином, враховуючи, що Головним управлінням Держпраці у Київській області проведено інспекційне відвідування позивача з істотним порушенням вимог чинного законодавства, а також те, що під час розгляду справи не підтверджено порушення встановлені інспекційним відвідуванням та за які накладено штраф, суд приходить до висновку, що постанови Головного Управління Державної служби України з питань праці у Київській області про накладення штрафу від 04.12.2018 №КВ1505/1465/АВ/П/ПТ/іп/фс-653 в розмірі 3723,00 грн, від 04.12.2018 №КВ1505/1465/АВ/П/ПТ/ТД/ФС-654 в розмірі 111690,00 грн, від 04.12.2018 №КВ1505/1465/АВ/П/ПТ/МТ/ФС-655 в розмірі 260610,00 грн, а також припис про усунення виявлених порушень від 14.11.2018 № КВ1505/1465/АВ/П, складений Головним управлінням Держпраці у Київській області щодо фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 є незаконними та підлягають скасуванню.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

А згідно з частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на те, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірності вчинених ним дій, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) до Головного управління Держпраці у Київській області (вул. Вавілових, буд. 10, м. Київ, 04060, код 39794214) про визнання протиправним та скасування рішень - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову від 04.12.2018 №КВ1505/1465/АВ/П/ПТ/іп/фс-653, прийняту Головним управлінням Держпраці у Київській області, якою на ФОП ОСОБА_2 накладено штраф в розмірі 3723,00 грн.

Визнати протиправною та скасувати постанову від 04.12.2018 №КВ1505/1465/АВ/П/ПТ/ТД/ФС-654, прийняту Головним управлінням Держпраці у Київській області, якою на ФОП ОСОБА_2 накладено штраф в розмірі 111690,00 грн.

Визнати протиправною та скасувати постанову від 04.12.2018 №КВ1505/1465/АВ/П/ПТ/МТ/ФС-655, прийняту Головним управлінням Держпраці у Київській області, якою на ФОП ОСОБА_2 накладено штраф в розмірі 260610,00 грн.

Визнати протиправним та скасувати припис про усунення виявлених порушень від 14.11.2018 № КВ1505/1465/АВ/П складений Головним управлінням Держпраці у Київській області щодо фізичної особи-підприємця ОСОБА_2.

Стягнути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) судовий збір в розмірі 5522 (п'ять тисяч п'ятсот двадцять дві) грн 23 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Київській області (вул. Вавілових, буд. 10, м. Київ, 04060, код 39794214).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 08 квітня 2019 року.

Суддя С.О.Чудних