Рішення № 80983732, 08.04.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

08 квітня 2019 року № 826/6681/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Чудак О.М., за участю секретаря судового засідання Шарій А.А., представника позивача Зарубицької В.О., представника Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві Михальчук Д.С., представника Головного управління Держпраці у Київській області Берези Я.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Територіального відділення Всеукраїнської громадської організації «Асоціація платників податків України» в місті Києві до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, Головного управління Держпраці у Київській області про визнання протиправним та нечинним Меморандуму про співпрацю та взаємодію,

встановив:

26.04.2018 Територіальне відділення Всеукраїнської громадської організації «Асоціація платників податків України» в місті Києві звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (ГУ ДФС у м. Києві), Головного управління Держпраці у Київській області (ГУ Держпраці у Київській області) про визнання протиправним та нечинним Меморандуму про співпрацю та взаємодію від 13.04.2018, укладеного між ГУ ДФС у м. Києві та ГУ Держпраці у Київській області.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що положення Меморандуму порушують охоронювані законом права та інтересів платників податків міста Києва та Київської області, оскільки суперечать нормам чинного законодавства. Так, виконання окремих положень Меморандуму призведе до несанкціонованого поширення інформації щодо платників податків, безпідставного вчинення відповідачами дій, що виходять за рамки покладених на них завдань та наданих їм повноважень, зокрема щодо надання ГУ ДФС у м. Києві до ГУ Держпраці у Київській області належним чином оформлених актів перевірок, проведених ГУ ДФС у м. Києві.

Позивач зазначає, що ГУ Держпраці у Київській області, уклавши спірний Меморандум із ГУ ДФС у м. Києві, декларуючи взаємовигідні аспекти співпраці і взаємодії в рамках виконання цього Меморандуму, фактично має на меті оптимізувати свою діяльність за рахунок повноважень, компетенції та інформаційних ресурсів іншого відомства. Однак, навіть маючи на меті підвищення ефективності здійснення функцій контролю та нагляду за дотриманням законодавства суб'єктами господарської діяльності, органи державного контролю та нагляду не повинні при цьому самі порушувати закон.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.05.2018 відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Відповідачі ГУ ДФС у м. Києві та ГУ Держпраці у Київській області подали відзиви на позовну заяву в яких вказали на відсутність підстав для задоволення позовних вимог. Вказали, що їх взаємодія згідно Меморандуму є повністю законною та необхідною для належного виконання покладених на них завдань та функцій, а укладений Меморандум є декларативним документом, який покликаний підвищити ефективність вже існуючої співпраці.

Також наголосили, що згідно розділу IV Меморандуму підготовка, підписання та виконання Меморандуму не порушує ніяких положень власних установчих документів, договорів, чи інших документів, де однією із сторін виступає Сторона Меморандуму, або законів чи положень законодавства, що стосується Сторін або їх діяльності.

В ході судового засідання представник позивача позовні вимог підтримала, з підстав та мотивів, що викладені в позовній заяві.

Представники відповідачів в судовому засіданні заперечили проти задоволення позовних вимог, виходячи з обставин, викладених у відзивах на позовну заяву.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши пояснення, надані учасниками судового процесу, а також докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, встановив наступне.

12.04.2018 між ГУ ДФС у м. Києві та ГУ Держпраці у Київській області підписано Меморандум про співпрацю та взаємодію.

Згідно розділу І Меморандуму метою підписання Меморандуму є поєднання зусиль та втілення ефективних форм співпраці обох сторін щодо реалізації державної політики у фері державного контролю за додержанням вимог законодавства про працю та зайнятість населення, запобіганню «тіньової» зайнятості та виплати доходів без сплати належних сум податків, зборів, внесків до бюджету, реалізації державної податкової політики та запобігання правопорушення у сфері податкових та трудових відносин.

В розділі II Меморандуму, Сторони погодили здійснювати обмін інформацією про порушення роботодавцями вимог чинного законодавства, а саме:

- ГУ ДФС у м. Києві щодо роботодавців, по яких встановленні порушення вимог законодавства про працю та зайнятість населення;

- ГУ Держпраці у Київській області щодо страхувальників, де встановлено факти використання праці неоформлених працівників.

Також відповідно до пункту 2 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 №509, погоджено надання ГУ ДФС у м. Києві до ГУ Держпраці у Київській області належним чином оформлених актів перевірок, проведених ГУ ДФС у м. Києві, в ході яких встановлені порушення законодавства про працю, для накладення ГУ Держпраці у Київській області штрафних санкцій.

В розділі VІІ Меморандуму передбачено, що він набуває чинності з дати його підписання Сторонами та діє до 31.12.2018.

Територіальне відділення Всеукраїнської громадської організації «Асоціація платників податків України» в місті Києві є місцевим осередком Всеукраїнської громадської організації «Асоціація платників податків України», створеної з метою представництва і захисту прав та інтересів платників податків на місцевому, регіональному та галузевому рівнях.

Відповідно до Положення про Територіальне відділення Всеукраїнської громадської організації «Асоціація платників податків України» в місті Києві, на підставі якого діє позивач, метою створення та діяльності позивача є захист прав та законних інтересів платників податків у економічній, правовій, соціально-трудовій та інших сферах, представництво інтересів членів Всеукраїнської громадської організації «Асоціація платників податків України» на національному, галузевому та місцевому рівнях.

З метою виконання завдань, закріплених у його Положенні, позивач в порядку, встановленому чинним законодавством, представляє і захищає права та інтереси членів Всеукраїнської громадської організації «Асоціація платників податків України» - платників податків - у державних органах, установах, підприємствах, інших організаціях, установах суду.

Позивач вважає, що вказаний Меморандум порушує права і законні інтереси платників податків, в тому числі, тих, що є членами Всеукраїнської громадської організації «Асоціація платників податків України», а тому звернувся до суду із даним позовом.

Суд, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, дійшов наступних висновків.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, шо передбачені Конституцією та законами України.

Згідно підпункту 1 пункту 3 Положення про Головне управління Держпраці у Київській області, затверджене наказом Державної служби України з питань праці від 22.06.2017 №75 основними завданнями Управління Держпраці є реалізація державної політики у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Відповідно до підпункту 5 пункту 4 Положення про Головне управління Держпраці у Київській області, управління Держпраці відповідно до покладених на нього завдань здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.

Згідно підпункту 2 пункту 6 Положення про Головне управління Держпраці у Київській області, Головне управління для виконання покладених на нього завдань має право отримувати в установленому законодавством порядку від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності та їх посадових осіб інформацію, документи та інші матеріали, необхідні для виконання покладених завдань.

Пунктом 7 Положення про Головне управління Держпраці у Київській області передбачено, що Головне управління під час виконання покладених на нього завдань взаємодіє в установленому порядку з територіальними органами міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування, а також підприємствами установами організаціями на відповідній території з питань віднесених до його компетенції.

Відповідно до підпункту 6 пункту 5 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 №295, інспекційні відвідування проводяться органами Держпраці, зокрема за інформацією ДФС та її територіальних органів про:

- невідповідність кількості працівників роботодавця обсягам виробництва (виконаних робіт, наданих послуг) до середніх показників за відповідним видом економічної діяльності;

- факти порушення законодавства про працю, виявлені у ході здійснення контрольних повноважень:

- факти провадження господарської діяльності без державної реєстрації у порядку, встановленому законом;

- роботодавців, що мають заборгованість із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі, що перевищує мінімальний страховий внесок за кожного працівника.

Крім того, пунктом 2 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 №509 передбачено, що штрафи можуть бути накладені на підставі акта документальної виїзної перевірки ДФС, її територіального органу, в ході якої виявлені порушення законодавства про працю.

Відповідно до статті 41 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ (ПК України), контролюючим органом, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган є Державна фіскальна служба України та її територіальні органи.

Відповідно до Положення про Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві, затвердженого наказом ДФС від 09.08.2017 №529, Головне управління ДФС у м. Києві є територіальним органом ДФС, що забезпечує реалізацію повноважень ДФС на території м. Києва.

Пункт 3 Положення про Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві визначає основні завдання ГУ ДФС у м. Києві, зокрема забезпечення державної податкової політики та політики у сфері державної митної справи, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного (при виконанні повноважень з контрольно-перевірочної, оперативно-розшукової роботи, досудового розслідування, перевірок фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом) законодавства, здійснення в межах повноважень, передбачених законом, контролю за надходженням до бюджетів та державних цільових фондів податків та зборів та інших платежів, державної митної політики у сфері контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, державної політики з адміністрування єдиного внеску, а також боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань сплати єдиного внеску.

Підпунктом 2 пункту 6 Положення про Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві передбачено, що ГУ ДФС у м. Києві для виконання покладених на нього завдань має право отримувати безоплатно від державних органів, та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності та посадових осіб, а також від громадян та їх об'єднань інформацію, документи та матеріали, необхідні для виконання покладених на неї завдань, а також фінансову та статистичну звітність у порядку та на підставах, визначених законом.

Відповідно до частини третьої статті 24 Кодексу законів про працю від 10.12.1971 №322-VІІІ працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення органів ДФС про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу» від 17.06.2015 №413, передбачено повідомлення про прийняття працівника на роботу до територіальних органів ДФС за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором, інформація, що міститься у вищезазначеному повідомленні, вноситься до реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Підпунктом 78.1.13 пункту 78.1 статті 78 ПК України однією із підстав проведення позапланової документальної перевірки органами ДФС визначено отримання інформації про ухилення податковим агентом від оподаткування виплаченої (нарахованої) найманим особам (у тому числі без документального оформлення) заробітної плати, пасивних доходів, додаткових благ, інших виплат та відшкодувань, що підлягають оподаткуванню, у тому числі внаслідок не укладення платником податків трудових договорів з найманими особами згідно із законом, а також здійснення особою господарської діяльності без державної реєстрації.

Також стаття 80 ПК України передбачає проведення фактичної перевірки у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації.

До того ж, в статтях 19-1 та 20 ПК України надано право органам ДФС безоплатно отримувати від державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій усіх форм власності та їх посадових осіб, у тому числі від органів, які забезпечують ведення відповідних державних реєстрів (кадастрів), інформацію, документи і матеріали.

З урахуванням наведених норм та з огляду на зміст Меморандуму суд дійшов висновку, що взаємодія ГУ ДФС у м. Києві та ГУ Держпраці у Київській області на підставі вказаного Меморандуму є законною та передбачена нормами діючого законодавства.

Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб.

Частиною першою статті 6 КАС України передбачено, що кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Проте умовою для звернення особи до суду з позовом щодо оскарження рішення, дії чи бездіяльність будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб таких органів є наявність у позивача переконання в порушенні його прав або свобод чи в існуванні перешкод у здійсненні цих прав.

Порушенням суб'єктивного права особи є створення будь-яких перепон у реалізації нею такого права, що унеможливлюють одержання особою того, на що вона може розраховувати в разі належної поведінки зобов'язаної особи. Таким чином неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану суб'єктивних прав та обов'язків такої особи, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку.

Позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, але задоволення відповідних вимог можливе лише в разі об'єктивної наявності порушення, тобто встановлення, що рішення, дія або бездіяльність протиправно породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.

Адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для задоволення позову адміністративний суд повинен установити, що в зв'язку з прийняттям рішення чи вчиненням дій (допущення бездіяльності) суб'єктом владних повноважень порушуються права, свободи чи охоронювані законом інтереси позивача.

Враховуючи наведене, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особі, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), а також встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення). Тобто, порушення або оспорювання прав та інтересів особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов'язковими.

Таким чином, підставами для визнання протиправним та скасування рішення суб'єкта владних повноважень є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. При цьому, обов'язковою умовою скасування такого рішення є також наявність факту порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача у справі. При цьому визначальним для вирішення питання про обґрунтованість вимог особи у розв'язанні публічно-правового спору є встановлення факту порушення відповідних прав, свобод чи інтересів такої особи.

Правові та організаційні засади діяльності громадських організацій, визначені у Законі України «Про громадські об'єднання».

Відповідно до статті 1 вказаного Закону, громадська організація це добровільне об'єднання фізичних осіб для здійснення захисту прав і свобод, задоволення суспільних потреб та інших інтересів. Засновниками та членами (учасниками) громадської організації є фізичні особи.

Конституційний Суд України у рішенні від 28.11.2013 №12-рп/2013 зазначив, що громадська організація може захищати в суді немайнові та майнові права як своїх членів, так і права та охоронювані законом інтереси інших осіб, які звернулися до неї за таким захистом лише у випадках, якщо таке повноваження передбачено її статутними документами та якщо відповідний закон визначає право громадської організації звертатися до суду за захистом прав та інтересів інших осіб.

Під час розгляду справи позивачем не надано документів, які б свідчили про порушення прав і свобод членів громадської організації, а також не наведено жодного факту заподіяння шкоди правам та інтересам позивача.

Крім того, суд враховує, що оскаржуваний Меморандум діяв до 31.12.2018, тобто станом на час прийняття даного рішення Меморандум не діє, відповідно й жодним чином не може порушувати права позивача та членів Всеукраїнської громадської організації «Асоціація платників податків України».

В постанові від 10.04.2012 Верховний Суд України, висловив наступну правову позицію: суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин. Визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень можливе лише за позовом особи, право або законний інтерес якої порушені цим рішенням. Відсутність порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача є підставою для відмови у позові.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З урахуванням наведеного у сукупності суд дійшов висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт порушення його прав та охоронюваних законом інтересів в межах спірних правовідносин, в той час, як відповідачами, як суб'єктами владних повноважень виконано, покладений на них обов'язок доказування з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Вирішуючи питання про розподіл між сторонами судових витрат, суд виходить з того, що за обставин необґрунтованості заявлених позивачем вимог, підстави для стягнення сплаченого ним судового збору з відповідачів відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні, а відповідачі не понесли витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням експертизи, у зв'язку із чим судові витрати розподілу не підлягають.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

В задоволенні адміністративного позову Територіального відділення Всеукраїнської громадської організації «Асоціація платників податків України» в місті Києві відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач - Територіальне відділення Всеукраїнської громадської організації «Асоціація платників податків України» в місті Києві (місцезнаходження юридичної особи: 01001, місто Київ, вулиця Михайлівська, будинок 24/11-В; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 25745959).

Відповідач - Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві (місцезнаходження юридичної особи: 04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 39439980).

Відповідач - Головне управління Держпраці у Київській області (місцезнаходження юридичної особи: 04060, місто Київ, вулиця Вавілових, будинок 10; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 39794214).

Повний текст рішення складено й проголошено в судовому засіданні 08.04.2019.

Суддя О.М. Чудак