Рішення № 80983532, 04.04.2019, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

04 квітня 2019 року м. ПолтаваСправа №440/544/19

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кукоби О.О.,

за участю:

секретаря судового засідання - Шулик Н.І.,

представника позивача - ОСОБА_2.,

представника відповідача - Пухлікова К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до управління Держпраці у Полтавській області про визнання протиправною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог.

фізична особа - підприємець ОСОБА_3 (надалі - позивач, ФОП ОСОБА_3.) звернулась до суду з позовом до управління Держпраці у Полтавській області (надалі також відповідач), у якому просила визнати протиправною та скасувати постанову від 4.02.19 №ПЛ3079/783/АВ/П/ТД-ФС.

Позов обґрунтований такими підставами:

спірним рішенням порушено права позивача у сфері публічно-правових відносин через безпідставне нарахування контролюючим органом штрафних санкцій у зв'язку з допущенням працівника до роботи без укладення трудового договору;

відповідачем порушено порядок проведення інспекційного відвідування, а викладені у акті від 16.01.19 №ПЛ3079/783/АВ відомості не відповідають фактичним обставинам справи;

доводи про допуск позивачем до роботи працівника без укладення трудового договору є припущеннями інспектора та не підтверджені документально.

2. Позиція відповідача.

Відповідач позов не визнав. У наданому до суду відзиві на позов /а.с. 70-78/ представник відповідача просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю з таких підстав:

спірне рішення відповідає вимогам частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а позовні вимоги ФОП ОСОБА_3 є безпідставними;

інспекційне відвідування проведено у відповідності до вимог чинного законодавства, завчасне повідомлення роботодавця про здійснення заходів державного нагляду (контролю) чинним законодавством не передбачено;

факт використання позивачем праці гр. ОСОБА_4 без належного оформлення трудових відносин підтверджено актом інспекційного відвідування, актом обстеження Головного управління ДФС у Полтавській області від 15.01.19, довідкою Головного управління ДФС у Полтавській області про результати фактичної перевірки ФОП ОСОБА_3, поясненнями позивача від 15.01.19.

3. Інші заяви по суті справи.

У судовому засіданні 14.03.19 представником позивача надано відповідь на відзив /а.с. 109-111/, у якій представник звертав увагу на допущені відповідачем неточності в документах щодо зазначення року. Крім того, представник зазначив, що у акті Головного управління ДФС у Полтавській області від 24.01.19 №88/16-31-13-05-11/НОМЕР_1 вказано, що перевіркою не встановлено виплати роботодавцем доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету.

Заперечення на відповідь до суду не надходили.

4. Процесуальні дії у справі.

Ухвалами Полтавського окружного адміністративного суду від 13.02.19 відкрито провадження у даній справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників. Крім того, судом за заявою позивача вжиті заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії постанови управління Держпраці у Полтавській області від 4.02.19 №ПЛ3079/783/АВ/П/ТД-ФС до ухвалення рішення у цій справі.

У судовому засіданні 4.04.19 представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, наполягав на відмові у задоволенні позовних вимог.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

На підставі наказу управління Держпраці у Полтавській області від 15.01.19 №14П та направлення від 15.01.19 №80, відповідно до Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.17 №295 "Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", головними державними інспекторами праці Козубенком Богданом Вікторовичем та Ягодовською Яною Володимирівною проведено інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_3 за місцем ведення господарської діяльності по АДРЕСА_2 /а.с. 79-81/.

Направлення на перевірку вручено особисто позивачу 15.01.19, про що ФОП ОСОБА_3 проставлено підпис /а.с. 81 - зворот/.

16.01.19 (у акті зазначено 2018 рік) інспектором праці Козубенком Б.В. складено акт №ПЛ3079/783/АВ інспекційного відвідування фізичної особи, яка використовує найману працю /а.с. 20-25/. У даному акті наведені твердження про порушення позивачем вимог частини третьої статті 24 Кодексу законів про працю України в частині допуску гр. ОСОБА_4 до роботи без укладення трудового договору у письмовій формі. Зокрема, за твердженням відповідача, під час інспекційного відвідування 15.01.19 встановлено, що у складському приміщенні, де здійснює підприємницьку діяльність з оптово-роздрібної торгівлі овочами та фруктами позивач, окрім неї знаходився чоловік, який представився ОСОБА_4. Позивачем у ході проведення інспекційного відвідування були надані пояснення про те, що нею підприємницька діяльність ведеться особисто, а вказаний громадян проситься на підробіток, щоб заробити собі на життя, заробітна плата виплачується за потребою.

У відзиві на позов представником відповідача зазначено, що ФОП ОСОБА_3 16.01.19 прибула до управління Держпраці у Полтавській області у супроводі невідомого чоловіка та після ознайомлення з матеріалами інспекційного відвідування вимагала надати їй можливість переписати пояснення. Після відмови інспектора Кузубенка Б.В. позивачу був наданий бланк для написання додаткових пояснень, а чоловік, який супроводжував ФОП ОСОБА_3, різким рухом руки вихопив з рук інспектора письмові пояснення від 15.01.19, розірвавши їх.

22.01.19 відповідачем прийняте рішення №ПЛ3079/783/АВ/П/ТД щодо розгляду справи про накладення штрафу, яким на 4.02.19 призначено розгляд справи про накладення штрафу на ФОП ОСОБА_3 у відповідності до приписів частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України /а.с. 91/.

Листом від 23.01.19 вих. №02-12/510 позивача повідомлено про розгляд справи про накладення штрафу /а.с. 92/. Даний лист отриманий ФОП ОСОБА_3 29.01.19, що підтверджено рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №3603926042847 /а.с. 92/.

4.02.19 управлінням Держпраці у Полтавській області прийнято постанову №ПЛ3079/783/АВ/П/ТД-ФС про накладення на ФОП ОСОБА_3 штрафу за порушення вимог частини третьої статті 24 Кодексу законів про працю України (допуск працівника до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням) та на підставі абзацу другого частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України у розмірі 125190,00 грн /а.с. 93/.

Не погодившись з даним рішенням суб'єкта владних повноважень, позивач оскаржила його до суду.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини першої статті 21 Кодексу законів про працю України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

За змістом частини першої статті 24 Кодексу законів про працю України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу).

А відповідно до частини третьої цієї статті, працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з абзацом другим частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

У відповідності до частин четвертої та п'ятої статті 2 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" заходи контролю здійснюються органами Державної фіскальної служби (крім митного контролю на кордоні), державного нагляду за дотриманням вимог ядерної та радіаційної безпеки (крім здійснення державного нагляду за провадженням діяльності з джерелами іонізуючого випромінювання, діяльність з використання яких не підлягає ліцензуванню), державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду), державного нагляду у сфері господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім діяльності з переказу коштів, фінансових послуг з ринку цінних паперів, похідних цінних паперів (деривативів) та ринку банківських послуг), державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації - з урахуванням особливостей, встановлених Повітряним кодексом України, нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та міжнародними договорами у сфері цивільної авіації.

Зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов'язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю, визначено Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.17 №295 (надалі - Порядок №295).

За змістом пункту 2 Порядку №295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.

Відповідно до підпункту 3 пункту 5 Порядку №295 інспекційні відвідування проводяться за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4 - 7 цього пункту.

Згідно з абзацом другим пункту 8 Порядку №295 про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин інспектор праці повідомляє об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі, якщо тільки він не вважатиме, що таке повідомлення може завдати шкоди інспекційному відвідуванню.

Пунктом 9 Порядку №295 передбачено, що під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці повинен пред'явити об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення.

Відповідно до пунктів 19-21 Порядку №295 за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.

Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об'єкта відвідування або його уповноваженим представником. Один примірник акта залишається в об'єкта відвідування.

Якщо об'єкт відвідування не погоджується з викладеною в акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід'ємною частиною. Зауваження можуть бути подані об'єктом відвідування не пізніше трьох робочих днів з дати підписання акта. Письмова вмотивована відповідь на зауваження надається інспектором праці не пізніше ніж через три робочих дні з дати їх надходження.

Пунктом 26 Порядку №295 визначено, що у разі відмови керівника чи уповноваженого представника об'єкта відвідування від підписання або за неможливості особистого вручення акта і припису акт та припис складаються у трьох примірниках.

Два примірники акта і припису не пізніше ніж протягом наступного робочого дня надсилаються об'єкту відвідування рекомендованим листом з описом документів у ньому та з повідомленням про вручення. На примірнику акта та припису, що залишаються в інспектора праці, зазначаються реквізити поштового повідомлення, яке долучається до матеріалів інспекційного відвідування та невиїзного інспектування.

Об'єкт відвідування зобов'язаний повернути інспектору праці підписаний примірник акта та припису не пізніше ніж через три робочих дні з дати його отримання.

У разі ненадходження в установлений строк підписаного примірника акта та припису складається акт про відмову від підпису у двох примірниках, один з яких надсилається об'єкту відвідування рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з пунктом 27 Порядку №295 у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об'єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.

А відповідно до пункту 29 Порядку №295 заходи до притягнення об'єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

ОЦІНКА СУДОМ ОБСТАВИН СПРАВИ

Суд враховує, що підставою для накладення на роботодавця штрафу у відповідності до абзацу другого частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України є встановлений у ході проведення заходу державного нагляду (контролю) /інспекційного відвідування чи невиїзного інспектування/ факт допуску найманого працівника до роботи без укладення трудового договору.

У цій справі підставою для проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_3 слугував наказ управління Держпраці у Полтавській області від 15.01.19 №14П "Про проведення заходів державного контролю" /а.с. 79-80/.

Зі змісту даного наказу судом встановлено, що підставою для проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_3 зазначено доручення Голови Держпраці від 28.09.18 №221/4.1-18 та План спільних заходів суб'єктів господарювання на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 5.09.18 №649-р на січень /а.с. 79 - зворот/.

Так, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 5.09.18 №649-р доручено Державній службі з питань праці, Державній фіскальній службі, Пенсійному фонду України, Національній поліції, іншим центральним органам виконавчої влади за участю органів місцевого самоврядування провести починаючи з 5 жовтня 2018 року в установленому порядку комплексні заходи, спрямовані на детінізацію зайнятості та доходів населення.

Дослідивши в судовому засіданні копію окремого доручення Голови Держпраці від 28.09.18 №221/4.1-18 /а.с. 125/ суд встановив, що ним начальників Держпраці в областях зобов'язано опрацювати переліки підприємств, надані територіальними органами ДФС, та паспортів неформальної зайнятості областей, за результатами проведеного аналізу надати територіальним органам ДФС переліки підприємств для узгодження та затвердження плану спільних комплексних заходів, спрямованих на виявлення неоформлених трудових відносин.

Представник відповідача в судовому засіданні стверджував про те, що на виконання зазначених вище розпорядження Кабінету Міністрів України та окремого доручення Голови Держпраці перевірку ФОП ОСОБА_3 проведено спільно з Головним управління ДФС у Полтавській області.

Однак, представник відповідача не зміг пояснити того, які підстави стали передумовою для проведення відповідного заходу державного нагляду (контролю).

Так само, у матеріалах справи відсутні докази, що підтверджували б наявність підстав для проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_3, передбачених пунктом 5 Порядку №295.

Представник відповідача наголошував на тому, що інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_3 проведено на підставі направлення від 15.01.19 №80, примірник якого вручено позивачу до початку заходу державного контролю /а.с. 81/.

Суд зауважує, що позивач наведену обставину не заперечує.

Разом з цим, суд звертає увагу на те, що у направленні зазначено адресу ведення позивачем підприємницької діяльності: АДРЕСА_3 та АДРЕСА_2, тоді як відповідно до витягу з Реєстру платників єдиного податку місцем провадження господарської діяльності ФОП ОСОБА_3 є: АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 /а.с. 85/.

Представник позивача у судовому засіданні підтвердив, що підприємницька діяльність позивачем ведеться за адресою м. Полтава, АДРЕСА_4 та саме за даною адресою було проведено інспекційне відвідування.

Наведене є підставою для висновку про невідповідність направлення на проведення заходу державного контролю вимогам частини третьої статті 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".

Суд, погоджуючись з доводами представника відповідача про те, що зазначення у направленні року проведення заходу державного контролю "2018" замість 2019 року та номера будинку "66б" замість "68" є опискою, звертає увагу на те, що відомості про місцезнаходження суб'єкта господарювання та дату початку і закінчення такого заходу є обов'язковими реквізитами направлення.

Разом з цим, оформлення направлення з порушенням вимог чинного законодавства перш за все є підставою для недопуску посадових осіб органу контролю до проведення такого заходу. Однак, у спірних відносинах допуск інспектора праці до проведення інспекційного відвідування відбувся, у зв'язку з чим відповідні обставини оцінюються судом з урахуванням інших обставин справи.

Суд враховує, що обґрунтовуючи правомірність своїх доводів про допуск позивачем до роботи найманого працівника без укладення трудового договору відповідач посилався на письмові пояснення, надані ФОП ОСОБА_3 під час проведення інспекційного відвідування 15.01.19.

Проте, відповідні пояснення суду не надані, оскільки, як стверджує відповідач, дані пояснення були вихоплені невідомим чоловіком з рук інспектора праці Козубенка Б.В. під час перебування у приміщенні управління Держпраці у Полтавській області 16.01.19 та розірвані.

У судовому засіданні представник відповідача відповідні обставини підтвердив та зазначив, що даний факт підтверджено актом без дати та номера /а.с. 87/, до поліції посадові особи управління Держпраці у Полтавській області не звертались, оскільки хуліганські дії були припинені.

Оцінюючи наведені доводи відповідача, суд виходить з такого.

Згідно з частиною першою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до частини другої статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З урахуванням наведеного, суд зауважує, що відповідачем у ході розгляду справи не надано належних та допустимих доказів вчинення позивачем порушення вимог частини третьої статті 24 Кодексу законів про працю України щодо допуску до роботи найманого працівника без укладення з ним трудового договору.

Факт знищення письмових пояснень ФОП ОСОБА_3 від 15.01.19 не підтверджений документально, а складений посадовими особами управління Держпраці у Полтавській області акт без дати та номера не визнається судом у якості належного та допустимого доказу, оскільки його оформлення не передбачено вимогами чинного законодавства. Так, працівники поліції за фактом вчинення невідомим чоловіком у приміщенні управління Держпраці у Полтавській області хуліганських дій не викликались, відповідний протокол не складався.

Відображений у акті інспекційного відвідування факт перебування у приміщенні оптового складу під час проведення заходу державного контролю невідомого чоловіка, який представився як ОСОБА_4, не є беззаперечним свідченням працевлаштування даного громадянина у ФОП ОСОБА_3, адже у ході інспекційного відвідування не встановлено та не зафіксовано фактів здійснення цим громадянином розрахункових операцій, розвантаження/навантаження товарів, отримання чи підписання документів від імені підприємця тощо.

Стосовно посилання відповідача на матеріали фактичної перевірки, проведеної Головним управлінням ДФС у Полтавській області, суд зазначає, що такі матеріали не можуть бути визнані допустимими доказами у цій справі, оскільки Порядком №295 не передбачено можливості ухвалення рішення про застосування штрафних санкцій у відповідності до статті 259 Кодексу законів про працю України на підставі матеріалів фіскальних органів.

До того ж, суд враховує, що на момент ухвалення спірної постанови (4.02.19) згадані матеріали у відповідача були відсутні та надійшли до управління лише 7.02.19, що підтверджено даними реєстрації на вхідному штампі управління Держпраці у Полтавській області /а.с. 94/.

З цих підстав суд не приймає у якості належних та допустимих доказів вчинення позивачем порушення вимог частини третьої статті 24 Кодексу законів про працю України надані відповідачем копії довідки Головного управління ДФС у Полтавській області від 24.01.19 №88/16-31-13-05-11/НОМЕР_1, акта обстеження від 15.01.19, пояснення від 15.01.19 /а.с. 95-97,98, 100/.

Окрім того, суд звертає увагу на те, що складені Головним управлінням ДФС у Полтавській області документи не містять відомостей про проведення фактичної перевірки у ФОП ОСОБА_3 спільно з посадовими особами управління Держпраці у Полтавській області, а надані пояснення написані ОСОБА_3 від імені гр. ОСОБА_4 без зазначення дня, місяця, року народження, місця роботи, займаної посади.

Будь-яких інших доказів вчинення позивачем порушення вимог частини третьої статті 24 Кодексу законів про працю України відповідачем не надано.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідач у ході розгляду справи не довів, що приймаючи оскаржувану постанову про накладення штрафу він діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За таких обставин, суд констатує, що висновок відповідача про порушення позивачем вимог частини третьої статті 24 Кодексу законів про працю України в частині допуску гр. ОСОБА_4 до роботи без укладення трудового договору здійснено при помилковому розумінні фактичних обставин справи та норм чинного законодавства. А відтак, спірне рішення не відповідає вимогам частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є необґрунтованим та безпідставним.

Зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовано спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ФОП ОСОБА_3 повністю.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір за подання позову у розмірі 1251,91 грн та за подання заяви про забезпечення позову у розмірі 576,30 грн, що підтверджено квитанціями від 12.02.19 №№ 7600, 7246 /а.с. 3, 43/.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 13.02.19 заяву позивача про забезпечення позову шляхом зупинення дії спірної постанови до ухвалення рішення у справі задоволено.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З урахуванням наведеного, судові витрати у розмірі 1828,21 грн (1251,91 грн + 576,30 грн) належить компенсувати позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у справі.

Крім того, суд враховує, що позивачем разом із заявою про забезпечення позову надано також квитанцію від 12.02.19 №7391 про сплату судового збору у розмірі 576,30 грн /а.с. 42/. Відповідну суму судового збору зараховано до спеціального фонду Державного бюджету України, що підтверджено випискою /а.с. 44/.

А оскільки Законом України "Про судовий збір" (стаття 4) передбачено сплату судового збору за подання заяви про забезпечення позову в цілому, а не за кожну вимогу, судовий збір у розмірі 576,30 грн, сплачений квитанцією від 12.02.19 №7391, належить повернути позивачу з Державного бюджету України як помилково сплачений.

Керуючись статтями 2, 3, 6-10, 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, Полтавський окружний адміністративний суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до управління Держпраці у Полтавській області про визнання протиправною та скасування постанови задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову управління Держпраці у Полтавській області від 4 лютого 2019 року №ПЛ3079/783/АВ/П/ТД-ФС.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань управління Держпраці у Полтавській області (код ЄДРПОУ 39777136; вул. Пушкіна, 119, м. Полтава, Полтавська область, 36014) на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1; АДРЕСА_1) судові витрати у розмірі 1828,21 грн (одна тисяча вісімсот двадцять вісім гривень двадцять одна копійка).

Повернути фізичній особі - підприємцю ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1; АДРЕСА_1) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 576,30 грн (п'ятсот сімдесят шість гривень тридцять копійок), що сплачений квитанцією від 12 лютого 2019 року №7391.

Рішення набирає законної сили відповідно до положень статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду у порядку та строки, визначені статтями 293, 295, підпунктом 15.5 пункту 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено 8 квітня 2019 року.

Суддя О.О. Кукоба