Рішення № 80982734, 03.04.2019, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1.380.2019.000133

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2019 року

Львівський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючий-суддя Костецький Н.В.,

секретар судового засідання Витвицька В.П.,

за участю:

представник позивач ОСОБА_1

представник відповідача Шиба А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_3 звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області (далі - ГУ ДФС у Львівській області) в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення- рішення від 20.11.2018 № 0013505213 форми «Р» про збільшення суми грошового зобов'язання за податком з доходів у сумі 35 535, 91 грн та штрафними санкціями у сумі 8 883, 97 грн;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення- рішення від 20.11.2018 № 0013525213 форми «Р» про збільшення суми грошового зобов'язання за військовим збором у сумі 4 779, 60 грн та штрафними санкціями у сумі 1 194, 90 грн;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення- рішення від 20.11.2018 № 0013515213 форми «ПС» про застосування штрафної санкції у сумі 170, 00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 16 лютого 2007 року між позивачем та ЗАТ «ОТП Банк» був укладений кредитний договір № МL-600/015/2007. У кредитний договір вносилися зміни. Зокрема, додатковим договором № 2 від 04 липня 2014 року вносилися зміни щодо процентної ставки та порядку погашення заборгованості. За деякий час утворилася заборгованість із повернення кредиту, процентів та банк нарахував позивачу штрафні санкції та підвищені відсотки. Додатковим договором № 3 від 14 вересня 2015 року внесені зміни у договір, за якими визначена сума боргу у розмірі 29 300, 00 швейцарських франків (оскільки таку вартість іпотечного майна, було визначено банком), що еквівалентно 649 430, 08 грн. У відповідності до п. 2.1.2. банк анульовує (здійснює прощення) борг у сумі 14 375, 93 швейцарських франків, що становить 318 640, 32 грн та скасовує пеню за умови належного виконання умов кредитного договору та додатків до договору. Відповідачем у період з 22.10.2018 по 26.10.2018 була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка, у зв'язку із не поданням в установленому законом строку податкової декларації, якщо їх подання передбачено законом (п. 78.1.2. Податкового кодексу України) та складений акт перевірки, в якому відображено що позивач здійснила порушення податкового законодавства. Однак позивач зазначає, що додаткового блага у вигляді прощення банком частини кредиту чи прощення частини відсотків за користування кредитом вона не отримувала. Доходом платника податку у розумінні норм Податкового кодексу України є основна сума боргу та відсотки за кредитним договором, які були анульовані (прощені) кредитором. Натомість анульовані (прощені) пеня, штраф та підвищені відсотки (за прострочення платежу) не є доходом платника податку, а відповідно і не є об'єктом оподаткування податком з доходу фізичних осіб. Оскільки сума анульованого (прощеного боргу) 318 640, 32 грн. складається із пені, штрафів та підвищених відсотків за порушення строків повернення кредиту та процентів, не є доходом позивача, тому така відповідно і не є об'єктом оподаткування податками, у зв'язку з чим не виникає обов'язку подавати податкову декларацію. Крім того, на порушення приписів пунктів 78.4, 79.2 Податкового кодексу України, повідомлення про перевірку та наказ до початку проведення перевірки позивачеві не вручалися. На час призначення перевірки не існувало жодного документу, який би свідчив про недотримання позивачем податкового законодавства. Перевірка проводилася на підставі листа про припинення зобов'язань № 01-05-19-6/6906 від 18.09.2018 АТ «ОТП Банк». Однак зміст цього листа позивачу не відомий, крім того таким не можуть встановлюватися правовідносини між позивачем та банком без детального аналізу змісту укладених між сторонами договорів. В акті перевірки були допущені описки, зокрема, неправильно зазначено по батькові позивача, а номер акту 2602/13-01-53-12/НОМЕР_4 містить нумерацію із додаванням ідентифікаційного коду іншої особи, ідентифікаційний ж код позивача - НОМЕР_5, тому номер акта перевірки мав бути зазначений 2602/13-01-53-12/НОМЕР_5. Крім того, податкове повідомлення-рішення № 0013505213 форми «Р» про збільшення суми грошового зобов'язання за податком з доходів у сумі 35 535, 91 грн та штрафними санкціями у сумі 8 883, 97 грн про це зазначено у таблиці «Сума грошового зобов'язання», що разом складає 44 419, 88 грн (сорок чотири тисячі чотириста дев'ятнадцять гривень). Проте у полі грошового зобов'язання, «загальна сума прописом» зазначена: сімдесят одна тисяча шістсот дев'яносто чотири гривні 06 копійок (71 694, 06 грн). Відтак, оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення, якими їй збільшено суми грошового зобов'язання із податку на доходи, військового збору та застосовано штрафні санкції є незаконними, тому просить суд такі скасувати.

Ухвалою суду від 15.01.2019 року позов залишений без руху та наданий строк для усунення недоліків (а.с.42-43).

Ухвалою суду від 25.01.2019 року відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін (а.с.1).

Ухвалою суду від 05.03.2019 року вирішено розгляд справи № 1.380.2019.000133 здійснити за правилами загального позовного провадження, призначене підготовче засідання на 13.03.2019 року.

Ухвалою суду від 13.03.2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу для розгляду по суті.

Представник відповідач надав до суду відзив на позов (вх.№5502) (а.с.51-52), в якому просив відмовити у задоволенні позову та зазначив, що прийняті податкові повідомлення-рішення є правомірними. Перевіркою дотримання встановленого порядку (у випадках коли таке подання є обов'язковим) податкових декларацій встановлено, що податкова декларація про майновий стан та доходи платника податків - фізичної особи ОСОБА_3 не подавалася, чим порушено пп.49.18.4 п.49.18 ст.49 Податкового кодексу України. Наказ «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи - платника податків ОСОБА_3» було скеровано на адресу позивача 09.10.2018. Згідно з інформацією з ЦБД ДЕФО України та листа від 18.09.2018 № 01-05-19-5/6906 АТ «ОТП Банк» фізичній особі ОСОБА_3 списано прострочену суму заборгованості в 2015 році у розмірі 318 640, 32 грн платника податку, прощеного (анульованого), що відображено в «Податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку» (форма 1 ДФ) за ознакою доходу « 126» відповідно до абз. «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України. У зв'язку з порушенням зазначеної норми, позивачу донараховано податок на доходи фізичних осіб за 2015 рік на загальну суму 318 640, 32 грн. Розрахунок податку на доходи фізичних осіб за 2015 рік: 318640,32* 18% 57355,25 грн. Оскільки перевіркою встановлено, що фізична особа платник податків ОСОБА_3 за 2015 рік отримала дохід від «ОТП БАНК» у вигляді прощеного (анульованого) боргу основної суми кредиту на загальну суму 318 640, 32 грн, позивачу на підставі пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПК України донараховано військовий збір за 2015 рік на загальну суму 4 779, 60 грн. Листом від 14.02.2019 № 7346/10/52.13-21 платника податків повідомлено про допущену описку в податковому повідомленні рішенні від 20.11.2018 № 0013505213. Зокрема, суму 35 535, 91 за податковими зобов'язаннями та 8 883, 97 за штрафними (фінансовими) санкціями слід читати 57 355, 25 за податковими зобов'язаннями та 14 338, 81 за штрафними (фінансовими) санкціями, що відповідає висновку акту перевірки та сумі прописом в ППР.

Позивачем подано відповідь на відзив (вх.№6743) (а.с.60-61), згідно якої позивач зазначає, що відповідачем до справи не долучені докази, а саме інформація з ЦБД ДРФО України, відтак покликання на цей доказ є незаконним, як є незаконним прийняття оскаржуваних рішень на підставі акту перевірки, який містив посилання на таку інформацію. Крім того, лист АТ «ОТП Банк» від 18 вересня 2018 року № 01-05-19-5/6906, доданий до відзиву в якості додатка, не стосується конкретно позивачки, а містить узагальнення про клієнтів банку. Наведений лист банку підтверджує прощення останнім сум штрафних санкцій, які були нараховані клієнтам банку, що в свою чергу доводить протиправність рішень відповідача.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, з підстав викладених в позовній заяві, просив суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечував повністю та з підстав, викладених у відзиві на позов, просив суд у позові відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення з наступних підстав.

16.02.2007 між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_3 («Позичальником») укладений Кредитний договір № ML-600/015/2007 на суму 45 000, 00 доларів США на купівлю нерухомого майна (а.с.19-20).

Графік повернення кредиту та сплати відсотків визначено додатком до кредитного договору № ML-600/015/2007 від 16.02.2007 (а.с.27-32).

Додатковим договором № 1 від 01.02.2008 року внесено зміни до кредитного договору № ML-600/015/2007, зокрема, розмір кредиту визначений у сумі 47 216, 82 швейцарських франків (а.с.33-34).

Додатковим договором № 3 від 14 вересня 2015 року внесені зміни у кредитний договір № ML-600/015/2007, згідно яких сторони домовились, що позичальник 14.09.2015 зобов'язується погасити боргові зобов'язання в розмірі 29 300, 00 швейцарських франків, що в еквіваленті по курсу НБУ на день укладення цього додаткового договору складає 649 430,08 грн. За умови належного виконання позичальником умов кредитного договору та цього додаткового договору, сторони домовились, що банк здійснює анулювання (прощення) боргу в розмірі 14 375, 93 швейцарських франків, що в еквіваленті по курсу НБУ на день укладення цього Додаткового договору складає 318 640, 32 грн (надалі - «Сума прощенного боргу») і позичальник буде вважатись таким, що погасив свої боргові зобов'язання перед банком в повному обсязі; скасувати пеню, що була нарахована на момент укладання цього додаткового договору (п.2.1.1, п.2.1.2 додаткового договору від 14.09.2015) (а.с.35-36).

З 22.10.2018 по 26.10.2018 на підставі п. п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. п. 78.1.2 п. 78, п. 79.1 ст. 79, п. 82.2 ст. 82 Податкового Кодексу України та наказу ГУ ДФС у Львівської області № 5686 від 05.10.2018, повідомлення про проведення перевірки від 05.10.2018 №713 про проведення документальної позапланової перевірки старшим державним ревізором-інспектором відділу адміністрування податків та зборів з фізичних осіб та єдиного внеску території обслуговування Личаківського управління ГУ ДФС у Львівській області проведена документальна позапланова невиїзна перевірка діяльності ОСОБА_3 за період з 01.01.2015 по 31.12.2015, за результатами якої складений акт від 29.10.2018 року № 2602/13-01-53-12/НОМЕР_4 (а.с.9-15).

20.11.2018 на підставі акта перевірки ГУ ДФС у Львівській області прийнято:

- податкове повідомлення-рішення №0013505213 про збільшення фізичній особі ОСОБА_3 грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 71 694, 06 грн (35 535, 91 грн - за основним платежем, 8 883, 97 грн - за штрафними фінансовими санкціями) (а.с.16);

- податкове повідомлення-рішення №0013525213 про збільшення фізичній особі ОСОБА_3 грошового зобов'язання з військового збору у сумі 5 974, 50 грн (4779, 6 грн - за основним платежем, 1194, 9 грн - за штрафними фінансовими санкціями) (а.с.17);

- податкове повідомлення-рішення №0013515213 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 170, 00 грн за платежем з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування (а.с.18).

У зв'язку з допущеною опискою в податковому повідомленні-рішенні від 20.11.2018 №0013505213 платнику податків ОСОБА_3 направлено лист від 14.02.2019 (а.с.55) про внесення змін на сторінці 1 податкового повідомлення-рішення, що відповідає висновку акта позапланової невиїзної документальної перевірки та прописом в ППР від 20.11.2018 №0013505213, а саме: 57 355, 25 грн - за основним платежем, 14 338, 81 грн - за штрафними фінансовими санкціями. Загальна сума визначеного податку на доходи фізичних осіб у сумі 71 694, 06 грн - не змінилася.

Згідно з висновками акта перевірки від 29.10.2018 № 2602/13-01-53-12/НОМЕР_4 документальною позаплановою невиїзною перевіркою фізичної особи - платника податків ОСОБА_3 за період з 01.01.2015 по 31.12.2015 встановлено порушення:

- абз. «д» пп.164.2.17 п.164.2 ст.164, п.167.1 ст.167 Податкового кодексу України донараховано податок на доходи фізичних осіб за 2015 рік на загальну суму 57 355, 25 грн;

- п.49.18.4 п.49.18 ст.49, п.179.1 ст.179 Податкового кодексу України в частині неподання декларації про майновий стан і доходи за 2015 рік;

- пп.1.2, пп.1.3, пп.1.5, пп.1.6 п.16? підрозділу 10 розділу XX Кодексу, пп.168.1.1, пп.168.1.2 п.168.1 ст.168 Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» в результаті чого донараховано військовий збір за 2015 рік на загальну суму 4 779, 60 грн.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд зазначає, що відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Пунктом 16.1 статті 16 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов'язаний, зокрема, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Пунктом п.179.1 ст.179 ПКУ встановлено, що платник податку зобов'язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи відповідно до цього Кодексу.

Пункт 179.2 ст.179 ПКУ визначає випадки отримання платником податку доходи, коли відповідно до цього розділу обов'язок платника податку щодо подання податкової декларації вважається виконаним і податкова декларація не подається.

Відповідно до п. 49.18 ст.49 ПКУ податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює, зокрема, календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом ІV цього Кодексу (пп.49.18.4).

Відповідно до п. 179.7 ст.179 ПКУ фізична особа зобов'язана самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену в поданій нею податковій декларації. Сума податкових зобов'язань, донарахована контролюючим органом, сплачується до відповідного бюджету у строки, встановлені цим Кодексом.

Статтею 167 ПКУ встановлені ставки податку щодо доходів фізичних осіб.

Згідно з п.168.2.1 ст.168 ПКУ платник податку, що отримує доходи від особи, яка не є податковим агентом, та іноземні доходи, зобов'язаний включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу та подати податкову декларацію за наслідками звітного податкового року, а також сплатити податок з таких доходів.

Пунктом 164.2 ст.164 ПКУ встановлено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються, зокрема, дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених ст.165 цього Кодексу) (пп.164.2.17 «д») у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 25 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов'язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощенно. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов'язаний виконати всі обов'язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

Згідно з актом перевірки його висновок про порушення позивачем норм податкового Кодексу щодо неподання декларації про отримання доходу у вигляді додаткового блага ґрунтуються на інформації з ЦБД ДРФО України та листа про припинення зобов'язань АТ «ОТП Банк» № 01-05-19-6/6906 від 18.09.2018, що фізичній особі - платнику податків ОСОБА_3 списано прострочену загальну заборгованість у 2015 році в сумі 318640, 32 грн (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого), що відображено в податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку за формою 1-ДФ (а.с.11).

ГУ ДФС у Львівській області стверджуючи в акті перевірки, що вказана сума є додатковим благом, яке підлягає обов'язковому декларуванню, не містить посилання та відповідні докази щодо складових вказаної прощеної кредитної заборгованості, тобто є це основною сумою боргу (кредиту), або це інші суми.

Вказані обставини є суттєвими з урахуванням положень ПК України для визначення наявності у фізичної особи обов'язку подати декларацію та сплатити податок на доходи з фізичних осіб.

Згідно поданої відповідачем копії листа «ОТП Банк» № 01-05-19-6/6906 від 18.09.2018 «Щодо надання інформації» (а.с.54) на підставі якого було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача, банк зсилається на банківську таємницю, та лише підтверджує інформацію надану у податковому розрахунку за формою 1-ДФ про дохід, отриманий платником податку як додаткове благо у вигляді основної суми боргу (кредиту), встановленого пп. «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Кодексу та у вигляді процентів комісії та/або штрафних санкцій (пені), прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, та на виконання вимог, встановлених пп. «д» пп. 165.1.55 п. 165.1 ст. 165 Кодексу банк, шляхом укладення додаткових договорів про прощення боргу повідомляв платників податку про обов'язок сплатити податки та збори з доходу сум прощеного боргу. Жодних відомостей щодо позивача зазначений лист № 01-05-19-6/6906 не містить.

Натомість, позивачем надано копії квитанцій про сплату ОСОБА_3 на виконання п.2.1.1 Додаткового договору № 3 від 14.09.2015 основної суми кредиту 29 300, 00 швейцарських франків (в еквіваленті по курсу НБУ - 649 430,08 грн) та процентів за користування кредитом (а.с.71-79).

Таким чином, суд зазначає, що кредитний договір № ML-600/015/2007 від 16.02.2007 (із змінами внесеними додатковим договором № 3 від 14.09.2015) був виконаний ОСОБА_3 шляхом погашення основної суми кредиту за ним, що виключає можливість анулювання (прощення) боргу за основною сумою боргу (кредиту).

Аналіз положень ст.164 ПК України свідчить про те, що доходом позивача, як додаткове благо, може вважатися лише та сума, яка фактично була надана банком позивачу у вигляді кредиту, у разі їх прощення кредитором (анулювання такої заборгованості).

Частиною 5 ст.242 КАС України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

По даній категорії справ висновки Верховного Суду викладені, зокрема, у постановах від 24.10.2018 року (справа №816/2380/17), від 14.02.2019 року (справа №813/330/16), від 08.02.2019 року (справа №824/495/17-а).

Згідно вказаних висновків Верховного суду щодо застосування норм права до спірних правовідносин вказано, що боржник, який отримав додаткове благо у вигляді прощення (анулювання) основної суми боргу за кредитом та який був належним чином повідомлений про прощення (анулювання) такого боргу, зобов'язаний відобразити анульовану суму боргу у складі оподатковуваного доходу з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу такий кредитор зобов'язаний виконати всі обов'язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

Отже, при вирішенні справи визначальним є встановлення і дослідження обставин щодо складових суми прощеного (анульованого) кредитором боргу, яка може включати в себе як основну суму кредиту, так і відсотки за користування ним, а також дотримання порядку повідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу, що дозволить визначити правовий статус прощеної заборгованості й, відповідно, наявність у позивача обов'язку сплати податку з доходів фізичних осіб та відображення їх у річній податковій декларації.

Законодавець під додатковим благом розуміє тільки основну суму боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, і не включає в цю суму боргу (кредиту) проценти, нараховані за користування кредитом, прощені (анульовані) кредитором.

Наведене підтверджується і змінами, які в подальшому внесені до законодавства, зокрема, Законом України «Про внесення змін до ПКУ щодо кредитних зобов'язань» від 09.04.2015 року №321-VІІІ, який набрав чинності 07 травня 2015 року, редакція пп.165.1.55 п.165.1 ст.165 Податкового кодексу України була доповнена абзацом другим, у зв'язку з чим сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені), прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності не підлягали включенню до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.

Таким чином, анульована заборгованість з процентів, комісії, пені не підлягає оподаткуванню.

Крім того, перелік додаткових благ, які включаються до оподатковуваного доходу, встановлений пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПКУ є вичерпним.

Згідно з підпунктом «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України (в редакції, чинній з 01.01.2015) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов'язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов'язаний виконати всі обов'язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

Отже, до складу оподатковуваного доходу фізичної особи належить, зокрема, сума заборгованості, яка була прощена (анульована) їй. Така сума заборгованості розцінюється в якості додаткового блага фізичної особи і підлягає оподаткуванню податком на прибуток на доходи фізичних осіб. Разом з тим, таке прощення здійснюється на підставі відповідного рішення кредитора, про яке боржник повинен бути повідомлений.

Згідно з підпунктом «б» пп.164.2 14 п.164.2 ст.164 ПКУ до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім відсотків, отриманих від боржника внаслідок прострочення виконання ним договірного зобов'язання.

У той же час відносини, що виникають між банком та клієнтом з питань надання кредиту є цивільно-правовими відносинами, які регулюються актами цивільного законодавства України.

Частиною 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч.1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

У відповідності до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст. 605 ЦКУ зобов'язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов'язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.

Враховуючи вищенаведене, додаткове благо визначається як доход у разі приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Грошова сума, яка надана в кредит, підлягає поверненню, тому сама по собі ця сума не збільшує доход платника податку. Водночас в разі коли відпадуть встановлені законом та/або договором підстави для витребування кредитором у боржника грошової суми, наданої на умовах повернення, у платника податку - боржника виникає приріст фінансових показників за рахунок суми, взятої в борг.

Таким чином сума кредиту, прощена (анульована) банком, збільшує доход платника податку і включається в його оподатковуваний доход. Разом з тим сума процентів, нарахованих банком за умовами договору за користування кредитом, комісій та/або штрафних санкцій (пені) не є доходами, які призводять до приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Відповідно, у разі прощення (анулювання) процентів, комісій та/або штрафних санкцій (пені), нарахованих за користування кредитом й за прострочення виконання грошового зобов'язання, відсутні підстави вважати їх додатковим благом платника податку.

Відтак, оскільки основна сума кредиту (на виконання п.2.1.1 Додаткового договору № 3 від 14.09.2015) сплачена згідно квитанції №600Т017СUE від 14.09.2015 (а.с.71) та проценти за користування кредитом (а.с.72-79), анульована (прощена) частина заборгованості за додатковим договором № 3 від 14.09.2015 в розмірі 14 375, 93 швейцарських франків (в еквіваленті по курсу НБУ 318 640, 32 грн), становить комісію з неустойки за несвоєчасну плату, пеню та проценти за користування кредитом, а тому не вважається додатковим благом та не включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.

Вказані обставини не спростовані відповідачем.

Відповідачем на підтвердження висновків перевірки не надано будь-яких доказів, які б свідчили про наявність рішення банку про анулювання (прощення) боргу ОСОБА_3.

Крім того, відповідачем надано суду копія наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки від 05.10.2018 №5686 (а.с.53), відправлений на адресу позивача 09.10.2018 рекомендованим листом з повідомленням про вручення №7900310027525. Разом з тим, доказів на отримання такого позивачем до початку проведення перевірки відповідачем суду не надано. Відповідно до відомостей з офіційного сайту Укрпошта в розділі відстеження: поштове відправлення № 7900310027525 вручено адресату 03.11.2018. В той же час перевірка проводилася відповідачем з 22.10.2018 по 26.10.2018.

Враховуючи викладене, податкові повідомлення-рішення від 20.11.2018 №0013505213, №0013525213 та №0013515213 винесені ГУ ДФС у Львівській області є неправомірними, оскільки у позивача не виникало обов'язку сплати податку з доходів фізичних осіб.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач не довів правомірність прийнятих ним рішень.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 704,80 грн підлягає стягненню на користь позивача з Головного управління ДФС у Львівській області за рахунок його бюджетних асигнувань.

Керуючись статтями 2, 9, 242-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 20.11.2018 №0013505213, №0013525213 та №0013515213 винесені Головним управлінням Державної фіскальної служби у Львівській області.

3. Судовий збір в розмірі 704 (сімсот чотири) грн 80 коп. присудити на користь ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_5) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області (вул. Стрийська, 35, м. Львів, 79003, ЄДРПОУ 39462700).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст судового рішення виготовлено 08.04.2019.

Суддя Костецький Н.В.