Рішення № 80982156, 03.04.2019, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" квітня 2019 р. справа № 300/355/19

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі

судді Могили А.Б.,

за участі:

секретаря судового засідання Маслій У.В.,

представника відповідача Бондара О.М.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-63176-54 від 06.02.2019,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернувся в суд із позовом до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-63176-54 від 06.02.2019.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у 2014 році позивач припинив свою підприємницьку діяльність, а тому жодних звітів до контролюючих органів не подавав. Позивач також вказав, що документальні перевірки, відносно нього не проводились, жодних документів на адресу позивача стосовно проведення таких не надходило. Тому, винесення відповідачем вимоги про сплату недоїмки на суму 18276,72 грн. вважає протиправним.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.02.2019 позовну заяву залишено без руху.

Згідно ухвали Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04.03.2019 відкрито провадження у адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Представник відповідача Головного управління ДФС в Івано-Франківській області скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 19.03.2019, відповідно до якого заявлені позовні вимоги є безпідставними. В обґрунтування своєї позиції зазначив, що спірна податкова вимога винесена на підставі даних інформаційної системи органів доходів і зборів, на підставі ст.25 Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", тому твердження позивача про обов'язковість здійснення перевірки хибне.

Позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець та на момент розгляду даної адміністративної справи здійснення своєї підприємницької діяльності не припиняв. Подана у 2014 році заява до Тисменицької оДПІ про закриття підприємницької діяльності не є підставою для державної реєстрації припинення підприємницької діяльності, оскільки контролюючий орган не наділений повноваженням, щодо внесення змін до державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

У відповідності до вимог частини 12 статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", незалежно від фінансового стану платника, останній зобов'язаний сплачувати єдиний внесок. З огляду на автоматично проведений розрахунок заборгованості по сплаті єдиного внеску борг позивача складає 18276,72 грн. На переконання відповідача, оскаржувану вимогу винесено правомірно, із дотриманням вимог чинних правових норм, а тому позовні вимоги ОСОБА_2 є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Позивач в судове засідання не з'явився, суду подав заяву в якій просив розгляд справи проводити за його відсутності. Позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив відмовити в задоволенні позову.

Суд, у відповідності до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, заслухавши усні пояснення представника відповідача, дослідивши письмові докази, письмові пояснення викладені у заявах по суті справи, зазначає наступне.

Згідно витягу з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 03.11.2006 проведена державна реєстрація ОСОБА_2 фізичною особою-підприємцем (а.с.33).

Головним управлінням Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-63176-54 від 06.02.2019, якою зобов'язано позивача сплатити єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 18276,72 грн. (а.с.9).

Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування; а недоїмка - це сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом;

Згідно із пунктом 4 частини 1 статті 4 Закону платниками єдиного внеску є, зокрема, фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до частини 2 статті 6 Закону платник єдиного внеску зобов'язаний, серед іншого, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця така фізична особа користується правами, виконує обов'язки та несе відповідальність, що передбачені для платника єдиного внеску, в частині діяльності, яка здійснювалася нею як фізичною особою - підприємцем (частина 4 статті 6 Закону).

В частині 1 статті 7 Закону передбачено, що єдиний внесок нараховується, зокрема для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (пункт другий даної статті); для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (пункт третій статті).

Відповідно до частини 5 статті 8 Закону єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.

Розмір мінімального єдиного внеску для приватних підприємців з 01.01.2017 по 31.12.2017 становив 704 грн., а з 01.01.2018 по 31.12.2018 - 819,06 грн.

В частині 7 статті 9 Закону передбачено, що єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.

Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи (абзаци третій, п'ятий частини 8 статті 9 Закону).

Відповідно до частини 1 статті 13 Закону органи доходів і зборів мають право, серед іншого: отримувати безоплатно від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання і від осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, фізичних осіб - підприємців відомості про нарахування, обчислення і сплату єдиного внеску, а також інші відомості, необхідні для виконання органами доходів і зборів функцій, передбачених цим Законом; застосовувати фінансові санкції, передбачені цим Законом; стягувати з платників несплачені суми єдиного внеску; у разі виявлення фактів порушення порядку нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску звертатися в установленому законом порядку до відповідних правоохоронних органів; здійснювати інші функції, передбачені законодавством.

В частині 1 статті 25 Закону зазначено, що рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами. Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку (частина 4 статі 25 Закону).

Наказом Міністерства фінансів України N 449 від 20.04.2015 затверджено Інструкцію про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, розділ VI якої регулює порядок стягнення заборгованості з платників.

Так, відповідно до пункту 1 розділу VI Інструкції №449 до платників, які не виконали визначені Законом обов'язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.

У разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VІІ цієї Інструкції. Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена в строки, встановлені Законом, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів (пункт 2 розділу VI Інструкції №449).

Згідно із пунктом 3 розділу VI Інструкції №449 органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій. Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи) (пункт 4 розділу VI Інструкції №449).

Враховуючи викладене, суд зазначає, що позивач є платником єдиного внеску, а відповідач вправі обчислювати суми єдиного внеску, не нараховані і не сплачені платником сум єдиного внеску, та зазначати це у вимозі про сплату боргу (недоїмки).

Стосовно доводів позивача про те, що ним було припинено з 2014 року підприємницьку діяльність фізичної особи-підприємця на підставі поданої ним заяви, а тому в нього відсутній обов'язок нараховувати та сплачувати єдиний внесок, суд зазначає таке.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, їхньої символіки (у випадках, передбачених законом), громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців, регулює Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань".

Стаття 46 Закону (в редакції, чинній на 2014 рік - момент звернення позивача із заявою про припинення підприємницької діяльності) регламентувала питання державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

Так, відповідно до частини 1 статті 46 Закону державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця проводиться у разі, зокрема, прийняття фізичною особою - підприємцем рішення про припинення підприємницької діяльності.

Фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця (частина 3 статті 46 Закону).

Відповідно до частини 1 статті 47 Закону для внесення до Єдиного державного реєстру запису про рішення фізичної особи - підприємця щодо припинення нею підприємницької діяльності така фізична особа - підприємець або уповноважена нею особа має подати державному реєстраторові (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) заяву про припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем із зазначенням відомостей про порядок та строк заявлення кредиторами своїх вимог.

Державний реєстратор за відсутності підстав для залишення без розгляду документів, які подані для внесення до Єдиного державного реєстру запису про рішення фізичної особи - підприємця щодо припинення нею підприємницької діяльності, зобов'язаний не пізніше наступного робочого дня з дати надходження документів внести до Єдиного державного реєстру запис про рішення щодо припинення фізичною особою - підприємцем підприємницької діяльності із зазначенням відомостей про порядок та строк заявлення кредиторами своїх вимог і в той самий день передати органам статистики, доходів і зборів, Пенсійного фонду України повідомлення про внесення такого запису (частина 9 статті 47 Закону).

Згідно частини 11 статті 47 Закону для проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем за її рішенням фізична особа - підприємець або уповноважена нею особа не раніше закінчення строку пред'явлення вимог кредиторів, зазначеного у заяві про припинення підприємницької діяльності, подає державному реєстраторові особисто (надсилає рекомендованим листом з описом вкладення) або через уповноважену особу такі документи: заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем за її рішенням; довідку відповідного органу доходів і зборів про відсутність заборгованості із сплати податків, зборів; довідку відповідного органу Пенсійного фонду України про відсутність заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування.

За відсутності підстав для залишення документів, які передбачені частиною тринадцятою цієї статті, без розгляду державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця (частина 17 статті 47 Закону).

Як встановлено судом, відповідно до витягу з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 19.03.2019 в Єдиному реєстрі відсутні відомості про припинення позивачем підприємницької діяльності (а.с.33-34).

Наведені обставини свідчать про те, що позивач у 2014 році заяву про припинення підприємницької діяльності не реалізував у визначеному законом порядку, а тому його доводи про закриття підприємницької діяльності в 2014 році суд вважає необґрунтованими.

Суд зазначає, що згаданий вище пункт 2 частини 1 статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" викладений в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів" (№1774-VIII від 06.12.2016) та набрав чинності 01.01.2017.

За таких обставин, позивач, котрий з 2017 року не проводив підприємницьку діяльність і не отримував доходи, був зобов'язаний щоквартально нараховувати та сплачувати єдиний внесок у розмірі не меншому за розмір мінімального страхового внеску.

Оскільки позивач не виконав свого обов'язку щодо нарахування та сплати єдиного внеску, контролюючий орган правомірно, відповідно до вимог Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", обчислив суми єдиного внеску, не сплачені позивачем за 2017-2018 роки в загальному розмірі 18286,72 грн, про що свідчить облікова картка платника податків та як наслідок відобразив в оскаржуваній вимозі про сплату боргу (недоїмки) (а.с.9,36,45).

Окрім зазначеного, позивач вказує на те, що документальні перевірки стосовного нього відповідачем не проводилися, жодних документів, складених в результаті проведення перевірки позивачем не отримано, а тому оскаржувана вимога про сплату боргу підлягає скасуванню, оскільки винесена безпідставно, в порушення вимог Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Наведене твердження позивача суд вважає помилковим, з огляду на приписи пункту 4 розділу VI Інструкції, згідно із яким вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

Враховуючи вказане, а також положення абзаців 1-4 пункту 3 Інструкції, проведення документальної перевірки не є єдиною підставою для визначення заборгованості зі сплати єдиного внеску та направлення вимоги про сплату боргу (недоїмки), а тому, посилання позивача на відсутність будь-яких документів щодо проведеної відповідачем перевірки як на підставу для скасування оскаржуваної вимоги суд вважає безпідставними.

З урахуванням наведенного, суд дійшов висновку, що відповідач правомірно виніс вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-63176-54 від 06.02.2019, визначивши суму недоїмки у розмірі 18276,72 грн., які повинен сплатити позивач, тому в задоволенні позову слід відмовити.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволені позову ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, АДРЕСА_1) до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (код 39394463, вул. Незалежності,20, м. Івано-Франківськ) про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-63176-54 від 06.02.2019, відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається через Івано-Франківський окружний адміністративний суд або безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя /підпис/ Могила А.Б.

Рішення складене в повному обсязі 08 квітня 2019 р.