Рішення № 80977201, 05.04.2019, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

05 квітня 2019 р.справа № 400/3230/18

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., у спрощеному позовному провадженні із повідомленням учасників справи, в письмовому провадженні, розглянув адміністративну справу

за позовомОСОБА_1, АДРЕСА_1

до відповідачаГоловного управління ДФС у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001

проскасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 03.08.18 р. № Ф 411-25

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі - позивач або ОСОБА_1.) звернувся з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області (надалі - відповідач або ГУ ДФС), в якому просить суд скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 3 серпня 2018 р. № Ф 411-25.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним: Кабінетом Міністрів України, в порядку встановленому законом, не утворювався такий орган, як Державна фіскальна служба України (надалі - ДФС України), відповідно, прийняття її територіальними органами будь-яких рішень, є незаконним. Крім того, ГУ ДФС повинна мати печатку з зображенням Державного Герба України, натомість спірна вимога скріплена печаткою, яка не містить такого зображення. Позивач розцінює ці обставини, як достатні підстави для скасування вимоги.

Відповідач позов не визнав, у відзиві зазначив, що ОСОБА_1 є платником єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, але систематично такий внесок не сплачує, в результаті чого утворилась заборгованість в розмірі 14 674,48 грн. і саме на цю суму позивачу виставлена спірна вимога. Крім того, відповідач зазначив, що питання правомірності нарахування ОСОБА_1 єдиного внеску неодноразово досліджувалось судом, і доводам, на яких ґрунтуються позовні вимоги, в тому числі і в даній адміністративній справі, судом вже надавалась оцінка (а. с. 79-80).

Позивач подав відповідь на відзив, в якому повторно виклав доводи позовної заяви (а. с. 86-88).

Позовна заява залишалась без руху, у зв'язку з її невідповідністю вимогам Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) (а. с. 30-31).

При відкритті провадження у справі, суд задовольнив клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору (а. с. 2-3, 41, 46).

Позивач клопотав про розгляд справи за його відсутності (а. с. 10, 68).

На підставі ст. 205 ч. 9 КАС України справа розглянута в письмовому провадженні.

Вирішуючи спір, суд враховує наступне.

ОСОБА_1 з жовтня 1998 р. перебуває на обліку в Южноукраїнській ОДПІ і з квітня 2002 р. є платником єдиного внеску. З 10 лютого 2012 р. позивач перебуває на спрощеній системі оподаткування.

3 серпня 2018 ГУ ДФС прийняла вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф 411-25, якою позивачу нарахований єдиний внесок в розмірі 14 674,48 грн. (а. с. 11).

Не погодившись із вимогою, позивач оскаржив її в адміністративному порядку до ДФС України, яка своїм рішенням від 24 вересня 2018 р. відмовила у задоволенні скарги (а. с. 12-13).

Стаття 67 ч. 1 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Нормативним актом який регулює питання сплати єдиного внеску, є Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Відповідно до приписів ст. 4 ч. 1 п. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", платником єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Згідно із ст. 6 ч. 1 п. 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Отже, позивач має статус платника єдиного внеску та зобов'язаний своєчасно сплачувати такий внесок.

Позивач не заперечує того, що єдиний внесок ним не сплачується, його доводи зводяться лише до того, що ДФС України та її територіальні органи створені із порушенням закону.

В першу чергу слід відмітити, що в межах даної адміністративної справи розглядається питання законності вимоги про сплату боргу (недоїмки), а не законність утворення фіскальних органів.

Відповідно до п. 1 Положення про Державну фіскальну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2014 р. № 236 (надалі - Положення № 236), державна фіскальна служба України (ДФС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок), державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску.

Основними завданнями ДФС є реалізація державної податкової політики та політики у сфері державної митної справи, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства, здійснення в межах повноважень, передбачених законом, контролю за надходженням до бюджетів та державних цільових фондів податків і зборів, митних та інших платежів, державної політики у сфері контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, державної політики з адміністрування єдиного внеску, а також боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань сплати єдиного внеску, державної політики у сфері контролю за своєчасністю здійснення розрахунків в іноземній валюті в установлений законом строк, дотриманням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), а також за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів (п. 3 пп. 1 Положення № 236).

ДФС відповідно до покладених на неї завдань здійснює адміністрування податків і зборів, митних та інших платежів, єдиного внеску в порядку, встановленому законом, забезпечує контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою їх нарахування та сплати до бюджету і відповідних позабюджетних фондів; контролює своєчасність подання платниками податків та єдиного внеску передбаченої законом звітності, своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків і зборів, єдиного внеску, митних та інших платежів (п. 4 пп. 4-5 Положення № 236).

Постановою Кабінету Міністрів України від 6 серпня 2014 р. № 311 "Про утворення територіальних органів Державної фіскальної служби та визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Кабінету Міністрів України", утворено ГУ ДФС у Миколаївській області.

У відповідності до ст. 12 ч. 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", завданнями центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є забезпечення адміністрування єдиного внеску шляхом його збору, ведення обліку надходжень від його сплати та здійснення контролю за сплатою єдиного внеску.

Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні", внесено зміни до податкового законодавства, зокрема в ст. 191, 193, 41 Податкового кодексу України, якими закріплено за районними податковими інспекціями виключно сервісні функції. Функції контрольно-перевірочної роботи, погашення податкового боргу, розгляду справ про адміністративні правопорушення тощо покладено на органи Державної фіскальної служби обласного рівня.

Таким чином, відповідач, як територіальний орган ДФС України, наділений повноваженнями на прийняття вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску.

Як передбачено ст. 20 ч. 2-3, 5 Конституції України, Великий Державний Герб України встановлюється з урахуванням малого Державного Герба України та герба Війська Запорізького законом, що приймається не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України. Головним елементом великого Державного Герба України є Знак Княжої Держави Володимира Великого (малий Державний Герб України). Опис державних символів України та порядок їх використання встановлюються законом, що приймається не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України.

Постановою Верховної Ради України "Про Державний герб України" від 19 лютого 1992 р. № 2137-XII тризуб затверджено як малий герб України, вважаючи його головним елементом великого герба України. Зображення Державного герба України поміщується на печатках органів державної влади і державного управління, грошових знаках та знаках поштової оплати, службових посвідченнях, штампах, бланках державних установ.

На відбитку печатки, якою скріплено вимогу про сплату боргу (недоїмки), міститься малий Державний Герб України (тризуб) (а. с. 11).

З урахуванням встановлених судом обставин, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Питання про розподіл судових витрат судом не вирішується, так як позивач ухвалою суду був звільнений від сплати судового зору, а доказів понесення інших судових витрат, сторони не подавали.

Керуючись ст. ст. 2, 19, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позову ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) до Головного управління ДФС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, ЄДРПОУ 39394277) про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 3 серпня 2018 р. № Ф 411-25, відмовити.

2. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя А. О. Мороз